|
У ринковому середовищі виділяють п’ять макросекторів: спо-живчих товарів, засобів виробництва, праці, грошей, цінних па-перів та інформації. Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання в бі-ль¬шості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів і послуг. У рамках економіки розвинутих країн відбулося відокремлен-ня секторів з виробництва ЕОМ, електронних компонентів, комунікаційної техніки, ПЗ, сервісного обслуговування тощо. Вони утворюють інформаційну (комп’ютерну) промисловість, або індустрію. Як показав досвід цих країн, розвиток інтелектуального, а особливо інформаційного ринку, є головним фактором інформатизації суспільства. Під ринком ІПП розуміють систему економічних відносин продуктового і грошового обігу, які виникають між суб’єктами, що пропонують обчислювальну техніку, електронні компоненти, програмне забезпечення, засоби комунікації тощо, та їх покупця-ми. Інформаційний ринок являє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність з організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів. Поняття ринку того чи іншого інформаційного продукту для інформаційної структури надзвичайно важливе: цей термін дає змогу визначити, окрім усього іншого, всю сукупність інфор-маційних структур, що функціонують у даній системі обміну, а це дає можливість виявити потенційних і реальних конку- рентів і споживачів. Такі відомості є основою для аналізу ді яльності інформаційної структури, планування її стратегії і та-ктики. Структура інформаційного ринку безпосередньо пов’язана з інформаційними потребами і відибиває можливості інформацій-них технологій різних років. Якщо у 60-ті роки головними поста-чальниками і одночасно споживачами були інформаційні служби наукових, професійних і державних установ, які працювали на некомерційній основі, а головними інформаційними продуктами на ринку були реферативні видання, інформаційні бюлетені, біб-ліотечні каталоги, які розповсюджувалися за передплатою, то у 80-ті роки з’явилися нові споживачі — представники ділового світу, які мали високу купівельну спроможність і підвищені вимоги до аналітичної інформації, яку вже не треба було обробляти. У наш час до 80% продажу інформаційних товарів припадає на бізнесовий світ — маркетингові служби промислових фірм і фінансових установ. Загалом споживачами виступають всі групи спеціалістів. У країнах Західної Європи системи масового обслуговування охоплюють понад мільйон користувачів, серед яких приблизно 75% — пересічні громадяни із середнім при- бутком, на їх частку припадає до 5% платних інформаційних послуг. Продуктивний аналіз інформаційного ринку дає змогу поділи-ти його на такі складові: • внутрішній роздрібний інформаційний ринок — стосується побутової сфери (платні комп’ютерні послуги: електронна пошта, електронні газети та журнали; телеконференції, референдуми; послуги міських довідкових бюро з обміну житла, послуги фонду зайнятості, розклад руху транспорту, повідомлення про комунальний сервіс тощо); • ринок програмних засобів; • ринок проектних і науково-дослідних робіт; • ринок реалізації обчислювальних ресурсів і послуг інформа-ційних структур; • ринок інформаційних апаратних засобів; • ринок інформаційних технологій; • ринок інформаційних ресурсів і послуг; • ринок маркетингових і консалтингових послуг; • ринок навчальних послуг; • ринок Internet-послуг; • ринок праці в інформаційній галузі. Формування інформаційного ринку відбувається водночас із розвитком інформаційної індустрії. Інституційний аналіз ринку включає всебічне вивчення пове-дінки покупців, споживачів, їх мотивів, ефективності організації збуту, коливань попиту, реклами, діяльності конкурентів. Систе-матичне і комплексне вивчення ринку дає основу для стабільної реалізації продукції. Комплексне дослідження ринку ІПП передбачає розгляд таких питань: • визначення місткості ринку ІПП; • виявлення тенденцій розвитку ринку конкретного ІПП; • дослідження тенденцій розвитку галузі. За оцінками фахівців, найпріоритетнішими є такі види марке-тингових досліджень ринку: ü обсяги продажу; ü кон’юнктура; ü реакція на новий ІПП; ü продукти конкуруючих фірм; ü вивчення місткості; ü частка в обсягах продажу; ü характеристика ринку. Визначення розмірів ринку дає змогу керівництву фірми вста-новити, яку частку ринку завоювала фірма для кожного зі своїх ІПП і що являють собою тенденції ринку. Не знаючи розмірів ринку, фірма не повинна орієнтувати- ся на простий приріст свого продажу. Якщо на графіку крива продажу іде донизу, це може стурбувати, хоча в дійсності спад у галузі в цілому може відбуватися швидкішими темпами, за-безпечуючи таким чином збільшення частки ринку, зайнятої фірмою. Дослідження ринку завершується розробкою прогнозу його розвитку. Підприємець повинен знати перспективи розвитку ринку і галузі, щоб відповідно орієнтувати діяльність своїх виробничих підприємств, збутової мережі, підприємств техніч- ного, наукового і консультаційного обслуговування. Використо-вується декілька засобів дослідження ринку, зокрема пошук вто-ринних джерел даних. Це дані про загальні характеристики, роз-міри та розташування ринку збуту (наприклад, кількість учених, інженерів, юристів, бібліотекарів, інформаційних брокерів та ін.), відомості про прогнози зростання ринку, про кількість БД тощо. Для отримання первинної інформації використовуються гру-пове глибинне інтерв’ю, групові опитування та обстеження тощо. Особливо це корисно для оцінювання нових ІПП. Для компаній-споживачів також проводиться не суцільне, а групове обстеження (найбільших груп). Як правило, найбільші компанії-споживачі охоплюються повним обстеженням, середні та дрібні досліджуються вибірково; збирання даних виконується як із вторинних джерел інформації, так і з первинних. Крім того, використовуються індивідуальні інтерв’ю, телефонні інтерв’ю, анкетування, панельне обстеження та опитування з метою вивчення закономірності поведінки, здійснення купівель (періодичність, черговість, мотивація вибо- ру та ін.), а також з метою оцінювання рекламної діяльності фірми. Обстеження та опитування можуть виявляти потенційних споживачів — осіб, не обізнаних щодо тих чи інших ІПП. Визна-чивши їх характеристики, можна точно націлити збут, адресну рекламу, стимулювання на потенційний ринок. Для оброблення результатів обстеження ринку використову-ються статистичні методи та експертні оцінки. Вертикальний ринок — ІПП фірми може бути продане пред-ставникам однієї або декількох галузей, а кількість фірм цих галузей відносно мала. Для виробників ІПП промислового призначення з вертика-льним ринком визначення розмірів ринку зводиться до збирання даних про одну галузь промисловості, яку він обстежує та обслуговує. При цьому враховується, що в результаті змін у техніці і технології цієї галузі, які відбуваються під впливом створюваних для них ІПП, ці самі ІПП після доопрацювання, переробки, коригування можуть використовуватися в тій самій галузі або в будь-якій іншій. Наприклад, такий споживач, як Міністерство охорони здоров’я має у своєму складі декілька пов’язаних між собою, але цілком самостійних частин: медп-репарати + фармацевтична промисловість + хімія + мед- техніка. Горизонтальний ринок — ІПП фірми продається покупцям багатьох галузей промисловості, тобто кількість покупців достатньо велика. Виробнику ІПП з горизонтальним ринком важливо знати ха-рактеристики всіх ринків галузевих секторів, що його станов-лять. Якщо фірма-виробник не володіє цією інформацією, вона може помилково зосередити діяльність з реалізації ІПП і сти-мулювання збуту в секторах незначної потенційної місткості на галузі, де збільшення обсягів продажу виявляється важким і дорого коштує. При вивченні місткості ринку важливо знати не тільки загаль-ні розміри, а й межі територіальних ділянок ринку, бо на основі цих відомостей керівництво планує і контролює діяльність з реа-лізації ІПП і вдається до рекламних заходів. Інституційний аналіз ринку ІПП дає структуру ринку за суб’єктами маркетингу.
|