Використання сірих і тіньових заходів

Добровільне обмеження експорту, по-перше, не є добровільними, оскільки вводиться під загрозою застосування імпортером санкцій такого характеру, економічні та політичні наслідки яких будуть неприйнятними для країни-експортера; по-друге, фактично є обмеженням імпорту товарів, перенесеним з кордонів імпортуючої країни на кордони країни-експортера; по-третє, є однією з форм обмежувальної ділової практики; по-четверте, порушує принцип недискримінації в торгівлі. Оскільки ДЕО стосувались імпорту тільки з певних країн, то вони порушували правило недискримінаційного застосування обмежень.

Використання таких "сірих” або "тіньових” заходів (названих так тому, що ДЕО не мають правового закріплення в ГАТТ) деякими розвинутими країнами, наприклад США і членами Європейського Союзу, збільшилося в останні три десятиріччя. Уряди цих країн в деяких випадках самі спонукали або підтримували ініціативу галузей щодо застосування добровільних експортних обмежень і співпраці таким шляхом зі своїми партнерами в експортуючих країнах на взаємовигідних умовах. Експертами СОТ підраховано, що в 1995 році, коли СОТ розпочала роботу, існувало понад 200 двосторонніх та багатосторонніх угод щодо ДЕО. Вони стосувались широкого спектру товарів, починаючи з сільськогосподарських продуктів (як яловичина), простих товарів (таких як шкіра і хутро, глиняний посуд, порцелян) і до складних виробничих товарів (телевізійні устаткування, автомобілі). [1, с.135]

Все це обумовило необхідність розробки і ухвалення в ході Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів Угоди про захисні заходи, яка увійшла у пакет документів Додатку 1А: Багатосторонні угоди з торгівлі товарами. В преамбулі до Угоди про захисні заходи зазначається, що її метою є: необхідність зробити ясними і закріпити принципи ГАТТ 1994, і особливо принципи Статті ХІХ "Надзвичайні заходи з імпорту окремих товарів”; відновити багатосторонній контроль за захисними заходами і виключити заходи, що не підпадають під такий контроль; підвищити, а не обмежити конкуренцію на міжнародних ринках. [933 с.292]

Розглянемо положення цієї Угоди більш детально. Перш за все Угода встановлює правила застосування захисних заходів, які передбачені у Статті ХІХ ГАТТ 1994. а це означає, що такі заходи можуть мати форму тарифів, що підвищуються понад рівень, на якому вони були зв’язані, або кількісних обмежень. ПЛАН САНАЦІЇ При цьому всі заходи повинні застосовуватися на основі режиму найбільшого сприяння незалежно від джерел імпортування продукції.

Захисні заходи визначаються як термінові дії уряду для забезпечення своєчасного захисту національних виробників від непередбачених коливань імпорту, що викликані змінами ринкової кон’юнктури та конкурентного середовища (наприклад, внаслідок зменшення чи усунення тарифів або інших поступок). В разі, коли імпортні коливання загрожують нанесенням серйозної шкоди національним виробникам, уряд країни може застосовувати захисні заходи для того, щоб національне виробництво мало певний час для пристосування до нових умов конкуренції.

Оскільки на момент вступу в силу Угоди про захисні заходи країни мали дво- та багатосторонні угоди з ДЕО, від них вимагається поступова ліквідація цих тіньових заходів. Крім того, країни-члени СОТ не повинні "вимагати, вживати або зберігати будь-яких добровільних обмежень експорту, домовленостей щодо заходів по збуту товарів або інших таких заходів відносно імпорту чи експорту”, а також "заохочувати або підтримувати прийняття чи збереження державними підприємствами неурядових заходів, рівноцінних” надзвичайним діям щодо імпорту окремих товарів. [933, с.297-298]

Захисні заходи можуть застосовуватися до імпортованих товарів незалежно від їх походження, але їх застосування припускається лише у тому випадку, якщо імпортер визначив, що певний товар "імпортується на його територію у такій збільшеній кількості, в абсолютному або відносному виразі до вітчизняного виробництва, і на таких умовах, що завдає або загрожує завдання серйозної шкоди галузі вітчизняного виробництва аналогічних товарів або товарів, що безпосередньо конкурують з імпортованими”. [933, с.292]

В цьому визначенні принциповими для застосування захисних заходів є поняття "серйозна шкода”, "загроза серйозної шкоди” та "галузь вітчизняного виробництва”. Ці поняття визначені в Статті 4 "Визначення наявності або загрози серйозної шкоди”:

-         під серйозною шкодою розуміється значне загальне погіршення положення у галузі вітчизняного виробництва;

-          під загрозою серйозної шкоди розуміється така серйозна шкода, яка є явно неминучою внаслідок збільшення імпорту або зміни умов імпортування;

-         під галуззю вітчизняного виробництва розуміється вся сукупність виробників аналогічних або безпосередньо конкуруючих товарів, або група таких виробників, якщо сукупний обсяг виробництва ними аналогічних чи безпосередньо конкуруючих товарів становить основну частку загального вітчизняного виробництва цих товарів.

Серйозна шкода, загроза серйозної шкоди та можливість ідентифікувати виробників як галузі вітчизняного виробництва встановлюються в ході розслідування, порядок проведення якого регулюється Статтею 3 "Розслідування” та Статтею 4 "Визначення наявності або загрози серйозної шкоди”. [933 с.293-294]

В Угоді передбачено, що члени СОТ повинні створити (призначити) відповідні органи, компетенцією яких буде проведення розслідування та санкціонування (або ні) застосування відповідних захисних заходів.

Ініціаторами початку такого розслідування можуть бути як самі уряди, так і представники промисловості, якщо їх колективний внесок складає більшу частину загального національного виробництва продукції щодо якої планується застосування захисних заходів. В світовій практиці розслідування розпочинається, як правило, на підставі подання виробникам заяви (скарги) в орган проведення розслідування. Поширеною є практика ініціювання захисних заходів відповідними галузевими або регіональними спілками (асоціаціями) виробників від їх імені. Такі заяви містять, крім прохання провести розслідування щодо можливості вжиття захисних заходів, аргументи того, що збільшені обсяги імпорту завдають (або неминуче можуть завдати) серйозної шкоди національним виробникам. Такі аргументи повинні бути проілюстровані даними щодо втрати прибутку, скорочення виробництва, недовикористання виробничих потужностей, скорочення робочих місць тощо.