|
|
Основні підходи до проведення переговорів
|
Переговори «позиція за позицію» означають, що знижен-ня тарифу на певну товарну позицію відбувається в обмін на зниження мита на іншу товарну позицію. Оскільки результати переговорів між двома Членами завдяки РНС поширюються на всіх Членів, вигідною стає тактика очікування результатів пере-говорів інших Членів. Так країна може виграти за рахунок отри-мання поступок від інших Членів, нічого не запропонувавши на-томість. Як вже згадувалося, для вирішення цієї проблеми було визначено два нові поняття: «першочергові переговорні права» та «головні постачальники». Першочергові переговорні права за-значаються в Розкладах поступок країн.
Таблиця 6
ОСНОВНІ МЕТОДИ (ПІДХОДИ) ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ
Методи Основні характеристики
«Позиція за позицію» чи запит-пропозиція — двосторонні переговори, які базуються на запитах та пропозиціях
Основна методика, що використовувалася під час раунду Кеннеді; широко використовувалася в наступних раундах та переговорах про приєднання
Лінійне зниження
тарифів — загальний (всеохосяжний) підхід, що передбачає однакове процентне зниження бар’єрів в усіх секторах
Використовувався під час раунду Кеннеді (формула: Т2 = r * T1, де Т2 — новий знижений тариф, Т1 — початковий тариф, r — коефіцієнт від 0 до 1)
Формула гармонізації — спрямована на досягнення більш однорідної структури тарифів Членів, пропорційне усунення тарифних піків (більшою мірою, ніж зниження тарифів)
Під час Токійського раунду використовувалася т. зв. Швейцарська формула: T2 = R * T1 / (R + T1), де R — коефіцієнт (може дорівнювати 14, 16 і т. ін.)
Нульові угоди Цілковите усунення тарифів на сектор чи групу товарів
З часів раунду Кеннеді почав також застосовуватися загаль-ний (всеосяжний) метод зниження тарифів. Проте лінійне зни-ження не вирішує питання тарифної ескалації та тарифних піків. Тому під час Токійського раунду було запропоновано формулу, спрямовану на досягнення більш однорідної структури тарифів Членів та пропорційне усунення тарифних піків.
Основною проблемою формульного підходу є вибір безпосе-редньо самої формули. Відомою є Швейцарська формула: Кінце-вий тариф = (початковий тариф * R)/(початковий тариф + R), R — коефіцієнт, який може дорівнювати 14 %, 16 % і т. ін. Якщо дію-ча ставка дорівнює 50 %, а коефіцієнт зниження дорівнює 25 %, то кінцевий тариф становитиме 16,7 %. Слід зазначити, що під час Токійського раунду крім Швейцарської формули було запро-поновано ще кілька варіантів зниження тарифів.
Формульні підходи, які використовувалися під час раунду Кеннеді та Токійського раунду, не привели до зникнення перего-ворів за схемою «позиція за позицію». Під час Уругвайського ра-унду формульний підхід не використовувався: переговори про-ходили за принципом «позиція за позицію» (або сектор за сектор).
Який би підхід не використовувався, взаємність зобов’язань з відкриття ринків визначається виходячи з відносних, а не з абсо-лютних торгових потоків. Тобто один долар додаткового доступу на ринок однієї країни обмінюється на один долар відкриття ринку іншої країни.
Підхід «позиція за позицію» та загальний підхід можуть за-стосовуватися як до тарифних, так і до нетарифних заходів, хоча останні є більш складними, оскільки нетарифні заходи майже не-можливо оцінити кількісно. Формульний підхід у випадку нета-рифних заходів набуває форми загального для всіх правила, на-приклад, забезпечення прозорості чи недискримінації, які сприяли загальному зниженню нетарифних бар’єрів країнами—Членами СОТ.
На сучасному етапі в рамках раундів багатосторонніх перего-ворів використовується підхід, коли різні за змістом питання приймаються в «єдиному пакеті». Такий підхід дозволяє досягти консенсусу між країнами з різних питань. Під час Уругвайського раунду переговорів Угоду про торгівельні аспекти прав інтелек-туальної власності, в прийнятті якої були зацікавлені розвинені країни, було прийнято в обмін на «компенсаційні переваги» для країн, що розвиваються, — доступ на ринки сільськогосподарсь-ких товарів, текстилю та одягу та посиленого механізму врегу-лювання суперечок. Цей підхід є складнішим. Під час його вико-ристання виникають труднощі з балансуванням поступок у різних сферах. Крім того, важко оцінити загальний вплив досяг-нутих у різних сферах домовленостей на економіку країни.
|
|
|