Вибір закордонних ринків - циганкова міжнародний маркетинг - Маркетинг - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
основи маркетингу
Підручник з основ маркетингу, автор Войчак
котлер основи маркетингу
циганкова міжнародний маркетинг
Підручник з міжнародного маркетингу, автор Циганкова.
дурович маркетинг
інформаційний маркетинг
Підручник з інформаційного маркетигу, все про маркетингові інформаційні системи, автор Єжова
Банківський маркетинг
Підручник банківський маркетинг, все про маркетинг у банку, автор Нікітін
Головна » Статті » Маркетинг » циганкова міжнародний маркетинг

Вибір закордонних ринків

 
Зміст даної теми розкривається в таких питаннях:
сучасні підходи до вибору зарубіжних ринків;
сутність, переваги й недоліки суб’єктивного підходу;
сутність, переваги й недоліки дискретного підходу;
дискретно-матричний підхід до вибору закордонних ринків: сутність і методика застосування;
методики комплексного підходу до вибору зарубіжних ри-нків;
особливості вибору закордонних ринків на різних стадіях інтернаціоналізації діяльності фірми.
Мета вивчення теми — розуміння сутності, переваг і недолі-ків різних підходів до вибору зарубіжних ринків, а також мето-дик їх реалізації в міжнародній маркетинговій діяльності.
Вибір ринку та можливість виходу з нього — це суттєва від-мінність міжнародного маркетингу від внутрішнього. Саме тому управлінське рішення щодо виходу на певний закордонний ринок може мати як позитивні, так і негативні довгострокові наслідки.
Залежно від глибини обґрунтування управлінського рішення можна виділити три підходи до вибору зовнішнього ринку: суб’єк¬тивний (дискретивний), дискретний, комплексний. Суб’єк-тивний підхід ґрунтується на суб’єктивних відчуттях, очікуваннях, досвіді осіб, які приймають рішення щодо виходу на конкретний ринок. Дискретний підхід ґрунтується на оцінці 2—3 найважливіших для фірми показників розвитку ринку чи інших критеріїв. Комплексний підхід передбачає кількісну оцінку кожного ринку за системою показників або глибоке аналітичне обґрунтування.
Найбезпечнішим є комплексний підхід, який мінімізує ризик від виходу фірми на неадекватний ринок, підвищує обґрунтова-ність управлінського рішення, але й потребує значних витрат на проведення дослідження. Тож при обмеженості фінансових ресу-рсів фірми найчастіше застосовують дискретний підхід.
Суб’єктивний підхід має тільки одну перевагу: відсутність ви-трат на обґрунтування рішення. Ризик при цьому максимальний, а ступінь обґрунтованості рішення, відповідно — мінімальний. Слід зазначити, що в «чистому вигляді» цей підхід майже не зу-стрічається. Найчастіше він буває пріоритетним, але доповню-ється елементами дискретного.
Найпоширенішими причинами застосування суб’єктивного підходу є: добре ставлення осіб, які приймають рішення, до краї-ни чи її культури; наслідки ознайомчого візиту або несподіваних зустрічей; інтуїтивна довіра до зарубіжного партнера; марносла-в¬не прагнення працювати на новому чи дуже складному ринку, бути першим; бажання легалізувати за кордоном якісь дії.
Успішність використання дискретного підходу як прийому обґрунтування вибору зарубіжного ринку на підставі аналізу 2—3 показників залежить від правильного вибору цих показників. Обрані для аналізу показники мають: відповідати цілям виходу фірми на зовнішній ринок; об’єктивно характеризувати стан чи особ¬ливості розвитку закордонного ринку; бути дослідженими за певний період часу. Загальною вимогою до інформаційної бази при дискретному підході є надійність, правдивість, перевіреність обраних показників.
Єдиних правил відбору показників не існує, але найчастіше для обґрунтування рішення щодо вибору закордонного ринку в разі дискретного підходу використовуються такі показники та критерії: розмір ринку, динаміка зростання ринку, власні конкурентні переваги, потенціал ринку, доступність ринку, сприймання ринку, стабіль¬ність (оцінка ризиків) тощо. Різновидом дискретного підходу можна назвати дискретно-матричний, у якому використовуються три критерії — привабливість ринку, власні конкурентні переваги, — ризик (політичний, комерційний, валю-тний тощо) (рис. 4).

 
Рис. 4. Матриця визначення найефективнішого для фірми 
зовнішнього ринку (адаптовано за Philip Kotler, 1991)
В — висока, високі, високий; С — середня, середні, середній;
Н — низька, низькі, низький;
X, Y, Z, L, h — країни, що досліджуються;
l — абсолютно сприятлива зона;
2 — абсолютно несприятлива зона.
Найпоширенішими показниками оцінки привабливості ринку є: розмір (ємність) ринку; тенденції зростання; різноманітність ринку — асортимент товару; прибутковість; стабільність збуту; інтенсивність капіталовкладень; технологічні прориви; соціальне та правове середовище тощо.
Показниками оцінки власних конкурентних переваг можуть бути: різноманітність товарів; динаміка збуту (зростання зацікав-леності споживачів у товарі); теперішня частка ринку; широта асортименту порівняно з конкурентами; патентний захист тощо.
Ідея комплексного підходу до обґрунтування вибору зарубіж-ного ринку полягає у всебічному аналізі та оцінці системи показ-ників, яка характеризує не лише ринок певного товару, а й еко-номічні, політико-правові та соціально-культурні процеси, що відбуваються в досліджуваних країнах.
Для організації такого дослідження розробляється спеціальна таблиця, яка містить: перелік показників, критеріїв і факторів, що аналізуються; кількісну чи якісну характеристику показника, критерію, фактора (наприклад: місткості ринку (млн $ США) — понад 50, від 30 до 50, від 15 до 30, від 8 до 15, від 2 до 8; ставлення до товару посередників — негативне, нейтральне, байдуже, обережно-оптимістичне, сприятливе; вид активності конкурентів — цінова війна, рекламна атака, цілковита відсутність конкурентів тощо); ваговий коефіцієнт (бал) за кожну кількісну та вартісну характеристику показника (критерію); перелік країн, що досліджуються (табл. 7).
Таблиця 7
МОДЕЛЬ ТАБЛИЦІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ 
НАЙПРИВАБЛИВІШОГО ДЛЯ ФІРМИ РИНКУ
Показник, 
критерій, фактор Характеристика 
фактора, критерію, показника Ваговий коефіцієнт Країни
А В С
... ... ... ... ... ...
Підсумкова сума Х У Z

Для порівняння ринків між собою для кожної досліджуваної країни визначають усі вказані у таблиці показники та їх характе-ристики, проставляють бали, а потім підсумовують ці бали (вагові коефіцієнти) по кожній країні окремо. Ринок, який набрав максимальну кількість балів, вважається найсприятливішим. Так, якщо Х більше У та Z, то ринок країни А буде цільовим для фір-ми.
Друга методика, що також базується на складанні аналогічних таблиць, але охоплює ширше коло показників та критеріїв, отри-мала назву концепції «чотирьох фільтрів» відбору закордонного ринку (рис. 5).

 
Рис. 5. Модель відбору зарубіжних ринків 
(Адаптовано R Walvoord, 1980)
Рішення щодо вибору цільового закордонного ринку тісно по-в’язано з рівнем інтернаціоналізації діяльності фірми та нинішньою чи такою, що формуються стратегією реґіональної присутності.
Для експортерів-початківців вибір зарубіжного ринку, як пра-вило, пов’язаний із надією знайти, визначити найкращу країну, де не лише будуть реалізовані фінансові цілі експортування, а й існують умови для створення позитивного іміджу фірми, що вкрай важливо на перших стадіях міжнародної діяльності. При цьому основними елементами контролю є складові міжнародного маркетингового комплексу (товар, просування, розподілення, ціна), які розглядаються під кутом збалансованості двох завдань: прибутковість експортування — створення позитивного іміджу.
Для вибору експортного ринку необхідно порівняти як міні-мум такі дані: ринковий потенціал (нинішній та перспективний кошт); транспортні витрати (за видами транспорту та можливими маршрутами); рівень конкуренції (які зарубіжні фірми присутні, їх частки ринку, перспективи); особливості регулювання імпорту в країні, що приймає (імпортні квоти, обмеження, ставки митного оподаткування тощо); необхідність адаптації товару, її вид та ступінь; можливість налагодження сервісного обслуговування (якщо необхідно).
На стадії зміцнення експортних позицій та початку експансії на закордонні ринки основною проблемою в реґіональній страте-гії стає зростання сукупності країн, у яких згодом буде розшире-на діяльність фірми. Це можуть бути: найближчі країни; подібні за мовою, соціально-культурним середовищем або рівнем еконо-мічного розвитку країни; привабливі з маркетингового погляду країни (ринки), що розташовані в різних реґіонах. Метою вибору країн буде досягнення високих фінансових результатів для пода-ль¬шої експансії та створення ефекту синергії в міжнародній дія-ль¬ності. На цій стадії фірму-експортера вже цікавитимуть не стільки параметри майбутнього маркетингового комплексу, скільки стратегії виходу на зарубіжні ринки, які б забезпечили довгострокову присутність на них.
Стадія транснаціоналізації та глобалізації діяльності також пов’я¬зана з проблемою вибору адекватних іноземних ринків. При цьому домінантою регіональної стратегії є присутність у країнах Тріади.
Для транснаціональних компаній метою вибору зарубіжного ринку є реалізація стратегії глобалізації маркетингової діяльнос-ті, а основними елементами, що контролюються у процесі вибо-ру, є можливості стандартизації міжнародного маркетингового комплексу.

Хостинг від uCoz | Неділя, 04.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS