Державний кредит - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
Фінанси підприємства підручник
Тут ви знайдете підручник в якому розповідається про фінанси підприємств
корпоративні фінанси підручник
державні фінанси підручник
фінанси підручник
підручник місцеві фінанси
фінанси підприємств поддєрьогін
міжнародні фінанси
Підручник з міжнародних фінансів, автор підручника Петрашко
Головна » Статті » Фінанси підручники » фінанси підручник

Державний кредит

Державний кредит - це специфічний елемент державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів (найчастіше), кре-дитора або гаранта повернення коштів. Держава змушена бути пози-чальником коштів у зв’язку з необхідністю вирішити такі завдання:
збалансованість бюджету;
фінансова підтримка сфери виробництва;
розвиток соціальної сфери.
Залучення коштів до бюджету завжди обмежене рівнем оподатку-вання, підвищення якого може зашкодити економічній діяльності під-приємницьких структур і підвищенню добробуту населення. Тому держава на фінансування своїх потреб використовує інші джерела, на-магаючись збалансувати доходи бюджету з поточними та капіталь-ними витратами. Найпростішим і найдешевшим способом покриття видатків є грошова емісія. Проте уряд, який постійно покриває дефі-цит бюджету за рахунок емісії, стимулює інфляцію в економіці, розширюючи сукупний попит без відповідного додаткового підви¬щення пропозиції предметів споживання. Це призводить до підви-щення цін і вкрай негативно позначається не тільки на життєвому рівні населення, а й на фінансовому стані держави.
Привабливішим порівняно із заходами, що збільшують грошову масу, є залучення коштів на внутрішньому та зовнішніх фінансових ринках у формі державного кредиту за умови його ефективного використання. У цьому разі держава є позичальником, а кредитора-ми можуть бути юридичні та фізичні особи (як резиденти, так і нере-зиденти), міжнародні фінансові організації, іноземні держави.
Циклічність економічного розвитку визначає рівень використан¬ня державою позичених коштів. В умовах спаду економіки країна збільшує розміри позик. Але прямої залежності між державними по¬зиками і станом економіки держави не існує. Високорозвинені краї-ни навіть в періоди стабільного розвитку можуть збільшувати свої боргові зобов’язання.
Можливість державного запозичення ґрунтується на виконанні грошима функції нагромадження. У суб’єктів підприємницької діяль-ності тимчасово з’являються вільні кошти, які вони можуть спряму-вати на ринок державних цінних паперів. Сезонність виробництва і коливання надходжень від реалізації продукції, амортизаційні від-рахування і система розподілу прибутку істотно впливають на обся-
98
 
ги кредитних ресурсів підприємств і є основою для фінансування держави. Серед населення так само відбувається постійний рух кош-тів; часовий розрив між отриманням доходів і витратами є вагомим джерелом державного кредиту. Тому за економічною сутністю дер-жавний кредит є формою вторинного перерозподілу ВВП, доходів і нагромаджень - прибутку, заробітної плати, амортизації тощо, ча-стина яких перерозподіляється через бюджетну систему у вигляді податків, зборів, платежів, а решта може використовуватись як по¬зика державі. Перерозподільний характер державного кредиту особ¬ливо виявляється при сплаті доходів кредиторам за рахунок коштів Державного бюджету, основною частиною яких є податки з юридич-них і фізичних осіб.
Крім розподільної функції державний кредит виконує також ре-гулюючу та контролюючу функції. Беручи участь у кредитних відно-синах, держава може впливати на грошовий обіг, рівень процентних ставок на фінансовому ринку, на виробництво і зайнятість, а отже, здійснювати регулюючу функцію у визначенні макроекономічної по-літики. Проте механізм впливу зовнішніх позик на макроекономічну ситуацію неоднозначний і має розглядатися з урахуванням впливу обсягів інвестицій на темпи економічного розвитку, оскільки наслід-ком нераціональних і зайвих зовнішніх запозичень можуть бути такі боргові зобов’язання перед нерезидентами, які в майбутньому знач-но обмежать свободу здійснення економічної політики. Контролюю¬ча функція здебільшого забезпечує цільове використання коштів, своєчасність розрахунків за борговими зобов’язаннями; її викону-ють як державні, так і недержавні фінансово-кредитні інститути.
Державний кредит відрізняється від банківського метою і призна-ченням залучених коштів, джерелами погашення позик, формами га-рантій, впливом на грошову масу, функціями, які виконують суб’єк-ти кредитних відносин.
Визначальним фактором, що істотно впливає на вартість отри¬мання кредитів, їх форми, умови повернення, є довіра до країни, яка має бути стабільним гарантом повернення та збільшення залучених коштів. Популярність уряду чи окремих його лідерів позитивно позначається на кількості бажаючих надавати кредити. Рух позико¬вого капіталу у сфері міжнародних економічних відносин багато в чому залежить від кредитного рейтингу країни, що визначається економічним потенціалом країни, її репутацією як позичальника, стабільністю її розвитку. Ще одна група чинників є суто політични-
99
 
ми. Наприклад, коли Росія оголосила дефолт (неможливість сплачу-вати за борговими зобов’язаннями) і мала низький кредитний рей¬тинг, це зовсім не означало припинення її фінансування з боку іно-земних країн та інститутів, зацікавлених у політичній стабільності держави зі значним військовим потенціалом, зокрема ядерною зброєю. В Україні вирішення актуальних проблем, пов’язаних із закриттям або будівництвом атомних електростанцій, неможливе без залучен¬ня коштів іноземних кредиторів.
Державний кредит як економічна категорія є багатовимірним і складним явищем, якому притаманні як позитивні, так і негативні аспекти (табл. 2.2).
З даних табл. 2.2 випливає, що державний кредит може мати протилежні наслідки в коротко- та довгостроковому періодах і здійс-нювати стимулюючий або руйнівний вплив на економіку країни. Адже поряд зі зменшенням ризиків борг, розрахований на погашен-ня в надто короткий строк, призводить до підвищення відсоткових ставок та ризику неплатежів, стимулюючи внутрішній попит й еко¬номічний розвиток загалом, збільшення державного зовнішнього боргу та його обслуговування одночасно посилює тиск на націо¬нальну валюту та валютні резерви; у разі надмірного використання кредиту на споживчі цілі призводить до неплатоспроможності дер-жави або значного скорочення її видатків на фінансування соціаль-но-економічних програм і збільшення в майбутньому рівня опо¬даткування. Нераціональна структура залучення іноземних позик (значна питома вага короткострокових позик) може спричинити ва-лютні та біржові кризи; значна заборгованість офіційним кредито¬рам перешкоджає реалізації незалежної економічної політики.
Нещодавні кризи на світових ринках капіталу ще раз нагадали про необхідність додержання зваженої та послідовної політики у сфері державного зовнішнього запозичення. Витрачені неефективно залучені фінансові ресурси ускладнюють погашення та обслугову-вання державного зовнішнього боргу. Це особливо помітно при за-лученні фінансових ресурсів під державні гарантії для впровадження тих чи інших проектів підприємствами України. За більшістю таких проектів розрахунки із зовнішніми кредиторами здійснюються за кошти державного бюджету, перетворюючись на додаткові держав¬ні видатки.
У цьому зв’язку замість того, щоб надмірно покладатися на зов¬нішні позики, слід стимулювати внутрішні нагромадження. Залу-
100
 
Таблиця 2.2 Позитивні та негативні аспекти державного кредиту [101; 102]
 
Негативні аспекти
 
Позитивні аспекти
 
1 2
 
1. Регулювання економічних процесів поступово звільняється від безпо-середнього державного впливу. Велика питома вага кредитів від міжнародних фінансових організацій створює їм умо¬ви для необмеженого втручання в еконо-міку держави-боржника
2. Сплата відсотків і основної суми зов-нішнього боргу потребує передавання частини національного продукту у влас-ність інших країн. Утворюється ефект зниження державних видатків: спрямо-вуючи дедалі більшу частину бюд¬жетних ресурсів на платежі кредиторам, держава вимушена скорочувати фінан-сування на власні економічні та со¬ціальні потреби
3. Поглиблення процесу перерозподілу позикового капіталу на світових фінан-сових ринках пов’язане з підвищенням чутливості економіки окремої держави до фінансових криз у світовому масштабі
4. Відбувається ефект витіснення ін-вестицій (характеризує передусім внут-рішні запозичення): залучаючи вільні позикові кошти на фінансування дефі-циту державного бюджету, держава позбавляє підприємства ресурсів, які можна було б інвестувати у вироб¬ництво
5. Розширення державою запозичень призводить до підвищення процентних ставок на ринку державних цінних па-перів. Це впливає на підвищення про¬центів в інших секторах фінансового ринку, у тому числі й на кредитному: кредитні ресурси стають менш доступ-ними для позичальників, і рівень ін¬вестиційної активності знижується
 

1. У короткостроковому періоді інтен-сифікація державного запозичення (як внутрішнього, так і зовнішнього) поліп¬шує стан економіки: зменшується опо¬даткування, підвищуються дохід і при¬ватне споживання
2. Завдяки зовнішнім запозиченням з’яв-ляється можливість прискорити темпи збільшення національного доходу країни за рахунок можливих додаткових інвестицій
3. Державний кредит як інструмент по-криття дефіциту державного бюджету сприяє підвищенню внутрішнього попи-ту. Зниження цього кредиту спричинює так званий ефект мультиплікатора: спад виробництва призводить до зниження рівня зайнятості та попиту на товари ви-робничого призначення. Це зменшує спо¬живчі витрати домогосподарств та інвес-тиційні витрати підприємств, що, у свою чергу, ще більшою мірою обмежує макро-попит
4. Зовнішня заборгованість дає змогу країні здійснювати більші сукупні витра-ти, ніж це уможливлює вироблений національний дохід
5. Необхідність використання державно-го кредиту зумовлена циклічністю еко-номічного розвитку. На стадії зниження економічної активності податкові над-ходження до бюджету скорочуються і водночас постає потреба у додаткових витратах для стабілізації економіки та підтримки певних верств населення з ме-тою недопущення поглиблення еконо¬мічної кризи. При переході на стадію піднесення податкові надходження збільшуються, а державні витрати мають зменшитися. Надлишок бюджету
 
101
 
Закінчення табл. 2.2
 
6. Обмеженість кредитних ресурсів по-в’язана з перетіканням грошей на ринок державних цінних паперів, що в умовах економічної нестабільності спричинює загострення кризи неплатежів
7. У довгостроковій перспективі держав¬ний кредит неминуче призводить до зменшення споживання й доходу на ду-шу населення внаслідок зменшення обсягів інвестицій
8. Витіснення приватних інвестицій зу-мовлює підвищення ставки процента, внаслідок чого ставка заробітної плати зменшується. Питома вага оплати праці в національному доході знижується, що спричинює зниження добробуту певних верств населення, тому державні позики погіршують структуру доходу
9. За наявних державних видатків зрос-тання державних запозичень, з одного боку, сприяє зниженню податків, а з іншого - збільшує державний борг та відсотки, що виплачуються державою, і, отже, рівень оподаткування. Коли реа-льна процентна ставка за державними зобов’язаннями підвищується швидше, ніж виробництво у країні, постає проб-лема збільшення податкового тягаря для обслуговування державного боргу
10. Безперешкодний допуск нерези¬
дентів на ринок державних цінних
паперів, їх активне залучення шляхом
створення сприятливих умов (надви¬
сокої дохідності) породжує небезпеку в
разі погіршення економічної ситуації
масового відпливу коштів з ринку
країни-позичальника. Це призводить до
підвищення попиту на іноземну валюту
і девальвації національної грошової
одиниці. Вихід нерезидентів з ринку
державних зобов’язань змушує уряд
використовувати внутрішні валютні
резерви центрального (національного)
 
при цьому необхідно спрямовувати на погашення боргів, які утворилися під час кризи в економіці
6. Акумулювання вільних коштів на ринку державних запозичень сприяє стримуванню інфляції
7. Ринок боргових зобов’язань держави створює конкуренцію на валютному рин-ку, що сприяє стабілізації курсу націо-нальної грошової одиниці
8. Сукупність різноманітних форм
державного кредиту створює сприятливі
умови для запозичень як з боку держави,
так і з боку її кредиторів, нівелюючи
суперечності між ними
9. Зацікавленість у кредитах міжнародних
фінансових організацій (МВФ, Світового
банку) пояснюється низькими процент-
ними ставками (порівняно з комер¬
ційними кредитами), довгостроковістю
позик і значними пільговими періодами
сплати боргів
10. Надходження кредитів від міжнарод-них фінансових організацій (МВФ, Світового банку) є сигналом для іно¬земних інвесторів щодо вкладання коштів
11. Використання державних позик до-цільне також для фінансування держав-них капіталовкладень (самоокупних проектів); ці позики сприяють задово-ленню суспільних потреб, економічному розвитку і водночас забезпечують по¬вернення позикових коштів, залучених на їх фінансування. Це інвестиції, які збільшують майбутні доходи держави і базу оподаткування
 
102
 
чаючи зовнішнє фінансування, пріоритет необхідно віддавати пря-мим іноземним інвестиціям, оскільки вони зазвичай збільшують експортний потенціал країни, не передбачають значних коливань грошової маси і позбавлені спекулятивних ознак. Необхідно також ретельно аналізувати здатність обслуговування країною боргу в майбутньому і використовувати залучені кошти переважно на фі¬нансування капіталовкладень, дохідність яких покриває витрати на обслуговування боргу.

Хостинг від uCoz | Понеділок, 05.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS