|
Р
Районний бюджет у місті — бюджет, що складається, затверд¬жуєть-ся і виконується органами районного в місті самоврядування. Рахунок бюджетний — рахунок, що його відкривають банки підпри-ємствам, організаціям та установам, яким виділено кошти з державного чи місцевого бюджету для цільового використання. Регіональна фінансова політика — система заходів, які здійснюються державою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в окремих адміністративно-територіальних одиницях. Основне місце в системі цих заходів належить систематичній фінансовій допомозі з боку цент¬рального уряду органам влади тих територій, які мають недостатні фінансові ресурси для виконання покладених на них обов’язків. Регіональні цільові фонди — спеціальні фонди грошових ресурсів, які створюються в ряді зарубіжних країн для реструктуризації економі-ки регіонів, котрі спеціалізуються на добувних та сировинних галузях промисловості. Регульовані доходи — доходи, закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими і щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня. Резервні фонди — спеціальні фонди, які формуються у складі видатків місцевих бюджетів і використовуються для фінансування невідкла-д¬них заходів, що не були передбачені при затвердженні цих бюджетів. Резервні фонди формуються в розмірах, що не перевищують одного відсотка видатків відповідних місцевих бюджетів. Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим — установ-лений нормами закону, прийнятого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, план формування і використання загальнореспубліканського фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами влади й управління Автономної Республіки Крим. Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верхов-ної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду. Розмежування доходів між бюджетами — законодавчий розподіл установлених загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного бюджету. Розпис доходів і видатків бюджету — основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термінами надходження і витрачання бюджетних коштів протягом року. Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. Розпорядник кредитів адміністративно-територіальної одиниці — посадова особа, якій надається право розпоряджатись коштами бюд¬жету, позабюджетних валютних та цільових фондів територіальної одиниці відповідно до їх цільового призначення. Несе відповідальність за законність і цільове використання коштів. Має право першого підпису відповідних платіжних документів. Розпорядниками кредитів в організаціях місцевого самоврядування є керівники їх виконавчих орга- нів — голови міських, сільських, селищних виконавчих комітетів або інших відповідних органів. Розпорядниками кредитів в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя є глави відповідних місцевих державних адміністрацій. В Автономній Республіці Крим розпорядником кредитів є глава уряду автономії. Розпорядниками кредитів у межах виділених коштів та визначених повноважень є також керівники структурних підрозділів місцевих органів влади, які є самостійними і мають статус юридичної особи. С Самооподаткування — форма місцевих податків і зборів, яка виникла у 20-х роках у колишніх СРСР і УРСР. Нині встановлюються сходами жи¬телів сіл та селищ України згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 жовтня 1984 р. «Про самооподаткування сільського населення». Самостійність місцевого бюджету — можливість формування його дохо¬дів за рахунок власних та закріплених доходів, місцевих податків і зборів. Cередня податкоспроможність територіального колективу — об-сяг доходів у масштабах країни, який може бути оподатковано ко-муналь¬ними податками на душу населення. Розраховується шляхом поділу доходів, що підлягають оподаткуванню, на кількість насе-лення країни. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн. Середня фінансова забезпеченість — сума коштів, що спрямовується на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, виробничої і соціальної інфраструктури, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, фінансування апарату управління та програм соціально-економічного розвитку в розрахунку на одного жителя за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та державних і місцевих позабюджетних фондів. Використовується як показник у праꬬтиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн. Територіальні утворення, які мають меншу ніж середню фінансову забезпеченість, мають право на отримання державної допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Один з показників, на підставі якого розробляється формула фінансового вирівнювання. Система бюджетів України — охоплює Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети України. Система формування бюджету — спосіб, згідно з яким доходи за- раховуються до відповідних бюджетів. Розрізняють одноканальну і багатоканальну системи формування бюджету. Одноканальна система має два різновиди зарахування і розподілу «згори-вниз» і «знизу-вгору». Перша форма одноканальної системи передбачає концентрацію всіх податкових надходжень у бюджеті централь- ного уряду з наступним їх територіальним перерозподілом. Друга форма — передбачає концентрацію всіх податкових надходжень у первинній низовій ланці бюджетної системи з наступними від-рахуваннями до бюджетів вищого рівня. У чистому вигляді в су-часному світі таких систем не існує. За багатоканальною сис- темою податкові надход¬ження розподіляються шляхом закріплення різних їх видів за відповідними рівнями бюджетної сис- теми. Складання місцевого бюджету — процес розроблення проекту бю-джету з дотриманням визначених законодавством процедур, який здійснюється місцевим органом державної виконавчої влади і виконавчим органом місцевого самоврядування. Спеціальне оподаткування — одна з форм місцевого оподаткування. Сформувалося в США та в деяких інших зарубіжних країнах разом із становленням і розвитком інституту місцевого самоврядування. У царській Росії та в Україні спеціальне оподаткування не застосо-вувалося. Є разовим примусовим оподаткуванням, своєрідною платою за послуги, надані місцевими органами влади у сфері по-ліпшення власності. До таких послуг належить будівництво доріг, водо¬го¬нів, газопроводів, санітарних систем тощо. Наслідком цього є збіль¬шення вартості земельних ділянок, нерухомості, якими во-лодіють приватні власники. Вони можуть скористатися додаткови-ми вигодами, що виникають після будівництва вказаних вище об’єктів. Розміри податку на основі спеціального оподаткування встановлювалися пропорційно до витрат, які здійснила місцева влада на поліп¬шення власності, та відповідно до спеціальної виго-ди, яку отримав кожний власник від подорожчання його майна і земельних ділянок. Субсидарність — принцип побудови міжурядових фінансових взає-мовідносин. Субсидарність — це відповідність завдань та функцій, що покладаються на той чи інший рівень влади, об’єктивним можливостям найефективнішого забезпечення їх. Згідно з прин-ципом субсидарності повноваження між рівнями влади слід роз-поділити таким чином, щоб проблеми вирішувалися тими влад-ними структурами, які є найближчими до місця події. Принцип субсидарності широко використовується в країнах Європейського союзу. Т Територіальне верховенство у сфері фінансів — принцип права, згід¬но з яким влада держави є найвищою, а правові акти її центральних органів у галузі фінансів є обов’язковими для виконання фізич-ними і юридичними особами на всій території. Ці акти є вищими щодо актів, які приймаються органами влади адміністративно-територі¬альних одиниць. Згідно з принципом територіального верховенства в Україні ство¬рена єдина фінансова система, єдина на всій території банківська, податкова, грошова, валютна, кредитна та митна системи. Рішення місце¬вих органів влади, органів влади Автономної Республіки Крим з цих та інших питань не можуть суперечити законодавству України. Територіальна громада — сукупність людей, яка проживає на відповід¬ній території, утворює низову адміністративно-територіальну одини¬цю і наділена правом самоврядування. Трансферти (від фр. transfert; лат. transferо — переносити, переводити) — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвен¬ції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки. Трансферти населенню — поточні платежі фізичним особам у грошовій (але не натуральній) формі, які призначені для збільшення їх доходу. Ф Фактичні платежі — сплата в бюджет податків і податкових плате-жів у розмірах, що визначені виходячи з фактичних розмірів об’єкта оподаткування. Фінанси місцевого самоврядування — система економічних відносин, через які територіальні колективи та органи місцевого самовряду-вання мобілізують, розподіляють та використовують фінансові ре-сурси відповідно до своїх функцій. Фінансове вирівнювання — процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Здійснюється центральними органами державної влади. Синонім поняття «бюджетне регулювання». Фінансове планування в органах місцевого самоврядування — одна з головних сфер діяльності територіальних колективів. Фінансове планування здійснюється в декілька етапів. Це прогнозування над-ходжень фінансових ресурсів у розпорядження органів місцевого самоврядування, їх мобілізація та управління наявними фондами грошових ресурсів, а також програмування видатків відповідно до обраних соціально-економічних цілей. Фінансове планування в ор-ганах місцевого самоврядування є процесом розроблення, складан-ня, затвердження та виконання місцевих бюджетів, складання кош-торисів видатків інших фондів грошових ресурсів та кошторисів видатків фондів грошових ресурсів, які належать підприємствам і організаціям, що перебувають у власності територіальних колекти-вів. Фінансове планування належить до обов’язкових повноважень органів місцевого самоврядування. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. Фінансові інститути місцевих органів влади — сукупність закладів, установ, утворень, які є суб’єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні валютні та цільові фонди, муніципальні банки, ощадні каси, страхові товариства, пенсійні фонди, фонди сприяння та інші структури, які мають відповідний правовий статус. Фінансові інститути місцевих органів влади регулюють фінансову діяльність місцевого самоврядування. Фінансові інститути місцевих органів влади перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів. Фінансовий потенціал адміністративно-територіальної одиниці (потенціал від лат. potentia — сила, могутність) — загальний обсяг фінансових ресурсів, які утворюються за рахунок усіх джерел у ме-жах адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міс¬та, села, селища. Показник, який характеризує фінансові можливості територій. Фінансовий рік — час, протягом якого уряд держави і місцеві органи виконавчої влади здійснюють свої фінансові операції в процесі ви-конання відповідних бюджетів. В Україні фінансовий рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня. У США — відповідно 1 жовтня і 30 вересня. У Великобританії і Японії фінансовий рік починається 1 квітня, у Швеції — 1 липня, у Німеччині — 1 січня. Кожна країна має свої особливості у визначенні термінів фінансового року. Фінансові ліміти — певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина. Фінансові нормативи — це нормативи, які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів. Фінансові партнери місцевих органів влади — банківські та небанківські фінансово-кредитні установи, які здійснюють фінансову діяль¬ність спіль¬но з органами місцевого самоврядування. До них належать фінансово-кредитні установи, які здійснюють банківське об¬слу¬говування територіальних колективів, касове виконання місцевих бюджетів, надають органам місцевого самоврядування кредити, забезпечують розміщення муніципальних і регіональних позик та інших цінних паперів, страхування муніципальних фінансових операцій, про¬водять муніципальне, соціальне, пенсійне і медичне страху¬вання. Фінансові партнери місцевих органів влади надають їм різноманітні фінансові послуги. Це передусім фінансова інформація про стан фінансово-кредитного ринку, учасниками якого є місцеві органи самовря¬ду¬вання та фінансовий інжи¬ніринг, що охоплює консалтингові послуги щодо вибору форми інвестицій та кредиторів, фінансування проектів, розміщення позик, проведення торгів, уп¬равління боргом територіальних колективів та інше. Установи, які є фінансовими партнерами місцевих органів влади, будують свої відносини з місцевим самоврядуванням на договірних засадах і перебувають у різних формах власності. Фінансові ресурси місцевого самоврядування — фонди грошових ре-сурсів, які утворюються і використовуються органами місцевого са-моврядування в процесі реалізації покладених на них законом функ¬цій. До їх складу входять місцеві бюджети, валютні та цільові фонди, фінансово-кредитні ресурси, а також — фінансові ресурси під¬приємств комунальної форми власності. Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності — фо-н¬ди грошових ресурсів, які утворюються підприємствами, що належать органам місцевого самоврядування різних рівнів, використовуються відповідно до законодавства і рішень органів місцевого самоврядування. Фінансово-кредитні ресурси місцевих органів влади — кошти, що за-лучаються місцевою владою за рахунок кредитів, внутрішніх місце-вих позик, місцевих грошово-речових лотерей, дивідендів від акцій та інших цінних паперів, запозичених ресурсів. Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв’язку зі змі-ною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів бюд-жету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Фінансування кошторисно-бюджетне — надання державою коштів на утримання установ, що перебувають на бюджетному фінансу- ванні, здійснюване за фінансовими планами-кошторисами витрат. В Україні за рахунок кошторисно-бюджетного фінансування утри-мують установи освіти, соціальної сфери, охорони здоров’я, культури, структури Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, органи законодавчої та виконавчої влади, судів і прокуратури. Фонди бюджетного регулювання — фонди фінансових ресурсів, які утворюються центральними органами державної влади для вирівнювання фінансових можливостей підпорядкованих їм адміністративно-територіальних утворень. Кошти фондів формуються за раху- нок відрахувань від загальнодержавних податків. В окремих країнах подібні фонди формуються за рахунок відрахувань адміністратив- но-територіальних одиниць. У більшості країн фонди бюджетного регулювання формуються у складі бюджету центрального уряду. Є країни, де подібні фонди виведені зі складу бюджету центрального уряду і мають самостійний статус. Формула вирівнювання — математична модель, на основі якої цент-ральні органи влади здійснюють перерозподіл фінансових ресурсів фондів бюджетного регулювання з метою вирівнювання доходної бази підпорядкованих адміністративно-територіальних одиниць. Ц Цільові податки — податки, які встановлюються з метою акумуляції коштів для розв’язання визначених соціально-економічних програм. У сучасних умовах застосовуються органами місцевого самоврядування окремих зарубіжних країн. Цільові фонди — фонди, кошти яких використовуються для розв’я-зання конкретних проблем, визначених органами місцевого само-врядування.
|