|
Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є сві-тові фінансові ресурси (потоки грошових коштів, активів) та сис-тема вартісних відносин, що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні фінанси є складовою між-народних економічних відносин, у розрізі тих з них, які пов’я¬зані з міжнародним рухом фінансових активів. Низка науковців розглядає фінансові ресурси світу в широкому розумінні як сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, банків і міжнародних фінансових центрів та у вузькому — як сукупність фінансових активів, що використовуються між резидентами та нерезидентами. Ці твердження покладено в основу рис. 1, який об’єднує 5 складових світових фінансів: світове фінансове середовище, міжнародні фінансові ринки, міжнародний банківський капітал, фінанси міжнародних корпорацій та міжнародні портфельні інвестиції. Звичайно, фінансовий капітал ніколи не перебуває в статиці. Він рухається між суб’єктами міжнародних фінансів, шукаючи високих прибутків та продуктивності, тобто розподіл та перероз-поділ фінансових активів визначаються об’єктивними закономір-ностями. Рух грошових потоків дає можливість аналізувати фі-нансову діяльність як на мікро-, так і на макрорівнях. Отже, можна визначити дві основні функції міжнародних фінансів: роз-подільчу та контрольну. Взаємозв’язок міжнародних фінансів і світового економіч-ного середовища Світове фінансове середовище стрімко змінювалося протягом останніх десятиліть. Його неможливо характеризувати без розг-ляду змін у світовому економічному середовищі та в структурі світової економіки. Післявоєнні зміни економічного середовища визначили новий етап формування світового середовища, який продовжується й нині. На рис. 2 запропоновано короткий екскурс в історію для того, щоб можна було оцінити зміни, які охопили світове економічне середовище за останні роки. Серед змін світового фінансового середовища слід відзначити такі: зростання ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку, посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, низка нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в Радянському Союзі й країнах Східної Європи та їхній перехід до ринкової економіки. Характер та напрями розвитку світового виробництва та торгівлі суттєво не змінюються з року в рік. Однак, з ураху-ванням довгострокової перспективи, зміни цих напрямків змогли вплинути на величину та структуру світових фінансових потоків. Основні тенденції структурних змін світової економіки: • зміни у відношеннях між сировинними та промислово роз-виненими країнами; • перехід промислово розвинених країн від трудомісткого до наукомісткого виробництва; • підвищення значення міжнародного руху капіталу • зростання ступеня диверсифікації діяльності багатонаціона-льних корпорацій, зокрема міжнародного інвестування в спільні підприємства та угоди про партнерство. Рис. 2. Зміни світового економічного середовища (основні події) Посилення руху міжнародного капіталу пояснюється резуль-татом коливань темпів економічного росту окремих держав, їх-ньою торговою політикою, скороченням обсягів втручання дер-жави у функціонування фінансових ринків та проведення фінансових операцій, змінами інвестиційних можливостей. Протягом останніх років міжнародні потоки капіталу постійно збільшувалися. Це зростання сприяло глобалізації фінансових ринків провідних міжнародних центрів. Виникла світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих та ін.). Лондон — провідний центр євровалюти. Токіо — ринок цінних облігацій (за рахунок великих обсягів збережень та надлишків капіталу в Японії). Цюрих — провідний ринок іноземних облігацій (за рахунок анонімності зарубіжних депозитів). Інші міжнародні фінансові центри (Франкфурт, Амстердам, Париж, Гонконг, Багамські острови, Кайманові острови) виконували різні функції, пов’язані зі світовими потоками капіталу. Зміцнення зв’язків між цими центрами здійснило фінансову революцію. Ключові аспекти фінансової революції: • глобальна наявність міжнародних фінансових інститутів; • міжнародна фінансова інтеграція; • швидкий розвиток фінансових інновацій. Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансо-вими інститутами та міжнародними організаціями нові завдання. США продовжує відчувати великий дефіцит бюджету й тор-гового балансу. Активне сальдо торгового балансу Японії має бути спрямоване в продуктивні капіталовкладення в інших кра-їнах. Країни, що розвиваються, мають знайти можливості для обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з пе-рехідною економікою в Східній Європі повинні зайняти відпо-відне місце у світовій ринковій системі. Нові індустріальні країни (Східна Азія — Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань; Латинська Америка — Бразилія, Аргентина, Мексика) мають піднятися на передкризові економічні позиції. Фінансові інсти-тути потребують високоосвічених працівників для прийняття своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках. Усе це дає змогу визначити такі складові процесу фінансової глобалізації світу: інтеграція, концентрація й конвергенція між-народних ринків капіталу, зростання конкуренції на міжнародних ринках капіталу, інформатизація фінансових ринків.
|