ФІНАНСОВІ Ф’ЮЧЕРСНІ КОНТРАКТИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ - Банківський менеджмент - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » Банківський менеджмент

ФІНАНСОВІ Ф’ЮЧЕРСНІ КОНТРАКТИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Фінансові ф’ючерсні контракти — це обов’язкова за законом угода між продавцем (покупцем) фінансових активів, з одного боку, і кліринговою палатою ф’ючерсної біржі, з іншого, про поставку (прийняття) визначеної кількості активів за узгодженою вартістю на конкретну дату в майбутньому. Ф’ючерсні угоди укладаються між двома сторонами, однією з яких завжди є клірингова (розрахункова) палата ф’ючерсної біржі, що виконує роль гаранта здійснення всіх контрактів.

Учасник, який узяв на себе зобов’язання прийняти активи згідно з кон-трактом, займає довгу позицію, тобто купує ф’ючерси. Учасник, який узяв зобов’язання здійснити поставку, займає коротку позицію, тобто продає ф’ючерси. Мета укладання ф’ючерсного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в даний момент ціну, за якою відбудеться продаж або купівля активів у майбутньому.
Основні характеристики ф’ючерсного контракту:
біржовий характер торгівлі;
стандартні умови контрактів (крім ціни);
гарантія клірингової палати виконання всіх контрактів;
висока ліквідність, зумовлена існуванням активно діючого втори¬нного ринку;
низька вартість укладання угоди;
доступність, оскільки саме цей принцип є основним при організації біржі;
можливість, але не обов’язковість реальної поставки (прийняття) фінансових активів за укладеними угодами.
Особливості ф’ючерсних контрактів та організації ф’ючерсної торгівлі дають змогу легко ліквідувати зайняту на ринку, позицію укла¬данням офсетної угоди. Більшість ф’ючерсних угод взаємно погашаються до мо-менту закінчення строку їх дії, і лише 2 – 5% контрактів закінчуються ре-альною поставкою активів.
Якщо учасник має намір здійснити чи прийняти поставку реальних активів, то він в установленому порядку інформує про це клірингову пала-ту. У цьому разі палата добирає учасника з протилежною позицією.
Предметом укладання ф’ючерсної угоди можуть бути іноземна валюта, депозитні сертифікати, акції, облігації, векселі, довгострокові казначейські зобов’язання, фондові індекси. Обсяги поставок цих активів стандартні (як лоти).
Ф’ючерси належать до короткострокових фінансових інструментів. Строки здійснення ф’ючерсних контрактів — березень, червень, вересень, грудень. Торгівля ф’ючерсами на біржах відбувається щоденно. Коти-руються контракти також щоденно на рік вперед, і котирування друкуються в періодичній фінансовій пресі. Торгівля новим контрактом на дев’яти¬місячний період відкривається в перший робочий день за датою закінчення попереднього контракту. Тільки-но закінчується термін дії ф’ючерсу (наприклад, березневого), починається торгівля ф’ючерсними контрактами, строк дії яких закінчується через рік, тобто в березні наступного року. Розрахунки за результатами торгового дня проводяться кліринговою палатою щоденно після закінчення останньої торгової сесії.
Мінімальні зміни в ціні ф’ючерсу — крок ціни — називається тіком (tick). Тік має стандартну вартість у грошовому вираженні для кожного ти-пу ф’ючерсних контрактів. Знаючи, на скільки тіків змінилася ціна ф’ючерсу за день, а також вартість одного тіка, можна обчислити суму прибутків чи збитків, які отримано за відкритою ф’ючерсною позицією.
Конкретні умови та правила здійснення торгівлі різними типами ф’ючерсних контрактів визначаються ф’ючерсною біржею. Найбільші у світі ф’ючерсні біржі: Міжнародна Лондонська біржа ф’ючерсних фінансових угод (ЛІФФЕ); Міжнародний валютний ринок (IMM), який є дочірнім підприємством Чикагської торговельної біржі; Нью-Йоркська ф’ючерсна біржа; Торговельна палата Канзас-Сіті; Токійська ф’ючерсна біржа.
Уперше торгівля фінансовими ф’ючерсами відкрилася 1972 року на Міжнародному валютному ринку (IMM) в Чикаго і стала одним із найуспішніших нововведень на фінансових ринках за останні десятиріччя. 30 вересня 1982 року ЛІФФЕ ознайомила Європу з новим фінансовим інструментом — фінансовим ф’ючерсом. Згодом зростання сфери фінансової діяльності, що пов’язана з торгівлею ф’ючерсними контрактами, перетворилося на справді захоплююче видовище. Уже 1983 року на IMM щоденно укладалося понад 40000 угод. Ринок ф’ючерсів є нині ринком, що найбільш успішно і динамічно розвивається. На ньому виникають і поширюються нові типи контрактів та організуються нові біржі. І процес цей не припиняється. У чому ж причини такої популярності ф’ючерсної торгівлі?
