Форми організації страхових фондів і види страхування - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
Фінанси підприємства підручник
Тут ви знайдете підручник в якому розповідається про фінанси підприємств
корпоративні фінанси підручник
державні фінанси підручник
фінанси підручник
підручник місцеві фінанси
фінанси підприємств поддєрьогін
міжнародні фінанси
Підручник з міжнародних фінансів, автор підручника Петрашко
Головна » Статті » Фінанси підручники » фінанси підручник

Форми організації страхових фондів і види страхування

Сучасні форми організації страхування як особливої сфери фі-нансових відносин і водночас специфічної форми підприємницької діяльності визначаються загальними принципами функціонування ринкової економіки. У свою чергу, реалізація цих принципів, що ві-дображається у формуванні структури видів страхування та формах організації страхових фондів, залежить від розвитку ринкових відносин у кожній країні й від національних особливостей сфери підприємництва. Розвинені ринкові відносини потребують розгалуженої системи страхування.

Ринкова економіка характеризується свободою і численними фор-мами підприємництва при збереженні за державою регулювання найважливіших загальних правил ринкового господарювання та особливих правил в окремих галузях. Це відображається в законо-давстві стосовно окремих видів діяльності, зокрема страхування. Та-ким чином, страхування як економічна категорія є інструментом регу-лювання ринкової економіки і водночас як вид діяльності є об’єктом регулювання з боку держави, що сприяє створенню впорядкованої структури страхового ринку (рис. 4.1). В Україні державний нагляд за страховою діяльністю згідно із Законом України "Про страхуван-ня” здійснює спеціальний уповноважений орган виконавчої влади.
Орган державного страхового нагляду
 
Недержавні страхові компанії
 
Спеціалізовані
перестрахувальні
компанії
 

Товариства
взаємного
страхування Державні страхові компанії
 

 
 
 
 
Страхові посередники
Професійні оцінювачі страхових ризиків

Рис. 4.1. Структура страхового ринку
Страховий ринок функціонує за умови реалізації певних принци¬пів. Основним принципом страхування в ринковій економіці є забез-печення конкурентної страхового ринку на основі демонополізації страхової діяльності. До об’єктів конкуренції страхових організацій належать умови мобілізації коштів страхувальників у страхові фон¬ди, ефективність інвестування та досягнення високих кінцевих фінан-сових результатів. Саме конкуренція спонукає страхові організації в межах їх форм діяльності постійно розширювати асортимент страхо¬вих послуг, удосконалювати систему їх оплати і підвищувати опе-ративність виплат страхового відшкодування.
175
 
Принцип забезпечення фінансової стабільності страхової органі-заціївпливає на конкуренцію між страховими організаціями різних форм, коли безпідставно знижуються тарифи або здійснюється ризи-коване інвестування. Конкуренція в галузі страхування не повинна порушувати інтереси страхувальників, тому держава регламентує сферу страхового інвестування.
Принципом організації страхування є також забезпечення юридич-ного захисту учасників страхового фонду в разі настання страхово¬го випадку незалежно від форми організації страхування. Цей прин¬цип реалізується через механізм реєстрації страхових організацій, ліцензування всіх видів страхової діяльності та контроль з боку ор-гану державного страхового нагляду.
З урахуванням наведених принципів страхування класифікується за різними критеріями.
За формою власності страхові організації поділяють на державні (державний сектор страхування) і недержавні (комерційний сектор страхування).
За формою страхових фондів у страхуванні розрізняють само-страхування, централізоване і колективне страхування.
Самострахування базується на індивідуальній відповідальності й полягає у формуванні страхових фондів юридичними та фізичними особами у грошовій або натуральній формі. Недоліком розглядуваної форми страхування є неможливість створити страхові фонди необ-хідного розміру, оскільки це потребує вилучення з господарського обороту значних коштів. Самострахування є першою історичною формою страхування.
Централізоване страхування базується на державній відпові-дальності й фінансується із загальнодержавних коштів, зосереджених в окремих державних фондах (резервних фондах Кабінету Міністрів і регіональних державних органів влади). Особливість цієї форми стра-хування полягає в обмеженості об’єктів страхування (надзвичайні по¬дії) і формуванні як грошових, так і майнових страхових фондів (дер-жавний резерв).
Колективне страхування ґрунтується на солідарній відповідаль-ності членів страхового фонду, який вони формують своїми внесками. Саме колективне страхування є основою страхового ринку у формі страхових фондів страхових компаній.
За формою залучення до страхування розрізняють добровільне та обов’язкове страхування (рис. 4.2).
176
 
Форми залучення до страхувати
Добровільне Обов’язкове
1
Кошти страхувальника Обов’язкове страхування Загальнообов’язкове державне страхування (особове, соціальне)
і і
Кошти стра-хувальника Кошти страхувальників, застрахованих осіб, асигнування з бюджету
Рис. 4.2. Форми залучення до страхування і джерела формування страхових фондів
Добровільне страхування означає виникнення страхових відно¬син лише на основі добровільно укладеної угоди (страхового поліса) між страхувальником і страховиком у разі можливої участі посеред-ників страхового ринку (страхового брокера, страхового агента). Воно є частиною цивільних правових відносин.
Добровільне страхування функціонує в разі дотримання таких принципів добровільного страхування:
поєднання законодавчого регулювання страхової діяльності з боку держави з добровільним укладенням договору страхування кож-ним страхувальником;
вибіркове охоплення страхуванням з огляду не лише на бажання страхувальника, а й на об’єктивні обмеження в укладенні договору страхування, які обумовлює страховик;
добровільне страхування завжди обмежене терміном, передбаче-ним договором. Безперервність страхування досягається повтор-ним укладенням договору;
добровільне страхування діє лише за умови оплати згідно з догово-ром (разовий внесок або періодичні платежі). Несвоєчасна оплата, що порушує умови договору, означає припинення страхових від-носин;
страхове забезпечення за договором страхування залежить лише від бажання страхувальника і перебуває в межах страхової оцінки майна.
177
 
Добровільне страхування за деякими видами (особисте, медичне, пенсійне, протипожежне) існує паралельно з обов’язковою формою страхування і доповнює його, створюючи додатковий страховий за-хист страхувальника.
Обов'язкове страхування існує у сфері інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства загалом, тобто зумовлене суспіль¬ною доцільністю. Обов’язкове страхування здійснюється відповідно до законодавчих актів, що регламентують аспекти відповідного страхування: перелік об’єктів страхування; рівень страхової відпові-дальності; права та обов’язки сторін; встановлення тарифних ставок страхових платежів. Законодавчо також визначено страхові органі-зації, яким доручено обов’язкове страхування за його окремими ви-дами на основі укладення договорів між страховиком і страхуваль-ником.
Обов’язкове страхування передбачає деяку добровільність вклю-чення в категорію об’єктів страхування. Наприклад, окрема людина добровільно приймає рішення про початок роботи за спеціальністю, що передбачає обов’язкове страхування. Але цей вид страхування повністю охоплює конкретну категорію об’єктів страхування, якщо це передбачено законодавством. В Україні згідно із законодавством обов’язкове страхування існує у вигляді обов’язкового та загально-обов’язкового державного страхування.
Обов'язкове страхування здійснюється в межах договору обо-в’язкового страхування за рахунок коштів страхувальника і включа-ється в його валові витрати. Страховиком є організація, яку затвер-джено законодавчо. Такий вид страхування поширюється на окремі види професійної діяльності (військовослужбовці, працівники ор-ганів юстиції, державних контрольних органів, митники, донори та ін.), пасажирів громадського транспорту, власників транспортних засобів, а також на фінансові гарантії при транзитних перевезеннях підакцизних товарів через територію України.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пенсійне, медичне, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; на випа-док безробіття; від нещасного випадку на виробництві) здійснюють спеціальні позабюджетні фонди (див. підрозд. 1.2 та 2.4), які фор-муються з коштів страхувальників, застрахованих осіб, асигнувань з бюджету.
За формою організації страхування розрізняють державне, недер-жавне, взаємне, співстрахування, перестрахування (рис. 4.3).
178
 
Страхування
 
Державне
 
Недержавне
 
Взаємне
 
Співстра-хування
 
Перестра-хування
 

 
Централізоване
(державні резервні
фонди)
Загальнообов’язкове соціальне
Тимчасова
втрата
працездатність
нещасні випадки
на виробництві,
на випадок
безробіття
 
Страхові компанії у формі господарських товариств:
. акціонерних;
. повних;
. командитних;
. з додатковою відповідала ністю
 
Товариства
взаємного
страхування
 
Рис. 4.3. Організаційні форми страхування
Державне страхування базується на державній відповідальності і в
умовах ринкової економіки обмежується виключно страховими га-рантіями, які надає держава через свої уповноважені органи. Дер-жавне страхування - це така організаційна форма, згідно з якою страховиком є держава в особі уповноважених на це організацій. У межах державного страхування держава монопольно здійснює окремі види страхування.
Особливість державного страхування полягає в економічній при-роді державних страхових фондів і здійснюється через бюджетні або позабюджетні цільові фонди, які формуються в межах державних фі-нансів. Джерелом цих фондів, як і державних фінансів загалом, є по-датки і обов’язкові відрахування юридичних та фізичних осіб до бю-джету і позабюджетних фондів.
Розрізняють такі види державного страхування: .  централізоване за рахунок централізованого страхового (резервно¬го) фонду, який створюється із загальнодержавних ресурсів у
179
 
натуральній та грошовій формах. Ресурси у натуральній формі - це постійно оновлювані запаси стратегічного значення, у грошовій -підпорядковані уряду централізовані державні фінансові резерви. Завдання централізованого страхового фонду, який є елементом загальногосподарського комплексу країни, полягає у страхуванні економіки країни від наслідків надзвичайних подій природного та техногенного характеру; . загальнообов'язкове соціальне за рахунок Фондів соціального страхування, які формуються, у свою чергу, за рахунок відрахувань роботодавців, що включаються до собівартості продукції та послуг (нарахування на фонд оплати праці), внесків найманих працівни-ків, асигнувань з державного бюджету, інших надходжень відпо¬відно до законодавства.
Недержавне страхування базується на колективній відповідаль-ності. У цій формі страхування страховиком є приватний капітал у вигляді господарського товариства (найпоширенішою формою стра-хової компанії є акціонерне товариство), яке функціонує згідно з чин-ним законодавством і здійснює страхову діяльність. Страховий фонд товариства формується за рахунок його статутного капіталу, страхо¬вих внесків і прибутку від страхової діяльності. Недержавне страху-вання за розмаїттям ризиків, що страхуються, і кількістю незалежних страхових компаній становить основу ринку страхових послуг.
Взаємне страхування ґрунтується на колективній відповідальнос-ті групи юридичних і фізичних осіб, що об’єдналися в товариство взаємного страхування, страховий фонд якого формується за раху-нок їх внесків. Товариство взаємного страхування належить до не-комерційних організацій (його основною метою не є отримання при-бутку). Кожний засновник товариства є членом-пайовиком і має право на страховий захист пропорційно до власного внеску. Після виплати страхового відшкодування страховий фонд товариства по-повнюється внесками його членів.
Співстрахування і перестрахування розглядаються у підрозд. 4.3. Види страхування вирізняють відповідно до класифікації об’єктів страхування, які є носіями страхового інтересу і належать до мате-ріальних чи нематеріальних явищ. Відповідно об’єкти страхування поділяють на класи: що мають вартість і що не мають вартості. В українському законодавстві (ст. 4 Закону України "Про страху¬вання”) як окремі об’єкти розрізняють особисте, майнове та страху-вання відповідальності. У законодавстві деяких країн з ринковою
180
 
економікою додатково як окремий об’єкт (галузь) страхування роз-глядається страхування економічних ризиків. Кожний об’єкт (га-лузь) страхування поділяється на підгалузі, що мають специфічні особливості ризиків, які, у свою чергу, так само мають різновиди (рис. 4.4).
Галузі страхування
 
Особисте страхування
 
Майнове страхування
 
Страхування відповідальності
 
Страхування
економічних
ризиків
 
Підгалузі   страхування
 
Страхування життя
 
Страхування
державного
майна
 
Страхування заборгованості
 
Страхування
ризику прямих
втрат
 

 
Страхування
від нещасного
випадку
 
Страхування
приватного
майна
 
Страхування
на випадок
відшкодування
заподіяної шкоди
 
Страхування
ризику непрямих
втрат
 

 
Медичне страхування
 
Страхування
орендного
майна
 

 
Пенсійне страхування
 
Страхування громадян на правах особис-тої власності
 

 
Протипожежне страхування
Рис. 4.4. Види страхування за галузями та підгалузями
 
181
 
Об’єктом особистого страхування є життя, здоров’я та праце-здатність людини. Воно поєднує ризикову та зберігальну функції -нагромадження платежів і видачу позики під заставу страхового по-ліса. У межах підгалузей цього виду страхування (життя, від нещас-ного випадку, медичного та пенсійного страхування) розрізняють страхування здоров’я громадян у поїздках за кордон, пенсій за віком або станом здоров’я, від нещасних випадків професійних груп, дітей і школярів, ритуальних послуг та ін.
За формою організації особисте страхування буває добровільним та обов'язковим, а залежно від чисельності застрахованих - інди-відуальним і груповим.
Медичне добровільне страхування є частиною системи суспільної охорони здоров’я і може фінансуватись за рахунок спеціальних стра-хових фондів, організованих, наприклад, за територіальним прин-ципом. Така організаційна форма страхування поширена у країнах з розвиненими ринковими відносинами і, безперечно, з часом буде реалізована в Україні у процесі здійснення медичної реформи.
Територіальний фонд медичного страхування формується за ра-хунок внесків фізичних осіб (розмір внеску залежить від стану здо-ров’я страхувальника), підприємств, розміщених на території, яку охоплює дія фонду, а також внесків місцевого органу влади, який є страхувальником для непрацюючих жителів району. Іншими слова-ми, у медичному страхуванні суб’єктами є фізичні особи, страхова медична організація і медичні заклади. Страхове відшкодування здійснюється у формі оплати медичної допомоги.
Об’єктом майнового страхування є страхування різних видів май-на, його підгалузі виокремлено залежно від форми власності майна. Для українського страхового ринку традиційними є такі види, як страхування сільськогосподарських культур і тварин, транспортних засобів, вантажу, особистого майна громадян.
Страхувальником майнового страхування може бути лише юри-дична або фізична особа (володар, розпорядник чи користувач май-на), яка має самостійний юридичний майновий інтерес.
Протипожежне страхування згідно із світовою практикою страхової діяльності є окремою підгалуззю страхування з огляду на його значення в підприємницькій діяльності. Розрізняють добровіль¬не і обов'язкове протипожежне страхування. Особливість формуван¬ня страхового фонду цього виду страхування полягає у спрямуванні до нього певного процента від суми договору майнового страхуван-
182
 
ня і договору страхування цивільної відповідальності, але в межах за-гального страхового фонду кожної страхової компанії. У структурі страхового фонду протипожежного страхування виокремлюється фонд пожежної безпеки, джерелом формування якого є процент відра-хування від суми страхових внесків за протипожежним страхуванням.
Страхування відповідальності страхувальника захищає як його інтереси, так і інтереси застрахованих. Страхувальник звільняється від відшкодування збитків третім особам. Особливість цього виду страхування полягає в укладанні страхового договору без визначен¬ня конкретного застрахованого (особи чи суб’єкта господарювання). Застрахований і розмір відшкодування визначаються рішенням суду лише в разі настання страхового випадку, тобто при заподіянні шко¬ди третій особі.
Найпоширенішим є страхування цивільної відповідальності влас-ників транспорту різних видів, яке поєднує умови особистого і май-нового страхування (відшкодування втрат здоров’я і пошкодження майна). Згідно із законодавством країни таке страхування є обов'яз-ковим чи добровільним залежно від виду транспортного засобу.
Перспективними для українського страхового ринку є такі види страхування відповідальності: позичальника за повернення кредиту, роботодавця, цивільної відповідальності підприємств, що є джере-лом підвищеної загрози, за забруднення довкілля, ядерної відпові-дальності, цивільної відповідальності виробників товарів та надава-чів послуг, професійної відповідальності (лікарів, митних брокерів, юристів та ін.), відповідальності ділового партнера.
Страхування економічних ризиків як окрема галузь страхування, доцільність якого доведена практикою господарювання розвинених ринкових країн, сучасним українським законодавством не передба-чене, але можливе. У страхуванні економічних ризиків розрізняють страхування від комерційних, технічних, правових, політичних ризи-ків і ризиків у фінансово-кредитній сфері.
У разі страхування комерційних ризиків об’єктом страхування є ін-вестування грошових і матеріальних ресурсів, результатом якого має бути отримання доходу, тобто підприємницька діяльність. Проявом ризику є неотримання очікуваного доходу. Конкретними і найпоши-ренішими видами страхування економічних ризиків є такі:
страхування втрат прибутку від призупинення з різних причин процесу виробництва;
страхування втрат доходу від невиконання партнерами договірних зобов’язань;
183
 
страхування орендної плати від неможливості її отримання через страховий випадок;
страхування рентної плати від припинення орендних відносин через страховий випадок;
страхування відновлюваної вартості майна, якщо для цього потрібні будуть витрати, що перевищують вартість застрахованого майна.
Страхування технічних ризиків поширюється на всі види ризиків щодо створення та експлуатації підприємства.
Страхування фінансово-кредитних ризиків охоплює ті з них, що виникають внаслідок фінансової діяльності страхувальника. Це страхування:
експортних операцій, у тому числі експортних кредитів;
банківських кредитів від ризику неплатежів;
банківської діяльності від заподіяння шкоди персоналом або внаслідок інших протиправних дій;
валютних ризиків від нестабільності курсу валюти;
від інфляції.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS