|
Це міжнародна (регіональна) валютна система — сукупність економічних відносин, пов’язана з функціонуванням валюти в межах економічної інтеграції; державно-правова форма організа-ції валютних відносин країн «Загального ринку» для стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів, підсис-тема Ямайської світової валютної системи. Принципи: • Система базувалася на ЕКЮ — європейській валютній оди-ниці. Умовна вартість ЕКЮ визначалася методом валютного ко-шика, який охоплював валюти 12 країн ЄС. Доля валют у кошику ЕКЮ залежала від долі країни в сукупному ВВП держав-членів ЄС, їхнього взаємного товарообігу та участі в короткострокових кредитах підтримки. У 1993 р. доля німецької марки становила 32,6 %, французького франка — 19,9 %, фунта стерлінгів — 11,5 %, італійської ліри — 8,1 %, датської крони — 2,7 %. • Використання золота як реального резервного активу. • Режим валютних курсів базується на спільному плаванні ва-лют у формі «європейської валютної змії» у встановлених межах взаємних коливань (±2,25 % від центрального курсу для деяких країн (Італія), ±6 % до кінця 1989 р., з серпня 1993 р. — ±15 %). • Міждержавне регіональне валютне регулювання здійсню-ється наданням центральним банкам кредитів для покриття тим-часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною інтервенцією. Створення ЄВС — явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції для створення власного валютного центру. Однак через те, що ЄВС є підсисте-мою світової валютної системи, вона випробовує на собі наслідки її нестабільності та вплив долара США. Досягнення ЄВС: • Успішний розвиток ЕКЮ (набула деяких рис світової валю-ти, хоча не стала нею в повному розумінні). • Режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах. • Відносна стабілізація валют. • Об’єднання 20 % офіційних золото-доларових резервів. • Розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів. • Міждержавне й елементи наднаціонального регулювання економіки. Недоліки ЄВС: • Періодичні офіційні зміни валютних курсів (16 разів за 1979 —1993 рр.). • Значна структурна нерівновага економіки країн-членів, від-мінності в рівнях та темпах економічного розвитку, інфляції, ста-ні платіжного балансу. • Небажання країн-членів передавати свої суверенні права наднаціональним органам. • Приватні ЕКЮ не були пов’язані з офіційними ЕКЮ, єдиним емісійним центром та взаємною оборотністю. • Випуск ЕКЮ «скромно» вплинув на взаємні операції центральних банків країн ЄС, з 1985 р. їхнє право використову-вати ЕКЮ для погашення взаємної заборгованості розширено з 50 до 100 %. • Вплив зовнішніх факторів дестабілізує систему. «План Ж. Делора» — програма створення політичного, еко-номічного та валютного союзу в квітні 1989 р. n Створення загального (інтегрованого) ринку n Структурне вирівнювання відсталих зон та регіонів n Координація економічної, бюджетної, митної політики для стримування інфляції, стабілізації цін і економічного росту, об-меження дефіциту державного бюджету та вдосконалення мето-дів його покриття. n Заснування наднаціонального Європейського валютного ін-ституту в складі керівників центральних банків і членів директо-рату для координації валютної політики. n Єдина валютна політика, уведення фіксованих валютних ку-рсів і колективної валюти — ЕКЮ. n Створення до 2000 р. політичного союзу ЄС.
|