Спільна декларація щодо преференційних правил визначення походження

В сучасній світовій торговельній системі виділено два типи правил визначення походження залежно від торговельного режиму, що існує між імпортуючою та експортуючою сторонами: преференційні і непреференційні.

Згідно Угоди про правила визначення походження (Додаток ІІ – Спільна декларація щодо преференційних правил визначення походження) преференційними правилами визначення походження є "такі закони, нормативні акти та адміністративні правила загального застосування, які застосовуються будь-яким Членом для визначення того, чи підлягають товари преференційному розгляду згідно з договірними або автономними режимами, які тягнуть за собою надання тарифних преференцій, що виходять за межі застосування параграфа 1 Статті І ГАТТ 1994”.

Непреференційні правила визначення походження, з іншої сторони, визначаються як "ті закони, нормативні акти та адміністративні правила загального застосування, які застосовуються будь-яким Членом для визначення країни походження товарів, за умови, що такі правила визначення походження не стосуються договірних або автономних режимів торгівлі, які тягнуть за собою надання тарифних преференцій, що виходять за межі застосування параграфа 1 Статті І ГАТТ 1994”. [Угода. с.224]

Оскільки сферою застосування Угоди є непреференційні правила визначення походження, розглянемо їх більш детально. Дійсно ключовим питанням Угоди про правила визначення походження є рішення щодо їх гармонізації. Світова організація торгівлі в липні 1995 року започаткувала програму з гармонізації непреференційних правил походження для країн-Членів, яка повинна була закінчитися в липні 1998 року. Робота була доручена Комітету СОТ з правил походження та Технічному комітету з правил походження Світової митної організації в Брюсселі.

Робоча програма щодо гармонізації правил походження грунтувалась на наступних засадах:

-         правила визначення походження повинні забезпечуватися однаково для всіх цілей;

-         правила визначення походження повинні забезпечувати, щоб країною, яка визнається, як країна походження товару, була або та країна, де товар було повністю вироблено, або, якщо до виробництва товару залучено більше, ніж одну країну, та країна, де було проведено більш суттєву переробку товару;

-         правила визначення походження повинні бути об’єктивними, зрозумілими та передбачуваними для всіх країн;

-         незалежно від заходів або інструментів торговельної політики, з якими пов’язані правила визначення походження, вони не повинні використовуватися прямо чи непрямо як інструменти для досягнення цілей торгівлі. Вони не повинні самі по собі здійснювати обмежувального, спотворюючого або руйнівного впливу на міжнародну торгівлю. Вони не повинні накладати невиправдано жорстких вимог чи вимагати виконання певної умови, яка не стосується виробництва або переробки, як основи для визначення країни походження. Проте витрати, що прямо не відносяться до виробництва або переробки, можуть включатись для застосування адвалорного відсотка;

-         правила визначення походження повинні застосовуватись послідовно, однаково, об’єктивного і розумно;

-         правила визначення походження повинні бути узгодженні між собою;

-         правила визначення походження повинні базуватися на позитивному критерії. [1, с.230-231]

В процесі визначення походження товару об’єктивно поділяються на дві групи: продукція, повністю отримана або вироблена в країні та продукція, яка пройшла значну переробку в країні.

Виріб вважається "повністю вироблений” в країні, якщо весь процес виробництва, включаючи застосування матеріалів і комплектуючих, проходив всередині країни. На практиці, цей спосіб застосовується головним чином до сировини, сільськогосподарської, риболовецької і лісної продукції. Ця група товарів є найменш проблематичною для застосування правил визначення походження. Разом з тим в Робочій програмі щодо гармонізації правил визначення походження зазначається, що Технічний комітет повинен розробити гармонізовані визначення для "товарів, що розглядаються як такі, що їх було повністю вироблено в одній країні” та "мінімальних операцій, або обробки, які самі по собі не визначають походження товару”. [Угода. с.231]

Походження товару не завжди просто визначити, особливо якщо виробничий процес проходив в більш ніж одній країні. Для визначення походження в цьому випадку використовують різні правила і методи, які мають як свої переваги, так і недоліки.

Кіотська конвенція (прийнята в 1973 р. в м. Кіото (Японія) міжнародна конвенція з спрощення та гармонізації митних процедур) передбачає, що походження товару повинного бути визнано за останньою (кінцевою) країною, в якій відбулась "значна переробка” продукції. [Module 12]. Значна переробка визначається, застосовуючи один з наступних критеріїв:

-         зміна тарифної класифікації;

-         критерій адвалорного відсотка;

-         критерій операцій з виробництва або переробки.

Угод про правила визначення походження встановлює, що зміна тарифної класифікації є основним критерієм значної переробки, а додатковими – адвалорний відсоток та операції з виробництва/ переробки.

Метод, використовуючий для встановлення факту значної переробки критерій "зміна тарифної класифікації” грунтується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів. При застосуванні цього методу товар вважається "значно переробленим”, якщо змінюється розділ чи підрозділ тарифної номенклатури, порівняно з матеріалами або частками, з яких він вироблений.

Цей метод є найбільш поширеним порівняно з іншими. Він застосовується угрупованням країн NAFTA, Південноамериканським спільним ринком (MERCOSUR), а також був визначений основним на Уругвайському Раунді багатосторонніх торговельних переговорів.

Однак, в багатьох правилах визначення походження, зміна тарифного заголовку не завжди відповідає дійсному походженню. Недоліки цього методу полягають в тому, що деякі розділи і підрозділи не описують товар достатньо повно, щоб визначити , коли відбулася "значна переробка”. В таких випадках, для визначення того, чи є зміни в тарифному заголовку істотними, необхідно використовувати інші додаткові критерії.