Чинники успішності та невдач нововведень - інноваційний менеджмент підручник - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » інноваційний менеджмент підручник

Чинники успішності та невдач нововведень

Визначенню чинників успішності й невдач нововведень присвячено
чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі
результати. Перш за все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100
ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4 %,
уведеними і комерційне успішними виявилось 9,4%.
Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і провалу 195
промислових товарів. З них 102 випадки фірми вважали успішними, а 93 —
провалом.
Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах 33,1 %
започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроблення і 47,1 % з них до
стадії комерційного розроблення. Із цієї частини повністю були прийняті,
матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9
% ідей. Загальна питома вага повністю реалізованих ідей дорівнює, таким
чином, 8,7 %, (0,331 • 0,471 • 0,559) = 0,087. За розрахунками автора, для успіху
одного нововведення потрібно спродукувати 18 нових ідей.
На рис. 2.9 показана «смертність ідей».
На успішність нововведень впливають такі чинники:
• наявність в організації джерела творчих ідей;
• ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів;
• орієнтація на ринок;
• перевага товару над товарами конкурентів;
• маркетингове ноу-хау;
• відповідність інноваційної стратегії меті організації;
• доступ організації до ресурсів;
• глобальна концентрація товару.
76
Кількість концепцій
58
7
0
5
4
7
12
3 2
1
1981 р.
1968 р.
Час, %
20 40
Вибір та оцінка
Економічний
аналіз Розробка
Перевірка
60 80 100
Комерці-
алізація
Рис. 2.9. Криві «смертності» ідей нових товарів
У конкретному середовищі організації (фірми, підприємства)
намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб
отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з
дифузією інновації попит на неї зменшується. Крім того, керівництво
підприємства зацікавлене у створенні продукції, яка б істотно перевершувала за
своїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати
базовою для подальших модифікацій.
Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевага товару над
своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікальних властивостей, що
допомагає кращому сприйманню споживачем. Цей чинник відзначають усі
дослідники як головний; 2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще
розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок, тривалості
ЖЦТ і розмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва, або
взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого — технологічне ноу-
хау.
Усі три чинники перебувають під контролем підприємства, що виключає
всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіх тут визначається якістю
інноваційного менеджменту.
Купер запропонував п'ятнадцять правил успіху нововведень, які наведені
в табл. 2.5.
77
Таблиця 2.5
Результати дослідження Купера
П’ятнадцять правил
1. Унікальний (переважаючий) товар, який приносить споживачу додаткові переваги
2. Потужна маркетингова орієнтація на ринок і клієнта
3. Глобальна концепція товару, який первісне орієнтований на міжнародний ринок
4. Інтенсивний первісний аналіз: ще до початку розроблення виділяються відповідні
ресурси на всебічне техніко-економічне обґрунтування
5. Точне формулювання концепції: перелік конкретних завдань, вибір цільового ринку,
набору властивостей і позиціювання товару
6. Структурований план освоєння: перехід від наміченого позиціювання до плану
операційного маркетингу в термінах ціни, збуту і комунікації
7. Міжфункціональна координація: НДЦКР — виробництво — маркетинг
8. Підтримка керівництва: спеціальна структура підтримки інновації, ресурси і правильне
сприйняття процесу
9. Використання синергії: реалізувати сильні сторони, використовуючи технологічний і
комерційний синергізм
10. Привабливість ринків
11. Попередній відбір: успіх і провал можна передбачити
12. Контроль за перебігом розроблення: дуже важливо для успіху
13. Доступ до ресурсів: необхідно мати певні кадрові, фінансові і технічні ресурси
14. Чинник часу: швидкий вихід на ринок
15. Багатоступінчаста процедура: корисно розробляти поетапно
Дослідження Буза, Аллена і Хемілтона у США виявили такі основні
чинники успіху нововведень:
• адаптивність товару до вимог ринку;
• технологічна перевага товару;
• підтримка інновації керівництвом фірми;
• використання оцінних процедур;
• сприятливе конкурентне середовище;
• відповідність організаційної структури.
Головними чинниками є: з одного боку, товар, який відповідає вимогам
ринку, а з іншого — можливості фірми.
Дослідження англійського ринку наведені в табл. 2.6.
З наведених порівнянь видно, що найважливішими чинниками успіху
78
нововведень є рівень їхньої новизни та адаптованості до споживачів, швидкість
виходу на ринок та його знання.
Нововведення бувають не лише успішними, а й невдалими. Особливо
висока частка невдач у сфері споживчих товарів. У дослідженнях наводяться
такі дані: приблизно 80 °/о нових споживчих товарів, 30 % нових промислових
продуктів і 20 % нових послуг приречені на невдачу. Більшість аналітиків
гадають, що відсоток невдалих нововведень зростатиме, бо цьому сприяють
такі чинники:
• скорочення життєвого циклу товарів;
• зростання витрат на дослідження новацій;
• глобалізація конкуренції;
• збільшення сегментованості ринків;
• зростання пропозицій нових товарів;
• жорсткість законодавчих актів про охорону природного середовища і
захист прав споживачів;
• зменшення рентабельності торгових марок підприємств (компаній)
послідовників;
• зволікання з розробленням інновацій.
Таблиця 2.6
Порівняння важливості виявлених чинників
Відсоток фірм
Чинники успіху японських
n = 116
британських
n = 86
• Високий рівень адаптованості до споживача 69,8 75,6
• Переваги над конкурентами:
— за якістю
— за здійсненням
— за відношенням якість/ціна
— за конструкцією
79,3
69,8
58,6
55,2
59,3
45,3
61,6
48,8
• Достатньо конкурентна ціна 41,4 27,9
• Адаптованість до фірми 39,7 34,9
• Унікальність 36,2 29,1
• Ефективний маркетинг 27,6 25,6
• Глибокий аналіз ринку 27,6 18,6
• Великий обсяг ринку 20,7 16,3
• Синергія виробництво/маркетинг 16,4 18,6
• Ухилення від динамічних ринків з частою зміною
товарів 2,6 4,7
Таким чином, невдачі — це невід'ємна частина інноваційного процесу,
менеджерам необхідно постійно аналізувати причини, які ведуть до фіаско
нововведень, що дасть змогу уникнути багатьох проблем або значно знизити
ризики.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS