|
Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора для їхнього виробничого використання за умови збереження права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди. Іншими словами, це специфічна форма фінансування вкладень в основні фонди за посередництва спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та віддає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт, сторони лізингової угоди, її строк, лізингові платежі та послуги з лізингу. Суб’єкти лізингової операції бувають прямі: лізингові фірми або компанії, виробничі, торгові, транспортні підприємства та населення, постачальники об’єкта угоди (виробничі та торгові компанії) та непрямі: комерційні банки, інвестиційні банки, стра-хові і брокерські компанії, інші посередницькі фірми. Строк лізингової угоди дорівнює періоду лізингу, тобто стро-ку дії угоди. До чинників, що впливають на визначення строку лізингової угоди, належать такі: строк служби устаткування, період аморти-зації устаткування, цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди, динаміка інфляційних процесів, кон’юнктура та тенденції розвит-ку ринку позичкових капіталів. Основними елементами лізингового платежу є амортизація, плата за ресурси, лізингова маржа, ризикова премія. Міжнародний лізинг — договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони (ст. 4 Закону України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р.). Розрізняють прямий експортний міжнародний лізинг, прямий імпортний та транзитний (непрямий). Технологічно вони реалізуються за допомогою договорів, що укладаються між українською лізинговою компанією безпосере-дньо з зарубіжним орендатором, з іноземним користувачем через дочірню компанію за кордоном, з іноземним орендатором через зарубіжну лізингову компанію за комісійну винагороду або участь у прибутках; між українським орендатором безпосередньо з іноземним постачальником або з зарубіжною лізинговою компанією через українську лізингову компанію. Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі опе-рації здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Експортна лізингова операція — міжнародна операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми й надає оренду іноземному лізингоодержувачу. Імпортна лізингова операція — лізингова операція, у якій лізингодавець купує предмет оренди в іноземної фірми й надає його вітчизняному лізингоодержувачу. Транзитний (непрямий) міжнародний лізинг — лізингова операція, у якій лізингодавець однієї країни бере кредит чи купує необхідне устаткування в іншій країні та постачає його орендатору, який знаходиться в третій країні. Рис. 12. Класифікація основних видів лізингу Слід зазначити, що в Україні нині можуть застосовуватись да-леко не всі види лізингу через відсутність необхідної законодав-чої бази. Рис. 13. Види й форми лізингових платежів Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг», лізингові платежі охоплюють: • суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується за строк, за який вноситься платіж; • суму, яка сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна; • платіж як винагорода лізингодавцю за одержане в лізинг майно; • відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахова-ний лізингодавцем; • інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. За зовнішнього лізингу в розмір лізингових платежів має та-кож включатися вартість митних платежів (однак іноді є винятки, за яких мито не включатиметься в лізинговий платіж, оскільки у вартість устаткування вже входить мито: поставка здійснена ДДР, Інкотермс-1990).
|