Ф’ючерсні контракти виконують дві важливі функції. По-перше, торгівля ф’ючерсами створює механізм для проведення операцій хеджу-вання ризику, пов’язаного з несприятливими змінами цін на ринку готівки. По-друге, ф’ючерси дозволяють біржовим спекулянтам гарантувати свої прогнози і здійснювати спекулятивні операції з метою отримання доходу від різниці в цінах.
Чим мінливішими будуть ціни на фінансові активи, тим вищим буде попит на операції хеджування. Ф’ючерсні ринки виникли як відповідь на зростаючий у зв’язку з мінливістю цін рівень ризику і запропонували меха-нізм хеджування цього ризику. Доступність для всіх, як основне правило функціонування ф’ючерсної біржі, створила умови значного поширення та популяризації ф’ючерсної торгівлі. Учасниками ф’ючерсних торгів можуть бути як юридичні особи — банки, корпорації, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди тощо, так і фізичні особи.
Хеджування ф’ючерсами — це процес, у результаті якого мінімізується ризик зміни ціни активу зайняттям позиції на ф’ючерсному ринку, яка буде протилежною за напрямком, але дорівнюватиме за сумою основній (балансовій) позиції. Така операція дозволяє компенсувати збитки, які отримані за основною позицією внаслідок несприятливих змін у ціні активів, прибутками за ф’ючерсною позицією. Правильне й обернене твердження, а саме: прибутки за основною позицією нівелюються збитками за ф’ючерсами. Тому результат хеджування буде завжди однаковим, неза-лежно від напряму зміни ціни активу. Операції хеджування дозволяють закріпити ф’ючерсну ціну активу, яка склалася на момент здійснення операції і за якою згодом буде виконано контракт. Хеджерів цікавить лише кінцевий результат як сума прибутків та збитків за основною та ф’ючерс-ною позиціями, а не самостійні доходи чи втрати за ф’ючерсами. Торгівці, навпаки, зацікавлені лише в отриманні прибутків від різниці в цінах купівлі та продажу ф’ючерсних контрактів, оскільки вони не мають основної позиції, за рахунок якої можна компенсувати збитки за ф’ючерсами.
Для ефективної роботи ф’ючерсних ринків необхідні і хеджери і торгівці. Торгівці забезпечують ринку високу ліквідність, створюючи хед-жерам умови для вільної купівлі чи продажу ф’ючерсів у великих кількостях і в будь-який час.
На практиці деякі учасники ринку можуть одночасно бути і хеджерами і торгівцями. Згідно з дослідженнями Комісії з торгівлі товар¬ними ф’ючерсами домінуючими користувачами ф’ючерсних ринків є дилери з торгівлі державними паперами та іноземною валютою, які вико¬ристовують ринок як для хеджування, так і для спекуляції. Використання ф’ючерсів відсоткових ставок з метою хеджування становить у середньому близько 35% від кількості всіх відкритих позицій у будь-який час. Для ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту операції хеджування досягають 20 – 25% в загальній кількості укладених угод.
Проведення операцій хеджування ризику за допомогою фінансових ф’ючерсів можливе завдяки різним методам ціноутворення даних інструментів.
Для ф’ючерсів на іноземну валюту система ціноутворення паралельна звичайному форвардному ринку іноземної валюти. Контракти оцінюються згідно з основним валютним курсом у прямих (американських) котируван-нях, що є особливістю валютних ф’ючерсів.
Для ф’ючерсів відсоткових ставок використовується індексний метод ціноутворення. При цьому індексна ціна ф’ючерсу подається як 100 мінус відсоткова ставка за відповідним активом на готівковому ринку. Такий ме-тод ціноутворення дозволяє зберегти нормальну обернену залежність між цінами ф’ючерсів та відсотковими ставками. Підвищення відсоткових ста-вок на актив призводить до зниження ціни ф’ючерсу, і навпаки. Саме такий метод призначення ціни дозволяє компенсувати прибутки та збитки при хеджуванні.
Для ф’ючерсних контрактів на довготермінові фінансові інструменти використовується система ціноутворення на тій самій дисконтній основі, що й на ринку касових платежів. Ціна ф’ючерсу в цьому разі буде дисконт-ною (нижчою від 100) і покаже, скільки ринок готовий заплатити за кожні 100 грошових одиниць номіналу.

Хостинг від uCoz | Неділя, 04.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS