ВИКОРИСТАННЯ ФОРВАРДНИХ ВАЛЮТНИХ КОНТРАКТІВ У ПРОЦЕСІ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИЗИКУ - Банківський менеджмент - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » Банківський менеджмент

ВИКОРИСТАННЯ ФОРВАРДНИХ ВАЛЮТНИХ КОНТРАКТІВ У ПРОЦЕСІ ХЕДЖУВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИЗИКУ

Форвардний валютний контракт — це угода між двома учасниками про операцію купівлі-продажу обумовленої суми валютних коштів за фіксованими курсом на визначену дату в майбутньому.
Згідно з форвардним валютним контрактом одна сторона бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості валюти за узгодже-ним у контракті курсом на вказану дату, а інша сторона бере зобов’язання прийняти цю поставку і виплатити відповідну суму коштів у іншій валюті.
Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть бути будь-якими і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.
Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату платежу. Щоб не втратити значні кошти на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.
Для нетривалих періодів часу (до року) обчислення форвардних курсів може проводитися за формулами (4.1) і (4.2). При встановленні валютних курсів ураховуються власні міркування учасників щодо змін ціни на валю-ту, тому курс, зафіксований у форвардному контракті, не обов’язково збігається з форвардним валютним курсом, що діє на ринку.
Валютна операція, яку покладено в основу форвардного контракту, може бути реальною, якщо сторони на дату розрахунків справді обмінюють одну суму валюти на іншу, або мати умовний характер. В останньому разі за взаємною домовленістю сторін реальна поставка суми валюти, зафіксованої в контракті, не відбувається і проводиться тільки виплата курсової різниці в розрахунку на умовну суму контракту. Курсова різниця визначається як різниця між курсом, зафіксованим в угоді, та спот-курсом, що склався на дату фіксингу. Дата фіксингу — це день, коли фіксується ринковий курс валюти (здебільшого за два робочі дні до дати розрахунків). Для деяких валют дата фіксингу й дата розрахунків збігаються, наприклад канадський долар — долар США.
Якщо спот-курс валюти на дату фіксингу виявився нижчим за курс, зафіксований у контракті, то переваги отримує продавець і покупець виплачує йому суму платежу. Сума платежу обчислюється як добуток курсової різниці на суму контракту. Якщо спот-курс на дату фіксингу вия-вився вищим за контрактний курс, то суму платежу одержує покупець від продавця.
Механізм обслуговування форвардного валютного контракту полягає у відокремленні двох видів операцій — операції купівлі-продажу валюти та форвардної валютної операції. У разі, коли угода укладена на умовну суму, операція купівлі-продажу не проводиться і сторони розраховуються в щойно описаному порядку. Якщо обмін валют є реальним, то він проводиться за діючим на день фіксингу ринковим курсом. Водночас відбуваються розрахунки за власне форвардною операцією з виплатою суми платежу. Такий порядок обслуговування форвардних валютних контрактів має на меті впорядкування операцій обліку, оскільки кошти від продажу або для купівлі валюти і втрати або доходи за форвардними операціями обліковуються на різних бухгалтерських рахунках. Форвардні валютні контракти захищають обох учасників від зміни валютних курсів протягом форвардного періоду попереднім фіксуванням курсу на момент укладення угоди. Протягом періоду дії форвардного контракту учасники не наражаються на валютний ризик, пов’язаний зі змінами валютних курсів. У цьому і полягає сутність операцій хеджування валютного ризику. Операції хеджування не дозволяють учасникам отримати переваги завдяки сприятливій для них зміні валютного курсу, але захищають і від несприятливого розвитку подій. Крім того, уклавши форвардний валютний контракт, учасник валютного ринку наперед точно знає величину коштів, які він одержить чи виплатить при проведенні валютної операції в майбутньому, що дозволяє йому планувати свою діяльність.

Приклад 13. Форвардний валютний контракт.
Інвестор має намір вкласти 10000000 дол. терміном на 6 місяців. Для інвестування можливі два варіанти вибору напрямку розміщення коштів: 
1) євродоларовий депозит під 7% річних;
2) облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) уряду України під 20% річних.
Спот-курс гривні на дату інвестування становив грн.1.80/$1.
Проаналізувати доходність та рівень ризику кожного з напрямків інвестування, а також переваги і недоліки укладання форвардного валют-ного контракту. 
Оскільки інвестор має в розпорядженні долари, то при першому варіанті інвестування валютний ризик відсутній, оскільки відсутня конвертація однієї валюти в іншу. Доход інвестора в цьому разі дорівнюватиме 350000 дол.:
 .
У другому варіанті інвесторові необхідно обміняти долари на гривні, що за спот-курсом становитиме 18000000 грн. Через 6 місяців буде одер-жано доход у розмірі 1800000 грн.:
 .
Після закінчення терміну інвестування потрібно конвертувати основну суму та одержаний доход у долари. Але курс гривні  на цей час може змінитися. Отже, при другому варіанті існує валютний ризик, пов’язаний зі зміною валютного курсу за період 6 місяців. При конвертації доларів у гривні в інвестора утворюється відкрита довга позиція за гривнями, яка принесе доход при підвищенні курсу гривні і збитки — при зниженні курсу. Спинившись на цьому варіанті вкладення коштів, інвестор має вирішити: узяти на себе валютний ризик і залишити позицію відкритою чи хеджувати валютний ризик, уклавши форвардну угоду. Якщо за 6 місяців курс не зміниться, то інвестор одержить доход у розмірі 1000000 дол. та не втратить коштів на основній сумі. При підвищенні курсу гривні до долара інвестор одержить додатковий доход, який виникає внаслідок узятого на себе валютного ризику. Але цей ризик може призвести і до недоодержання запланованого доходу через зниження курсу гривні.
Якщо інвестор вирішує хеджувати валютний ризик, то він має укласти форвардний валютний контракт терміном на 6 місяців на суму 19800000 грн. Другий учасник угоди, наприклад український банк, визначає форвардний курс гривні через 6 місяців. Для цього можна скори-статися формулою (4.1):
 .
Банк пропонує курс грн.1.9130/$1, і в разі згоди інвестора такий курс фіксується у форвардному контракті.
Через 6 місяців, одержавши за ОВДП загальну суму 19800000 грн., інвестор реалізує форвардний контракт і одержує 10350235 дол.:
 .
Сума доходу в 350235 дол. майже дорівнює ставці за євродоларовим депозитом у 7%.
Отже, операція хеджування валютного ризику захищає від збитків че-рез несприятливу зміну курсу, але й виключає можливість одержання до-даткових прибутків. 
Укладення форвардного валютного контракту за курсом грн.1.9130/$1 не дає змоги інвесторові скористатися значно вищим, ніж у євродоларовому депозиті, рівнем доходності ОВДП. Але укладення форвардної угоди за будь-якими вищим курсом гривні до долара, ніж грн. 1.9130/$1, може надати можливість одержання вищої доходності, ніж у євродоларовому депозиті.
На українському фінансовому ринку така ситуація склалася в першій половині 1997 року. Доходність ОВДП уряду України була в цей час досить високою порівняно з міжнародними нормами: 3 міс. — 10,8% річних; 6 міс. — 24%; 9 міс. — 29,5%. Такий рівень доходності приваблював іноземних інвесторів, але оскільки ОВДП деноміновані тільки в гривнях, то процес інвестування супроводжується валютним ризиком. Міжнародний валютний фонд під тиском іноземних інвесторів почав вимагати від уряду встановлення валютного коридору в межах 1.7 — 1.9 грн. за долар. У травні у пресі з’явились заяви урядовців про можливість прийняття такого рішення строком на 6 місяців, тобто до кінця 1997 року. Установлення валютного коридору в Україні допомогло б іноземним інвесторам зменшити свій валютний ризик при вкладанні коштів. Про активність іноземних інвесторів свідчить той факт, що у травні на Українській міжбанківській валютній біржі пропозиція  доларів США перевищувала попит, у зв’язку з чим було прийнято рішення про відміну для українських підприємств обов’язкового 50%-го продажу іноземної валюти на біржі. Рішення про встановлення валютного коридору прийняте не було, оскільки гривня залишається стабільною вже протягом значного періоду часу. На 1998 рік встановлено фіксовані межі зміни курсу гривні на рівні 1.80–2.25 грн. за долар.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS