Цілі та задачі організації та нормування робіт. SREDIM. Процес організації та нормування робіт як багаторівневий алгоритм.

У світовій практиці відомий підхід під назвою SREDIM, утвореною від великих літер англійських слів: select (вибір), record (запис), examine (вивчення), develop (розробка), install (впровадження), maintain (підтримка). Тобто, цим ілюструєть­ся своєрідний семантичний алгоритм вивчення організації робіт будь-якої системи і, очевидно, через нормування останнього.

Нормування робіт певним чином пов'язане з організацією робочого процесу операційної системи, попри те, що дуже часто її використовують для оцінювання і прийняття правильних рішень операційним менеджером. Сама суть нормування робіт у контексті операційного менеджменту складається зі збору інформації для прогнозування й наступного обчислен­ня потужності операційної системи у вигляді оцінювання терміну виконання виробничих операцій. Очевидно, що, крім описаного призначення, нормування переслідує і ряд інших цілей. САНАЦІЯ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ КОШТІВ ВЛАСНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА Наприклад, — складання калькуляції на вироблену опе­раційною системою продукцію, регулювання оплати праці виконавців, оцінювання деяких функцій системи.

Таким чином, сутність організації і нормування робіт полягає в розбподілі основних і допоміжних функцій на технологічно завершені (з погляду продукту і його компонентів) операції, включення даних операцій в обов'язки підрозділів, ланок, працівників, а також встановлення кількісних та якісних вимог до стиків між окремими операціями таким чином, щоб була досягнута системна цілісніцть усіх працівників і підрозділів. Процес організації і нормування робіт можна розглядати як багаторівневий алгоритм (рис. 3.12) взає-моув'язаних функцій.

Слід зазначити, що найбільш розповсюдженим і найпрагматичнішим підходом до організації робіт є аналіз робочого часу як системи в цілому, так і її елементів, включаючи виконавців (реалізаторів). І, природно, метою такого аналізу є розробка ефективних і раціональних процедур шляхом ретельного аналізу ситуації (однієї з ефективних процедур є згадана вище SREDIM). Але головним у цьому аналізі є визначення стикування як входу (результат робіт має бути адекватним змісту робіт наступної ланки). Якщо наступна ланка будує свої функції винятково на основі фактичного результату попередньої ланки, то проблеми нормування не існує, а вся діяльність з керування зводиться тільки до встановлення черговості робіт. У принципі така ситуація можлива, але найчастіше конкретна технологія наближається до неї з тим або іншим ступенем відповідності.

У світлі цього можна виділити два основних моменти:

по-перше, організація і нормування робіт детермінуються, в основному, кінцевим результатом і провідною технологією; у цьому плані більшість можливих організаційних рішень є органічними і рангованими.

по-друге, процес організації і нормування робіт у грани­цях операційної системи — це якісна визначеність і обмеженість використання ресурсів, які треба оптимально розпо­ділити.

Ресурсна сторона керування операціями виявляється як сукупність норм витрат, трудовитрат та інших обов'язкових коефіцієнтів і показників, що характеризують обов'язковий, середній чи граничний рівень використання ресурсів для даної роботи.

Пошук основ для встановлення системної єдності всіх робіт повинний вестися в двох напрямах:

1) розбивка, формалізація і системне описування кінцевого результату. Нормування робіт тут йде зверху вниз (формалізоване подання практичних функцій і обов'язків еконо­міста підприємства, побудова на цій основі навчального плану і формування програмних дисциплін);

2) рух від необхідних і фактично наявних ресурсів. Планування кінцевого результату на основі наявної послідовності технологічних стадій руху цих ресурсів (наприклад, планування навчального плану "Економіки підприємства" у вузі на основі професійних переваг і схильностей педагогічного складу).

У разі організації і нормування робіт вихідною процедурою повинно бути виділення, чинних ненормованих аспектів операційної діяльності.