А
Автономія місцевого самоврядування фінансова — можливість адмі-ністративно-територіальних одиниць та їх органів самоврядування здійснювати покладені на них законом функції за рахунок власних фінансових джерел.
Автономність бюджету — незалежність відповідних органів влади й управління в процесі формування та виконання бюджету даного рівня від органів влади й управління вищого рівня. Ґрунтується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розпо¬ділом доходів і видатків між бюджетами.
Б
Баланс фінансових ресурсів території — система показників, що від-биває джерела формування, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-терито-ріальної одиниці за певний час, як правило, за рік.
Банківська система касового виконання бюджету — система касового виконання державного і місцевих бюджетів. Забезпечується банківсь¬кими установами. Касове виконання державного бюджету при цій сис¬те¬мі покладається на центральний банк, місцевих бюджетів — на упов¬новажені банківські установи.
Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Бюджет автоматичний — автоматичне перенесення бюджету мину-лого року на новий бюджетний рік у випадку несвоєчасного прий-
няття нового бюджету.
Бюджет автономний — самостійний бюджет (кошторис доходів і ви¬датків) території, господарської одиниці, фонду. Такому бюджетові властиві від¬носна самостійність, незалежність від бюд-жетів більших територіальних чи господарських формувань, а та-кож від центрального бюджету. Бюд¬жет автономний може допов-нювати бюджети вищих рівнів.
Бюджет додатковий — бюджет, складений з урахуванням до-даткових витрат, що виникли поточного року вже після затверд-ження основного бюджету.
Бюджет капітальний — форма подання показників поточного чи оперативного фінансового плану капітальних укладень (фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту). Такий план розробляють на етапі нового будівництва, реконструкції і модернізації основних фондів, придбання нових видів обладнання та нематеріальних активів тощо.
Бюджет консолідований — об’єднаний бюджет адміністративно-тери¬торіальних одиниць, регіонів, що входять до складу автономії чи держави.
Бюджет місцевий — бюджет адміністративно-територіальної оди-ниці (області, району, міста, селища, села). Бюджет місцевий
області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст об-
лас¬ного підпорядкування; бюджет місцевий району — районний
бюд¬жет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.
Бюджет поточний — форма подання показників поточного чи оперативного плану фінансового забезпечення операційної (виробничо-комерційної) діяльності.
Бюджет Автономної Республіки Крим — сукупність доходів і витрат республіканського бюджету автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
Бюджет міста з районним поділом — сукупність доходів і витрат міського бюджету та бюджетів районів у складі міста.
Бюджет області — сукупність доходів і витрат обласного бюд¬жету, а також районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району — сукупність доходів і витрат районного бюджету,
а також міст районного підпорядкування, сільських і селищних рад.
Бюджет району в місті — установлений нормами, затверд¬женими рішенням районної ради в місті, план формування і використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади і самоврядування району в місті.
Бюджет селищної та сільської ради — бюджет, що складається, за-тверджується і виконується органами селищного та сільського самоуправління.
Бюджет територіальної громади — бюджет міста, села, селища або добровільного об’єднання кількох сіл в одну громаду.
Бюджетна децентралізація — процес передачі частини прав, компе-тенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної вико-навчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком бюд¬жетної де-цент¬ралізації є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.
Бюджетна дотація (від лат. dotatio — дарунок, пожертва) — кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бю-д¬жетам або з місцевих бюджетів вищого рівня — місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.
Бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціональне групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюд-жетних даних. Критерієм класифікації за доходами є економічне значення джерел доходів бюджету в системі податків і обов’яз-кових платежів, а за витратами — цільове спрямування коштів
з бюджету.
Бюджетна позичка — кошти, що надаються на принципах строковості
і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюдже-там,
а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.
Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямова-них на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.
Бюджетна субсидія (від лат. subsidium — допомога, підтримка) — кошти, які надаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків.
Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регу-люють бюджетні відносини.
Бюджетна рівновага — стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямованих чинників: доходів і видатків.
Бюджетне самофінансування — спосіб забезпечення доходної части-ни бюджету за рахунок власних доходів відповідної території.
Бюджетна система України — сукупність Державного бюджету та міс¬цевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.
Бюджетна субвенція (від лат. subveniere — приходити на допомогу) — кошти, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету або з місцевих бюджетів вищого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню в разі нецільового використання їх.
Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бю-джетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною ме-тою в процесі виконання бюджету.
Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджет-ного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, прид¬бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій впродовж бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
Бюджетне забезпечення — сукупність заходів і грошових коштів та створення умов, що сприяють нормальному проходженню бюджет-ного процесу, реалізації намічених планів, програм, проектів, підт-римання стабільного функціонування бюджетної системи та її бюд-жетів, запобігання порушенням законів і нормативних актів.
Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.
Бюджетне регулювання — процес перерозподілу коштів між бюдже-тами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюд-жетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.
Бюджетні інвестиції — вкладання коштів у визначені об’єкти і проек¬ти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи со-
ціаль¬ну сферу.
Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а також між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.
Бюджетні процедури — процедури підготовки проекту бюджету ви-конавчим органом державної влади або місцевого самоврядування, його оформлення, подання до представницького органу влади, розгляду, слухання в представницькому органі влади, а також порядок доопрацювання проекту, внесення до нього змін, затвердження бюджету, введення його в дію та затвердження звіту відповідно до визначених термінів.
Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.
Бюджетні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бюд¬жету юридичним і фізичним особам, які не являють собою при-д¬бання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.
Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджет¬них коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
Бюджетний мультиплікатор — числовий коефіцієнт, що показує, у скіль¬ки разів зростуть або зменшаться бюджетні доходи через збі-ль¬шення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.
Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Бюджетний рік — проміжок часу (12 місяців), протягом якого відбу-
вається виконання затвердженого бюджету.
Бюджетний розпис — документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповід¬но до бюджетної класифікації.
Бюджетний унітаризм — форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з унітарним державним устроєм, що базується на засадах, визначених центральною владою в законодавчому порядку.
Бюджетний устрій — побудова системи бюджетів, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устроїв країни. Це сукупність принципів організації системи бюджетів та взаємозв’язків між її окремими ланками.
Бюджетний федералізм — форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з федеративним державним устроєм, які базуються на компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних засадах.
В
Валютні фонди — валютні кошти органів місцевого самоврядування, що формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються з метою, визначеною місцевою владою. Кошти валютних фондів зберігаються на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.
Видатки місцевих бюджетів — кошти, які спрямовуються відпові-дними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточ¬ні видатки — видатки на фінансування діючої мережі підприємств, закладів, установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку — це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капіта-льні вкладення.
Виконання місцевого бюджету — процес забезпечення доходів бюд-жету та його видатків, який здійснюється місцевим органом держа-в¬ної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.
Вирівнювання фінансове — процес перерозподілу фінансових ресу-рсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів. Здійснюється центральними органами державної влади. Синонім поняття «бюджетне регулю-вання».
Витрати державні — прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об’єднань, організацій та установ. Витрати державні здійсню¬ються шляхом фінансування.
Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на початок поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані в процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.
Власні доходи місцевих органів влади — доходи, які належать місцевій владі і акумулюються нею за рахунок джерел, що є на підвідомчій території. До власних доходів належать місцеві податки і збори, комунальні платежі, доходи від майна тощо.
Г
Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом установлення бюджетних при-значень.
Гранти місцевим органам влади (від англ. grant — дарувати, давати: дотацію, субсидію, стипендію, задовольняти прохання) — фінансові ресурси, які передаються місцевій владі з бюджетів вищого рівня для фінансування окремих завдань і функцій. Фінансові ресурси у вигляді грантів можуть надаватися місцевим органам влади також міжнародними фінансовими організаціями та бізнесовими структурами.
Громадські послуги — послуги, що надаються громадянам місцевими інститутами публічної влади в межах їхніх функцій і завдань.
Д
Делеговані повноваження — повноваження, які доручаються для ви-конання місцевій владі від імені центральної влади. Фінансування заходів, що виконуються в межах делегованих повноважень, забез-печується державою.
Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що набирають чинності в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або до-говору.
Децентралізація бюджетна — процес передачі центральною владою частини прав, компетенцій, відповідальності і фінансових ресурсів у бюджетній сфері місцевим органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Наслідком децентралізації бюджетної є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і видатках зведеного (консолідованого) бюджету.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.
Джерела фінансування — наявні та очікувані джерела залучення фі-нансових ресурсів, а також економічні суб’єкти, спроможні надати ці ресурси.
Добровільні платежі — перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.
Додатковий місцевий бюджет — бюджет, який складається в бага-тьох зарубіжних країнах для доповнення основного і враховує зміни, що відбуваються у видатках та доходах.
