|
Увесь спектр продуктів світового ринку є і в Україні. Загаль-ний огляд розвитку інформаційного ринку України та його тенден¬цій дає можливість зробити такі висновки. Обчислювальна техніка: в основному — ПК (доступні за ці-ною та у використанні). Спостерігається тенденція переходу від безладної закупівлі будь-яких ПК до деякого усвідомленого придбання: з’являється ринок дешевої техніки, ринок доступного багатьом обладнання, формується ринок фірмових і марочних продуктів. Існує спеціалізація за функціональними ознаками: периферія, мережеве устаткування тощо. Почалося загальне захоплення локальними мережами, поворот до інших класів машин, використання робочих станцій, до комп’ютерних засобів зв’язку. Зникають з ринку фірми, що постачають техніку низької якості з Південно-Східної Азії. Програмне забезпечення: обсяг піратських продуктів стабілізувався; більшість фірм при об’єднанні різноманітних програмних засобів у мережі доходить висновку щодо необхідності купувати тільки ліцензійні ПЗ, бо піратські копії ще можуть незалежно працювати на декількох ПК, але в мережі існує велика ймовірність збоїв. Найбільший інтерес викликають UNIX, Windows NT, Windows 98, Novell, Lotus, перехід від FoxPro до складніших систем. Є вітчизняні високоякісні розробки. Інформаційні послуги на ринку є практично всі. Віддають пе-ревагу комплексним послугам: купити апаратуру + сервісне об-слуговування. Основні суб’єкти на українському комп’ютерному ринку покуп¬ця — банки, страхові компанії, нові акціонерні товариства. Підприємства колишнього державного сектору закупили комп’ю-терну техніку ще в роки застою, вони зараз не мають нині великого бажання переоснащуватися і закуповувати нову. Підприємствам, перетвореним на акціонерні товариства, немає сенсу купувати або нарощувати нові комп’ютерні лінії, що ввійдуть до основних фондів за новою високою ціною. Основні клієнти комп’ютерних фірм — організації, що об’єдналися у корпорації або отримали значні іноземні інвестиції і перед якими постало завдання автоматизації виробництва. Єдиного комп’ютерного ринку України із загальними закона-ми конкуренції немає. Ринок поділений на сфери впливу найбі-льших комп’ютерних фірм за галузевими і відомчими ознаками. Поступово зникає інститут «човників», з якими фірмам, що зай¬маються легальним бізнесом, змагатися було досить важко. Україна має своє інформаційне поле. Тут потрібно відтворювати весь комплекс маркетингу — виставки, рекламні кампанії; інші заходи на українського споживача практично не впливають. У цілому комп’ютерний ринок в Україні швидко розвивається, хоча тут менше комп’ютерних фірм, менші обсяги продажу техніки і, відповідно, програмних продуктів — адже самий ринок менший ніж, наприклад, у Росії. Мало системних інтеграторів, оскільки мало клієнтів, що вимагають системного підходу. Якщо порівнювати ринок кінцевих користувачів з російським, то він фактично пропорційний кількості населення країни та її тери-торії. Особливих, докорінних відзнак у рівні розвитку ринку ІТ немає. На початку кожного року багато вітчизняних компаній, зішто-в¬хуючись із проблемою отримання достовірних даних про ринок, змушені використовувати для цього найрізноманітніші джерела: висновки професіоналів-маркетологів, цільові замовні дослідження, власну аналітику тощо. Оцінку місткості окремих сегмен¬тів вітчизняного комп’ютерного ринку проводили визнані фірми в галузі маркетингових досліджень. Однак висновки навіть цих організацій часто бувають далекі від реального стану справ, через те що використовувані ними методи оцінювання ринку неприйнятні в наших умовах. Проте не може бути сумнівів щодо необхідності проведення такої роботи в Україні та її практичній корисності для всіх суб’єктів ринку (у тому числі й для вендорів), насамперед для планування бізнесу, а також для розуміння компанією свого місця на ринку. Без планування і прогнозування неможлива ніяка комерційна діяльність. Що стосується українських компаній, які працюють у сфері інформаційних технологій, то вони при цьому, як правило, базуються на даних власного відділу продажу, що надає інформацію про підсумки роботи за звітний період (місяць, квартал, рік), і відділу маркетингу (за наявності такого), що оцінює перспективи діяльності в тому або іншому секторі ринку за різними прямими та непрямими даними. У великих фірмах подібний процес розбитий на етапи, у ньому беруть участь різні посадові особи і категорії персоналу; у невеликих — це може бути покладено на одну людину (звичайно — керівника). На підставі ринкових оцінок та іншої маркетингової інформа-ції плануються обсяги продажу компанії, її прибуток, витрати на рекламу, динаміка зростання, ставляться завдання щодо зміцнен-ня позицій у тому або іншому сегменті, захоплення певної частки ринку або початку робіт у новому напрямі. Дистриб’юторам, зокрема, це допомагає оптимізувати складські запаси, планувати постачання, вендорам — оцінити привабливість локального ринку, а отже, можливість інвестицій. Так, у представництві LG Elec¬tronics постачання деяких видів продукції планується на три-чотири місяці наперед і, природно, без оцінки обсягів продажу тут обійтися неможливо. Московському представництву Intel мар¬кетингова інформація необхідна насамперед для того, щоб відстежувати тенденції розвитку ринків ПК у різних країнах і потім, на підставі оцінок і статистики, займатися плануванням. В останні роки Intel активно працює в різних частинах світу, за межами США відкриваються торгові представництва, створюються мережі дистриб’юторів і т. п. (в Україні, Чехії, Польщі, Словенії тощо). Це потребує ретельного і продуманого планування, що у свою чергу викликає необхідність збирання та аналізу всебічної інформації про стан і тенденції розвитку тих або інших ринків. І, нарешті, експертні та статистичні оцінки місткості комп’ю-терного ринку в цілому та його окремих сегментів дають змогу компаніям визначити свої позиції в якійсь галузі діяльності, спів-віднести їх з позиціями конкурентів, побачити перспективи. Для розроблення, коригування або повної зміни ринкової стратегії фі-рма повинна мати нормальну систему координат, тобто розумі-ти місткість ринку, знати його основних гравців, щоб оцінити свої позиції на ньому, бачити перспективи подальшої роботи за кожним напрямом. Однак усе це має місце і дає позитивний ефект тільки тоді, ко-ли ринок оцінений правильно, реально. Безумовно, завдання це непросте, але здійсненне, якщо більшість компаній, що працю-ють в Україні, будуть зацікавлені в об’єктивності вихідної (від них) і вхідної інформації. Однак, на жаль, результати діяльності фірм (у тому числі й іноземних) або приховуються, або, найчастіше, спотворюються; на ринку циркулює інформація недостовір¬на, непридатна для аналітики і для нормального планування бізнесу на її основі. Це дезорієнтує ринок. Можна навести схему, запропоновану Джойсом Сронипа, ме-неджером з розвитку бізнесу Microsoft в Україні, для пояснення причинно-наслідкових зв’язків появи і поширення недостовірної інформації на українському IT-ринку. На початку ланцюжка — великі та середні комп’ютерні фірми (наприклад, складальники ПК), що свідомо завищують кількісні показники результатів своєї діяльності з метою створення іміджу більш солідної та ефективно працюючої компанії, ніж є насправ-ді, і в такий спосіб прагнуть домогтися прихильності споживачів, дистриб’юторів, вендорів. У свою чергу, українські дистриб’ю-тори і фірми, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, іноді неправильно інформують вендорів, сподіваючись одержати від них сильнішу маркетингову підтримку (особливо в тих випа-д¬ках, коли виробник тільки виходить на ринок або змінює основ-ного партнера) і виділитися серед конкурентів. Іноземні фірми і насамперед їхні українські представництва можуть оперувати де-що перебільшеними даними щодо місткості локального ринку і своєї частки на ньому, щоб одержувати великі маркетингові фон-ди в батьківської компанії, і, помиляючись щодо реальної містко-сті ринку, нав’язують дистриб’юторам свідомо нездійсненні пла-ни продажу. У свою чергу, дослідні організації (і преса), спираючись на всі ці дані, роблять хибний висновок про місткість того або іншого ринкового сегмента, на який, зрештою, орієнтуються в плануванні місцеві фірми. У реальному житті усе набагато складніше, проте ця схема адекватна тому, що відбувається. Результат таких помилок — за-товарювання складів дистриб’юторів, демпінг, збитки, руйнуван-ня каналів. Безумовно, згодом компанії набувають досвіду, пристосову-ються до планування в умовах дефіциту об’єктивної інформації, самостійно займаються дослідженням ринку, поступово досяга-ють відповідності прибутків і витрат. З проблемою нестачі достовірної маркетингової інформації зі-штовхуються резиденти не тільки українського, а й російського комп’ютерного ринку, що завжди вважався розвинутішим. І там компанії також змушені розробляти і застосовувати власні мето-ди одержання інформації та її оцінювання, незважаючи на те що IDC і Dataquest працюють у Росії набагато активніше. Наприклад, LG Electronics для оцінки українського ринку ви-користовує дані маркетингових досліджень, які щорічно прово-дяться незалежними організаціями на замовлення деяких її парт-нерів. У компанії «Merisel-Україна» планування засноване на статистиці продажу і на прогнозах дилерів. «Квазар-Микро» має власну маркетингову службу, але при плануванні менеджери ко-ристуються не тільки її даними, але й різною непрямою інформа-цією (наприклад, при оцінюванні ринку ПК аналізується продаж процесорів і жорстких дисків). Аналогічним способом діють у «Мдм-Сервис», ASBIS-Ukraine і в ряді інших великих фірм. Досить цікава й ефективна схема збирання інформації та оці-нювання ринків ПК існує в Microsoft. Від менеджерів з підтримки OEM-партнерів на всіх локальних ринках (у Microsoft близько 400 таких співробітників) у штаб-квартиру постійно надходять дані про складальників ПК (у компанії вони називаються System Builder). При цьому враховуються місцеві умови, оцінюються об-сяги випуску ПК кожним складальником, загальний потенціал і динаміка зростання ринків. На підставі цих даних плануються обсяги продажу на рік уперед і відповідно до них — витрати на рекламу і маркетинг. Причому відповідальність за точність про-гнозу цілком лежить на менеджерах, відповідальних за розвиток бізнесу у визначеному регіоні, що потребує від них детального знання ринку. За помилки можна навіть поплатитися роботою в компанії (якщо план завищено) або (у протилежному випадку) опинитися з надто малими ресурсами, що не відповідають потен-ціалу ринку і є недостатніми для стимулювання продажу. Через свою специфіку періодичні комп’ютерні видання акуму-люють величезну кількість різного роду інформації про ринок, думки фахівців (експертів), оцінки незалежних компаній, які по-тім можна аналізувати, зіставляти отримані результати з відкри-тою статистикою й у такий спосіб поступово наближатися до іс-тини. Вони — один з можливих способів одержання реальних ринкових оцінок, якими можна користуватися. З усіх факторів, що впливають на ринок ІПП України, можна виділити основні, які позитивно впливають на ринок ІПП та еко-номіку підприємств, що використовують обчислювальну техніку і програмне забезпечення. Це: • динамічні зміни в середовищі користувачів ІПП; • ощадливе ставлення за нових умов до коштів, що виділяють-ся на комп’ютеризацію, відмова від нерентабельних і дорогих робіт і послуг. Раніше цілеспрямовано виділені кошти обов’язко-во мали витрачатися в повному обсязі, зараз вони формуються за рахунок власних джерел; звідси — відмова користувачів від по-слуг обчислювальних центрів (ОЦ); • масове використання ПК, які змінили структуру парку ЕОМ, номенклатуру робіт і послуг і прикладного ПЗ; • великий вибір пакетів прикладних програм (ППП) для ПЕ-ОМ, орієнтованих на користувачів-непрофесіоналів, дав можли-вість колишнім користувачам ОЦ вирішувати задачі на своїх ро-бочих місцях. Дуже зріс попит на ППП комплексної обробки текстової і графічної інформації. Народжується цивілізований ринок програмних продуктів і послуг, конкуренція між виробниками. Але поки що на ринку пе-реважає в основному перепродаж обчислювальної техніки, оргтехніки і ПЗ. На український ринок ІПП негативно впливають такі фактори: 1. Падіння промислового виробництва, інфляція, низький курс конвертації. Західним країнам вигідні: • дешеві трудові ресурси з високим професійним рівнем; • нестача інвестицій, тому вони відкривають свої представни-ц¬тва, укладають спільні контракти (з відносно низьким рівнем заробітної плати) і, власно кажучи, вкладають гроші у свої підп-риємства; • зниження витрат для західних виробників прикладного ПЗ, а не обчислювальної техніки. Конкуренція є тільки на ринку ПЗ (штучний інтелект, експертні системи, CASE-технології). 2. Невідповідність між матеріальним рівнем користувачів і ці-нами на нові технічні і програмні засоби. Ціни заважають засто-совувати їх повсюдно. Купівля ПК розглядається як вкладення грошей, що запобігає впливу зовнішнього середовища, його ви-бір — міркування престижу. 3. Загальна економічна відсталість: • зменшення кредитів; • неможливість комплексно досліджувати ринок ОТ і ПЗ; • брак бюджетного фінансування; • відсутність спонсорів. 4. Відсутність інфраструктури ринку: • не всі можуть організувати супровід своїх продуктів (тільки реалізація, без супроводу); • немає єдиної методики супроводу і тестування однотипних продуктів. 5. Недотримання авторських прав на інтелектуальну влас-ність. Немає методики визначення сум позову до осіб, що порушують авторські права. Незважаючи на захист ПЗ від копіювання, «спеціалісти» знімають його і виконують русифікацію, за якої часто втрачається стислість, точність та однозначність повідомлень. У результаті «виправлені» пакети працюють погано, чим викликають недовіру до фірми-розробника. Вітчизняна і зарубіжна практика показує, що стабільна ефек-тивна діяльність підприємств здійснюється тільки в умовах пос-тупового переходу до ринкових відносин, закріплених законодавством. Засоби управління, як і форми власності, повинні трансформуватися поступово.
|