|
|
Переговори щодо умов вступу: двосторонні переговори про доступ на ринки товарів
|
Двосторонні переговори про доступ на ринки товарів почина-ються з того, що зацікавлені Члени подають свої вимоги, а заяв-ник готує свої початкові пропозиції. Виходячи з цих початкових документів проводяться двосторонні переговори.
По завершенні двосторонніх переговорів розклади поступок стають невід’ємною частиною Протоколу про приєднання (Дода-тки 7—12) та невід’ємною частиною Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (Стаття ІІ.7 ГАТТ 1947) [2, с. 441].
Розклади поступок складаються з чотирьох частин:
― Частина 1 — «зв’язування» поступок у режимі найбільшого сприяння (РНС), тобто максимальні імпортні тарифи, які можуть застосовуватися до товарів Членів СОТ (згідно зі Статтею ІІ.1(b) ГАТТ 1947) [2, c. 439]. Ця частина, в свою чергу, поділяється на 3 розділи:
― Розділ ІА — тарифи на сільськогосподарську продукцію;
― Розділ ІВ — тарифні квоти на сільськогосподарську продукцію;
― Розділ ІІ — тарифи на інші товари.
― Частина 2 — преференційні тарифні поступки (відповідно до Статті ІI.1(c) ГАТТ 1947) [2, c. 440];
― Частина 3 — нетарифні поступки (згідно з п. 6. Марракесь-кого протоколу до ГАТТ 1994) [19, c.38];
― Частина 4 — зобов’язання, які обмежують субсидіювання сільськогосподарської продукції (згідно з Угодою про сільське господарство) [4, c. 37].
Головною перевагою зв’язування тарифних ставок у рамках СОТ є те, що кожній країні—Члену забезпечується гарантований доступ на ринки інших країн—Членів, оскільки кожен Член не може збільшити тарифні ставки вище за зв’язані ставки, зазначе-ні в його розкладі поступок.
Розклади поступок побудовані на основі Гармонізованої сис-теми опису та кодування товарів (ГС), яка складається з 21 розді-лу та 97 частин. Перші 24 частини ГС — сільськогосподарська продукція, частини 25—97 ГС — промислова продукція. Слід за-уважити, що риба та рибопродукти не включаються згідно з пра-вилами СОТ до сільськогосподарської продукції і належать до категорії «інші товари» (товарна група 03 та товарні позиції 0509, 1504, 1603—05 та 2301). Кожен тарифний розклад (Частина І) містить таку інформацію (табл. 2, Додатки 8 та 10):
― номер товарної позиції за ГС;
― опис товару;
― ставка мита (максимальна, зв’язана);
― період імплементації ;
― першочергові переговорні права (ППР);
― інші мита та збори (нині зазвичай дорівнюють нулю);
― спеціальні захисні заходи (які можуть вживатися стосовно сільськогосподарської продукції).
Таблиця 2
ФОРМАТ РОЗКЛАДУ (ЧАСТИНА І: ТАРИФИ ЗА РНС) [33, с. 2]
ГС Опис Зв’язана ставка
мита Кінцева ставка мита Імплемента-ція
(кінцева да-та) Час
встано-влення
по-ступки ППР Час 1-го
включення пос-тупки до ГАТТ ППР, які
нада-валися
раніше Інші податки та збори
Введення в угоди СОТ поняття «першочергові переговорні права» має свої причини. Справа в тому, що в рамках СОТ ре-зультати переговорів між двома членами завдяки дії РНС поши-рюються на всіх Членів, і це створює певні проблеми. Насампе-ред досить вигідно стає просто очікувати результатів переговорів інших Членів і не проводити їх самому. Тоді країна може виграти за рахунок отримання поступок від інших Членів, нічого не запропонувавши натомість.
Для того, щоб подолати цю проблему, було введено два нові поняття: «першочергові переговорні права» та «головні постача-льники». Їх основна ідея полягає в тому, що поступка надається країною А головному постачальнику В певного імпортного това-ру лише в обмін на поступку країни В країні А, за яким вже вона є головним постачальником.
Першочергові переговорні права, як правило, надаються в ре-зультаті двосторонніх переговорів країнам, які зазначили це в своєму запиті щодо тарифних поступок. Це — важлива поступка, оскільки Член СОТ, який бажає змінити або відкликати поступку відповідно до Статті XXVIII «Зміна розкладів» ГАТТ 1947, по-винен провести переговори зі сторонами, які мають першочергові переговорні права (а також з головними постачальниками та сторонами, які є значно зацікавленими у поступках) — компенсувати цю поступку іншою [2, с. 474—476].
Вимоги СОТ щодо тарифного регулювання з часом стають дедалі суворішими. Нині від заявників вимагається зв’язування всього тарифного розкладу за чинними чи близькими до них ставками. Заявник зазвичай повинен буде лібералізувати доступ до свого ринку набагато більше, ніж це було в минулому. Країни з середньою величиною чинного тарифу, що є значно вищою за 10 %, навряд чи зможуть бути прийняті до СОТ [20, с. 67].
Також від країн, що приєднуються, вимагається приєднання до багатьох секторальних угод та ініціатив, більшість із яких пе-редбачає усунення тарифів (нульові ставки) на певні товарні гру-пи, так звані нульові угоди (zero-for-zero agreements). Нульові угоди поширюються на папір, сільськогосподарську техніку, ме-блі, будівельну техніку, наукове та медичне обладнання, цивіль-ну авіатехніку, дистильовані спирти, пиво, насіння олійних куль-тур, рибу, сталь, іграшки, деревину, фармацевтичні препарати, продукцію інформаційних технологій тощо.
Потрібно зазначити, що переговори по «нульових» ініціативах проходили між окремими учасниками Уругвайського раунду на добровільних засадах. Далеко не всі Члени СОТ приєдналися до цих ініціатив. Водночас країни, що нині вступають до СОТ, змушені погоджуватися з такими вимогами з боку Членів СОТ.
Болгарія, Киргизтан, Латвія, Естонія та Грузія взяли на себе зобов’язання по кожній сільськогосподарській позиції, і проста середня величина цих зв’язаних тарифів становить, відповідно, 34,9 %; 11,7 %; 33,6 %; 17,7 % та 12,1 % (табл. 3). Киргизстан, Латвія, Естонія та Грузія прийняли на себе також зобов’язання по кожній промисловій тарифній позиції. Проста середня величина зв’язаних тарифів по промисловій продукції становить, відповідно, 6,7 %; 9,3 %; 6,6 % та 5,8 %.
Поступки щодо преференційного тарифу (Частина 2 розкладу поступок) та нетарифних заходів (Частина 3) надаються рідко коли. Жоден з 12 урядів (Еквадор, Киргизстан, Латвія, Естонія, Йорданія, Грузія, Хорватія, Албанія, Оман, Монголія, Болгарія та Панама), що вступили до СОТ після її створення, не взяли на себе зобов’язань у частинах 2 та 3 товарного Розкладу.
Зобов’язання Китаю щодо нетарифних зобов’язань представ-лені в Додатках 10 та 11. Вони включають тарифні квоти на доб-рива та вовну й зобов’язання щодо скасування ліцензій, квот та тендерних вимог.
Переговори щодо зобов’язань із субсидіювання сільського-сподарських продуктів (Частина 4 Розкладу) тепер відбуваються переважно на багатосторонній основі під головуванням заявника і спрямовані на досягнення домовленостей з таких питань:
― зобов’язання, що стосуються внутрішньої підтримки сіль-ського господарства;
― зобов’язання щодо експортних субсидій.
Таблиця 3
ТАРИФНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ЧЛЕНІВ, ЯКІ ВСТУПИЛИ ДО СОТ
після 1995 року [31, с. 25—26]
Бол-гарія Киргизс-тан Ла-твія Есто-нія Гру-зія Хор-ватія Ал-банія
Сільськогосподарсь-ка продукція:
Кількість тарифних позицій 725 912 729 724 776 1163 2125
Кількість зв’язаних та-рифних позицій 725 912 729 724 776 1163 2125
Проста середня вели-чина зв’язаних тарифів (по окремих позиціях) 34,9 11,7 33,6 17,7 12,1 10,4 10,6
Промислова
продукція:
Кількість тарифних позицій — 6068 4564 5328 5206 6469 8459
Кількість зв’язаних та-рифних позицій 2491 6068 4564 5328 5206 6469 8459
Проста середня вели-чина зв’язаних тарифів (по окремих позиціях) 12,6 6,7 9,3 6,6 5,8 5,0 6,0
Одним з найважчих питань у цій сфері є досягнення згоди щодо базового періоду, який повинен використовуватися протягом переговорів у відповідних розрахунках. Зазвичай використовується ос¬танній трирічний період, за який є дані. Лише Болгарії вдалося відстояти інший період з огляду на те, що останній трирічний період на момент проведення переговорів не був репрезентативним внаслідок застосування ембарго ООН до колишньої Республіки Югославії.
Нагадаємо, що Угода про сільське господарство передбачає, що заходи внутрішньої підтримки в «зеленій скриньці» не підля-гають скороченню, а заходи «жовтої скриньки», які вживалися в базовому періоді, мають бути знижені та зв’язані, якщо їх рівень є вищим від «мінімального рівня», визначеного Угодою (5 % від загального сільськогосподарського виробництва країни для роз-винутих країн; 10 % для країн, що розвиваються).
Більшість заходів внутрішньої підтримки урядів, що приєдну-валися, підпадають під «зелену скриньку» або вони є нижчими від «мінімального рівня» внаслідок політичного рішення чи за браком фінансових ресурсів.
Що ж до експортних субсидій, то більшість нових Членів СОТ була «змушена» прийняти нульові зобов’язання по експортних субсидіях на відміну від «традиційних» Членів СОТ.
|
|
|