Гнучкість у наданні додаткового захисту новим галузям проми­словості та застосуванні обмежувальних заходів у випадку проблем з платіжним бал

Захисні заходи, спрямовані на сприяння розвитку нових га­лузей промисловості

Стаття XVІІІ:C ГАТТ 1994 дозволяє країнам, що розвиваються, засто­совувати обмежувальні торговельні заходи (підвищення максимальних розмірів мита, або впровадження кількісних обмежень), спрямовані на підтримку розвитку нових або існуючих галузей промисловості. Од­нак, такі заходи, які не відповідають вимогам ГАТТ, можуть впрова­джуватись тільки після погодження з країнами-Членами СОТ. У ГАТТ визначений порядок проведення консультацій з країнами, чиї торгове­льні інтереси можуть постраждати від застосування обмежувальних заходів.

Заходи у випадку проблем з платіжним балансом

Положення, що дозволяють країнам здійснювати заходи з обмеження імпорту в разі проблем з платіжним балансом, викладені у Статтях XII та XVIII ГАТТ. Стаття XII визначає умови та обставини, за яких розвинені країни можуть накладати такі обмеження. Стаття XVIII стосується країн, що розвиваються. В ній визнається, що через низку чинників (таких як неможливість зростання надходжень від експорту в той час, коли попит на імпорт зростає) ці країни можуть вдатися до торговельних об­межень задля попередження зменшення грошових резервів. В ній перед­бачені гнучкіші та ширші критерії використання цих положень ніж ті, що викладені у Статті XII.

Наприклад, за Статтею XII заходи з торговельних обмежень можуть вживатись розвиненою країною у разі, коли загроза зменшення її грошо­вих резервів є "неминучою” або якщо їх рівень є "дуже низьким”. За Статтею XVIII країна, що розвивається, може вдаватись до обмежуваль­них заходів, коли вважає, що існує загроза значного скорочення грошо­вих резервів, навіть якщо ця загроза не є "неминучою”. Крім того, у Статті XVIII зазначено - країна, що розвивається, може вдатись до таких дій, коли вважає, що її грошові резерви не є "адекватними” для покриття очікуваних виплат в іноземній валюті; навпаки - за Статтею XII такі за­ходи можуть застосовуватись, тільки якщо резерви є "дуже низькими”.

Перехідний період для виконання зобов’язань

Багатосторонні угоди, з яких складається система СОТ, є обов’язковими для виконання усіма країнами-Членами. Однак, положеннями деяких з цих угод передбачається, що може скластися ситуація, коли країни, що розвиваються, та НРК не зможуть негайно виконувати усі або деякі із зобов’язань, передбачених відповідними угодами. Відтак, ці угоди передбачають перехідний період від 5 до 11 років задля підготовки цих країн до виконання таких зобов’язань.

Ось декілька прикладів перехідних періодів:

·          Угода про митну оцінку: країни, що розвиваються, та найменш роз­винені країни можуть відтягнути застосування угоди на період до 5 років, тобто, до 1 січня 2000 року.

·          Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності: від кра­їн, що розвиваються, очікується застосування цих положень до 1 січня 2000 року, від найменш розвинених країн - до 1 січня 2006 року.

Застосування деяких зобов’язань може бути відстрочене, як це показано нижче:

·          Угода про митну оцінку: країна, що розвивається, після закінчення п’ятирічного періоду може попросити про додатковий час, тривалістю до трьох років, задля втілення положень щодо методології обчисленої вартості;

·          Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів і про технічні бар’єри у торгівлі: вони надають відповідним комітетам пра­во повністю або частково надавати країнам, що розвиваються, обме­жені в часі звільнення від зобов’язань, накладених обома угодами.