|
|
Субсидії та компенсаційні заходи
|
Субсидії є звичайним і вельми поширеним інструментом реа-лізації економічної політики урядів, який використовується для розв’язання широкого спектра проблем і досягнення різноманіт-них цілей, зумовлених особливостями соціально-економічного розвитку країн. Вони застосовуються для вирівнювання вироб-ничих, економічних і соціальних умов окремих реґіонів країни; підтримки зайнятості, сприяння підготовці та перепідготовці ка-дрів і прогресивним змінам у структурі ринку праці; впрова-дження комплексних економічних і соціальних програм, спрямо-ваних на прискорення розвитку в країнах, що розвиваються; сприяння реструктуризації певних секторів економіки з метою досягнення цілей соціальної політики; підтримки науково-дослідних програм; підтримки становлення нових галузей та екс-портних виробництв, сприяння залученню інвестицій, розвитку інфраструктури тощо.
Для конкретних країн, коли розглядати їх окремо від світового ринку, застосування субсидій не має негативних наслідків, якщо, звичайно, не брати до уваги можливе зниження ринкової орієнтованості та конкурентоздатності національних виробників. Більше того, вони мають економічне обґрунтування, оскільки передбачають необхідність і можливість подолання недосконалості ринкових механізмів.
Але в умовах інтернаціоналізації господарських відносин, особливо на етапі глобалізації світової економіки, субсидування промислового виробництва деформує умови конкуренції на това-рних ринках, надаючи фактично незаконні конкурентні переваги тим підприємствам, чиї виробництво та експорт субсидувалися. Таким чином, складалася ситуація, коли стало необхідним систе-матизувати субсидії за їх впливом на збереження нормальних ри-н¬кових умов і сумлінної конкуренції та заборонити (суттєво обмежити) застосування субсидій, що спотворюють міжнародну торгівлю. Тому ще в документах ГАТТ 1947 р. була передбачена спеціальна стаття, згідно з якою розвинутим країнам забороняло-ся застосування експортних субсидій. Згодом, на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів були прийняті правила, що обмежували можливість частого застосування даних національних заходів. А в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів правила ГАТТ щодо субсидій, визначені Статтею XVI, були уточнені та розвинені в Угоді про субсидії і компенсаційні заходи (Угода СКЗ) та в Угоді про сільське господарство. Тому на сьогодні застосування субсидій на промислові товари регулюється СКЗ, а на сільськогосподарську продукцію — Угодою про сільське господарство.
Угодою СКЗ визнається право урядів використовувати субси-дії для досягнення різноманітних цілей внутрішньої політики, однак обмежується їхнє право надавати субсидії, що мають знач-ний деформуючий вплив на внутрішню та міжнародну торгівлю. Правила, викладені в Угоді, є комплексними і стосуються як пра-вил субсидування, так і процедури застосування компенсаційних мит. Розглянемо докладніше основні положення цієї Угоди.
В Статті 1 Угоди дається загальне визначення субсидії та конкретизуються заходи фінансового сприяння. Згідно з цією статтею субсидією є фінансове сприяння, що надається на тери-торії Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли:
― уряд практикує прямий переказ грошових коштів (напри-клад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму пе-редачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад, гарантій за позиками);
― уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як пода-ткові кредити);
― уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструкту-ри, або закуповує товари чи послуги;
― уряд здійснює платежі до механізму фінансування або до-ручає чи наказує приватній установі виконувати одну або більше функцій, означених вище, які б за звичайних умов виконувались урядом, причому практика їх застосування такою уста¬новою фактично не відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд; або
― підтримує доходи чи ціни в будь-якій формі (у розумінні Статті XVI ГАТТ 1994); а також
― надає таким чином вигоду [9, с. 245].
Тож можна назвати три основні ознаки, одночасне поєднання яких визначає наявність субсидії. Це:
― фінансове сприяння (або внесок);
― надається урядом або будь-яким державним органом на те-риторії члена СОТ;
― має становити вигоду.
Заходи фінансового сприяння можуть вважатися субсидією лише коли вони застосовуються урядом чи будь-яким державним органом (установою) на території Члена СОТ. Таким чином, положення Угоди стосується не лише центрального уряду, а також заходів з боку федеральних (місцевих) органів влади і таких державних установ, як підприємства державної форми власності.
Концепція вигоди є суттєво важливою для розуміння того, чи справді заходи фінансового сприяння уряду є субсидією. У випа-дку прямих дотацій, позик або вливань капіталу наявність і роз-мір вигоди оцінити дуже просто. Але є випадки, коли вельми важко визначити субсидію та вигоду. На жаль, Угода СКЗ дає лише деякі вказівки щодо визначення вигоди. Стаття 14 «Розра-хунок обсягу субсидії як розміру вигоди для її отримувача» вста-новлює: слід вважати, що була надана вигода, коли:
― придбання урядом акціонерного капіталу було визнане не-сумісним зі звичайною інвестиційною практикою (включаючи придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на терито-рії цього Члена СОТ;
― позика надається урядом за вигідніших умов. При цьому вигодою вважається різниця між сумою, що виплачує фірма—отримувач позики за урядовою позикою, і сумою, яку б така фір-ма виплачувала за порівнянною комерційною позикою за звичай-них ринкових умов;
― надається гарантія позики з боку уряду і при цьому є різни-ця між сумою, що виплачує фірма—отримувач гарантії за гаран-тованою урядом позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнянною комерційною позикою за умови відсутності уря-дової гарантії. У цьому разі вигодою вважається різниця між ци-ми двома сумами з поправкою на різницю в комісійних платежах;
― надання товарів чи послуг урядом здійснюється за винаго-роду, меншу, ніж адекватна, або закупівля товарів урядом здійс-нюється за винагороду, більшу, ніж адекватна. Адекватність ви-нагороди визначається щодо домінуючої кон’юнктури ринку на такий товар чи послугу в країні надання чи придбання (в тому числі ціни, якості, наявності, ліквідності, транспортування та ін-ших умов продажу чи купівлі) [9, с. 264—265].
Слід зазначити, що тільки адресні субсидії можуть бути забо-ронені і дають підстави для вжиття заходів. В загальному визна-ченні субсидія є адресою, якщо вона надається певним підприєм-ствам або галузі промисловості чи групі підприємств або галузям промисловості.
Угода СКЗ поділяє всі субсидії, що надаються національними урядами виробникам промислової продукції, на кілька категорій (схем на рис. 5).
Рис. 5. Категорії субсидій на промислові товари у СОТ
Статтею 3 «Заборона» визначені дві категорії заборонених, або «червоних», субсидій:
― експортні субсидії, тобто зумовлені показниками експорту;
― субсидії, зумовлені переважним використання вітчизняних товарів на відміну від імпортних [9, с. 247].
Перелік заборонених експортних субсидій згідно з Додатком І до Угоди СКЗ включає:
― прямі субсидії, які залежать від результатів експорту;
― схеми утримання валюти, включаючи виплату премій за ек-спорт;
― пільгові внутрішні розцінки на транспортування та фрахт у випадках експортних відвантажень;
― надання урядом, прямо чи непрямо, товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, вигі-дніших, ніж коли надаються аналогічні або безпосередньо конку-руючі товари чи послуги для виробництва товарів для внутріш-нього споживання, якщо (у випадку товарів) такі умови є вигід-нішими, ніж комерційні умови, доступні експортерам на світовому ринку;
― виключення (звільнення, зменшення або відстрочка) з пря-мого оподаткування (наприклад, податки на заробітну платню, на прибуток, пов’язаний з експортом, процентні виплати, роялті, податки на нерухоме майно) або з соціальних виплат;
― спеціальні відрахування, прямо пов’язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються відносно виробництва для внутрішнього споживання і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків;
― скасування або зменшення непрямих податків (наприклад, ПДВ, акцизи, податки з продажу, податки з обороту, франчай-зинг, гербові збори тощо) з продукції, що продається на експорт, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення щодо такої самої продукції, що продається на внутрішньому ринку;
― звільнення від або зменшення чи відстрочка сплати куму-лятивних непрямих податків попередньої стадії, тобто оподатку-вання товарів і послуг, що використовуються прямо чи непрямо у виробництві експортних товарів, на різних послідовних стадіях виробництва. При цьому воно перевищує подібне звільнення, зменшення або відстрочку сплати аналогічних кумулятивних по-датків попередньої стадії на товари або послуги, що використо-вуються у виробництві аналогічних товарів для внутрішнього споживання;
― зменшення або повернення зборів, пов’язаних з імпортом (наприклад, тарифів чи інших зборів), якщо воно перевищує таке зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що використовуються у виробництві експортних товарів;
― програми експортних гарантій або страхування за привіле-йованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довго-строкові видатки за цими програмами;
― експортні кредити за нижчими ставками, ніж ті, за якими уряду фактично доводиться платити за використання таких кош-тів, якщо надання кредитів використовується для забезпечення суттєвої переваги щодо умов експортного кредитування;
― будь-які інші витрати за рахунок держави, які прямо чи не-прямо призводять до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її тери-торію [9, с. 281—284].
Вже зазначалося, що в ГАТТ правило заборони експортних субсидій на промислові товари застосовувались тільки щодо розвинутих країн. Прийняття Угоди СКЗ поширило застосування цього правила і на країни, що розвиваються. Тому вони повинні протягом перехідного періоду, який становить 8 років, привести свою практику субсидування у відповідність до вимог СКЗ. При цьому протягом перехідного періоду країни не мають права під-вищувати рівень своїх експортних субсидій. Важливо зауважити, що вимога заборони експортних субсидій не стосується країн, що розвиваються і розмір ВНП на душу населення в яких не перевищує 1000 дол. США, а також найменш розвинутих країн. Для країн, що розвиваються, Угодою СКЗ був передбачений п’яти¬річний перехідний період для скасування субсидій, зумовлених переважним використанням вітчизняних товарів порівняно з імпортними. Цей період закінчився 1 січня 2000 року.
Розглянемо правила СКЗ щодо дозволених субсидій. За сучасною концепцією СОТ дозволеними є ті субсидії, які не заборонені. Дозволені субсидії можуть давати підстави для вжиття заходів (їх прийнято називати «жовтими»), а якщо дозволені субсидії не дають підстав для вжиття заходів, то їх називають «зеленими».
Щодо поділу субсидій на категорії, що дають і не дають підс-тав для вжиття заходів, Угода використовує концепцію специфі-чності (адресності), про яку згадувалося вище.
Всі специфічні субсидії (за винятком тих, що не дають підстав для вжиття заходів) є такими, що дають підстави для вжиття за-ходів, якщо вони спричиняють несприятливі наслідки для інте-ресів інших Членів СОТ. До таких «несприятливих наслідків» Угода відносить:
― завдання шкоди галузі вітчизняного виробництва іншого Члена;
― зведення нанівець або ушкодження переваг іншого Члена СОТ за ГАТТ 1994, зокрема від тарифних поступок [9, с. 249];
― завдання серйозної шкоди, а також загроза її завдання, ін-тересам іншого Члена.
Матеріальна шкода галузі є основою для накладення країною-імпортером компенсаційного мита щодо субсидованого імпорту, який спричиняє шкоду вітчизняній промисловості.
Зведення нанівець або послаблення переваг може мати місце, коли країна-експортер зауважує, що рівень поступок у формі зв’язування тарифів, отриманий під час торговельних перегово-рів, був значно знижений через втрату частки ринку на користь промисловості, яка отримує переваги завдяки субсидуванню в країні-імпортері.
Серйозна шкода інтересам інших країн може мати місце, коли субсидована продукція витісняє експорт «постраждалої сто-рони» з ринку країни, яка надає субсидію, або з ринку третьої країни. Про фактичне витіснення або перешкоджання експорту аналогічного товару іншої країни свідчать зміни, що відбува-ються протягом щонайменше року: збільшення частки ринку субсидованого товару; незмінність частки ринку субсидованого товару за таких умов, які мали б привести до її зменшення в разі відсутності субсидування; повільніше зменшення частки ринку субсидованого товару, ніж те, що могло б бути в разі відсутності субсидування.
Визначення розподілу шкоди завжди було дискусійним пи-танням у міжнародних торговельно-економічних відносинах. То-му Угодою СКЗ (Стаття 6 «Серйозна шкода») зафіксовані крите-рії визначення серйозної шкоди інтересам іншої країни:
― загальний обсяг субсидування перевищує 5% від вартості товару;
― субсидії покривають виробничі збитки певної галузі про-мисловості;
― субсидії, які не є одноразовими заходами, покривають ви-робничі збитки підприємства;
― відбувається пряме списання заборгованості урядом.
Серйозна шкода може виникати в будь-якому з випадків, коли має місце один з наступних випадків або кілька з них:
― витіснення чи перешкоджання імпорту аналогічного товару Члена СОТ на ринку країни, яка надає субсидію;
― заміщення чи перешкоджання експорту аналогічного това-ру Члена СОТ на ринку третьої країни;
― значне заниження або стримування цін на субсидований товар порівняно з ціною аналогічного товару Члена СОТ або втрата обсягу продажу товару на тих самих ринках;
― стійка тенденція зростання на світовому ринку частки това-ру, що субсидується, протягом періоду субсидування у порівнянні з середнім рівнем такої частки протягом попередніх трьох років.
Таким чином, наявність серйозної шкоди інтересам іншого Члена СОТ може бути доведена лише фактами причинно-наслід-кового зв’язку між наданням специфічної субсидії, яка відповідає певним критеріям, і спричиненими нею наслідками для імпор-ту/експорту та продажу аналогічного товару Члена СОТ.
Усі дозволені субсидії, які є специфічними (адресними), за кі-лькома винятками є такими, що дають підстави для вжиття захо-дів, тобто дозволені адресні субсидії в більшості випадків дають країнам-імпортерам необхідні підстави для вжиття заходів. А не-адресні (неспецифічні) субсидії не дають підстав для вжиття за-ходів і називаються «зеленими» субсидіями. Так, якщо урядом надаватимуться субсидії, наприклад, малим підприємствам за критеріями їх розміру, то вони будуть «зеленими» субсидіями, тобто такими, що не дають підстав для вжиття заходів.
Крім того, Угодою СКЗ визначені випадки, коли специфічні (адресні) субсидії автоматично стають субсидіями, що не дають підстав для вжиття заходів. Це можуть бути такі субсидії:
― для проведення фірмами науково-дослідної діяльності;
Такі субсидії не повинні перевищувати визначену Угодою ча-стку у вартості витрат за проектом (на промислові досліди чи розробки планів, креслень, експериментальних зразків) і мають надаватися на визначений Угодою перелік витрат;
― неблагополучним реґіонам у рамках загальної політики ре-ґіонального розвитку.
Такі субсидії не повинні надаватися лише певним окремим підприємствам чи галузям у межах реґіону. Крім того, неблагополучний реґіон визначається як такий на основі об’єктивних критеріїв — таких, як ВВП на душу населення та рівень безробіття;
― для прискорення адаптації наявних виробничих потужнос-тей до нових вимог щодо охорони навколишнього середовища.
Такі субсидії повинні бути одноразовими, обмежуватися 20 відсотками від витрат на адаптацію та надаватися всім фірмам, які можуть пристосовувати нове устаткування та/або виробничі процеси.
Угода про субсидії і компенсаційні заходи передбачає два ва-ріанти захисту галузі промисловості від несприятливих наслідків субсидування інших Членів СОТ:
― накладання компенсаційного мита на імпортований субси-дований товар;
― використання засобів правового захисту — таких, як кон-сультації або подання скарги до Органу врегулювання суперечок для відкриття процедури та створення спеціальної групи експер-тів.
Розглянемо правила застосування компенсаційного мита на імпортований субсидований товар. Відповідно до Статті VI ГАТТ «Антидемпінгове та компенсаційне мито» термін «компен-саційне мито» має означати «спеціальне мито, яке стягується з метою усунення дії будь-якої дотації чи субсидії, наданої, прямо чи опосередковано, на виробництво, виготовлення чи експорт будь-якого товару» [ГАТТ с. 445]. А Стаття 10 «Застосування Статті VI ГАТТ 1994» Угоди про субсидії і компенсаційні заходи вимагає, щоб країни—Члени СОТ вживали всіх необхідних захо-дів для забезпечення того, щоб накладення компенсаційного мита на товар, який імпортується, відповідало вимогам Статті VI ГАТТ 1994 та умовам Угоди СКЗ. Такими обов’язковими вимо-гами щодо застосування компенсаційного мита є:
― проведення спеціального компенсаційного розслідування у відповідності з правилами та процедурами, визначеними Угодою СКЗ;
― доведення фактів наявності субсидованого імпорту, шкоди вітчизняній промисловості та причинно-наслідкового зв’язку між субсидованим імпортом і завданою шкодою;
― розмір мита не повинен перевищувати суму дотації чи суб-сидії, щодо яких було визначено, що вони прямо чи опосередко-вано надавалися на виробництво чи експорт товару в країні походження або експорту.
Слід зазначити, що відхід від цих обов’язкових процедурних правил та критеріїв може дати підстави експортеру звертатися в Орган з урегулювання суперечок для розгляду питання через механізм урегулювання суперечок СОТ. Крім того, доведення експортером, проти продукції якого були застосовані компенсаційні заходи, фактів порушення зазначених вище правил може стати підставою для визнання цих заходів неза-конними.
Основною передумовою застосування компенсаційного мита є проведення компенсаційного розслідування, в ході якого доводяться факти наявності субсидованого імпорту, встанов-люється розмір шкоди вітчизняній промисловості, доводиться причинно-наслідковий зв’язок між субсидованим імпортом та отриманою шкодою, а також визначається розмір та порядок застосування мита. Потрібно зазначити, що положення про компенсаційні заходи були розроблені раніше, ніж антидемпі-нгові процедури.
Компенсаційні розслідування, згідно з вимогами СКЗ, мають проводитися компетентними органами країни-імпортера, які й ініціюють розслідування. Крім цих органів у процесі розсліду-вання беруть участь такі сторони: країна-експортер (Член СОТ), товар якої є предметом розслідування, зацікавлені Члени СОТ, а також зацікавлені сторони. Такими зацікавленими в результатах компенсаційного розслідування можуть бути: експортер, інозем-ний виробник чи імпортер товару, щодо якого ведеться розсліду-вання, або ж торговельне чи виробниче об’єднання, більшість членів якого є виробники, експортери або імпортери такого това-ру; виробник аналогічного товару в країні імпортуючого Члена СОТ або торговельне чи виробниче об’єднання, більшість членів якого виробляють аналогічний товар на території імпортуючого Члена СОТ; будь-які інші вітчизняні чи іноземні сторони, яких Члени СОТ вважають за доцільне включити до числа зацікавле-них сторін.
Детальний порядок проведення компенсаційного розслідуван-ня регулюється Частиною V: Компенсаційні заходи Угоди СКЗ [9, с. 258—274]. У процедурі компенсаційного розслідування можна виділити такі основні етапи:
1. Подання скарги виробниками вітчизняної галузі виробниц-тва або від їх імені відповідними асоціаціями (союзами тощо) до компетентних органів своєї країни, що займаються відповідними розслідуваннями.
2. Розгляд компетентними органами доказів щодо наявності субсидій в експортера, завданої шкоди вітчизняному виробницт-ву та причинно-наслідкового зв’язку між ними.
3. Ініціювання компетентним органом компенсаційного розс-лідування за наявності достатніх підстав для цього. Інформація про початок розслідування повинна оприлюднюватися в засобах масової інформації.
4. Передача органу влади експортуючого Члена СОТ та екс-портерам тексту скарги та анкети-запитальника.
5. Підготовка експортерами та органом влади експортуючої сторони відповідей на запитання, що містяться в анкеті (тер-мін — 30 днів). При цьому сторона, проти якої порушено компе-нсаційне розслідування, може проводити консультації з зацікав-леними Членами СОТ.
6. Отримання анкети з відповідями, перевірка адекватності і точності наданої інформації. З метою перевірки наданої інфор-мації та отримання додаткових відомостей дозволяється розслі-дування на місці, тобто в країні-експортері.
7. Розгляд компетентними органами в країні-імпортері отри-маних доказів щодо субсидування та розмірів завданої націона-льним виробникам шкоди.
8. Винесення компетентним органом розслідування попере-днього визначення заперечувального чи стверджувального ха-рактеру. Інформація про таке рішення повинна бути оприлюд-нена в засобах масової інформації. Якщо компетентні органи, що ведуть компенсаційне розслідування, не визнали за можливе застосування компенсаційного мита, то процедура припиняється.
9. Якщо попереднє визначення має стверджувальний харак-тер, то:
― можливе припинення процедури розслідування, якщо екс-портуючий Член СОТ візьме на себе добровільні зобов’язання щодо компенсації;
― процедура розслідування продовжується, якщо країна-експортер не погодилася на добровільні зобов’язання.
10. Вживання тимчасових компенсаційних заходів (максима-льний термін дії — 4 місяці).
11. Остаточне визначення стверджувального характеру. Ком-петентний орган влади країни-імпортера повинен оприлюднити остаточне рішення щодо результатів компенсаційного розсліду-вання.
12. Накладання компенсаційного мита на товари експор-
тера, що субсидується (максимальний термін дії мита —
5 років).
Крім того, в ролі етапів компенсаційного розслідування мож-на розглядати дії сторін після накладення компенсаційного мита. Так, Угодою СКЗ передбачена можливість перегляду компенса-ційних мит або за ініціативою органів влади імпортуючого Члена СОТ, або на обґрунтовану вимогу будь-якої зацікавленої сторо-ни, або за умови, що з моменту накладення остаточного компен-саційного мита минув розумний період часу. Стосовно перегляду чинними є ті самі правила, що й для розслідування, а термін перегляду не має перевищувати 12 місяців з моменту його ініціювання.
Компенсаційне розслідування вважається цілком завершеним після припинення накладання компенсаційного мита та публічно-го повідомлення про це.
Повернемося до восьмого етапу проведення компенсаційного розслідування. На цьому етапі компетентний орган влади імпор-тера може визнати за можливе припинити процедуру розсліду-вання. Підставами для цього можуть бути:
― недостатні докази факту надання субсидії чи заподіяння шкоди;
― дія правила de minimis, тобто обсяг субсидії є меншим 1 % вартості імпорту товару;
― незначний фактичний чи потенційний обсяг субсидованого імпорту чи шкоди національним виробникам.
Якщо компенсаційне розслідування проводиться по відно-шенню до товару походженням з країни, що розвивається, то во-но має бути припинено в таких випадках:
― рівень субсидії не перевищує 2 % від вартості товару в роз-рахунку на одиницю такого товару;
― країна, що розвивається, відмінила експортні субси-
дії достроково або є країною, де ВНП на душу населення
є меншим ніж 1000 доларів і рівень субсидії не перевищує 3 % від вартості товару в розрахунку на одиницю такого товару;
― обсяг субсидованого імпорту є меншим 4 % від загального обсягу імпорту аналогічного товару, за умови, що сукупний ім-порт з країн, що розвиваються (частка кожної з яких у загальному імпорті є меншою 4 %), не перевищує 9 % від загального обсягу імпорту аналогічного товару.
Особливості застосування компенсаційного мита детально охарактеризовані в таблиці 28.
Таблиця 28
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЕНСАЦІЙНОГО МИТА
[15, с. 212—213]
Вид
компенсаційного
мита Умови для застосування Можливий початок
застосування Максимальний термін
застосування
Тимчасове ― Порушено розсліду-вання, і зацікавленим Членам СОТ, і сторонам надана можливість пред-ставити свої докази
― Зроблено попереднє визначення стверджувального характеру щодо наявності субсидії та спричиненої нею шкоди галузі вітчизняного ви-робництва
― Такі заходи вважа-ються органами розслі-дування необхідними для запобігання подальшому завданню шкоди під час розслідування Через 60 днів після порушення розслідуван-ня 4 місяці
Остаточне ― Проведено розсліду-вання, і зацікавленим Членам СОТ, і сторонам надана можливість пред-ставити свої докази
― Зроблено остаточне визначення стверджувального характеру щодо наявності та обсягу субсидії та спричиненої нею шкоди галузі вітчизня-ного виробництва
― Субсидію не було відкликано Членом СОТ Після набут-тя чинності остаточного рішення ор-гану розслі-дування (че-рез 12—18 місяців після порушення розслідуван-ня) 5 років
Закінчення табл. 28
Вид
компенсаційного
мита Умови для застосування Можливий початок
застосування Максимальний термін
застосування
Остаточне зво-ротної дії ― Виноситься остаточне визначення шкоди (але не загрози завдання суттєвої шкоди галузі віт-чизняного виробництва або суттєвої затримки в її становленні), або
― Виноситься остаточне визначення загрози завдання суттєвої шкоди тоді, коли б вплив суб-сидування імпорту за умови відсутності тим-часових заходів призвів до визначення шкоди Із дня початку застосу-вання тимчасових заходів 5 років
Остаточне
зворотної дії ― Виноситься визначення загрози завдання суттєвої шкоди або суттєвої затримки у становленні галузі (але шкоди ще не завдано) Із дня визна-чення загро-зи завдання суттєвої шкоди або суттєвої за-тримки 5 років
Остаточне
зворотної дії ― Протягом короткого періоду часу було завдано шкоди, яку важко відшкодувати, в результаті масового імпорту товару, на який субсидії надавалися не відповідно до положень ГАТТ 1994 та Угоди СКЗ
― Необхідно перешко-дити повторному виникненню такої шкоди. За 90 днів до початку за-стосування тимчасових заходів 5 років
Другим варіантом захисту галузі промисловості від несприят-ливих наслідків субсидування інших Членів СОТ є, як уже зазна-чалося, використання правового механізму. Обов’язковим етапом у процесі розв’язання справ з різними видами субсидій є етап консультацій між постраждалим імпортером та експортером, який може закінчитися досягненням взаємоприйнятного рішення. Для «червоних» субсидій правилами СОТ на консультації виділяється 30 днів, для «жовтих» та «зелених» — 60 днів. У разі недосягнення консенсусу по «червоних» та «жовтих» субсидіях справа передається до Органу врегулювання суперечок, а по «зелених» — до Комітету із субсидій та компенсаційних заходів. У цих органах СОТ рішення має бути прийнято протягом 90 днів — для «червоних» субсидій, 135 днів — для «жовтих» субсидій і 120 днів для субсидій «зеленої скрині». По «червоних» та «жов-тих» субсидіях передбачена можливість подання апеляції, яка має бути розглянута відповідно протягом 60 та 90 днів. Порядок та правила розгляду таких справ регламентується Домовленістю про правила і процедури врегулювання суперечок.
Слід звернути увагу на те, що в усіх трьох випадках у разі не-виконання експортуючим Членом СОТ рекомендацій Органу врегулювання суперечок (для «червоних» та «жовтих» субсидій) та Комітету із субсидій і компенсаційних заходів (для «зелених» субсидій) вони можуть надати «постраждалій» стороні дозвіл на вжиття контрзаходів.
Інституціональним органом Угоди СКЗ є Комітет із субсидій і компенсаційних заходів, до складу якого входять представники всіх Членів СОТ. Він проводить засідання щонайменше двічі на рік і виконує обов’язки, які доручаються йому за Угодою СКЗ або країнами—Членами СОТ.
|
|
|