|
|
Переговори про умови вступу: багатосторонні переговори щодо правил торгівлі
|
Передусім переговори про умови вступу стосуються «комер-ційно важливих» поступок, які країна, що приєднується, готова надати Членам СОТ щодо доступу на ринки товарів та послуг і зобов’язань по Угодах та інших домовленостях Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів. Ці поступки фактично є «платою» претендента за вступ до СОТ. У свою чергу, країна, що приєднується, отримує права, які вже мають усі Члени багатосторонньої торгової системи СОТ. Переговори про умови вступу поділяються на:
― багатосторонні переговори про правила торгівлі;
― двосторонні переговори про доступ на ринки товарів і пос-луг [31, c. 20].
Багатосторонні переговори щодо правил торгівлі починаються з обговорення меморандуму, в тому числі питань Членів СОТ та відповідей заявника. Основною метою таких обговорень є визначення відповідності торгового режиму заявника багатостороннім правилам. Заходи країни-заявника, що не відповідають вимогам СОТ, мають бути усунені (гармонізовані з загальноприйнятими правилами через прийняття відповідних законодавчих і нормативних актів та їх упровадження) або мають бути узгоджені спеціальні положення щодо них (наприклад, термін приведення у відповідність).
Обговорення проходять на засіданнях Робочої групи. З метою забезпечення прозорості цієї стадії процесу приєднання після за-сідань Робочої групи країна зазвичай робить запит до Секретаріату СОТ щодо підсумку розглянутих питань (вже вирішених та тих, що потребують доопрацювання), який поступово перетворюється на звіт Робочої групи. Зміст розділів звіту відповідає формату Меморандуму про зовнішньоторговельний режим (Додаток 4). Він також включає проект рішення Робочої групи, проект Протоколу про приєднання та інші додатки (табл. 1).
Таблиця 1
ФОРМАТ (ПРОФОРМА) ЗВІТУ РОБОЧОЇ ГРУПИ
І. Вступна частина
II. Економічна політика
III. Основа прийняття та впровадження заходів (Урядова політика)
IV. Режим торгівлі товарами
V. Режим стосовно торговельних аспектів прав інтелектуальної власності
VI. Режим торгівлі послугами
VII. Інші питання
VIII. Висновки
Додатки:
― Проект рішення Робочої групи;
― Проект Протоколу;
― Посилання на Розклад товарних поступок;
― Посилання на Графік специфічних зобов’язань у секторі послуг;
― Інші додатки (наприклад, перелік законодавчих та нормативних актів, таблиці товарів, що підлягають обов’язковій сертифікації, ліцензуванню, квотуванню, таблиці, що містять перелік підакцизних товарів тощо)
Результати обговорень на засіданнях Робочої групи оформ-люються в параграфи звіту Робочої групи. В кінцевому звіті Ро-бочої групи зазвичай містяться сотні параграфів. Так, у звіті Ро-бочої групи про приєднання Китаю таких параграфів було 343, а Грузії — 181 [32, с. 72; 35, с. 36], частина яких — це специфічні зобов’язання країни щодо правил торгівлі.
Звіт Робочої групи може містити різні види специфічних зо-бов’язань стосовно правил торгівлі:
― констатацію факту (тобто радше заява, ніж зобов’язання);
― зобов’язання дотримуватись чинних правил СОТ, іноді з уточненнями, що в національні заходи має буде внесено зміни з метою приведення їх у відповідність положенням СОТ, та конк-ретизацією положень СОТ стосовно питання, що розглядається;
― зобов’язання не застосовувати регрес щодо специфічних положень СОТ;
― специфічні перехідні періоди, що можуть застосовуватися;
― дозвіл на тимчасове відхилення від правил СОТ та зо-бов’язань у розкладах;
― обов’язок дотримуватися правил, що створені параграфами зобов’язань і не містяться в багатосторонніх угодах СОТ (напри-клад, щодо приватизації та приєднання до багатосторонніх тор-гових угод) [31, с. 22].
Наприклад, протокол Еквадору — першої з країн, що приєд-налася до СОТ після 1995 року, включає 21 специфічне зо-бов’язання (21 параграф). Цей показник в інших країн становить: Монголія — 17; Латвія — 22; Естонія та Панама — по 24; Болга-рія та Оман — по 26; Хорватія — 27; Албанія, Грузія, Йорданія, Киргизстан — по 29; а Китай — близько 120 параграфів зо-бов’язань. У додатку 5 наведені приклади специфічних зо-бов’язань щодо торговельних правил у звітах Робочих груп.
Дуже важливим питанням, особливо для країн з перехідними економіками, є так звані перехідні періоди, тобто час, який країна може отримати для того, щоб привести торгові заходи у відповідність із положеннями угод СОТ. Перехідні періоди, які надавалися «традиційним» членам ГАТТ по завершенню Уругвайського раунду стосовно імплементації положень ТРІПС, Угоди про текстиль та одяг, інших домовленостей та угод СОТ, не поширюються автоматично на країни, які приєднувалися та приєднуються до СОТ після її створення, незалежно від рівня економічного розвитку цих країн. Кожний заявник, який прагне отримати перехідний період щодо певного правила чи положення угод СОТ, має надати відповідні обґрунтування його необхідності. Слід зауважити, що нині перехідні періоди рідко надаються в обмежених сферах та на короткий термін після подання детального плану з точною датою приведення існуючих заходів у відповідність до вимог СОТ (через прийняття необхідного законодавства, підготовку відповідального за імплементацію персоналу тощо).
|
|
|