|
|
Значення та структура ГАТС
|
Успіх торговельних переговорів щодо товарів у рамках ГАТТ став очевидним
на початку 80-х років перед Уругвайським раун-дом багатосторонніх
торговельних переговорів. Застосування в міжнародній торговельній
системі значних скорочень ставок та-рифів на промислові товари
стимулювало динамізацію світового торговельного обміну та зростання
сукупного світового доходу, а розвиток міжнародного торговельного права в
ГАТТ зробив пе-редбачуваним режим світової товарної торгівлі. На цьому
тлі то-ргівлі послугами не приділялося належної уваги. Це можна
пояс-нити кількома причинами. По-перше, на всіх попередніх етапах
розвитку міжнародної торгівлі послуги розглядалися лише як до-повнення
до торгівлі товарами та виробництва. По-друге, біль-шість сфер послуг
жорстко регулювалася на внутрішніх ринках з протекціоністською метою, а
деякі з них були суспільними мо-нополіями. По-третє, переговори про
внутрішнє регулювання сфери послуг з метою елімінації перешкод для
торгівлі сприйма-лися в більшості країн як загроза державному
суверенітету.
Але в середині 1980-х років більшість урядів країн, особливо індустріально розвинутих, стикнулися з проблемою загальносві-тового економічного спаду, зростання інфляції та загрозливими рівнями безробіття. Неабиякої актуальності набула необхідність розвитку міжнародної торгівлі послугами. Уряди розраховували, що з ліквідацією перешкод для міжнародної торгівлі та забезпе-ченням експортерів послуг передбачуваною законодавчою базою в сфері торгівлі й інвестицій активізація експорту автоматично стимулюватиме розвиток сфери послуг. А це, в свою чергу, сприяло би безінфляційному зростанню всередині країн, пом’ягшую¬чи проблеми, пов’язані зі структурними зрушеннями, які на той час були необхідні для переходу до ресурсозберігаючих та наукомістких технологій.
На середину 80-х років у галузевій структурі ВВП як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються, сфера послуг домінувала. Так, в країнах ОЕСД в структурі ВВП послуги становили в середньому 72 %, а в країнах, що розвиваються, — 58 % (табл. 39). У найменш розвинутих країнах на послуги припадає близько третини ВВП.
Таблиця 39
ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА ВВП РОЗВИНУТИХ КРАЇН І КРАЇН,
ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ, В СЕРЕДИНІ 80-х рр. (у % від ВВП) [16]
Галузі Країни ОЕСД Країни, що розви-ваються
Переробна промисловість 24 20
Видобувна промисловість 1 6
Сільське господарство 3 16
Будівництво 7 7
Оптова і роздрібна торгівля 15 15
Транспорт та комунікації 7 7
Фінанси і страхування 17 13
Енерго-, водо-, газопостачання 3 2
Комунальні послуги 11 6
Урядові послуги 12 8
Всього 100 100
Таким чином, масштаби сектора послуг і дедалі вищі темпи міжнародної торгівлі ними обумовили зацікавленість більшості країн у створенні багатосторонньої системи регулювання світо-вого ринку послуг.
З огляду на сукупність зазначених чинників на початку Уруг-вайського раунду в 1986 році країни домовилися включити в процес переговорів торгівлю послугами.
Створення угоди щодо лібералізації торгівлі послугами було досить складним процесом, насамперед тому, що така форма торгівлі не потребує перетину кордону фізичним товаром, а бар’єри в торгівлі послугами є досить різноманітними та залежать від великої кількості локальних регулюючих пропозицію послуг норм, які є специфічними для кожної країни. Наприклад, урядові нормативні акти, спрямовані на захист споживача шляхом встановлення стандартів для професійної кваліфікації, або вимоги до тренінгів та сертифікації професіоналів дозволяють тільки дуже обмежене визнання іноземних документів, що діє як перешкода в торгівлі освітніми чи консалтинговими послугами. Вже зазначалося, що торгівля послугами мала тенденцію бути підпорядкованою більшому регулятивному контролю, ніж продаж фізичних товарів. Тож лібералізація не могла бути досягнутою за допомогою проведення переговорів щодо зменшення тарифів та кількісних обмежень, що було типово для ГАТТ. Крім того, торгівля по-слугами підпадала під дію регулятивних норм як на національ-ному, так і на наднаціональному рівнях, а тому сторони, що вели переговори, повинні були враховувати й це.
Укладання угоди щодо послуг було також ускладнено тим, що в світовій практиці існують різні методи надання міжнародних послуг. У деяких галузях для компанії може бути необхідним відкриття реґіонального представництва для надання певних послуг (банки, рекламні агенції, ресторани тощо). Тому на доступ до ринок у таких випадках впливають обмеження щодо прямих іноземних інвестицій. В інших випадках спеціалізовані послуги, такі, як розваги, можуть бути надані лише артистами чи музиками, яким для цього потрібно здійснити короткострокову подорож до іншої країни, щоб дати концерт. У цьому разі імміграційні закони або обмеження щодо дозволів на працевлаштування можуть бути бар’єрами для експорту таких послуг.
Та незважаючи на ці труднощі, одним з найвагоміших досяг-нень Уругвайського Раунду багатосторонніх торговельних пере-говорів було прийняття Генеральної угоди про торгівлю послу-гами (ГАТС), яка стала одним із трьох основних компонентів світової торговельної системи поряд з Генеральною угодою з та-рифів і торгівлі 1994 р. та Угодою про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.
ГАТС сформувалася як досить комплексна угода: крім голов-них правил, що стосуються всіх видів послуг, вона містить кіль-ка додатків щодо специфічних послуг і секторів, а також схеми специфічних зобов’язань для кожного члена. Важливо зазначити, що ГАТС є рамковою угодою, тобто забезпечує т. зв. стартові умови та правила, які надалі уточнюватимуться, вдосконалюва-тимуться і коригуватимуться сторонами. Навіть за умов збереження значних обмежень в торгівлі послугами, які відображені в зобов’язаннях країн, ГАТС підвищує прозорість національних режимів у сфері послуг та є бар’єром, що запобігає подальшим обмеженням у національних режимах країн-членів. Очікується, що подальші переговори матимуть результатом значнішу лібералізацію торгівлі послугами загалом.
Методологічно ГАТС можна поділити на три головні складо-ві:
― Загальні положення, що містять концепції, принципи та правила, які застосовуються до всіх заходів, що впливають на то-ргівлю послугами;
― Додатки, що стосуються регулювання специфічних сфер послуг та специфічних об’єктів;
― Специфічні зобов’язання кожного з членів (містяться в роз-кладах) щодо доступу на ринок та національного режиму.
Із чотирьох загальних зобов’язань у торговельній угоді — це режим найбільшого сприяння, національний режим, прозорість та доступ до ринку, — які визначені в ГАТС, лише прозорість та РНС є зобов’язаннями, що застосовуються до всіх сфер послуг, зазначених в Угоді; інші ж два — національний режим та доступ до ринку — є зобов’язаннями, що узгоджуються.
З юридичного погляду загальна система ГАТС складається з 6 частин:
Частина 1. Містить одну статтю, яка визначає торгівлю послу-гами шляхом характеристики 4-х різних способів здійснення торгівлі послугами між країнами. Ці способи зазвичай називають чотирма «способами постачання послуг».
Частина 2. Це головна частина Угоди, яка містить загальні обов’язки та правила. В цій частині визначаються принципи, з яких виводяться правила, включаючи підґрунтя для винятків.
Частина 3. Визначає, яким чином специфічні зобов’язання мають бути структуровані (за трьома напрямками: доступ на ри-нок, національний режим, додаткові зобов’язання).
Частина 4. Передбачає проведення прогресивної лібералізації з метою розширення торгівлі послугами, сприяння економічному росту всіх торгових партнерів, а також розвитку країн, що розви-ваються.
Частини 5 та 6. Охоплюють процедурні та інституціональні питання регулювання торгівлі послугами, зокрема, створення Ра-ди з торгівлі послугами.
Угода також має Додатки, чотири з яких стосуються окремих секторів сфери послуг [Додаток 1].
Крім того, кожна країна-член має специфічні зобов’язання в сфері послуг, які є невід’ємною частиною ГАТС.
|
|
|