|
|
Правила внутрішньої підтримки вітчизняного товаровиробника
|
Реалізуючи заходи економічних політик і реформ, національні уряди надають вітчизняним виробникам сільськогосподарської продукції підтримку у вигляді внутрішніх субсидій. Ці виплати (або фінансова участь уряду) мають різний вплив на торгівлю: деякі субсидії не деформують ринкові умови і не входять у супе-речність із принципом недискримінації в частині забезпечення національного режиму, інші спотворюють торгівлю. Враховуючи це, в Угоді про сільське господарство закладено підхід, згідно з яким країни зобов’язуються скоротити ті субсидії, які негативно впливають на торгівлю. З цією метою Угода поділяє субсидії на три категорії:
― "зелені” (не спотворюють торгівлю, дозволені);
― "сині” (не спотворюють торгівлю, дозволені);
― "жовті” (негативно впливають на торгівлю, підлягають скороченню).
Застосування "зеленої” субсидії регулює Стаття 6 "Зо-бов’язання щодо внутрішньої підтримки” та Додаток 2 "Внутрішня підтримка: підстава для звільнення від зобов’язань щодо зменшення підтримки” [3, с. 41—42, 51—56]. Заходи внутрішньої підтримки, які звільняються від зобов’язання їх зменшення, "не повинні справляти спотворювального впливу на торгівлю чи на виробництво або такий вплив повинен бути зве-дений до мінімуму”. [3, с.51] Крім того, заходи, які відносять до "зелених” субсидій, мають відповідати двом основним критеріям:
― підтримка повинна надаватися через урядові програми, що фіксуються за державний кошт (включаючи відмову уряду від отримання доходів), але не коштом споживачів;
― наслідком підтримки не має бути надання цінової підтримки виробникам.
"Зелені” субсидії надаються в межах урядових програм на-дання послуг, до яких належать:
― загальні послуги;
― створення державних резервів для забезпечення продовольчої безпеки;
― внутрішня продовольча допомога;
― прямі виплати виробникам;
― підтримка доходу, не пов’язана з виробництвом;
― фінансова участь уряду в програмах страхування доходів та гарантування безпеки доходів;
― виплати (що здійснюються прямо або через фінансову участь уряду в програмах страхування врожаїв) на відшкодування збитків від стихійних лих;
― допомога на структурну перебудову, що надається через програми виведення виробників із сільськогосподарського ви-робництва;
― допомога на структурну перебудову, що надається через інвестиції;
― виплати за програмами охорони навколишнього середови-ща;
― виплати за реґіональними програмами надання допомоги.
До "зеленої скрині” належать також інші заходи — так звані заходи de minimis — які мінімально впливають на виробництво та торгівлю сільськогосподарськими товарами і які не є об’єктом скорочення. До них належать внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, якщо вони не перевищують 5 % вартості сільськогосподарського виробництва. А для країн, що розвива-ються, цей рівень de minimis становить 10 %. Крім того, як зелена субсидія може кваліфікуватися специфічна підтримка, що надається на конкретний товар, розмір якої не перевищує 5 % від загальної вартості виробництва цього товару (для країн, що роз-виваються, цей рівень de minimis становить 10 %).
До субсидії "синьої скрині” належать прямі виплати за "про-грамами обмеження виробництва” сільськогосподарської продукції, якщо:
― такі виплати прив’язані до конкретних площ та врожаїв;
― такі виплати здійснюються на 85 або менше відсотків від базового рівня виробництва;
― виплати на худобу здійснюються на чітко визначену кількість голів. [3 с. 42]
Заходи "синьої скрині” — це ті заходи, що прямо пов’язані з виробництвом, наприклад, платежі, що впливають на розміри посівних площ чи кількість тварин. Але ці заходи мають бути частиною програми і обмежувати виробництво шляхом встанов-лення максимальних обсягів випуску чи примушення фермерів залишати незасіяною частину їхньої землі. Країни, що викори-стовують ці види заходів, доводять, що їх реалізація менше впливає на масштаби деформації торгівлі, ніж заходи "жовтої скрині”. В кожному разі, заходи "синьої скрині” залишаються в СОТ предметом дискусій.
Всі заходи, не розглянуті вище, тобто ті, які не стосуються заходів "зеленої” і "синьої” скринь, належать до категорії заходів "жовтої скрині” і мають бути скорочені в певному порядку, оскільки вони можуть викликати неприпустимі торгові пору-шення.
До субсидій "жовтої скрині”, як правило, відносять:
― дотації на продукцію тваринництва та рослинництва, на племінне тваринництво, неелітне насінництво, на комбікорми тощо;
― компенсації частини витрат на придбання мінеральних до-брив і засобів хімічного захисту рослин, на енергоносії, на вит-рати з підвищення родючості земель, а також компенсації вартості техніки, що була придбана шляхом зустрічного продажу сільгосппродукції;
― витрати лізингового фонду, витрати на ремонт і поточне утримання меліоративних систем, на створення сезонних запасів запчастин і матеріально-технічних ресурсів;
― капіталовкладення виробничого призначення, крім витрат на меліорацію та водне господарство;
― цінова підтримка: компенсація різниці між закупівельною та ринковою ціною на сільськогосподарську продукцію;
― надання виробнику товарів (послуг) за цінами нижчими, від ринкових; закупівля у виробників товарів (послуг) за цінами, вищими від ринкових;
― пільгове кредитування сільгоспвиробників за рахунок бюджетів різних рівнів, включаючи списання та пролонгацію боргів;
― пільги на транспортування продукції сільського господар-ства.
Угодою встановлюється верхня межа сукупної внутрішньої підтримки (розрахованої як сукупний вимір підтримки — СВП), яку уряди можуть надавати внутрішнім виробникам. СВП розра-ховується на індивідуальній потоварній основі як різниця між фіксованою зовнішньою довідковою та застосовуваною регульо-ваною ціною, помножена на обсяг виробництва продукції. Щоб отримати значення СВП, всі внутрішні субсидії, не пов’язані з конкретним товаром, додаються до загальної суми субсидій, роз-рахованої на індивідуальній основі для кожного товару.
Доцільно ще раз нагадати, що вищезгадані субсидії "зеленої” і "синьої” скринь, а також заходи de minimis не включаються до СВП. Крім того, з метою стимулювання розвитку сільськогосподарського сектора в країнах, що розвиваються, їм дозволено виключати з розрахунку СВП і, відповідно, із зо-бов’язань щодо зменшення внутрішньої підтримки: інвестиційні субсидії, які здебільшого надаються сільському господарству; субсидії на сільськогосподарську сировину, які звичайно нада-ються виробникам з низьким рівнем доходів та бідною сировин-ною базою; субсидії для сприяння відмові від вирощування нар-котичних культур.
З метою надання гнучкості стратегії уряду, СВП повинні бути скорочені поступово, згідно з погодженими графіками. Країни-члени СОТ погодилися здійснити ці скорочення на умо-вах, відображених у табл. 17.
Таблиця 17
РОЗМІР І ТЕРМІНИ СКОРОЧЕННЯ СУКУПНОГО ВИМІРУ ПІДТРИМКИ
СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ПО ГРУПАХ КРАЇН
Розвинені країни та
перехідні економіки Країни, що розвиваються
Рівень зменшення СВП – 20 % – 13 %
Термін скорочення 1995—2001 рр. 1995—2005 рр.
Один з недоліків цього методу скорочення СВП полягає в то-му, що він, як правило, не зачіпає найдеформованіші торгові сфери внаслідок того, що самі уряди вирішують, де і наскільки скоригувати підтримку. Канада, наприклад, має досить неконку-рентних, але політично впливових виробників молочних продуктів, яких поки що не торкнулося скорочення СВП, оскільки уряд вважає за потрібне застосувати скорочення підтримки до інших галузей сільського господарства країни. [29] Та, враховуючи стратегію СОТ щодо подальшого скорочення СВР, тактика Канади не може тривати довго. Незаперечним фак-том є те, що надання урядам права вибору того, де і як здійснювати скорочення СВП, значно політизує їхню діяльність.
Негативний вплив скорочення внутрішньої підтримки полягає в тому, що можуть блокуватися ті реформи, які в даний момент здійснюються в країні. Багато з цих реформ трансформується, тому що уряд не може дозволити собі підтримувати поточну норму сільськогосподарського субсидування. Проте СОТ намагається довести вигідність вкладення державних коштів у сільськогосподарські програми, що не приносять шкоди світовій торгівлі, коли такі кошти передбачені державним бюджетом.
|
|
|