Методи і засоби вимірювання в маркетингу - інформаційний маркетинг - Маркетинг - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
основи маркетингу
Підручник з основ маркетингу, автор Войчак
котлер основи маркетингу
циганкова міжнародний маркетинг
Підручник з міжнародного маркетингу, автор Циганкова.
дурович маркетинг
інформаційний маркетинг
Підручник з інформаційного маркетигу, все про маркетингові інформаційні системи, автор Єжова
Банківський маркетинг
Підручник банківський маркетинг, все про маркетинг у банку, автор Нікітін
Головна » Статті » Маркетинг » інформаційний маркетинг

Методи і засоби вимірювання в маркетингу

Для отримання та аналізу емпіричних даних у процесі марке-тингових досліджень необхідний робочий інструментарій — су-купність методів і засобів збирання‚ обробки та аналізу інформа-ції. Робочий інструментарій — це механічний набір засобів і при-йомів. Для вирішення конкретних‚ специфічних задач потрібний цілеспрямований вибір їх.
Вимірювання — це процес одержання інформації‚ яку згодом можна піддати аналізу. Мірою в даному випадку є одиниці цієї інформації.
Вимірюванню найчастіше піддаються люди. Їх можна «вимі-рювати» в трьох напрямах‚ використовуючи відповідні критерії:
стан буття (вік‚ соціальний стан, освіта, професія‚ кількість працюючих‚ кількість продавців‚ посередників тощо);
стан свідомості (ставлення до чого-небудь‚ сприйнятливість‚ переваги тощо)‚ знання про те чи інше, рейтинг продукту‚ рейтинг якості реклами‚ рейтинг компанії;
поведінка (купівля‚ укладання угоди тощо)‚ витрати на рек-ламу‚ продаж‚ прибутки.
Маркетингові дослідження поділяються на кабінетні та польові.
Кабінетне дослідження — це обробка вже існуючої вторинної інформації.
До таких досліджень можна віднести: аналіз потенціалу підп-риємства, аналіз мікро- і макросередовища фірми.
Польове дослідження — це збирання і обробка первинної ін-формації спеціально для конкретного маркетингового аналізу. 
Як методи одержання інформації в польових маркетингових дослідженнях використовуються: опитування, пілотаж, панель, спостереження, експеримент і експертні оцінки. 
Опитування — це з’ясування позиції людей або одержання від них відповіді на яке-небудь питання. 
Опитування може бути: 
масовим, кваліфікованим та експертним залежно від харак-теристики респондентів (пересічні громадяни, кваліфіковані фа-хівці, експерти в обраній галузі);
одиничним або груповим;
вільним (є тема і ціль, нема конкретної схеми опитування), структурованим (схема опитування містить відкриті питання з припустимим вільним формулюванням відповідей), цілком стан-дартизованим (закриті питання з альтернативними варіантами ві-дповідей);
однотемним чи багатотемним (питання стосуються багатьох тем — «омнібус»);
одноразовим чи багаторазовим;
особистим (усним інтерв’ю), телефонним, письмовим (по-штовим анкетуванням);
відкритим, прихованим, глибинним.
Кожний з видів опитування має свої переваги та вади і викори-стовується відповідно до цілей у тих дослідженнях, де вони мають максимальний ефект. А разом — це найпоширеніша форма збирання первинної інформації (близько 90%), оскільки з допомогою опитування можна виявити суб’єктивні обставини, закриті для спостереження: думки, уявлення, припущення, знання людей. 
Можна виділити такі найбільш характерні види опитування.
Поштове опитування — різноманітні опитування за допомо-гою розсилання анкет зі структурованими та стандартизованими питаннями, із запропонованими альтернативними або вільними відповідями.
Якість і достовірність отриманих відповідей залежить від кі-лькості, складності, формулювання, доречності, чіткості питань і багато іншого. Розроблення анкети — досить складний і копіткий процес, який виконується за певними правилами. 
«Омнібус» — поштове опитування, яке проводиться регуляр-но (один раз на квартал) маркетинговими фірмами на замовлення різних фірм. До анкет уносять різні питання стосовно різних про-дуктів, різних галузей, які можуть змінюватися. Це дуже зручно для невеликих фірм, які не мають грошей на проведення окремо-го дослідження і пропонують для анкети декілька питань.
Телефонне інтерв’ю проводиться для вивчення попиту, впо-добань покупців щодо конкретних продуктів. Опитування прово-диться за сценарієм, спеціально розробленим для певного сегме-н¬та ринку. 
Пілотаж — попереднє пробне опитування небагатьох респо-н¬дентів, результати якого використовують для підготовки основ-ного маркетингового дослідження, перевірки правильності скла-ду анкети і формулювання її запитань. Склад респондентів має адекватно відображати сукупність опитуваних у наступному (ос-новному) маркетинговому дослідженні.
Експертні оцінки — збирання первинної інформації під час проведення персональних інтерв’ю з фахівцями в галузі, думка яких заслуговує на увагу. Експертами можуть виступати керівни-ки різних рівнів‚ які приймають рішення або впливають на вирі-шення проблеми, що вивчається, представники наукових кіл‚ то-р¬говельні робітники.
Опитування експертів дає змогу уточнити проблему‚ що ви-вчається, проникнути в її сутність‚ виявити можливу кількість ва-ріантів вирішення її і‚ що важливо‚ уточнити доцільність прове-дення більш масштабних досліджень. Найскладнішою задачею під час проведення експертних опитувань є відбір експертів. Від добору експертів залежить рівень достовірності отриманих ре-зультатів. 
Дельфі-метод є різновидом методу експертних оцінок, коли проводять багаторазове анонімне опитування експертів, форму-ючи проміжні результати опитування для отримання кінцевої групової оцінки процесу чи проблеми.
Метод мозкової атаки — неконтрольована генерація ідей учас¬никами (7—12 осіб одного рівня ієрархії управління) групового обговорення проблеми протягом короткого терміну (15—30 хвилин). Обов’язковими умовами тут є заборона критики висунутих пропозицій та відсутність авторських прав на висловлені ідеї: кожен може їх розвивати і доповнювати, виникає спонтанне переплетіння ідей, кількість пропозицій важливіша за їх якість. Зафіксовані ідеї потім вивчаються та оцінюються, найкращі вибираються для вирішенні задач управління фірмою при пошуку нестандартних рішень.
Метод Бренстормінг — використання двох дискусійних груп менеджерів одного рівня управління, одна з яких висловлює свою думку з приводу вирішення деякої проблеми, друга обгово-рює висунуті пропозиції, відшукуючи у них негативні сторони, помилки або недоліки. При пошуку ідей нового продукту цей метод дуже ефективний.
Фокус-група — одночасне опитування у формі вільної співбесіди на задану тему протягом 1,5—3 годин, обміну думками декількох (7—10) респондентів, відібраних за певними параметрами (соціальний статус, професія, реальні чи потенційні споживачі). Це мусять бути люди, що мають власну думку щодо проблеми і здатні обстоювати її у дискусії. Це той самий спір, у якому народжується істина. Бесіду координує спеціально підготовлений ведучий (модератор), її знімають на відео, а потім аналізують. Причому аналізуються не тільки слова, а й жести і міміка, які майже не контролюються свідомістю і тому вважаються правдивішими за слова. Отримана інформація — це попередня, якісна оцінка ситуації чи події та її розвитку.
Панель — повторюване збирання даних в одній і тій самій групі осіб чи об’єктів через рівні проміжки часу. Використовується для вивчення динаміки розвитку або поведінки деякого предмета дослідження (збут, попит, переваги покупців). При цьому предмет, тема аналізу, сукупність об’єктів дослідження — постійні.
Цей метод найбільш ефективний для використання на інфор-маційних ринках зі швидко змінюваною ситуацією, бо панель дає змогу фіксувати поточні зміни. Теоретично це виглядає привабливо, бо панельним дослідженням можна піддавати покупців, їх сім’ї, продавців, фахівців, підприємців. Але практично репрезентативну панель (до декількох тисяч респондентів) досить важко сфор¬мувати (знайти об’єкти та заохотити їх до співпраці), врахувати 
всі можливі недоліки (відмови, недбалі та неправдиві відповіді, неприродна підконтрольна поведінка та ін.). Взагалі, важко вмовити респондентів фіксувати абсолютно всі покупки, ще важче — перевірити це. Панельне дослідження досить дорого коштує і може проводитися лише спеціалізованими дослідними організаціями. 
До вільних особистих опитувань належать глибинне і приховане опитування.
Глибинне інтерв’ю, або зондаж підсвідомості — метод опиту-вання, коли задаються питання, які не мають прямого відношен-ня до проблеми, але відповіді на них містять неусвідомлену рес-пондентом інформацію щодо неї.
Приховане опитування — метод отримання розвідувальної інформації, що має конфіденційний або секретний характер, яку неможливо отримати офіційним шляхом (це можуть бути, наприклад, стратегічні плани, нові продукти і т. ін. )
Спостереження — планомірне дослідження реакції об’єкта на деякі події, без впливу на його поведінку.
У маркетингу використовуються спостереження з допомогою різноманітних технічних засобів, безпосереднє спостереження‚ документовані записи в стандартизованих формах‚ технічні засо-би: прилади фізіологічного контролю‚ відеокамери‚ магнітофони. Вони забезпечують достатній ступінь точності‚ але не завжди отримані фактори відіграють першорядну роль для вирішення конкретних проблем.
Наприклад, електронні прилади піплметри, підключені до те-левізора, фіксують усі переключення з каналу на канал протягом усього часу роботи телевізора. Це дає змогу проводити моніто-ринг популярності передач з метою подальшого використання даних для дослідження та реклами в різних регіонах країни.
Немеханічні засоби спостереження використовуються в мар-кетингових дослідженнях значно ширше (наприклад ревізії).
Як спосіб отримання інформації спостереження застосовуєть-ся значно менше ніж опитування, але воно має свої переваги (не-залежність від прагнення об’єкта до співробітництва, від його мовної інтерпретації та мотивації своєї поведінки (вибору), біль-ша об’єктивність). Як недолік можна відзначити суб’єктивність спостерігача, хоча є можливість зменшити її, якщо проводити не вільне, а стандартизоване спостереження за певними схемами та категоріями поведінки.
Експеримент — дослідження впливу одного незалежного фа-ктора на інший (або інші) при одночасному контролі (ізолюванні) сторонніх факторів. 
Є інформація, яку неможливо отримати шляхом спостережень чи опитування, бо в реальному бізнесі (як і в житті) неможливо йти відразу декількома шляхами, а потім вибрати кращий з них. Експерименти поділяють на лабораторні, що проходять за штучних обставин, та польові, що відбуваються в реальних умовах. 
Лабораторний експеримент — це імітаційне моделювання поведінки об’єкта маркетингу. В лабораторному експерименті можна довільно змінювати незалежний фактор і отримувати ізо-льовані зміни досліджуваної величини, імітуючи функціонування об’єкта маркетингу. Дослідник, активно втручаючись у процес, може встановити причинно-наслідкові зв’язки факторів. Це свого роду теоретична розвідка для майбутнього вибору найкращого шляху подальшого розвитку подій. Наприклад, щоб оцінити і ви-брати одне з альтернативних рішень, треба визначити передбачуваний ефект кожного з них; можна надати інформаційний продукт окремим споживачам для випробовування, щоб перевірити сприйняття його користувачем. 
Польовий експеримент — це дія, спрямована на всю сукупність досліджуваних об’єктів. Наприклад, тестування ринку, коли штучно змінюють ціну продукту або пропонують пробну партію нового продукту чи нову послугу. В інформаційній галузі поширені польові експерименти як засіб просування продуктів і послуг на інформаційному ринку і засіб перевірки реакції споживачів: безкоштовні демо-версії, умовно безкоштовне (тимчасове) користування новими продуктами, оплата знайдених помилок і недоліків у інформаційних продуктах пробної партії (версії) тощо.
На практиці польові та кабінетні дослідження доповнюють одне одного.
Для ефективного використання результатів експерименту не-обхідно якомога ретельніше встановити: вплив незалежного фа-
ктора на ціль дослідження; наскільки однозначно інтерпретовано результати експерименту; наскільки сам експеримент близький до реальних умов бізнесу; чи може він бути поширений до пов-номасштабних маркетингових заходів за відповідним управлін-ським рішенням.
Усі задачі вимірювання розв’язуються за різними дослідними методами, які традиційно поділяють на кількісні та якісні.
Кількісні методи призначені для вимірювання ринку, тобто для визначення обсягу ринку, частки його сегментів, частки різ-них фірм, присутніх на ринку, частоти купівлі, рівнів розподілу 
і т. ін. Кількісні дані потребують певної точності, тому викорис-товувані методи мають бути достатньо опрацьованими. Кількісні вихідні дані завжди базуються на екстраполяції вибіркової сукуп-ності на всіх покупців або на весь ринок, тому розроблення вибі-р¬ки та вибір методів розв’язання проводяться ретельно та обґрунтовано.
Якісні методи призначені для виміру розуміння проблеми, тобто відповідають на запитання «як?» і «чому?». Тому більшість якісних досліджень націлені на вивчення споживача, на мотивацію його поведінки. Найчастіше якісні дослідження проводяться на невеликих вибірках, через що тут неможливо використовувати екстраполяційні методи і робити узагальнення на всю сукупність даних. Більшість якісних опитувань виконується за допомогою різних методів інтерв’ю.
Методи збирання первинної інформації наведено у табл. 4.1.
Таблиця 4.1
МЕТОДИ ЗБИРАННЯ ПЕРВИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Якісні методи збирання 
первинної інформації Структуроване 
збирання інформації Організація 
експерименту
Експертне опитування, фокус-групи (дискусія),
глибинні інтерв’ю,
приховане опитування,
пілотажне опитування,
дельфі-метод,
метод мозкової атаки,
метод Бренстормінг Поштове опитування, 
«омнібус»,
телефонне опитування, особисті інтерв’ю,
панельні дослідження,
спостереження Лабораторний експеримент (імітаційне моделювання), 
експеримент у ринкових умовах

У практиці збирання даних звичайно комбінують наведені за-соби. Наприклад‚ телефонний дзвінок із проханням провести особисте інтерв’ю або відповісти на питання анкети, відправле-ної поштою, або особисте інтерв’ю і наступні уточнення телефо-ном. Можна порівняти переваги та вади різних методів збирання первинної інформації (табл. 4.2).

Таблиця 4.2
ПЕРЕВАГИ ТА ВАДИ ЗАСОБІВ ЗБИРАННЯ 
ПЕРВИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Переваги Вади
Особисте інтерв’ю
Можливість викликати цікавість Потребує багато часу
Можливість збільшити кількість учас¬ників Дорого коштує
Можливість зменшити кількість від-мов Існують перешкоди адміністративного характеру
Можливість задавати складні питання
Можливість роз’яснити деякі питання
Можливість дати варіації питань
Найприйнятніше‚ якщо немає точного списку опитуваних
Продовження табл. 4.2
Переваги Вади
Телефонне опитування
Проводиться з єдиного центру зі спеціальним обладнанням Неможливо вирішити складні питання
Легко отримується дослідником Неможливо ранжирувати відповіді
Не витрачається час на дорогу Неможливо спостерігати реакцію респондента
Можливість задавати повторні питання з мінімальними витратами Неможливо зібрати великий обсяг інформації
Відсутні складні адміністративні проб¬леми Важко зробити репрезентативну 
вибірку (особливо в Україні з низь-ким рівнем телефонізації і низькою якістю роботи телефонного зв’язку)
Можливість зв’язатися із зайнятими людьми
Поштове опитування
Точність відповідей‚ їх поміркова-ність Важко визначити кількість учасників надання відповідей
Дешевизна Неможливо пояснити важкі питання
Короткий термін проведення Важко передбачити темп відповідей
Особливо прийнятний для конфіден-ційних питань
«Омнібус»
Дешеве для замовників Придатне тільки для початкових 
досліджень
Для багатьох замовників
Регулярність
Експертне опитування
Короткий термін проведення Важко добрати експертів
Незначні фінансові витрати
Уточнює сутність проблеми 
і подальший розвиток її
Продовження табл. 4.2
Переваги Вади
Фокус-групи
Можливість взнати думку спеціалістів, теоретиків і практиків Неформалізовані результати опиту-вання
Можливість появи нових ідей Важко знайти кваліфікованого модератора
Експрес-оцінка ситуації, продукту Важко добрати необхідних респон-
дентів
Дельфі-метод
Анонімність експертів Забирає багато часу
Наочність результатів Консервативність оцінок
Думка експертів з обраної проблеми
Метод мозкової атаки
Потребує мало часу Не може використовуватися часто
Сприяє народженню нових непередбачених рішень та ідей
Метод бренстормінг
Використовується для пошуку нового продукту Складно знайти рівноцінні команди менеджерів відповідної ланки
Можливість відразу відкинути нереальні пропозиції
Пілотажне опитування
Короткий термін проведення Придатне для попереднього загального аналізу ситуації 
Не потребує великих витрат
Відкидає явно хибні шляхи 
досліджень
Глибинне інтерв’ю
Допомагає визначити поведінкові характеристики та уподобання споживачів Не придатне для проведення кількісного аналізу
Закінчення табл. 4.2
Переваги Вади
Приховане інтерв’ю
Допомагає знайти інформацію, яку іншим шляхом отримати неможливо Неможливе планування її отримання
Незамінне при розробленні стратегій розвитку фірми Неможливі посилання на джерела
Панельні дослідження
Визначає динаміку розвитку Складно сформувати репрезентативну панель
Допомагає визначати і коригувати стратегію Складно підтримувати стабільну панель
Дає змогу робити прогнози Великі витрати
Спостереження
Незалежність від спостережуваного об’єкта Суб’єктивність спостерігача
Можливість моніторингу рухомих об’єктів і динамічних процесів Великі витрати при використанні технічних засобів спостереження
Лабораторний експеримент
Малі витрати Важко забезпечити чистоту експерименту
Можлива перевірка великої кількості варіантів Не існує цілковитої незалежності чинників
Корисний у виборі альтернативних рішень
Експеримент у ринкових умовах
Можливість перевірки реакції об’єкта на маркетингові заходи Потребує додаткових витрат на рекламу експерименту
Економія коштів незалежно від ре-зультату Учасники експерименту — тільки невелика, непередбачувана, найбільш активна і допитлива частина генераль¬ної сукупності
Треба сказати, що телефонне опитування в нашій країні поки що не може розглядатися як прийнятний засіб проведення масш-табних досліджень. Це передусім пов’язане з тим, що телефона-ми забезпечено далеко не всіх потенційних опитуваних, що може призвести до значних похибок. Крім того, телефонні дзвінки в окремі квартири сприймаються негативно, як розиграш, і не сприяють установленню ділового контакту. У країнах з розвине-ною ринковою економікою цей засіб — один з найпоширеніших. 
Щодо проведення поштового опитування в нашій країні‚ то його організація теж пов’язана із труднощами. По-перше‚ важко скласти точний список адресатів через відсутність централізова-них оновлюваних джерел вторинної інформації. По-друге‚ біль-шість підприємств мають різні організаційні структури. Часом неможливо передбачити‚ хто з керівництва приймає остаточні рішення. Це призводить до того‚ що анкета не потрапляє до тих‚ хто може бути зацікавлений у дослідженні і вирішенні проблеми. Це суто адміністративні проблеми. Тому перед тим як розсилати анкети поштою, необхідні телефонні переговори для з’ясування конкретних адресатів. По-третє‚ поштове опитування‚ особливо на промисловому ринку‚ досить часто сприймається опитуваними як вторгнення у внутрішнє життя фірми або підприємства і викликає підозру та недовіру. Тому інколи при проведенні поштових опитувань вимагаються різноманітні супровідні листи з боку вищих керівних органів‚ щоб вони викликали довіру. В деяких випадках можна скористатися різноманітними заохоченнями: знижки при купівлі‚ система призів тощо. В середньому кількість відповідей становить 10% від кількості відправлених анкет.

Хостинг від uCoz | Понеділок, 05.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS