|
Результатом використання НІТ є надання користувачеві даних у вигляді інформаційних послуг на базі інформаційних продуктів. Інформаційний продукт відбиває інформаційну модель деякої предметної сфери в уявленні виробника. Цінність інформаційного продукту та його комерційний успіх залежить від того, наскільки він задовольняє потреби користувача. Інформаційна модель в уявленні користувача та модель, надана виробником, ніколи не збігаються, оскільки користувач не завжди може чітко визначити, яка інформація йому потрібна, а отже, побудувати чітку модель. НІТ надають користувачеві не тільки інформаційний продукт, а й засоби для пошуку та обробки інформації, яка відповідає пот-ребам користувача, де б вона не знаходилася. Ця можливість є інформаційною послугою. Поява інформаційних послуг розширила попит на інформаційні продукти, оскільки сприяла наближенню їх до користувача, а також зближенню інформаційних моделей користувача та виробника. Крім цього, користувачеві іноді необов’язково купувати цілий інформаційний продукт, а тільки його певну частину, що робить інформацію для нього дешевшою. У загальному вигляді сучасні технології розповсюдження ін-формації передбачають, що користувачі з деякого термінального пристрою «спілкуються» з інформаційними продуктами, основ-ними з яких є бази даних, з допомогою програмних засобів у реа-льному часі шляхом діалогу. Відповідні технології називаються інтерактивними (on-line). Основні види сучасних технологій — віддалені АБД, ІПП на технічних носіях, відеотекст. Послуги АБД можуть надаватись у локальному (local) та віддаленому (remote) режимах, або ж користувач може отримати їх через посередника. ІПП на технічних носіях (дискетах, CD-ROM) — це текстові файли, БД, програми і т. ін. Інформаційні послуги, які організу-ють доступ до цих продуктів, надаються за допомогою спеціаль-них програм, які постачаються користувачеві разом з даними, тобто є частиною інформаційного продукту. Відеотекст — технологія, що забезпечує відеографічне обслу-говування користувачів, за якого можна використовувати телеві-зор зі спеціальним адаптером для підключення модема та клавіа-тури; дає інтерактивний доступ до інформаційних продуктів. Якщо основними користувачами АБД є, як правило, професіо-нали, споживачі інформації ділового та науково-технічного ха- рактеру, то відеотекст-технологієй користуються рядові користувачі, які, можливо, не вміють працювати на ПК і отримують інформацію побутового та розважального характеру (телефонні довідники, новини, спорт, прогнози погоди, гороскопи, відеоігри, прайси тощо) з тестових БД. Ця інформація не припускає подальшої обробки. Основними користувачами термінальних пристроїв є інформаційні інститути, які виступають посередниками між кінцевими користувачами та постачальниками інформації (бібліотеки, інфор¬маційні центри), потім власниками терміналів стають інформаційні брокери, які проводять платний пошук у БД, а також споживачі, які користуються терміналами на роботі чи вдома. Доступність недорогих термінальних пристроїв і телекомуніка-ційних послуг справила великий вплив на формування плато-спроможного попиту на ІПП галузей інформаційного сервісу. Інтерактивні служби є центральною ланкою індустрії інтерак-тивних послуг. Однак на практиці інтерактивні служби традицій-но розглядаються як продавці чи розповсюджувачі (дистріб’ю-тори) інформації, що не зовсім відповідає дійсності, оскільки не враховує великої роботи із забезпечення доступу до БД та передачі іформації користувачу, на яку витрачаються десятки тисяч доларів. Інтерактивні служби, як і АБД, бувають комутованими, спеціалізованими та міжсистемними. Від цього залежать і ринки збуту. Комутовані інтерактиввні служби надають будь-яку інфор-мацію загальнодоступними лініями зв’язку будь-якому користу-вачу, який має ПК чи модем (це інформаційні супермаркети та кіоски). Спеціальні інтерактивні служби: вузькотематична інформа-ція; спеціальне термінальне обладнання та спеціальний зв’язок (стратегічна інформація, оперативна комерційна інформація, ко-тирування цінних паперів у реальному часі); користувачі повинні знати мови кожної інформаційно-пошукової системи (ІПС), що незручно. Міжсистемні інтерактивні служби забезпечують послуги ін-телектуального шлюзу, завдяки яким користувач може підключа-тися до будь-яких АБД, які доступні через цей шлюз, та працювати з ним за допомогою єдиної мови. Передбачається, що головна маркетингова підготовка прово-дитиметься комутованими службами, оскільки вони орієнтують-ся на попит споживачів, забезпечують пропозицію переважної частки інформаційних продуктів і послуг більшій частині спожи-вачів. На думку спеціалістів, для вітчизняного ринку цей шлях роз-витку інтерактивних послуг виявиться характерним, тому що створення комутованих АБД є одним із самих реальних шляхів його розвитку. Інтерактивні послуги — це ідеологічно відносно новий на-прям в інформаційній діяльності, новий підхід до самої інформації і технології отримання її. Виробники БД, інформаційні служби, посередники намага-ються розробити власну стратегію бізнесу, визначити власну ринкову нішу. Ситуація на внутрішньому українському ринку загострюється через успішне вторгнення на нього західних інформаційних служб. На загострення конкуренції впливає і той факт, що американські та європейські інформаційні служби мають загальні БД. На ринку інтерактивних послуг досить важко встановити чітку класифікацію його суб’єктів. Найбільшого поширення набула класифікація, яка використовується фірмою Cuadra/Elservier: 1. Виробники БД (database producers) — організації, які вико-нують збирання інформації та переведення її у машинозчитувану форму. 2. Інтерактивні служби (onlineservices, vendors, operators, hots) — організації, які виконують інтерактивний доступ до БД, тобто які створюють та експлуатують АБД (основний об’єкт рин-ку); іноді вони самі виробляють БД. 3. Шлюзи чи міжсистемні інтерфейси (dateways) — органі-зації, які надають доступ до АБД. 4. Телекомунікаційні служби (carriers, telecommunication — network services). 5. Користувачі (users), які поділяються на кінцевих користу-вачів (end-users) та проміжних користувачів чи посередників (intermediaries), які надають своїм клієнтам послуги з інформаційного пошуку. До них відносять: бібліотеки, інформаційні центри загального користування (public information centeres), брокерів — спеціалістів-професіоналів, які займаються платним інформаційним обслуговуванням клієнтів. Взаємовідносини між виробниками БД та інтерактивними службами. Відносини між виробниками БД та інтерактивною службою будуються на основі укладеного між ними договору про комерційну експлуатацію БД. Згідно з його умовами інтерактивна служба завантажує бази даних, отримані від виробника, в АБД і здійснює комерційну екс-плуатацію їх. Виробник БД у свою чергу відповідає за достовір-ність і ліцензійну чистоту інформації, а також за регулярне онов-лення її. Найважливішим розділом цього договору є положення про фінансові розрахунки між сторонами. Відомі такі схеми роз-рахунків: орендна та розподілена [77]. При виборі орендної схеми розрахунків інтерактивна служба сплачує виробнику БД деяку фіксовану суму за право експлуата-ції БД, привласнюючи у такий спосіб весь можливий прибуток. Механізм оренди вигідний інтерактивній службі, якщо вона вважає БД комерційно перспективною, а орендну плату — невисокою. Оренда також може бути вигідною виробнику БД, який в даному випадку перекладає весь ризик, пов’язаний з невизначеністю попиту, на інтерактивну службу. Але водночас виробник втрачає частину прибутку, якщо БД користуватиметися попитом. Розподілена схема не передбачає жодних попередніх платежів виробнику БД, тому що розподілу підлягає лише реально отриманий прибуток. Цей механізм переважає на практиці, оскільки рівномірніше розподіляє ризик між учасниками угоди. При розподілі прибутку частка виробника БД в середньому становить 25—45%, інтерактивної служби — 55—75%. Розподілена схема може бути реалізована двома шляхами. За першим підраховується загальний прибуток, отриманий від комер¬ційної експлуатації БД, і саме він є базою для розподілу. В цьому випадку учасники договору сумісно встановлюють ціни, за якими здійснюється розрахунок з користувачами. Поширенішим є інший спосіб, коли виробникові БД виплачується його частка у вигляді авторського гонорару, чи роялті (royalty). Розмір роялті оговорюється в угоді чи ліцензійній угоді (Incense agreement) як ціна, сплачувана інтерактивною службою за реальну роботу користувача БД. При цьому встановлення кінцевих тарифів віднесено до компетенції інтерактивної служби. Однією з головних проблем, пов’язаних з реалізацією розподі-леної схеми взаємовідносин, є контроль виробника БД за достовірністю інформації про реальне використання АБД. Не існує жодного універсального механізму контролю, і виробники БД змушені покладатися на порядність своїх партнерів і підконтрольність аудиторським органам. У західних країнах порушень угод не спостерігалося. Але не можна сказати, що так буде і в українській практиці. Взаємовідносини інтерактивних служб з користувачами. Для отримання доступу до АБД користувач повинен укласти контракт з інтерактивною службою, а також з організаціями, що надають телекомунікаційні послуги. Практика інформаційного ринку сформувала свої стандарти щодо документів такого роду. Обов’язковою частиною контрактів між користувачем та інтерак-тивною службою є такі положення: 1. Предмет контракту — забезпечення інтерактивного доступу користувача до ресурсів АБД. 2. Обов’язки сторін: виконання інтерактивною службою умов контракту; надання користувачеві паролів і необхідної докумен-тації; використання останнім лише власних паролів для роботи в системі і непередача їх третім особам. 3. Порядок розрахунків із зазначенням валюти платежу. 4. Гарантії достовірності інформації. 5. Авторські права на інформацію. 6. Форс-мажор (звільнення сторін від обов’язків по контракту у випадку обставин неподоланої сили). 7. Дотримання конфіденційності щодо предмета контракту, імені та адреси користувача, а також складу інформації запиту. 8. Строк дії контракту, умови його подовження, змін і розтор-г¬нення. 9. Порядок вирішення можливих непорозумінь. Додатками до контракту є перелік БД, доступних користувачеві, і тарифи за роботу з АБД, чи прайс-лист. Після укладення контракту користувачеві відкривається до-ступ до всіх БД, що містяться в АБД, або до деяких з них (остан-нє має місце тоді, коли вимагається передплата на БД). При цьому користувач отримує ідентифікатор і пароль, за якими його розпізнає інтерактивна служба. Авторські права на інформацію звичайно належать виробни-кам БД (рідше — генераторам первинної інформації). Із цих прав випливають різні обмеження на застосування користувачами отриманих даних, що запобігають їх несумлінному використан-ню (non-fair use). Ці обмеження регулюють можливість перекачування інформації, тобто її нагромадження, тиражування, розповсюдження тощо, і можуть передбачати, наприклад, заборону перекачування інформації з БД, комерційного розповсюдження інформації (перепродажу), публікації отриманої інформації. Звичайно авторське право не поширюється на загальнодосту-п¬ні матеріали: урядові документи, а також усілякі статистичні дані, дослідження чи звіти, що публікуються державними органами, історичні дані, інформацію довідкового характеру (каталоги і т. п.) тощо. За підсумками роботи користувача протягом деякого календар¬ного періоду (як правило, місяця) виставляється рахунок, що підлягає сплаті. Разом з рахунком користувач отримує його розшифровку, що відображає характер роботи з АБД у даному періоді. Своєчасне і правильне виставлення рахунків забезпечується спеціально розробленими підсистемами у складі програмних засобів АБД-підсистемою збирання та аналізу статистики використання АБД і підсистемою розрахунків з користувачами.
|