Субсидії та компенсаційні заходи

Для конкретних країн. Якщо розглядати їх окремо від світового ринку, застосування субсидій не має негативних наслідків, якщо, звичайно не брати до уваги можливе зниження ринкової орієнтованості і конкурентоспроможності національних виробників. Більше того, вони мають економічне обгрунтування, оскільки передбачають необхідність і можливість подолання недосконалості ринкових механізмів.

Але в умовах інтернаціоналізації господарських відносин, особливо на етапі глобалізації світової економіки, субсидування промислового виробництва деформує умови конкуренції на товарних ринках, надаючи фактично незаконні конкурентні переваги тим підприємствам, чиї виробництво та експорт субсидувались. Таким чином, складалась ситуація, коли стало необхідним систематизувати субсидії за їх впливом на збереження нормальних ринкових умов і доброчинної конкуренції і заборонити (суттєво обмежити) застосування спостерігаючих міжнародну торгівлю субсидій. Тому ще в документах ГАТТ 1947 р. була передбачена спеціальна стаття, згідно якої заборонялось застосування експортних субсидій розвиненим країнам. Згодом, на Токійському раунді багатосторонніх торговельних переговорів були прийняті правила, які обмежували можливість частого застосування даних національних заходів. А в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів правила ГАТТ щодо субсидій, визначені Статтею XVI, були уточнені і розвинені в Угоді про субсидії і компенсаційні заходи (Угода СКЗ) та в Угоді про сільське господарство. Тому на сьогодні застосування субсидій на промислові товари регулюється СКЗ, а на сільськогосподарську продукцію – Угодою про сільське господарство.

Угодою СКЗ визначається право урядів використовувати субсидії для досягнення різноманітних цілей внутрішньої політики, однак обмежується їх право надавати субсидії, що мають значний деформуючий вплив н внутрішню та міжнародну торгівлю. Правила, викладені в Угоді є комплексними і стосуються як правил субсидування, так і процедури застосування компенсаційних мит. Розглянемо основні положення цієї Угоди більш детально.

В Статті 1 Угоди дається загальне визначення субсидії і конкретизуються заходи фінансового сприяння. Згідно цієї статті субсидією є: фінансове сприяння, що надається на території Члена СОТ урядом або будь-яким державним органом, тобто коли:

-           уряд практикує пряме переведення грошових коштів (наприклад, дотацій, позик або вливань капіталу), потенційну пряму передачу грошових коштів або зобов’язань (наприклад, гарантій за позиками);

-           уряд відмовляється від доходів, що йому належать, або не стягує їх (наприклад, такі фіскальні стимулюючі заходи, як податкові кредити);

-           уряд надає товари та послуги, крім загальної інфраструктури, або закуповує товари чи послуги;

-           уряд здійснює платежі до механізму фінансування, або доручає, або наказує приватній установі виконувати одну чи більше функцій, означених вище, які б за звичайних умов виконувались урядом, причому практика їх застосування такою установою фактично не відрізняється від практики, яку здебільшого вів би уряд; або

-           підтримка доходів чи цін у будь-якій формі (у розумінні Статті XVI ГАТТ 1994); а також

-           надається таким чином вигода. [УСК. С.245]

Таким чином, можна назвати три основні ознаки, одночасне поєднання яких визначає наявність субсидії:

-           це фіксоване сприяння (або внесок);

-           надається урядом або будь-яким державним органом на території члена СОТ;

-           має становити вигоду.

Заходи фінансового сприяння можуть вживатися субсидією лише коли вони застосовуються урядом чи будь-яким державним органом (установою) на території Члена СОТ. Таким чином, положення Угоди стосується не тільки центрального уряду, а також заходів з боку федеральних (місцевих) органів влади і таких державних установ як підприємства державної форми власності.

Концепція вигоди є суттєво важливою для розуміння того, чи є заходи фінансового сприяння уряду дійсно субсидією. У випадку прямих дотацій, позик або вливань капіталу наявність і розмір вигоди оцінити дуже просто. Але є випадки, коли визначення субсидії і вигоди викликає неабиякі складнощі. Нажаль Угода СКЗ надає лише деякі вказівки щодо визначення вигоди. Стаття 14 "Розрахунок обсягу субсидії як розміру вигоди для її отримувача” встановлює, що слід вважати, що була надана вигода, якщо:

-           придбання урядом акціонерного капіталу було визнане несумісним зі звичайною інвестиційною практикою (включаючи придбання ризикового капіталу) приватних інвесторів на території цього Члена СОТ;

