|
|
Основні угоди системи СОТ
|
Світова організація торгівлі є одночасно й організацією, і комплексом міжнародних правових документів, своєрідним багатоаспектним багатостороннім торговельним договором, що визначає права та обов’язки урядів країн-членів у сфері мі-жнародної торгівлі й формування національних торгових полі-тик.
Країни—Члени СОТ взаємодіють у межах недискримінаційної системи, де кожна країна отримує гарантії справедливого та про-гнозованого ставлення до її експорту на ринках інших країн, зо-бов’язуючись при цьому забезпечувати такі самі умови для імпо-рту на свої внутрішні ринки. Основні правила та принципи СОТ зафіксовані в багатосторонніх торговельних угодах, які поши-рюються на торгівлю товарами і послугами, а також торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, розв’язання торговель-них суперечок та механізм огляду торговельної політики. Угоди СОТ були ратифіковані парламентами всіх країн-учасниць.
Структурно документами системи СОТ є:
— Заключний акт, який утілює результати Уругвайського ра-унду багатосторонніх торговельних переговорів;
— Марракеська угода про заснування Світової організації то-ргівлі (Угода СОТ);
— Декларації, рішення міністрів та заяви;
— Домовленість про зобов’язання у сфері фінансових послуг.
Хоча з юридичного погляду останні три документи «утворю-ють невід’ємну частину... Заключного акта», який втілює резуль-тати переговорів Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів [2, с. 2]. Дуже часто документи СОТ поділяють за їх основним змістом на дві частини: угода та домо-вленості щодо доступу до ринків і документи, що регулюють ін-ституціональні питання (Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок; Механізм огляду торговельної політики тощо).
Марракеська угода про заснування Світової організації торгі-влі є основним документом СОТ, який не лише засновує та ви-значає механізм функціонування організації, а й містить систему Угод СОТ, які викладені в Додатках як невід’ємній частині цієї угоди. Марракеська угода має 4 Додатки:
Додаток 1:
Додаток 1А: Багатосторонні угоди з торгівлі товарами
(табл. 3).
Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами (ви-значає основи режиму торгівлі послугами, права та обов’язки Членів СОТ у цій сфері);
Додаток 1C: Угода про торговельні аспекти прав інтелектуа-льної власності (визначає права та обов’язки Членів СОТ у сфері захисту інтелектуальної власності);
Додаток 2: Домовленість про правила та процедури врегулю-вання суперечок (встановлює умови та процедури розв’язання суперечок між Членами СОТ у зв’язку з виконанням ними зо-бов’язань з усіх угод СОТ);
Додаток 3: Механізм з огляду торговельної політики (визначає умови та загальні параметри оглядів торговельної політики Членів СОТ);
Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою кі-лькістю учасників (необов’язкові для участі всіх Членів СОТ ба-гатосторонні торговельні угоди):
• Угода про торгівлю авіатехнікою;
• Угода про державні закупки.
Міжнародна угода про торгівлю молочними продуктами та Міжнародна угода про торгівлю яловичиною припинили своє іс-нування наприкінці 1997 р.
Таблиця 3
БАГАТОСТОРОННІ УГОДИ З ТОРГІВЛІ ТОВАРАМИ
Назва угоди Основний зміст
Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обов’язки Членів СОТ у цій сфері
Угода про сільське господарство Визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та механізми застосування заходів державної підтримки сільсь-когосподарського виробництва і субсидування експорту
Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів Визначає умови застосування заходів санітарного та фітосанітарного контролю
Угода про текстиль та одяг Визначає особливості регулювання торгівлі текстилем та одягом
Угода про технічні бар’єри в тор-гівлі Визначає умови застосування стандартів, технічних регламентів, процедур сертифікації
Закінчення табл. 3
Назва угоди Основний зміст
Угода про пов’язані з торгівлею ін-вестиційні заходи Містить положення, спрямовані на ліквідацію та недопущення наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або порушення торгівлі
Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Визначає правила порушення і проведення антидемпінгових процедур
Угода про застосування Статті VIІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року Визначає правила оцінки митної вартості товарів
Угода про перевідвантажувальну інспекцію Визначає умови проведення перевідвантажувальних інспекцій
Угода про правила визначення походження Визначає принципи та порядок ви-значення походження товарів
Угода про процедури ліцензування імпорту Встановлює процедури та форми ліцензування імпорту
Угода про субсидії та компенсаційні заходи Визначає умови та процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидіюванням
Угода про захисні заходи Визначає умови та процедури застосування заходів щодо протидії зростаючому імпорту (в разі загрози шкоди вітчизняному виробнику)
Ключові правила торгівлі товарами були вперше сформульо-вані в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі 1947 року. З 1947 до 1994 року ГАТТ являв собою форум для проведення переговорів зі зниження ставок мита й інших торговельних бар’єрів. У ре-зультаті цього, а також завдяки багатостороннім переговорам Уругвайського раунду (1986—1994 pp.) основні правила торгівлі товарами були розширені, а ГАТТ була доповнена новими уго-дами. Так, були створені нові правила торгівлі послугами, укла-дена угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власно-сті, досягнута домовленість про правила та процедури врегулювання суперечок, розроблений і узгоджений механізм з огляду торговельної політики. ГАТТ у новій редакції 1994 року є основним зводом правил СОТ з торгівлі товарами. Його допов-нюють угоди зі специфічних секторів — таких, як сільське гос-подарство, текстиль та одяг, а також окремі напрямки міжнарод-ної торгівлі (стандарти, державні закупки, правила визначення походження, субсидії та компенсаційні заходи, захисні заходи, заходи проти демпінгу тощо).
Принципи більш вільного експорту та імпорту послуг, неза-лежно від типу їх поставки (чи то транскордонна торгівля, чи споживання послуг за кордоном, чи комерційна присутність, чи присутність фізичних осіб), були вперше документально закріп-лені в Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС). Вна-слідок специфіки торгівлі послугами режим найбільшого спри-яння і національний режим застосовуються з певними винятками, які є індивідуальними для кожної країни-члена. Скасування кіль-кісних обмежень також має вибірковий характер і є результатом торговельних переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуа-льні зобов’язання в рамках ГАТС, що записані в їх графіках (роз-кладах), у яких зазначається, які із секторів послуг і якою мірою вони готові відкрити для доступу іноземних фірм.
Угода СОТ з торговельних аспектів прав інтелектуальної вла-сності являє собою сукупність правил з торгівлі та інвестицій в ідеї та творчу діяльність, у яких встановлюється, як інтелектуа-льна власність має бути захищена в процесі здійснення торгове-льних операцій. До поняття «інтелектуальна власність» входять авторське право та суміжні права, товарні знаки, географічні за-значення в назвах товарів, промислові зразки, патенти, топографії інтегральних мікросхем, нерозголошувана інформація (наприклад, торговельні секрети).
Угода про правила та процедури врегулювання суперечок пе-редбачає створення системи, за допомогою якої країни могли б урегульовувати суперечливі питання під час консультацій. Якщо це не вдається, то вони можуть використовувати чітко визначену поетапну процедуру, яка передбачає можливість вирішення про-блемних питань групою експертів. Крім того, надається право подавати апеляцію на прийняті рішення з відповідним правовим обґрунтуванням своєї позиції щодо цього питання. Про зростаю-чу довіру до даної системи свідчить статистика: з часу набуття чинності Угодою (1995 р.) було розглянуто стільки ж торговель-них суперечок (майже 300), скільки за всю історію існування ГАТТ (1947—1994 pp.).
Метою Механізму огляду торговельної політики є забезпечен-ня поліпшення дотримання всіма країнами—Членами СОТ пра-вил, норм і зобов’язань, узятих за Багатосторонніми угодами про торгівлю. Крім того, механізм огляду створює можливість регу-лярного колективного визначення суті і проведення оцінки всіх аспектів торговельної політики та практики окремих урядів і їх впливу на функціонування багатосторонньої торговельної систе-ми. З 1995 р. було здійснено огляд торговельної політики 85 кра-їн—членів організації, включаючи ЄС.
Такі зобов’язання країни фіксуються в тарифних розкладах і є доступними для ознайомлення всіх Членів СОТ. Зрозуміло, що знання чинної максимальної ставки мита та розкладу її зниження робить торгівлю передбачуваною. Одним з позитивних моментів Уругвайського раунду з погляду реалізації принципу передбачу-ваності в торгівлі є підвищення питомої ваги зв’язаних тарифів (табл. 4). При цьому на сьогодні 100 % тарифів на продукцію сільського господарства є зв’язаними.
Таблиця 4
ЗМІНА РІВНЯ ЗВ’ЯЗАНОСТІ ТАРИФІВ ПО ГРУПАХ КРАЇН
ПІСЛЯ УРУГВАЙСЬКОГО РАУНДУ ГАТТ [11]
Групи країн Питома вага зв’язаних тарифів, %
До Уругвайського раунду ГАТТ Після Уругвайського раунду ГАТТ
(1995 р.)
Розвинуті країни 78 99
Країни, що розвиваються 21 73
Країни з перехідною еконо-мікою 73 98
Передбачуваності розвитку торговельних процесів сприяє й вимога прозорості національної торговельної політики. Така про-зорість досягається як інформуванням відповідних структурних підрозділів СОТ про зміни в законодавстві та намірах застосу-вання певних інструментів торговельної політики, оприлюднен-ням відповідних нормативних актів у засобах масової інформації, так і шляхом застосування механізму огляду торговельної політики. Вимоги прозорості торговельних заходів записані в усіх секторальних угодах СОТ: Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (Стаття Х — Публікація та застосування правил торгівлі); Генеральній угоді про торгівлю послугами (Стаття ІІІ — Прозорість); Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Стаття 63 — Відкритість).
Принцип справедливої конкуренції не можна в буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Проте сукупність цих угод саме й спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, й антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії та компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн за-лишається достатня кількість захисних заходів, але вони мають застосовуватися без порушення умов добросовісної конкуренції.
Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є най-дискусійнішим в оцінці діяльності організації. З одного боку, справді, членство в СОТ надає можливості користування перева-гами режиму найбільшого сприяння, системою розв’язання супе-речок, що стимулює національний експорт та об’єктивно приско-рює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов’язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а часом і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не розв’язує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а лише створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам, слід означити декілька суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться в основу діяльності міжнародних організацій, є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили, що заснування Світової організації торгівлі «провіщає нову еру глобального економічно-го співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів» [1, с. ХІІІ]. По-друге, принцип є дуже комплексним, таким, що включає фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розви-ток. А ці процеси не завжди є гармонійно взаємопов’язаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) приводять до економічного зростання. Проте економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитися, що участь у світовій торговельній системі, справді, сприяє реформу-ванню національних економік. Так, у Марракеській декларації від 15 квітня 1994 року міністри відзначали, що «під час переговорів у багатьох країнах, що розвиваються, та країнах, які в минулому мали планово-централізовану економіку, були впроваджені важ-ливі заходи, спрямовані на реформування економіки та лібералі-зацію торгівлі» [1, с. ХІV]. А проблема економічного зростання є сферою безпосередньої зацікавленості і компетентності не СОТ, а урядів країн-учасниць.
|
|
|