|
|
Регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об’єктів
|
Як відомо, ГАТС складається з трьох головних компонентів: загальні положення, додатки та національні розклади зо-бов’язань. Зупинимося на такій невід’ємній частині ГАТС, як до-датки, в яких ідеться про правила щодо переміщення фізичних осіб, авіатранспортні послуги, фінансові послуги та телекомуні-кації.
Додаток щодо переміщення фізичних осіб, які надають послу-ги, передбачає, що питання переміщення таких осіб визначають-ся шляхом переговорів (з досягненням конкретних зобов’язань). Переміщення фізичних осіб є важливим для послуг, які надають-ся на основі тимчасового перебування фізичної особи (буріння нафтових свердловин чи перукарські послуги) та послуг, що на-даються шляхом комерційної присутності. Розуміючи важливість розвитку міжнародної торгівлі послугами, більшість країн усе ж таки не готові до того, щоб відмовитися від контролювання своїх кордонів. Тому за урядами залишається право «регулювання в’їзду фізичних осіб на свою територію або їх тимчасового пере-бування» на цій території, а також дозволяється вживати заходи, необхідні «для захисту цілісності його кордонів і забезпечення упорядкованого переміщення фізичних осіб через його кордон за умови, що такі заходи не застосовуються таким чином, щоб звести нанівець або зашкодити вигодам, які отримує будь-який Член згідно з умовами конкретного зобов’язання» [1, с. 325].
У Додатку також зазначено, що ГАТС не застосовується до заходів, які стосуються фізичних осіб, котрі шукають роботу або прагнуть отримати громадянство чи постійне місце проживання та постійну роботу.
У багатьох країнах існують горизонтальні зобов’язання щодо внутрішньокорпоративних переміщень різного роду (тобто дозвіл на в’їзд для певного ключового технічного та управлінського пер¬соналу на певний обмежений термін).
У додатку щодо авіатранспортних послуг зазначено, що правила повітряного руху та пов’язані з цим заходи, які стосуються прав перевезень та послуг, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав перевезень, є поза межами компетенції ГАТС. Вони історично закріплені в багатосторонніх договорах (згідно з Чикагською конвенцією). Але в Додатку зазначається, що ГАТС застосовуються до ремонту та сервісного обслуговування літаків, продажу та збуту авіаційних послуг, послуг комп’ютерної системи резервування квитків.
Додаток щодо фінансових послуг сам по собі не встановлює жодних зобов’язань, але містить такі важливі положення, як сфе-ра застосування, внутрішнє регулювання, визнання, врегулюван-ня суперечок, визначення. Згідно з цим Додатком до фінансових послуг належать:
Страхові послуги та ті, що пов’язані зі страхуванням:
(і) пряме страхування (в тому числі спільне страхування):
(а) життя;
(b) не пов’язане із страхуванням життя;
(іі) перестрахування і передача частини операцій;
(ііі) страхове посередництво, таке, як брокерське та агентське;
(iv) допоміжні послуги щодо страхування, такі, як консульта-ційні, актуарні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій.
Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхуван-ня):
(v) прийом від населення депозитів та інших грошових кош-тів,
що належать до сплати;
(vi) видача позик усіх видів, у тому числі споживчих позик, позик під заставу, факторинг та фінансування комерційних опе-рацій;
(vii) фінансовий лізинг;
(viii) усі види послуг щодо платежів та грошових переказів, у тому числі кредитування, платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі;
(іх) гарантії та зобов’язання;
(х) торгівля за власний рахунок чи за рахунок клієнтів або на валютній біржі чи на позабіржовому ринку або іншим наступним чином:
(a) інструментами грошового ринку (в тому числі чеками, переказними векселями, депозитними сертифікатами);
(b) іноземною валютою;
(c) вторинними документами, в тому числі, але не виключ-но, ф’ючерсами та опціонами;
(d) цінними паперами, що мають відношення до валютних курсів та відсоткових ставок, у тому числі такими, як своп, угоди про строкові курси;
(e) цінними паперами, що вільно продаються та купуються;
(f) іншими обіговими цінними паперами та фінансовими активами, в тому числі злитками (дорогоцінних металів);
(хі) участь в емісіях усіх видів цінних паперів, у тому числі гарантування та розміщення у ролі агента (державного чи прива-тного), та надання послуг, що стосуються таких емісій;
(хіі) брокерські операції на грошовому ринку;
(хііі) управління активами, такими, як готівка або цінні папе-ри, всі види управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, опікунство, депозитарні та трастові послуги;
(xiv) ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових ак-тивів, у тому числі цінних паперів, вторинних документів та ін-ших обігових цінних паперів;
(xv) забезпечення і передача постачальникам інших послуг фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого відповідного програмного забезпе-чення;
(xvi) консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінан-сові послуги з усіх видів діяльності, перелічених у підпараграфах (v)—(xv), включаючи відомості про позичальників та аналіз з кредитних питань, дослідження та рекомендації з питань інвестицій і портфеля цінних паперів, рекомендації з питань придбання, реорганізації та стратегії підприємств [1, с. 328—329].
Проте ГАТС не регламентує послуги, що постачаються в про-цесі виконання функцій державної влади. До них належать:
1) «види діяльності, здійснювані центральним банком або ва-лютно-фінансовим органом чи іншою державною структурою в проведенні грошової або валютно-курсової політики;
2) види діяльності, які є частиною встановленої законом сис-теми соціального забезпечення або державних пенсійних про-грам;
3) інші види діяльності, здійснювані державною структурою за рахунок або при гарантії чи використанні державних фінансо-вих ресурсів [1, с. 327].
У Додатку також зазначається, що уряди країн мають право застосовувати такі заходи, які стосуються захисту інвесторів, депозитаріїв та утримувачів страхових полісів, а також забез-печувати цілісність і стабільність національної фінансової сис-теми.
У результаті переговорів про фінансові послуги понад 70 кра-їн прийняли зобов’язання щодо доступу на ринок, які набули чинності з червня 1999 року як Перший протокол ГАТС. Біль-шість членів прийняли нові зобов’язання, включаючи зменшення обмеження на іноземне володіння місцевими банками, розши-рення сучасних операцій та комерційну присутність. Деякі роз-винуті країни дозволили також більший доступ до їхніх ринків цінних паперів. Проте більшість країн, що розвиваються, не роз-ширила доступу на свої ринки фінансових послуг.
Додаток щодо телекомунікацій робить наголос на специфіці сектора телекомунікаційних послуг, його двоякій ролі як особли-вого сектора економічної діяльності і як основного засобу пере-дачі інформації для інших видів діяльності людини. Основною метою додатка є забезпечення подальшої розробки положень ГАТС щодо заходів, які стосуються доступу до телекомунікацій-них мереж і послуг загального користування та їх використання. Основною проблемою у цій сфері послуг є доступ до телекомунікаційних мереж та послуг загального користування. В додатку зазначається, що кожна країна-член повинна забезпечити, щоб будь-який постачальник іншої країни-члена «мав доступ до телекомунікаційних мереж та послуг загального користування і до їх використання на основі доречних і недискримінаційних умов для поставки послуг, включених до його Переліку» [1, с. 332].
Переговори щодо основних (базових) телекомунікацій, що проходили після Уругвайського раунду, охоплювали широкий спектр послуг — від телефонних дзвінків до передачі даних та телеконференцій.
По закінченні переговорів у 1997 році країни, які забезпечили підвищений рівень доступу до ринків телекомунікаційних пос-луг, зазначили нові зобов’язання в своїх Розкладах.
Крім того, багато членів погодилися з цими правилами в ці-лому або частково. Зобов’язання щодо телекомунікацій було до-дано до правил надання послуг як Четвертий Протокол ГАТС, який набрав чинності в лютому 1998.
|
|
|