-           позика надається урядом за більш вигідних умов. При цьому вигодою вважається різниця між сумою, що виплачує фірма-отримувач позики за урядовою позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівняною комерційною позикою за звичайних ринкових умов;

-           надається гарантія позики з боку уряді і при цьому є різниця між сумою, що виплачує фірма-отримувач гарантії за гарантованою урядом позикою, і сумою, яку б така фірма виплачувала за порівнюваною комерційною позикою за умови відсутності урядової гарантії. У цьому випадку вигодою вважається різниця між цими двома сумами з поправкою на різницю у комісійних платежах;

-           надання товарів чи послуг урядом здійснюється за винагороду меншу, ніж адекватна, або закупівля товарів урядом здійснюється за винагороду більшу, ніж адекватна. Адекватність винагороди визначається відносно домінуючої кон’юнктури ринку на такий товар чи послугу у країні надання чи придбання (у тому числі ціни, якості, наявності, ліквідності, транспортування та інших умов продажу чи купівлі). [СКЗ, с.264-265]

Слід зазначити, що тільки адресні субсидії можуть бути заборонені, дають підстави для вжиття заходів. В загальному визначенні субсидія є адресою, якщо вона надається певним підприємствам або галузі промисловості або групі підприємств або галузям промисловості.

Угода СКЗ поділяє всі субсидії, що надаються національними урядами виробникам промислової продукції на декілько категорій (Рис. 5).

Рис. 5. Категорії субсидій на промисловості товари в СОТ

Статтею 3 "Заборона” визначені дві категорії заборонених, або "червоних” субсидій:

-           експортні субсидії, тобто обумовлені показниками експорту;

-           субсидії, обумовлені переважним використання вітчизняних товарів на перевагу від імпортних. [СКЗ, с. 247]

Перелік заборонених експортних субсидій згідно Додатку І до Угоди СКЗ включає наступне:

-           прямі субсидії, які залежать від результатів експорту;

-           схеми утримання валюти, включаючи виплату премій за експорт;

-           пільгові внутрішні розцінки на транспортування і фрахт при експортних відвантаженнях;

-           надання урядом, прямо чи непрямо, товарів або послуг для використання у виробництві експортних товарів на умовах, більш вигідних, ніж при наданні аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів або послуг для виробництва товарів для внутрішнього споживання, якщо (у випадку товарів) такі умови є більш вигідними, ніж комерційні умови, доступні експортерам на світовому ринку;

-           виключення (звільнення, зменшення або відстрочка) з прямого оподаткування (наприклад. Податки на заробітну платню, на прибуток пов’язаний з експортом, процентні виплати, роялті, податки на нерухоме майно) або з соціальних виплат;

-           спеціальні відрахування, прямо пов’язані з експортом або його показниками, які перевищують відрахування, що надаються відносно виробництва для внутрішнього споживання і які застосовуються при розрахунку бази для нарахування прямих податків;

-           виключення або зменшення непрямих податків (наприклад, ПДВ, акцизи, податки з продажу, податки на оборот, франчайзинг, гербові збори тощо) з продукції, що продається на експорт, якщо воно перевищує таке звільнення або зменшення щодо такої же продукції, що продається на внутрішньому ринку;

-           виключення або зменшення чи відстрочка сплати кумулятивних непрямих податків попередньої стадії, тобто оподаткування товарів і послуг, що використовуються прямо чи непрямо у виробництві експортних товарів, на різних послідовних стадіях виробництва. При цьому воно перевищує подібне звільнення, зменшення або відстрочку сплати аналогічних кумулятивних податків попередньої стадії на товари або послуги, що використовуються у виробництві аналогічних товарів для внутрішнього споживання;

-           зменшення або повернення зборів, пов’язаних з імпортом (наприклад, тарифів чи інших зборів), якщо воно перевищує таке зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з імпортованих матеріалів, що використовуються у виробництві експортних товарів;

-           програми експортних гарантій або страхування за привілейованими ставками, які недостатні для того, щоб покрити довгострокові видатки за цими програмами;

-           експортні кредити за нижчими ставками, ніж ті, за якими уряду фактично доводиться платити за використання таких коштів, якщо надання кредитів використовується для забезпечення суттєвої переваги щодо умов експортного кредитування;

-           будь-які інші витрати за рахунок держави, які прямо чи непрямо призводять до зростання експорту будь-якого товару з її території чи до зменшення імпорту будь-якого товару на її територію.