|
Угоду було укладено країнами—членами МВФ у Кінгстоні (Ямайка) у січні 1976 р. і ратифіковано більшістю членів у квітні 1978 р. Було внесено зміни до Статуту МВФ. Принципи: • Уведено стандарт СДР (спеціальні права запозичення) за-мість золото-девізного стандарту. (Угоду про створення цієї но-вої міжнародної рахункової валютної одиниці (за проектом О. Еммінгера) було підписано країнами-членами МВФ у 1967 р. Перші зміни Статуту МВФ, пов’язані з випуском СДР, набрали чинності з 28 липня 1969 р.) • Юридично завершено демонетизацію золота: відмінено його офіційну ціну, золоті паритети, припинено розмінювання доларів на золото. • Країни отримали право вибирати будь-який режим валютно-го курсу. • МВФ, який зберігся на уламках Бреттонвудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання. Проблеми СДР: • емісії та розподілу; • забезпечення. СДР характеризуються певними позитивними моментами, що уможливлює їхнє використання як основи багатовалютних обмовок, проте вони не мають абсолютної спадкоємності, не забезпечують еквівалентності зіставлень та врегулювання сальдо платіжного балансу. Малоймовірне використання СДР як міжнародного резервного активу та перетворення їх у повномасштабну світову валюту. Концепція стандарту СДР втратила зміст у 90-х роках, і необхідні зміни цього структурного елемента Ямайської валютної системи. Проблеми Ямайської валютної системи: • втрата доларом монопольної ролі; • проблема багатовалютного стандарту; • проблема золота; • проблеми режиму плаваючих валютних курсів. Проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктив-ну необхідність її подальшого реформування. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації ва-лютно-економічної політики провідних країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну (регіональну) валютну систему для стимулю-вання процесу економічної інтеграції.
|