Метод кумулятивного гепу - Банківський менеджмент - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » Банківський менеджмент

Метод кумулятивного гепу

Метод кумулятивного гепу дає змогу не лише аналізувати співвідношення чутливих активів і зо-бов’язань у певний момент часу (статичний аналіз), а й одночасно враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Для цього проміжок часу, протягом якого банк застосовує збалансований підхід до управління активами та зобов’язаннями, поділяють на ряд періодів. Тривалість періодів вибирають довільно. Вона може, наприклад, відповідати прогнозним моментам зміни відсоткових ставок на ринку. У кожному з таких періодів зіставляються чутливі активи та зобов’язання і розраховується розмір гепу. Алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з періодів являє собою кумулятивний (нагромаджений) геп. Отже, кумулятивний геп — це різниця між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом досліджуваного проміжку часу можуть бути переоцінені.
Кумулятивний геп — інтегральний показник. Він є мірою ризику відсоткових ставок, на який наражається банк протягом розглянутого проміжку часу. Банк може управляти цим ризиком, установ-люючи ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів і зобов’язань у відповідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику відсоткових ставок обчислюється коефіцієнт гепу К як відношення чут-ливих активів до чутливих зобов’язань:
К = ЧА : ЧЗ. (1.6)
Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп додатний, якщо менший — то геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, то геп нульовий.
Але ні абсолютна величина кумулятивного гепу, ні коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Тому наступним кроком у застосуванні методу є обчислення індексу відсоткового ризику. Індекс відсоткового ризику ІВР дорівнює відношенню кумулятивного гепу kGAP в кожному з періодів до розміру працюючих активів ПА і виражається у відсотках:
ІВР = kGAP : ПА • 100. (1.7)
Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (якщо геп додатний) чи пасивів (якщо геп від’ємний) наражається на ризик зміни відсоткової ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на загальний прибуток банку. Установлюючи ліміт індексу відсоткового ризику, банк обмежує рівень ризику відсоткової ставки, який він вважає за доцільне на себе взяти.
Інший напрямок використання методу кумулятивного гепу полягає в тому, щоб наближено обчислити, як очікувані коливання відсоткових ставок Dі вплинуть на рівень відсоткового прибутку банку. Абсолютна величина зміни прибутку визначається базовим співвідношенням:
DП » Dі • kGAP. (1.8)
Здебільшого при розрахунках зміни в рівнях відсоткових ставок Dі подаються в базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак "+” чи "–” показників Dі та kGAP, можна визначити напрям зміни прибутку. Додатне значення DП вкаже на збільшення прибутку і буде результатом підвищення ставок при додатному гепі або зниження ставок при від’ємному гепі. Від’ємне значення DП означатиме зниження відсоткового прибутку банку, зумовлене підвищенням ставок при від’ємному гепі або зниженням ставок при додатному гепі.

Приклад 3. Метод кумулятивного гепу. 
Чутливі активи та зобов’язання банку, згруповані за періодами переоцінювання, наведено в табл. 1.3. Проаналізувати рівень відсоткового ризику, якщо ліміт ІВР установлено на рівні 10%.
Аналіз рівня відсоткового ризику протягом року показує, що в цілому банк додержує встановленого ліміту за винятком періоду до 1 місяця. У цьому періоді індекс відсоткового ризику перевищує вста-новлений ліміт на 3%, що означає наявність підвищеного рівня ризику. Якщо протягом 1 місяця відсоткові ставки знизяться, наприклад, на 2%, то відсотковий прибуток банку зменшиться на 2,6 млн грн. (200 • 130 : 10000). Отже, якщо прогноз свідчить про зниження ставок протягом найближчого місяця, менеджментові банку необхідно зменшити додатний геп і по змозі перейти до від’ємного.
Таблиця 1.3
АНАЛІЗ КУМУЛЯТИВНОГО ГЕПУ ТА ВІДСОТКОВОГО РИЗИКУ

п/п
Період Чутливі ак-тиви Чутливі паси-ви Геп 
("+”,
"–”) Куму-ля-тивний геп ("+”, "–”) Індекс від-сотко-вого 
млн грн. ризи-ку, %
1 Наступні 
24 год 12 15 – 3 – 3 0,3
2 Від 24 год до 7 дн. 125 110 15 12 1,2
3 Від 7 дн. до 1 міс. 248 130 118 130 13
4 Від 1 міс. до 3 міс. 150 210 – 60 70 7
5 Від 3 міс. до 6 міс. 100 195 –95 –25 2,5
6 Від 6 міс. до 9 міс. 80 50 30 5 0,5
7 Від 9 міс. до 1 року 30 42 –12 –7 0,7
M і т. д. ... ... ... ... ...
Усього пра-цюючих активів 1000

Крім основного завдання — зваженого управління активами та пасивами з метою максимізації прибутку при допустимому рівні ризи-ку — метод кумулятивного гепу може виконувати й іншу функцію: застосовуватися для контролю за рівнем ризику ліквідності банку. Ризик ліквідності не є основним у діяльності зарубіжних банків, тому й проблема контролю за ліквідністю банку не дуже актуальна на сучасному етапі розвитку міжнародної банківської справи. У розвинених країнах потреба в ліквідних засобах завжди може бути задоволена одержанням короткострокових позик на міжбанківському ринку. Вартість такого кредиту залежатиме від рейтингу банку-позичальника та конкретної ситуації. Проблема ліквідності для зарубіжних банків полягає не в тому, де взяти ліквідні кошти. Головним є питання вартості залу-чення ліквідних засобів.
В українській банківській системі ситуація дещо інша, і ліквідність є однією з найважливіших проблем, пов’язаних з існуванням банку, проблемою самозбереження. За таких умов потрібний постійний контроль за станом ліквідності. Для його здійснення можна скористатися ідеєю методу кумулятивного гепу. Як правило, рівень ліквідності визначається співвідношенням активів та зобов’язань банку, термін дії яких закінчується протягом одного й того самого проміжку часу. Якщо активи та зобов’язання згруповані за термінами виконання, то додатне значення кумулятивного гепу покаже, що ризик ліквідності відсутній у даному періоді. Від’ємний геп означає, що зобов’язання, термін яких настає в даному періоді, перевищують розмір активів, які будуть повернені в банк в той самий час. Через це можуть додатково знадобитися ліквідні засоби, а отже, підвищитися рівень ризику ліквідності. Застосування методу кумулятивного гепу допоможе менеджментові банку прийняти виважені рішення щодо управління ліквідністю.
У практичній роботі банків методи геп-менеджменту мають базуватися на використанні обчислювальної техніки, що дає змогу точніше добирати та зменшувати тривалість періодів переоцінювання, одержувати точні розрахунки в будь-який час та прогнозувати майбутню діяльність.

Хостинг від uCoz | Неділя, 04.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS