Разом із багатогранним прогресом людства розвивається й економічна
теорія, що на сьогодні складається з певних напрямків, кожен з яких виконує
специфічні завдання. Надскладна економічна система досліджується та теоретично
узагальнюється в різних видах аналізу.
Серед видів теоретичного аналізу можна
виділити такі:
— сутнісний,
завданням якого є формулювання економічних законів, тобто стійких, сутнісних,
таких, що повторюються, внутрішніх зв’язків і відносин між економічними
явищами;
— історичний, ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи
процес розглядається на етапах виникнення, становлення та розвитку;
— кількісний, потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;
— мотиваційний, за допомогою якого економічним агентам різних рівнів
розкриваються спонукальні мотиви діяльності та прийняття рішень;
— порівняльний, що дає змогу зіставити результати економічної
діяльності у часі та у просторі, порівняти різні позиції, моделі тощо;
— функціональний, основним призначенням якого є аналіз функціональних
залежностей між основними економічними параметрами, що дає змогу прогнозувати
ланцюг причинно-наслідкових зв’язків в економіці, наперед визначаючи очікувані
результати рішень, що приймаються.
Розглядаючи структуру сучасної економічної теорії, варто зазначити, що
сутнісним видом теоретичного аналізу займається переважно політична економія, а
теорія функціонального аналізу представлена макро- та мікроекономікою.
Мікроекономіка вивчає поведінку та
механізм прийняття рішень окремими економічними
суб’єктами — мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами,
підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених
ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання. У
центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її
оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова
та загальна ринкова рівновага тощо.
Рідкісність, або
об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність
бажань і потреб людей — з іншого, є ключовими вихідними проблемами
мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обгрунтування
вибору самостійними економічними одиницями.
відносні переваги
При цьому мікроекономіка виходить з
гіпотези про раціональність намірів,
рішень і дій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціональність цілей
економічних агентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність
способів їх досягнення (процедурна раціональність).
Головна мета даної дисципліни — сформувати у слухачів, студентів знання
поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх універсальним
інструментом прийняття оптимальних господарських
рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних
можливостей їх використання.
У результаті вивчення курсу студент, слухач:
— має
розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних
суб’єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;
— вміти
визначати, до якого розділу економічної науки слід звернутися, коли є потреба
вибору за сформульованої мети, обмежених ресурів і альтернативних можливостей
їх використання;
— набути
знань з основ функціонування ринкового механізму, узгодження попиту і
пропозиції, прагнення ринкової системи до рівноважного стану;
знати:
а) принципи
раціональної поведінки мікросистем на ринках;
б) термінологію
та основні засоби мікроекономічного аналізу;
вміти:
а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу
ефективності функціонування самостійних господарських систем;
б) самостійно виконувати техніко-економічні
розрахунки, пов’язані з обгрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.
Отже, одне з важливих завдань курсу — скласти уявлення про те, що успіх
будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й
підприємницького хисту, а й від знання закономірностей функціонування
економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях й вміння їх ефективно
застосовувати.
Для успішного
оволодіння курсом недостатньо механічного запам’ятовування
певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмислювати явища, що
вивчаються. Набуті знання мають стати складовою загальної культури спеціаліста,
громадянина.
|