|
Переважна
більшість сучасних міжнародних корпорацій мають форму ТНК. Розподіл міжнародних
корпорацій на ТНК і БНК дуже умовний, оскільки у сучасних умовах найбільше
значення має не те, капіталу скількох країн належить головна компанія
корпорації, а глобальний характер її діяльності, інвестування і отримання
прибутку. У цьому сенсі міжнародними можна вважати всі корпорації, що мають
хоча б одну закордонну філію, створену на основі прямих інвестицій. Проте
очевидно, що у число ТНК можуть у такому випадку потрапити і дуже невеликі
фірми, що мають один єдиний підрозділ по той бік кордону. Насправді під ТНК
прийнято розуміти лише дійсно великі міжнародні корпорації, що мають істотний
вплив на світовий ринок товарів і фактори виробництва.
У 1974 році при Економічній і Соціальній раді ООН були створені Комісія з
транснаціональних корпорацій і Центр по ТНК як її робочий орган, що стало
свідченням визнання світовим співтовариством зростаючої ролі ТНК у міжнародній
економіці. У мандат Комісії входили в числі іншого вивчення нового на той час
феномена ТНК і розробка кодексу діяльності ТНК. Пізніше комісія була
перетворена у підрозділ Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).
За
оцінками Доповіді зі світових інвестицій, що періодично друкується ЮНКТАД, у
середині 90-х років у світі нараховувалося приблизно 37 тис. ТНК, що мають
більш 206 тисяч філій по усьому світі, а на близько 100 найбільших ТНК (крім
транснаціональних фінансових компаній і банків) приходилося близько 1/3 усіх
прямих інвестицій.
Із 100 найбільших ТНК 38 базувалися у Західній Європі, 29 — у США, 16 — у
Японії й інші — в Австралії, Канаді, Фінляндії, Новій Зеландії та інших індустріальних
країнах;
ТНК, що базуються у великих індустріальних країнах, перевершували ТНК із
менш великих індустріальних держав за абсолютним обсягом іноземних активів. У
той же час у ТНК із малих індустріальних країн іноземні активи займають
відносно велику частку в загальному обсязі активів; приблизно третину
міжнародної торгівлі складали внутрішньокорпораційні постачання ТНК.
Якщо ранжувати 100 найбільших ТНК за розмірами іноземних активів, то
найбільш істотний їх вплив у електронній промисловості (26% від загальної суми
іноземних активів), у гірничорудній і нафтовидобувній промисловості (24%),
автомобілебудуванні (19%), хімічній і фармацевтичній промисловості (15%)),
харчовій промисловості (9%), торгівлі (4%) і металургійній промисловості (4%)).
За
останні десятиліття в діловій активності транснаціональних компаній відбулися
серйозні зміни. На початку своєї діяльності вони склалися як одногалузеві структури.
Сьогодні транснаціональні корпорації здійснюють свої операції у багатьох
галузях промисловості. Перехід до багатогалузевої структури підсилює економічні
позиції ТНК.
МІКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПІДПРИЄМСТВА
Розпочавши багатогалузеву справу у своїй країні, вони потім
використовують цей досвід для впровадження в кілька галузей закордонних країн,
що дозволяє їм проводити більш успішно конкурентну боротьбу з іншими фірмами на
території приймаючих країн.
Найбільш
характерними рисами ТНК є:
-
створення системи міжнародного
виробництва, розпиленого між багатьма країнами, але контрольованого з одного
центра;
-
висока інтенсивність
внутрішньокорпораційної торгівлі між розташованими у різних країнах підрозділами;
-
відносна незалежність у
прийнятті рішень від країн базування і приймаючих країн;
- глобальна структура зайнятості і міждержавна мобільність
менеджерів; розробка, передача і використання передової технології в рамках
замкнутої корпораційної структури.
Особливості сучасного етапу розвитку транснаціональних
корпорацій виявляються не тільки в загостренні конкуренції між ними, але, як свідчить практика, і у виникненні взаємних відносин
співробітництва, що отримали назву стратегічних альянсів. У рамках цих
формувань транснаціональні корпорації можуть вирішували найрізноманітніші
проблеми, що постають перед ними на всіх трьох основних ринках світу.
Очевидно, що кінцевою метою транснаціональних корпорацій є отримання
прибутку. Для досягнення цієї мети вони мають безліч переваг у порівнянні з
іншими учасниками міжнародних економічних відносин. Насамперед — збільшення
території своєї дії. Розширення сфери діяльності дозволяє їм мати такі
переваги:
-
вони мають у своєму розпорядженні природні і людські ресурси,
а також науково-технічний потенціал інших країн;
-
проникають на ринки інших країн «зсередини», оминаючи
митні бар'єри закордонних країн додатка свого капіталу;
-
маючи філії у різних країнах, переборюють обмеженість внутрішнього
ринку країн своєї резиденції, збільшуючи розміри підприємств і масштаби
виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня.
Транснаціональні корпорації мають переваги не тільки від розширення
території експлуатації, але і внаслідок отримання вигоди з різниці в
економічному становищі країн. Маючи філії і дочірні компанії у різних країнах,
ТНК можуть:
-
здійснювати швидкий господарський маневр, зосереджуючи ті
чи інші виробництва у країнах з дешевою сировиною і низькими ставками
заробітної плати;
-
прагнути одержувати високі прибутки у країнах, де існує низький
рівень оподаткування;
-
оптимізувати свої виробничі і збутові програми у відповідності
до специфічних умов різних національних ринків;
- маніпулювати
балансами своїх закордонних філій і дочірніх компаній, підкоряючи їх політику
прибутків і витрат інтересам центральної штаб-квартири.
Переважаючою рисою розвитку транснаціональних корпорацій є розвиток у їх
рамках внутрішньофірмових відносин. Так, широке поширення отримала
внутрішньофірмова торгівля між окремими філіями і дочірніми компаніями ТНК,
розташованими у різних країнах, що за своєю формою є міжнародною торгівлею.
Внутрішньокорпораційний торговий обмін між різними підрозділами
транснаціональних фірм відгороджує їх від впливу міжнародної конкуренції, тим
самим впливаючи на весь товарообіг.
Крім
того, внутрішньофірмовий обмін дозволяє транснаціональним корпораціям уникати
впливу тарифних бар'єрів, створених її філіями й іншими підрозділами. ТНК
нерідко звільняються від сплати митних виплат на раніше вивезені матеріали.
ТНК мають чималі переваги від того, що внутрішньокорпораційні комерційні
відносини вони здійснюють на базі так званих трансферних цін (цін усередині
ТНК).
|