Документація проектно-кошторисна — сукупність проектних і кошторисних документів, у яких відбито прийняті проектні рішення та визначено вартість будівництва нових, розширення, реконструкції, переобладнання існуючих підприємств, будівель і споруд.
Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.
Доходи місцевих бюджетів — кошти, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у розмірах і порядку, встановлених законом. Складаються з власних або закріплених доходів, відрахувань від регульованих доходів, дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Доходи місцевих бюджетів розрізняють податкові й неподаткові.
Є
Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які форму-ються в країні та в окремих адміністративно-територіаль¬них одини-цях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кож-ному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керів¬ництві бюджетним процесом з єдиного центру.
Ж
Жироцентраль — різновид комунальної кредитної установи, що забезпечує безготівкові розрахунки органів місцевого самоврядування та надає короткострокові кредити. Жироцентралі утворено в Німеччині та в інших зарубіжних країнах.
З
Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує повноваження органів державної влади на виконання Державного бюд¬жету України протягом бюджетного періоду.
Закріплені доходи — доходи, які повністю або частково (як фінансовий відсоток на постійній чи довготривалій основі) у встановленому законом порядку надходять до відповідного міс-цевого бюджету.
Запозичення — операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, унаслідок яких вини-кають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи міс-цевого самоврядування перед кредиторами.
Затвердження місцевого бюджету — процедури розгляду та прийн-яття рішень щодо введення в дію бюджету представницьким орга-ном місцевого самоврядування.
Збалансований бюджет — бюджет, у якому загальна сума доходів до-рівнює загальній сумі видатків.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — обов’язкові відрахування юридичних осіб та громадян до Пенсійного фонду України.
Збір на обов’язкове соціальне страхування — обов’язкові відрахуван-ня юридичних осіб та громадян до бюджету відповідного фонду з метою соціального страхування громадян.
Звіт про виконання місцевого бюджету — бюджетна процедура, яка забезпечується місцевим органом державної виконавчої влади або виконавчим органом місцевого самоврядування на сесійному засі-данні представницького органу місцевого самоврядування в поряд-ку, визначеному законодавством.
Земські збори — форма місцевих податків, які встановлювали земства — органи місцевого самоврядування Російської імперії в період з 1864 р. до 1917 р.
Земські повинності — форма цільових місцевих податків, які встановлювалися земствами.
І
Інспектор фінансовий — посадова особа, що контролює нарахування, сплату і стягнення державних і місцевих податків, здійснює ревізію обліку та фінансової звітності.
К
Казначейська система касового виконання бюджету — система ка-сового виконання бюджету, яке забезпечується спеціальним органом міністерства фінансів — державним казначейством. В Україні утворено Державне казначейство, на яке покладено функції виконання Державного бюджету, ведення обліку його касового виконання, управління державним внутрішнім та зовніш-нім боргом.
Касове виконання місцевого бюджету — організація та здійснення приймання, зберігання і видачі бюджетних коштів, ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевого бюджету. В Україні касове виконання місцевого бюджету здійснюється територіальними відділеннями Національного банку України, а в таких адміністративно-територіальних одиницях, де цих відділень немає, — іншими уповноваженими банками.
Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів — показник кількості залучених коштів на одну грошову одиницю власних. Граничне значення цього показника має не перевищувати оди¬ниці.
Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів — перелік повноважень і обов’язків місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування різних рівнів у сфері складання, затвердження і виконання місцевого бюджету, у бюджет¬ному процесі, утворенні позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів, запровадженні місцевих податків і зборів, залученні фінансово-кредитних ресурсів тощо.
Комунальна власність — самостійна форма власності, яка за Консти-туцією України є власністю територіальної громади.
Комунальний кредит — форма договірних взаємовідносин між пози-чальниками грошей, якими є органи місцевого самоврядування, та їхніми кредиторами — фізичними і юридичними особами, а також державою.
Комунальні банки — різновид фінансово-кредитних установ, котрі створюються органами місцевого самоврядування зарубіжних країн. Спеціальні кредитні установи, які функціонували у 20-х роках і
в колишньому СРСР. Комунальні банки утворювалися місцевими
радами.
Комунальні платежі — платежі, що стягуються місцевими органами влади як плата за надані послуги фізичним та юридичним особам.
Контингент доходів — установлена максимальна величина податко-вих надходжень по кожному з доходів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць; один з показників, які використовуються в процесі планування дохідної бази адміністративно-територіальних одиниць.
Контроль за виконанням місцевого бюджету — бюджетна процеду-ра, що здійснюється представницьким органом місцевого самовря-дування у формах, котрі він самостійно визначає.
Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податки і збори (обов’язкові платежі), що законодавчо закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та вра-ховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.
Кошти позабюджетні — фінансові ресурси держави, що мають ці-льове призначення, але не включені до бюджету.
Кошторис — основний плановий документ для фінансування бюджетних установ, обчислення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.
Кредит бюджетний — цільовий, здебільшого довготерміновий кре-дит, що надається з державного бюджету.
Кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, унаслідок яких виникають зобов’язання перед бюдже-том, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.
Криза фінансова — глибокий розлад фінансової системи держави. Виявляється в незбалансованості державного та місцевих бюджетів, зростанні боргів як центральних, так і місцевих органів управління, порушенні структури витрат державного бюджету, нестабільності та падінні курсу національної валюти у взаємних неплатежах суб’єктів господарювання. Супроводжується зростанням значення таких методів фінансування державних витрат, як державна позика та емісія, збільшенням дефіцитності бюджетів і державної заборгованості, ускладненнями на ринку позикових капіталів тощо.
Л
Ліміт боргу місцевих органів влади — гранична величина заборгованості органів місцевого самоврядування за муніципальними позиками, яка вста¬новлюється центральною владою. Ліміт боргу місцевих органів влади може встановлюватись у законодавчому порядку або Міністерством фінансів України. Показник, який використовується в зарубіжній практиці.
М
Матрикулярні внески (від лат. matricula — список) — порядок формування бюджету центрального уряду, згідно з яким його доходи утворюються за рахунок відрахувань окремих територій, що входять до складу держави і пов’язуються з фінансуванням конкретного списку централізованих видатків. Були в Німецькому Союзі в процесі створення Німецької імперії як внески членів союзної держави одній з цих держав для виконання делегованих їй спільних функцій. Подібна система формування центрального бюджету використовувалася на етапі становлення федеративних держав. На цих засадах формувався союзний бюджет 1991 р. колишнього СРСР у період розпаду союзної державності. В Україні на побутовому рівні ідеологія матрикулярних внесків обстоюється у вигляді так званої моделі формування бюджету «знизу-догори». У сучасних умовах у зарубіж¬них країнах матрикулярні внески як спосіб формування бюджету центрального уряду не використову-ються.
Методи фінансового вирівнювання нормативно-розрахункові — методи надання трансферів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду. А також з бюджетів органів влади вищого рівня через розмежування видаткових функцій між різними рівнями влади, розрахунок можливих доходів місцевих органів влади на основі податкового потенціалу територій, мінімальних бюджетів місцевого самоврядування, держав¬них мінімальних соціальних стандартів та відповідної формули фінансового вирівнювання. У подібних розрахунках ураховують кіль¬кість населення відповідної території, його структуру, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і виробничої інфра¬структури, утримуваних місцевою владою, та інші чинники. Резуль¬татом цих розрахунків є визначення об’єктивних бюджетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок ресурсів місце-вої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня.
Міжбюджетні взаємовідносини — форма, у якій забезпечується взає-мо¬зв’язок різних ланок у системі бюджетів, що визначається держав¬ним, територіальним та бюджетним устроями країни.
Міжбюджетні взаєморозрахунки — різновид трансфертних ресурсів, які використовувалися в колишньому СРСР і використовуються в нинішній бюджетній практиці. Це процес передавання коштів з Дер¬жавного бюд¬жету України до місцевих бюджетів і, навпаки, — з міс¬цевих бюджетів до Державного бюджету під час виконання бюд¬жетів з метою збалансування їхніх доходів і видатків на всіх рівнях бюд¬жетної системи.
Мінімальна доходна база — гарантована державою дохідна база міс-цевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюджету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами дже-рел доходів, які дають змогу органам місцевого самоврядування за-безпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів.
Мінімальний бюджет органу місцевого самоврядування — розрахун-ковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для фінансування послуг населенню відповідної адміністративно-територіальної одиниці на
рів¬ні мінімальних соціальних стандартів, який гарантується держа-вою. У разі, коли органу місцевого самоврядування не вистачає влас¬¬них коштів для формування мінімального бюджету, ці ресурси надаються йому державою на гарантованій основі. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання в багатьох зарубіжних країнах. В Україні мінімальні місцеві бюджети — у стадії розроблення.
Мінімальні державні соціальні стандарти — гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни.
Надається місцевими органами і фінансується за рахунок місцевих бюд¬жетів. Показник, який використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні мінімальні соціальні стандарти — у стадії розроблення.
Місцевий бюджет розвитку — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, прид-бання обладнання, сплату основної частини боргу. Доходи цього бюджету формуються за рахунок частини податків, позик, інвести-ційних субсидій та кредитів. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн.
Місцевий поточний бюджет — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та інше. Поняття, яке використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн.
Місцеві бюджети — сукупність бюджетів, які складаються, затверд-жуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування).
Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які згідно з законодавством запроваджуються органами місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території і повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Місцеві позики — форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів влади. Місцеві позики розміщуються на ринку позичкового капіталу. У зарубіжних країнах місцеві позики — основний спосіб капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі заборгованості місцевих органів влади за місцевими позиками регулюються центральними органами державної влади згідно з законодавством. Повернення основної суми боргу за місцевими позиками здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право розміщення місцевих позик згідно з законодавством надано органам місцевого самоврядування України. Порядок їх випуску регламентується Законом України «Про зовнішній і внутрішній борг України». Перші муніципальні позики випустили міста Київ, Дніпропетровськ та деякі інші.
Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюд¬жетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів.
Місцеві фінанси — система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади.
Міський бюджет — установлений нормами, затвердженими рішенням міської ради, план формування і використання загальноміського фон¬ду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами дер¬жавної влади і місцевого самоврядування міста.
Муніципальна власність — одна з форм корпоративної (колективної) власності, що перебуває в користуванні, володінні й розпорядженні територіальних колективів та їхніх виборних органів місцевого самоврядування. Термін використовується в за-рубіжній практиці.
Муніципальний банк — фінансово-кредитна установа, заснована органом місцевого самоврядування та муніципальними підприємствами, яка спеціалізується на фінансовому обслуговуванні діяльності територіальних колективів, здійснює інші банківські операції.
Муніципальний кредит — інститут фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Система кредитних відносин, головним позичальником у якій є органи місцевого самоврядування. Основна форма фінансування муніципальних інвестиційних програм у зарубіжних країнах. Муніципальний кредит відокремлено від державного. На відміну від державного кредиту, муніципальний має виключно цільовий характер з реалізацією конкретних соціально-економіч¬них програм. Комунальний кредит в Україні перебуває в процесі становлення.
Муніципальні податкові служби — спеціальні органи, створені в окремих зарубіжних країнах органами місцевого самоврядування для стягування місцевих податків і зборів.
Н
Надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Натуральні трансферти — державна допомога населенню, що нада-ється у вигляді товарів, продуктів і послуг.
Незбалансований бюджет — бюджет, у якому не має рівності між за-гальною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.
Неподаткові надходження — доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.
Неподаткові платежі — разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування його доходів.
Нормативи відрахувань від регульованих доходів — пропорції
(у відсотках), згідно з якими розподіляються регульовані доходи між різними рівнями бюджетної системи. Нормативи для областей, міст Києва і Севастополя затверджуються Верховною Радою Украї-ни, для районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах Києві і Севастополі — відповідно обласними, Київською і Севасто-польською міськими радами, районів і міст республіканського під-порядкування Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, районів у містах з районним поділом, міст районного підпорядкування, сіл і селищ — відповідно міськими та районними радами.
Нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості — розрахункові показники рівня певних послуг, які надаються на душу населення за рахунок бюджетних коштів. Використовуються при розрахунку мінімальних державних соціальних стандартів. Розроблення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості передбачено законодавством України.
Нормативно-розрахункові методи фінансового вирівнювання — методи надання трансфертів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду, а також з бюджетів органів влади вищого рівня на основі розмежування видат¬кових функцій між різними рівнями влади, розрахунку можливих доходів місцевих органів влади на підставі даних про податковий потенціал територій, мінімальні бюджети місцевого самоврядування, державні мінімальні соціальні стандарти та за допомогою відповідної формули фінансового вирівнювання. При цьому враховується: кількість населення відповідної території, його структура, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і виробничої інфраструктури, що утримуються місцевою владою, та інші індикатори. Результатом цих розрахунків є визначення об’єктивних бюд¬жетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок місцевої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня. Ці методи широко застосовуються в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.
О
Обласний бюджет — бюджет, який складається, затверджується і ви-конується обласними органами державної влади й самоврядування.
Облік бюджетний — бухгалтерський облік виконання бюджетів та кошторисів витрат бюджетних установ.
Обмеження бюджетні — фінансові обмеження на витрачання бюджетних коштів, що виражаються у формі гранично допустимих витрат. Обмеження бюджетні зумовлені браком коштів у бюджеті держави (регіону, підприємства, сім’ї).
Обов’язкові видатки органів місцевого самоврядування — видатки, які органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати згід-но з законодавством. У більшості зарубіжних країн повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні і делего-вані, або доручені центральною владою. Власні повноваження, у свою чергу, поділяються на обов’язкові і добровільні. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування в процесі вико-нання обов’язкових повноважень, також є обов’язковими. Перелік обов’яз¬ко¬вих видатків обумовлений мінімальними державними со-ціальними стандартами послуг, які надаються органами місцевого самоврядування. Поняття обов’язкових видатків органів місцевого самоврядування застосовується в законодавстві багатьох зарубіж-них країн.
Оборотна касова готівка — кошти, що утворюються у складі місце-вих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.
Органи стягнення — податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.
Особливі бюджетні режими місцевих органів влади — різновид пре-ференцій, що надаються місцевій владі центральною державною владою і передбачають пільги та додаткові повноваження ок¬ремих місцевих органів влади. Зокрема, це може бути розширення бюджет¬ної автономії, податкових повноважень, повноважень щодо розподілу доходів та фінансування видатків окремих міс-
цевих органів влади. Особливі бюджетні режими інколи передба-чають індивідуаль¬но-договірні відносини місцевих органів влади окремих територій і центрального уряду в бюджетній сфері, як
це має місце в Китаї чи в Російській Федерації. Метою створення ок¬ремим територіям особливих бюджетних режимів є комплекс умов для залучення іноземного капіталу, активізації підприємни-ць¬кої діяльності, щоб подолати відставання таких регіонів у соці-ально-економіч¬ному розвит¬ку. Особливі бюджетні режими можуть бути також нав’язані цент¬ральній владі діями сепаратиських сил окре¬мих регіонів, що стає чинником територіальної дезінтеграції цих держав.
П
Пенсійний фонд України — самостійна фінансово-банків¬ська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків (у відсотках до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використо¬вують на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних витрат.
Перевитрата — перевищення фактичного показника витрат певного виду ресурсів, зокрема й фінансових, порівняно з їх нормативним значенням чи значенням за базовий період.
Пеня — штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобо-в’язань, що застосовується в разі несвоєчасної сплати податків і не-податкових платежів, а також у разі затримання оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконаних ро-біт. Нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день затримки.
Планування бюджетне — комплекс організаційно-технічних, методич¬них і методологічних заходів для визначення доходів і видатків бюд¬жетів на всіх стадіях бюджетного процесу.
Планування бюджетно-кошторисне — система науково обґрунтова-них заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і використання фінансових ресурсів. Основними фінансово-плановими документами, що розробляються в бюджетних установах у процесі бюджетно-кошторисного планування є кошториси витрат. Наукова обґрунтованість кошторисів базується на реальності планових розрахунків, їх економічному підтвердженні, використанні економічних норм і нормативів.
Планування фінансове регіональне — процес розробляння планів і ба-лансів, які відбивають рух, акумуляцію та напрями використання фінансових ресурсів у межах регіону.
Платіж — погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.
Повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання — повноваження на взяття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.
Податкова позика — різновид податкових пільг. Повне або часткове звіль¬нення від оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період. Офор¬м¬¬люється угодою як фінансова позика цим суб’єктам, що має бути використана на певні цілі. Податкові позики використовуються в практиці багатьох країн.
Податкова угода — угода, яку укладають органи влади і суб’єкти під-приємницької діяльності, що отримують податкові пільги. Застосо-вується як правова форма регулювання податкових пільг, котрі на-даються місцевими органами влади в деяких країнах, зокрема в Російській Федерації. Угода передбачає обов’язки сторін, напрями використання звільненого від оподаткування доходу, очікуваний ефект та інші показники.
Податкове зусилля — ступінь використання місцевим органом влади податкоспроможності територіального колективу. Показник, що використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.
Податковий потенціал адміністративно-територіальної одиниці — загальний обсяг податків, які мобілізуються за рахунок усіх платників на відповідній території. Показник, який визначає податкові можливості території. Податковий потенціал є однією зі складових фінансового потенціалу території. Одиницею виміру податкового по¬тен¬ціалу, яка використовується в практиці бюджетного регулювання, є податкові збори на душу населення, або податковий потенціал на душу населення. У практиці розвинутих зарубіжних країн показник податкового потенціалу розраховується по-іншому. В умовах існування розмежованих податкових систем центрального уряду і органів місцевого самоврядування розраховується показник податкового потенціалу територіального колективу. Він відображає сукуп¬ні податкові надходження до бюджету відповідного органу місцевого са-моврядування.
Податкові надходження — доходи бюджету у вигляді податків на влас¬ність, доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; внутрішніх податків на товари і послуги; місцевих податків і зборів; державного мита та інших податків.
Податкоспроможність територіального колективу — обсяг до¬хо-дів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комуналь-ними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирів¬нювання зарубіжних країн.
Позабюджетні фонди — фонди фінансових ресурсів, що формують¬ся органами місцевого самоврядування за рахунок визначених зако-ном джерел. У 1990—1995 роках не включалися до складу місце¬вих бюд¬жетів і витрачалися з метою, встановленою місцевою вла¬дою. З 1996 року, згідно із законодавством, позабюджетні фонди, що фор-муються на основі обов’язкових відрахувань, включено до складу відповідних місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом Ук-раї¬ни створення позабюджетних фондів не допускається.
Позика державна — форма державного кредиту, коли держава вис-
тупає, головним чином, як боржник (позичальник). Заборгованість за державними позиками зараховується до суми державного боргу країни.
Позика місцева — різновид державної позики, метод мобілізації фі-нансових ресурсів у розпорядження місцевих органів влади. Буває у формі заставних чи муніципальних облігаційних позик. Емісію цих позик здійснюють місцеві органи влади під державним контролем. Держава регламентує випуск місцевих позик, зокрема видає санкцію на випуск, установлює граничний розмір позики, загальний ліміт міс¬цевого боргу на одного мешканця або частку заборгованості в місцевому бюджеті. Фіксує граничний рівень процентної ставки. Погашення заборгованості й оплату процентів за місцеві позики здійс¬нюють за рахунок надходжень від місцевих податків або включаючи суму боргу до вартості комунальних платежів.
Позика цільова — державна позика, кошти якої призначені для фінансування певного господарського проекту чи вирішення певних соціально-економічних завдань, передбачених під час її випуску.
Позикова санкція — дозвіл на випуск цінних паперів муніципальної позики, що надається органам місцевого самоврядування централь-ною владою, як правило Міністерством фінансів, або реєстрація цих паперів. Як правова норма використовується в більшості зарубіжних країн.
Поточні видатки — витрати бюджетів на утримання мережі підпри-ємств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного року або вводяться в дію в даному році, а також на фінансування заходів соціального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих, що фінансуються за видатками розвитку.
Правила складання і виконання бюджетів — нормативний документ, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право податкової ініціативи — право місцевих органів влади і місцевого самоврядування на запровадження місцевих податків і зборів.
Преференції місцевих органів влади (від лат. praeferre — надавати пе-реваги, пільги) — пільги та додаткові повноваження, які надаються центральною владою місцевим органам влади в галузі економіки та фінансів. Як правило, пов’язані з наданням окремим територіям особливого економічного статусу, створенням спеціальних економіч¬них зон. Преференції місцевим органам влади можуть містити податкові та митні пільги, пільги щодо землекористування, спрощений візовий режим, особливий режим валютного регулювання в процесі збуту продукції, яка виробляється в спеціальних економічних зонах. Вони також можуть передбачати додаткові повноваження місцевих органів влади в галузі проведення інвестиційної та бюджетної політики і в інших сферах.
Приєднані бюджети — фінансові баланси, які відображають діяль-ність окремих господарських служб органів місцевого самовряду-вання, що не наділені правом юридичної особи в окремих зарубіж-них країнах.
Прихований дефіцит бюджету — невчасне або неповне фінансуван-
ня галузей бюджетної сфери. Виник в Україні в умовах боротьби за ско¬рочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюд-жету України.
Проект бюджету — оформлений у встановленому порядку документ, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідних рад, у якому містяться обґрунтування щодо бюджетних призначень та інших положень, запропонованих у проекті закону про Державний бюджет або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бю-джет.
Профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над його видатками. Профіцит бюджету як явище властивий окремим місцевим бюджетам України.