Основні форми державного кредиту - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
Фінанси підприємства підручник
Тут ви знайдете підручник в якому розповідається про фінанси підприємств
корпоративні фінанси підручник
державні фінанси підручник
фінанси підручник
підручник місцеві фінанси
фінанси підприємств поддєрьогін
міжнародні фінанси
Підручник з міжнародних фінансів, автор підручника Петрашко
Головна » Статті » Фінанси підручники » фінанси підручник

Основні форми державного кредиту

Основними формами державного кредиту є державні, казначейсь-кі та гарантовані позики.
Державна позика є одним з найважливіших структурних компо-нентів у фінансовій системі багатьох країн, що утворюється внас-лідок мобілізації державою ресурсів на внутрішніх і міжнародних ринках капіталу; у результаті нагромаджуються зобов’язання держа-ви перед кредиторами, що мають бути покриті за рахунок бюджету країни-позичальника в майбутньому.
Казначейські позики як форма державного кредиту відображають відносини, коли держава відіграє роль кредитора, надаючи фінансо¬ву допомогу підприємствам за рахунок бюджетних коштів на умовах кредитування.
Гарантовані позики - це така форма державного кредиту, коли уряд гарантує повернення позик, які отримують юридичні особи (підприємства, організації).
Державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від ін¬ших суб’єктів.
Надавати гарантії щодо повернення боргів кредиторам у межах по-вноважень, встановлених законом України про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, можуть відповідно міністри фінансів України і АРК, а також керівники виконавчих органів міських рад.
За радянських часів особливою формою державного запозичення було використання коштів позикового фонду: держава акумулювала через кредитні установи частину коштів, як правило, без випуску державних цінних паперів та інших боргових інструментів.
У трансформаційній економіці постсоціалістичного типу, якій при-таманне прагнення до інтеграції з європейськими структурами, пере-вага надається сучасним ринковим формам державного кредиту -державним позикам. Вони класифікуються за певними ознаками:
103
 
1. За емітентами боргових зобов'язань позики поділяються на державні (випускаються центральними органами управління і над-ходять до Державного бюджету) і місцеві (випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети). На відміну від державних місцеві позики (як внутрішні, так і зовніш-ні) зазвичай мають чітку цільову спрямованість і випускаються для фінансування конкретних економічних чи соціальних програм.
2. За видами кредиторів розрізняють кредити, які можуть надава-тися міжнародними фінансовими організаціями (Світовим банком, МВФ, Європейським банком реконструкції і розвитку), іноземними державами та іншими кредиторами.
3. За місцем розміщення позики поділяються на внутрішні -функціонують на внутрішньому фінансовому ринку і зовнішні -функціонують на зовнішньому ринку кредитних ресурсів. В Україні понад 70 % державних позик складаються із зовнішніх запозичень.
4. За правовим оформленням розрізняють державні позики, які надаються на основі угод, і позики, що забезпечуються випуском цінних паперів. В Україні, як і у світовій практиці, використовують обидві форми: першу, як правило, для оформлення кредитів від уря¬дів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів; другу - для мобілізації коштів на внутрішньому фінансовому рин-ку, тобто випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), а також на міжнародних ринках позикового капіталу - євробондів та облігацій зовнішньої державної позики (ОЗДП).
Державні позики можуть оформлятися у вигляді облігацій, казна-чейських векселів, казначейських нот, ощадних облігацій. У вітчиз-няній практиці державні цінні папери випускаються у вигляді обліга-цій та казначейських зобов’язань (векселів).
Облігації- боргові зобов’язання держави, за якими у встановле-ні строки повертається борг і виплачується дохід у формі процента чи виграшу. Облігації можуть випускатися на покриття дефіциту бюджету (знеособлені) та під конкретні проекти (цільові). Державні облігації у світовій практиці зазвичай випускаються на довгостроко¬вий період - 10-20 років (іноді на середньостроковий).
Казначейські зобов'язання - боргові зобов’язання, що спрямо¬вуються на покриття бюджетного дефіциту, з виплатою доходів у формі процента. Як правило, ними оформлюються короткострокові позики (іноді середньострокові - казначейські ноти). Сформований
104
 
