|
|
Сфера застосування та структура Угоди про сільське господарство
|
З багатьох із зазначених вище причин, засновники ГАТТ при-пускали, що країни опиратимуться наведенню порядку в міжна-родній торгівлі сільськогосподарською продукцією. Тож текст оригіналу ГАТТ містив ряд винятків для сільськогосподарських товарів. Один з найважливіших винятків міститься в Статті ХІ "Загальне скасування кількісних обмежень” і дозволяє застосу-вання кількісних обмежень експорту та імпорту сільськогоспо-дарських товарів за певних обставин. Незважаючи дивлячись на те, що ця Стаття обмежувала можливість запровадження кількі-сних обмежень загальними винятками (Стаття ХХ "Загальні ви-нятки”), відомо, що з середини 50-х років їх застосування стало негативно впливати на міжнародну торгівлю сільськогосподар-ською продукцією.
Інший важливий виняток містився у Статті XVI "Субсидії”. Він дозволив субсидувати експорт сільськогосподарських товарів, що також суперечило загальним принципам та дисциплінам ГАТТ. Саме тому заходи та норми, передбачені Угодою про сільське господарство, стали спробою привести правила торгівлі сільгосппродукцією у відповідність до загаль-новизнаних принципів діяльності ГАТТ.
Розроблена в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів угода отримала назву "Угода про сільське господар-ство”. Проте її дія поширюється не на всю продукцію, яку можна віднести до сільськогосподарської. Тому необхідно було до тек-сту Угоди ввести спеціальну статтю "Товари, охоплені Угодою”. До них належать товари, що за гармонізованою системою опису та кодування товарів містяться в групах 1—24 за винятком риби та рибопродуктів, а також низки інших товарів (Додаток 1). Саме ці товари в міжнародній торгівлі слід відносити до сільськогосподарських. На них розповсюджуються норми та правила Угоди про сільське господарство. Щоправда, забігаючи трохи наперед, слід зазначити, що одним із зобов’язань країн-членів згідно з цією угодою є надання чинності Угоді про застосування санітарних та фітосанітарних заходів, положення якої можуть застосуватися й до інших сільськогосподарських товарів, не зазначених у Додатку.
Юридично Угода складається з преамбули, восьми частин, п’яти додатків і містить 21 статтю. Додатки є винятково важли-вою частиною Угоди, оскільки в них детально викладені важливі правила Угоди. Фахівці вважають, що Угода про сільське госпо-дарство є однією з найскладніших угод СОТ внаслідок наявності різноманітних понять і правил, які при застосуванні на практиці є неоднозначними і викликають дискусії між країнами-членами.
Основний текст Угоди та додатки до неї визначають рамкові правила, а конкретні зобов’язання країн-членів містяться в індивідуальних Розкладах, які оформляються окремими томами.
Щодо змісту то Угода про сільське господарство має іншу структуру, яка віддзеркалює блоки зобов’язань країн-членів. Так, у преамбулі до Угоди визначено основні чотири галузі конкрет-них зобов’язань країн-членів:
― доступ до ринку;
― внутрішня підтримка вітчизняного виробника;
― експортна конкуренція;
― санітарні та фітосанітарні питання.
Крім того, для гарантування того, що переваги та вигоди від проведення програми реформ будуть рівномірно розподілені між усіма країнами-членами, Угодою передбачено, що взяті ними зо-бов’язання мають враховувати:
― не пов’язані з торгівлею міркування, включаючи продо-вольчу безпеку;
― необхідність охорони довкілля;
― необхідність поширити спеціальний і диференційний ре-жим на країни, що розвиваються;
― можливі негативні наслідки, до яких могло призвести ви-конання програми реформ, для менш розвинених країн, які є нетто-імпортерами продовольства. [3, с.35]
Стосовно зобов’язань щодо санітарних та фітосанітарних пи-тань, слід зазначити, що їх регулює Стаття 14 Угоди, в якій члени СОТ зобов’язується надати чинності Угоді про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Інші три блоки зобов’язань за Угодою — доступ до ринку, внутрішня підтримка та експортна конкуренція — потребують ґрунтовнішого розгляду.
|
|
|