|
Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за ра-хунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поді-ляються на: • видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; • видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та міс-цевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішо-го їх виконання на основі принципу субсидіарності; • видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Респу-бліки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий ха-рактер та визначені законами України. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст ра-йонного значення та їх об’єднань, які враховуються при ви-значенні обсягу бюджетних трансфертів. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань і враховуються при виз- наченні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видат- ки на: 1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення; 2) освіту: • дошкільну освіту; • загальну середню освіту (школи — дитячі садки); 3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти); 4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та біб- ліотеки. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюд-жетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні об-сягу бюджетних трансфертів. До них належать видатки на: 1. Державне управління: • органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення; • органи місцевого самоврядування районного значення. 2. Освіту: • дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення); • загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі школи-дитячі садки (для міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення), спе-ціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи; • заклади освіти для громадян, які потребують соціальної до-помоги та реабілітації: загальноосвітні школи-інтернати, загаль-ноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі, якщо не менше 70% кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвіт-ніх шкіл-ін¬тернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклу-вання батьків, дитячих будинків формується на території відпо-відного міста чи району), дитячих будинків сімейного типу та прийомні сім’ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням; • інші державні освітні програми. 3. Охорону здоров’я: • первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові бу-динки, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки й амбулаторії, загальні стоматологічні поліклі- ніки); • програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я і заходи, спрямовані на розвиток санітарної освіти); 4. Соціальний захист та соціальне забезпечення: • державні програми соціального забезпечення: притулки для неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70% кількості дітей, які пе-ребувають у цих закладах, формуються на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної до¬помоги на дому; • державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; • державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян; • районні та міські програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї. 5. Державні культурно-освітні та театрально-видовищні про-грами (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки ку-льтури, школи естетичного виховання дітей). 6. Державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського і облас¬ного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Респуб-ліки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визна-ченні обсягу бюджетних трансфертів. До них належать видатки на: 1. Державне управління: • представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим; • обласні ради. 2. Освіту: • загальну середню освіту для громадян, які потребують соці-альної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні нав-чальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей); • заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у влас¬ності Автономної Республіки Крим і виконують державне замовлення; • вищу освіту (інститути післядипломної освіти вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючи курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комп¬лексу, що перебувають у комунальній власності); • інші державні освітні програми. 3. Охорону здоров’я: • первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення); • спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну до¬помогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Віт¬чизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові); • санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на ту-беркульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації); • інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи. 4. Соціальний захист та соціальне забезпечення: • державні програми соціального захисту та соціального за-безпечення: допомога для догляду за інвалідами І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтер¬нати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування пенсій; притулки для неповнолітніх; • республіканські й обласні програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; • інші державні соціальні програми. 5. Культуру і мистецтво: • державні культурно-освітні програми (республіканські та обласні бібліотеки, музеї та виставки); • державні театрально-видовищні програми (філармонії, му-зичні колективи й ансамблі, театри, палаци та будинки культури республіканського й обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва); • інші державні культурно-мистецькі програми. 6. Фізичну культуру і спорт: • державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського та обласного значення, заходи з фізич¬ної культури і спорту республіканського та обласного значення); • державні програми з інвалідного спорту і реабілітації (рес-публіканський та обласні центри з інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спор¬тивні школи інвалідів та спеціалізовані спортивні школи параолім¬пійського резерву; проведення навчально-тре¬ну-вальних зборів і зма¬гань з інвалідного спорту республіканського та обласного значення). Видатки місцевих бюджетів, що враховуються при визна-ченні обсягу бюджетних трансфертів. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при ви-значенні обсягу бюджетних трансфертів, належать видатки на: 1. Місцеву пожежну охорону. 2. Позашкільну освіту. 3. Соціальний захист та соціальне забезпечення: • програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї; • місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення. 4. Місцеві програми розвитку житлово-комунального госпо-дарства та благоустрою населених пунктів. 5. Культурно-мистецькі програми місцевого значення. 6. Програми підтримки кінематографії та засобів масової ін-формації місцевого значення. 7. Місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту. 8. Типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток ар-хітектури місцевого значення. 9. Транспорт, дорожнє господарство: • регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування; • експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у то-му числі роботи, що проводяться спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами); • будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг мі-с¬цевого значення. 10. Заходи з організації рятування на водах. 11. Обслуговування боргу органів місцевого самоврядування. 12. Програми природоохоронних заходів місцевого значення. 13. Управління комунальним майном. 14. Регулювання земельних відносин. 15. Інші програми, затверджені відповідною радою згідно з за-коном. Передача видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами. 1. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єд¬ну-вати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для ви-конання власних повноважень. 2. Міські (міст республіканського та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею відповідних кош-тів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету у вигляді бюджетного трансферту. 3. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання всіх або частини влас-них повноважень районній раді чи раді іншої територіальної гро-мади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді бю-д¬жетного трансферту. Передача видатків на виконання делегованих державних повноважень. 1. Передача прав на здійснення видатків на виконання делего-ваних державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст ра-йонного значення та їх об’єднань може здійснюватися за рішен-нями районної або міської (міст республіканського чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді бю-д¬жетного трансферту. 2. Міські (міст республіканського та міст обласного зна- чення) ради можуть передати частину видатків на виконан- ня делегованих державних повноважень районній раді з від- повідними коштами районному бюджету у вигляді бюджет- ного трансферту. Районні ради можуть передавати частину ви-дат¬ків на виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста республіканського та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді бюд- жетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і шляхом укладення дого- вору. 3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів на виконання делегованих державних повноважень має бути пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в пов¬ній вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Рес¬публіки Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці повноваження. 4. Якщо на території міста (республіканського (Автономної Республіки Крим) чи міста обласного значення) чи району недо-статньо бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених пунктом 2 частини першої статті 86 Бюджетного ко-дексу в обсязі, визначеному фінансовими нормативами бюджет-ної забезпеченості, обчислений обсяг видатків на фінансування цих послуг ураховується при визначенні бюджетного трансферту бюджету, з якого утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги. 5. Усі угоди про передачу видатків на виконання делегованих державних повноважень укладаються до першого серпня року, що передує плановому. Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ та заходів називається кошторисним. Кошторис видатків є загальним плановим документом, який визначає обсяг, цільове спрямування та поквартальний розподіл коштів, які виділяються з бюджету на проведення соціально-культурних заходів з госпо-дарського та культурного будівництва. Бюджетні установи та центральні заходи фінансуються за ра-хунок коштів бюджету і за затвердженими для них кошторисами доходів і видатків. Розрізняють такі принципи кошторисного фінансування: 1. Обмежений зв’язок кошторисів з планом соціально-еко-номічного розвитку регіону. Видатки бюджетних установ обумов¬лені економічним планом тієї адміністративно-територіальної оди¬ниці, де розташована ця установа. 2. Суворо цільове призначення бюджетних асигнувань. Усі витрати бюджетних установ групуються згідно з економічною класифікацією, визначається цільове спрямування та асигнування за кожним кошторисом. Кошти з бюджету виділяються при умові суворого дотримання бюджетними установами фінансових планів з урахуванням оприбуткування виділених раніше коштів. 3. Додержання режиму економії у видатках коштів. Даний принцип передбачає таке використання коштів, при якому дося-гається максимальна ефективна діяльність установ при мінімаль-ному грошовому витрачанні. 4. Контроль вищими установами та фінансовими організаціями фінансової діяльності бюджетних установ. Дотримання вищевказаних принципів фінансування. Проводити систематичний фінансовий контроль за діяльністю бюджетних установ, який являє собою систему заходів, спрямованих на зміцнення фінансової та пла¬нової дисципліни, підвищення ефективності використання бюд¬жетних асигнувань. Основний спосіб фінансового контролю — пе¬ревірка обґрунтованості планів фінансування (кошторис установ), аналіз їх використання, ревізія та перевірка фінансово-господар¬ської діяльності бюджетних установ. Можна виділити такі види кошторисів: 1. Індивідуальні кошториси. Вони відбивають специфіку й особливості виробничої діяль-ності установи. Дані кошториси розробляються за затверджени-ми формами і розрізняються за видами бюджетних установ (шко-лами, лікарнями, дитячими садками і т.д.). Кошторис складається з двох частин — загального і спеціаль-ного фондів. 2. Загальні кошториси. Загальний кошторис являє собою основний фінансовий доку-мент, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів загального і спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ, для яких роз- роб¬лені загальні кошториси, індивідуальні кошториси не розроб-ляються. Право витрачання коштів за загальними кошторисами нада-ється головному розпоряднику коштів — керівнику районної, мі-ської, сільської, селищної ради або за їх дорученням особі, що виконує функції головного розпорядника коштів (наприклад, ке-рівнику установи, що обслуговується). Укладання загальних кошторисів за типовими бюджетними установами спрощує формування кошторисів. Полегшує облік їхнього виконання, дає змогу ширше використовувати у фінансо-вій роботі сучасні засоби обчислювальної та організаційної тех-ніки. 3. Кошториси видатків на централізовані заходи. Ці кошториси складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад. На їхній основі фінансу-ються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентаря і навчального обладнання, медичного облад-нання тощо. 4. Зведені галузеві кошториси. Це об’єднані в один кошторис індивідуальні кошториси одно-типних установ, кошториси видатків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів. Практично всі видатки бюджету формуються відповідним чи-ном. Так, по заробітній платі виплати формуються: у лікарнях з огляду на кількість ліжко-днів і відділень та специфіку останніх. Так само визначається кількість лікарів середнього і молодшого пер¬соналу, при цьому враховується стаж їхньої роботи. У школах — виходячи з класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється навантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, клас¬не керівництво і т. д. Аналогічний порядок і щодо інших уста¬нов: або розрахунково, або за типовими штатами. І інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Визначивши кількість працівників у тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника. Витрати на благоустрій міст і селищ містять у собі: • капітальні вкладення; • витрати на капітальний ремонт; • витрати на поточне утримання споруд і благоустрій. Витрати на капітальні вкладення (на очисні споруди, будівни-цтво шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) про-водяться як за рахунок бюджету, так і з залученням коштів підп-риємств, організацій усіх форм власності відповідно до програм, затверджених відповідними радами. Витрати на капітальний ремонт об’єктів благоустрою прово-дяться за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встано-в¬лених норм за видами видатків — шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення тощо, і згідно з кошторисом. Поточне утримання об’єктів міського благоустрою — санітарна очистка вулиць і тротуарів, вуличне освітлення і т.п. — про-водяться за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі кошторисних розрахунків.
|