ринок державних цінних паперів справедливо вважається одним з показників високого ступеня економічного розвитку сучасної краї-ни. У світовій історії використання державних цінних паперів відомо значно більше їх форм, ніж передбачено в українському законодавстві.
Однією з найперспективніших нині політик формування структу¬ри державного зовнішнього боргу є вихід на міжнародні ринки ка-піталу.
Значні обсяги ресурсів, які можна мобілізувати під нижчий про¬цент, ніж на внутрішньому ринку, на середньо- та довгостроковий періоди, дають змогу збільшити ефективність публічних запозичень за рахунок як мінімізації витрат, так і підвищення мобільності систе-ми запозичень та активізації управління боргом ринковими засобами.
Інструментом залучення державами коштів на міжнародному ри-нку капіталів є міжнародні облігації, випущені емітентом у зарубіж-ній країні. Це єврооблігації, зарубіжні, глобальні та паралельні об¬лігації.
Єврооблігації це облігації, випущені емітентом у іншій країні, деноміновані в євровалюті й розміщені міжнародним синдикатом фінансових установ.
Зарубіжні облігації це цінні папери, що випускаються емітен¬том на зарубіжному внутрішньому ринку, як правило, деноміновані у валюті зазначеного ринку і розміщуються національним синдика-том країни-кредитора. До зарубіжних облігацій належать:
"Янкі” (емісія в доларах США, яка здійснюється нерезидентами США, гарантується синдикатом переважно американських фінансових установ, менеджером якого завжди є американський інвестиційний банк, і розміщується переважно у США. Ви-пускаються тільки в іменній формі);
"Самурай”, "Шибосай” (приватне розміщення нерезидентами на фінансовому ринку Японії), "Бульдог” (на ринку Великобританії), "Матадор” (на ринку Іспанії).
Глобальні облігації це облігації, що одночасно розміщуються як на євроринку, так і на внутрішніх ринках; при цьому вони вільно обертаються між ринками.
Паралельні облігації це позика, що складається з кількох креди-тів, які одночасно розміщуються в різних країнах, причому кожна країна-учасниця залучає один або кілька кредитів у національній валюті. Умови випуску цих облігацій максимально стандартизовані
105
 
й різняться тільки у виключних випадках (випускаються на пред'яв-ника). Вперше концепцію паралельних облігацій запропонував аме-риканський інвестиційний банк «Л> Мог§ап", і це було пов’язано з планами ЄС запровадити в 1999 р. єдину валюту - євро. Механізм паралельних облігацій полягає в тому, що емітент одночасно здійс-нює кілька емісій єврооблігацій, деномінованих у валютах, які най-вірогідніше увійдуть у перший раунд валютного союзу. Кожна емісія має однакові умови (купон, строк погашення, документацію тощо) і передбачає реденомінацію в євро в разі його запровадження. За створення валютного союзу випущені на різних євроринках обліга-ції консолідуються в одну емісію. Таким чином, емітент забезпечує собі деноміновану в євро емісію, яка буде достатньою і ліквідною, щоб уникнути небажаних коливань цін, пов’язаних із введенням єди¬ної європейської валюти.
5. За способом первинного розміщення розрізняють цінні папери, що розміщуються за допомогою відкритого продажу, і такі, що роз-повсюджуються шляхом індивідуального розміщення.
У кожному конкретному випадку залежно від намірів держави аукціони для первинного розміщення державних цінних паперів про-водяться за різними правилами (табл. 2.3). Центральний банк або інші фінансово-кредитні інститути є посередниками (агентами) під час відкритого продажу державних цінних паперів на аукціоні, що триває від кількох тижнів до кількох місяців. Умови продажу публі-куються заздалегідь.
Таблиця 2.3 Правила проведення аукціонів цінних паперів
 
Ознака
 
Зміст аукціону
 

Умова
Без попереднього оголошення загального обсягу емісії.
проведення       3 попереднім оголошенням загального обсягу емісії
 
Вид емісії
Система
 
Конкурентна, тобто така, коли покупець, який вніс конкурентну пропозицію, визначає в заявці прийнятні для нього умови позики. Неконкурентна, коли заявки приймаються з обмеженнями щодо обсягу і задовольняються повністю виходячи з обставин, що виникли за результатами торгів
Голландська, коли заявки на придбання цінних паперів
задовольняються на умовах, що є результатами конкурентних
торгів.
Американська, коли заявки задовольняються на умовах покупця
 
106
 
У разі індивідуального розміщення облігацій уряд проводить пе-реговори з великими інвесторами про одержання кредиту під випуск боргових зобов’язань. На переговорах обговорюються також умови отримання кредиту (строки, обсяг випуску, процентна ставка тощо). Застосовують як приватне, так і публічне розміщення міжнародних облігацій (табл. 2.4).
Таблиця 2.4 Основні характеристики приватного і публічного розміщення міжнародних облігацій
Приватне розміщення Публічне розміщення
 

Обмежені обсяги
Швидка організація Тривала організація
Невелика кількість інвесторів
Синдикат відсутній (уся емісія розміщується одним банком) або репрезентований невеликою групою банків
Як правило, не котирується на фондовій біржі
Не потребує кредитного рейтингу
Обмежена географія розміщення
Не потребує широкомасштабної
маркетингової кампанії
і не супроводжується широким
розголосом
 
Велика кількість інвесторів
Синдикат репрезентований великою групою банків
Майже завжди котирується на фондовій біржі
Кредитний рейтинг дуже бажаний
Широка географія розміщення
Передбачає широкомасштабну маркетингову кампанію і супроводжується широким розголосом
Великі обсяги
 

 
Невеликі витрати на організацію
Переважно висока вартість фінансування (висока процентна ставка)
 
Великі витрати на організацію (маркетинг, лістинг на біржі, отримання кредитного рейтингу, друкування сертифікатів)
Переважно вартість фінансування (процентна ставка) нижча, ніж за приватного розміщення
 
6. За характером сплати емісії розрізняють позики з відкладе¬ними, або частковими, і негайними платежами. Емісії з відкладеними, або частковими, платежами - це облігації, при купівлі яких інвес-тори сплачують тільки певну частину ціни емісії, а решту - через кі-лька місяців. Це дає змогу емітентам зменшити витрати, оскільки у
107
 
них з’являється можливість отримати додатковий прибуток при зни-женні ставок і/або захистити від девальвації валюту на час між поча-тковими і кінцевими платежами. Популярність цих облігацій зале-жить від прогнозів руху процентних ставок і валютних курсів. Емісії з негайними платежами - це облігації, всю суму випуску яких емі-тент одержує одразу.
7. За виплатою доходу державні позики можуть бути процентні (з
фіксованою чи плаваючою ставкою), з нульовим купоном (дисконт-
ні), а також виграшні, процентно-виграшні, безпрограшні, безпро¬
центні. Під процентною розуміють позику, дохід від якої визначають
у певному проценті номіналу кожного цінного папера, сплачують на
основі купонів або одноразово при погашенні, без щорічних виплат.
При розміщенні дисконтних позик їх купують зі знижкою від номіна-
льної вартості (з дисконтом), а погашають за номіналом. Різниця між
ціною купівлі та погашення і є доходом інвестора. Прибуток за ви¬
грашними позиками власники цінних паперів одержують при пога-
шенні зобов’язань у формі виграшів, що потрапили в тиражі вигра-
шів. Державні цінні папери, на які не випали виграші, через певний
час викуповуються за номіналом. Умовами випуску процентно-
виграшних позик передбачається виплата частини доходу за купона-
ми, а іншої - у формі виграшів. Безпрограшні випуски позик гаран-
тують, що протягом терміну дії позики виграш припаде на кожний
цінний папір. Безпроцентні позики не передбачають виплату доходу
у грошовій формі, вони погашаються у формі надання різноманіт-
них товарів підвищеного попиту.
У сучасних умовах функціонування ринку державних запозичень найчастіше використовують дві форми виплати доходу - сплата процентів і дисконту (для облігацій з нульовим купоном). Відсотко¬вий платіж встановлюється фіксований або з плаваючим доходом. При використанні державних цінних паперів з плаваючим доходом процентні ставки враховують зміни кон’юнктури ринку: динаміку облікової ставки, рівень дохідності державних цінних паперів та ін-фляцію.
8. За характером обігу державні цінні папери поділяють на такі, що вільно продаються і купуються, і такі, власники яких не можуть змінюватися.
9. За методами розміщення розрізняють добровільні та примусо¬ві позики. Нині в Україні кошти залучаються на принципах добро-вільності, вигідності та гарантованості повернення.
108
 
10. За терміном погашення державні позики бувають коротко-, сере-дньо- та довгостроковими. Законодавство іноземних країн по-різному класифікує строки надання і повернення кредитів. Якщо більшістю ви-значено короткостроковий термін до одного року, то довгостроковими позиками в Німеччині є цінні папери з періодом 7-30 років, в Англії -понад 15 років, у Франції - 10-30 років, в Україні - понад 5 років.
11.3а типом запозичення державні позики поділяють на некомерцій-ні та комерційні. Перші найчастіше надаються іноземними країнами, міжнародними фінансовими організаціями, які зазвичай позичають на довгостроковий період, на пільгових умовах (відстрочення погашення позики), з порівняно невисокою процентною ставкою за кредитні ре-сурси. Напрямки та обсяги використання отриманих коштів контролю-ють кредитори. Умови надання позик можуть включати перелік еконо-мічних і політичних вимог до дій країни-позичальника. Комерційні позики (фідуціарні) - це запозичення на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування дефіциту бюджету. Фідуціарна основа передбачає надання іноземними банками позики Україні за рахунок коштів, отри-маних від випуску і розміщення серед інвесторів облігацій банку-фіду-ціарія. Відповідальність за погашення облігацій та сплату відсотків несе держава, що позичає кошти, а не банк-фідуціарій. У вітчизняній прак-тиці фідуціарні позики були номіновані в доларах, дойчмарках та євро, частина зобов’язань вже реструктуризована урядом України.
12. За напрямками використання розрізняють такі кредити:
на фінансування дефіциту бюджету та погашення державного боргу;
на підтримку національної валюти і фінансування платіжного балансу;
на фінансування інвестиційних та інституційних проектів, у тому числі під гарантію уряду;
на фінансування експорту товарів (робіт, послуг).
За напрямками використання позики згруповані в табл. 2.5. Знач-ною є питома вага кредитних ресурсів, що надходять із зовнішніх джерел.
13. За характером погашення заборгованості розрізняють кредити
з поверненням одноразово і частинами. Застосовують три варіанти
погашення позик: позика погашається рівними частинами протягом
кількох років; щоразу наростаючими сумами (застосовується тоді,
коли передбачається в перспективі щорічне збільшення доходів дер-
жави); сумами, які кожного разу зменшуються (застосовується тоді,
коли передбачається, що зменшуватимуться доходи держави чи
збільшуватимуться державні видатки).
109
 
Таблиця 2.5 Напрямки використання державних зовнішніх позик*

Напрямки використання позик Кредитори
1 2
1. Фінансування дефіциту державного бюджету та погашення державного боргу.
Причини виникнення: неефективність фінансування через збільшення грошо-вої маси в обігу та недостатність внутріш-ніх позик. Отже, через ненадходження коштів зовнішнього фінансування може виникнути ситуація, коли Україна буде змушена визнати неможливість здійснен-ня платежів за раніше отриманими зо¬бов’язаннями і буде оголошена держа-вою-банкрутом. Залучення коштів у не-достатньому обсязі може призвести до значного навантаження на валютні резерви і, як наслідок, до зниження курсу гривні щодо іноземних валют, спричинити дестабілізацію на фінан¬совому ринку України Світовий банк: позики надаються на термін до 20 років, з яких 5 років є пільговим періодом, протягом якого позики не погашаються. Відсоткова ставка (плаваюча) за позиками Світо¬вого банку становить близько 7 %. Умовою їх надання є реалізація Украї-ною проектів реформування економіки системного характеру, якими передба-чається вжиття структурних заходів (спрямування позик на розвиток під-приємств, на реформування державного управління, на структурну перебудову фінансового сектора, на управління державними ресурсами, на структурну перебудову вугільного сектора). Європейський       Союз:       фінансова допомога (180 млн дол. - 1999 р.) -проект Меморандуму про взаєморозу¬міння між Україною і ЄС, що Грун¬тується на умовах програми розши-реного фінансування, який підтримує МВФ (20.10.98).
Банки-фідуціарії: зовнішні облігації ви-пускаються від імені банку-фідуціарія, але за дорученням, за рахунок і під гарантію   позичальника   (України). Наприклад, у 1997-1998 рр.Україна отримала шість фідуціарних позик, три з яких номіновані на суму відповідно 450   млн  дол.   (дата   отримання   -11.08.97), 109 млн дол. (17.10.97) та 81,750 млн дол. (20.10.98), дві - на суму 750 млн дойчмарок (дата отримання -26.02.98) та 250 млн (06.05.98) і одна -на   суму   500   млн   євро   (17.03.98). Відсоткова ставка становить близько 16 % річних
*Таблиця складена на основі звітних матеріалів Міністерства фінансів України, Програми державного зовнішнього запозичення на 1999 р.
110
 
Продовження табл. 2.5
12
 
2. Підтримка національної валюти і фінансування платіжного балансу. Причини виникнення: необхідність своє-часного забезпечення виконання зо¬бов'язань з виплати зовнішнього боргу, відновлення кредитоспроможності, зменшення економічних ускладнень у процесі економічних реформ, що дає змогу забезпечити в перспективі еконо¬мічний розвиток країни
3. Фінансування інвестиційних та інсти-туційних проектів, у тому числі під дер¬жавні гарантії.
Мета: технічна реконструкція окремих діючих підприємств певної галузі або регіону, створення нових підприємств або надання коштів на поповнення оборотних активів підприємств
 
МВФ: фінансові ресурси МВФ надають-ся Україні на пільгових умовах і спрямо¬вуються на збільшення валютних резер-вів з метою підтримки платіжного балан-су і стабілізації грошово-кредитної системи: термін сплати - 3-5 років, пільговий період - 3 роки, процентні ставки - 5,75-6,29 %. Розпорядником фінансових ресурсів, наданих МВФ, є НБУ. Контроль за ефективністю вико¬ристання фінансових ресурсів здійсню¬ється МВФ за попередньо погодженими з українською стороною макроеконо-мічними показниками. Недотримання критеріїв реалізації кредитної угоди тягне за собою тимчасову втрату права країни на отримання коштів у межах відповідної домовленості. Види фінансування про-грам МВФ: системна трансформаційна позика (8ТР), позики 8іаш1-Ьу з початком і завершенням виплати - 2000-2004 рр. та програми розширеного фінансування з початком і завершенням виплати -2002-2008 рр. (ЕРР)
Світовий банк: для України (третя кате-горія країн - середній рівень доходу) строк погашення кредитів становить 17 ро-ків, з них пільговий період - 5 років, протягом яких сплачуються лише відсот-ки, що становлять близько 6,5 % річних (плаваюча ставка). Кредитною угодою встановлюються частини позики, які будуть передані відповідним субпози-чальникам, а також визначаються кате-горії витрат, які можуть бути здійснені в межах проекту. У 1999 р. за рахунок позик Світового банку запроваджено 13 інвестиційних проектів на загальну суму 458,52 млн дол.
Європейський банк реконструкції і роз¬витку: позики надаються на 3-5 років за пільговими ставками- ІЛВОК* плюс
 
*ІЛВОК (Ьопдоп ІШегЬапк оґґегед гаїе) - ставка Лондонської міжбанківської валютної біржі.
111
 
Закінчення табл. 2.5
12
 
4. Фінансування експорту товарів (робіт, послуг) в Україну (під гарантії Кабінету Міністрів України).
Причини виникнення: неспроможність вітчизняної банківської системи забезпе-чити довгострокове кредитування, прид-бання основних засобів вітчизняними суб’єктами господарської діяльності
 
1% річних. Основними напрямками фінансування з боку ЄБРР є валютно-самоокупні проекти. У 1999 р. за рахунок позик ЄБРР запро¬ваджено 8 інвестиційних проектів на загальну суму 148,72 млн дол. Під державні гарантії залучено позики на фінансування таких проектів: прог-рама кредитного сприяння малому і се-редньому приватному підприємництву в Україні; модернізація системи аеро¬навігаційного обслуговування України; Фонд підтримки передекспортних га¬рантій; друга кредитна лінія для роз¬витку малих і середніх підприємств тощо; реконструкція ТЕЦ, АЕС, аеро¬порту "Бориспіль”, інвестиції в розвиток системи водопостачання в Запоріжжі
Інституції, що надають іноземні експорт¬ні кредити шляхом оплати контрактів на експорт з країн-кредиторів. Страхування ризиків банків при наданні експортних кредитів є формою державної підтримки експортерів. З 1992 по 1999 р. залучено кредитів на суму близько 2,574 млрд дол., заборгованість позичальників становить близько 707 млн дол. Середня відсоткова ставка - LIBOR + 3,5 % + страхова премія. Середній строк надання кре¬диту- 7–10 років. Кредитують свій експорт в Україну Франція, Польща, Корея, Туреччина, Іспанія, Великобри¬танія, Швеція, Німеччина, США, Япо-нія, Фінляндія, Канада, Норвегія, Данія, Чехія
 
14.3а зобов'язаннями держави в погашенні боргу розрізняють по¬зики з правом дострокового погашення і без цього. Право достроко¬вого погашення дає змогу державі враховувати ситуацію на фінансо¬вому ринку.
Структура державних запозичень і питання про те, які саме ін-струменти слід застосовувати в умовах трансформаційного періоду, визначається на основі таких чинників:
112
 
мінімізація вартості обслуговування заборгованості з прийняттям інвесторами таких умов;
стимулювання розвитку фінансових ринків;
гнучкість при фінансуванні;
забезпечення прозорості операцій уряду із заборгованістю.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS