Мета та принципи регулювання інноваційної політики - інноваційний менеджмент підручник - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » інноваційний менеджмент підручник

Мета та принципи регулювання інноваційної політики

Як свідчить світовий досвід, визначення національних пріоритетних
напрямів розвитку науки і технологій складається з трьох взаємозалежних
процесів: формування головної стратегічної мети держави, облік
загальновизнаних світових пріоритетів та відображення національних
особливостей, специфіки країни. Урахування досвіду розвинених країн у той
час, коли Україна перебуває на шляху пошуку підходів та інструментів, що
змогли б забезпечити стійкий економічний розвиток, має надзвичайно велике
значення.
Згідно з вимогами часу основою стратегічного курсу розвитку України, її
визначальними пріоритетами мають стати розробка й реалізація державної
політики, спрямованої __________на структурну модернізацію господарського комплексу,
якнайшвидший його перехід на інноваційний шлях розвитку і становлення
України як високотехнологічної держави. У Посланні Президента України до
Верховної Ради України «Європейський вибір» підкреслюється, що
«стимулювання науково-технологічного розвитку, реалізація структурно-
інноваційної стратегії повинна стати однією з визначальних цілей уряду, Вер-
ховної Ради, органів виконавчої і представницької влади на місцях», а також,
що «держава може стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку,
замовником і організатором досліджень і розробок на найбільш сучасних
напрямах науково-технічного прогресу». Отже, пріоритет інноваційного
розвитку національної економіки й активна роль держави у процесі
структурних перетворень визначено на найвищому державному рівні.
Інноваційний розвиток наразі стає не лише «національною економічною
ідеєю», а й тактикою державної економічної й гуманітарної політики.
Становлення нової господарської системи вносить корінні зміни у наше
уявлення про пряму залежність між «обсягом виробництва» і реальним
потенціалом економіки, передусім за рахунок підвищення ролі знань. Знання
мають можливість примножувати результати господарської діяльності значно
ефективніше, ніж будь-який інший виробничий фактор. На зміну традиційній
діючій концепції конкурентоздатності держави, орієнтованій на обсяги, питому
вагу та темпи зростання ВВП, приходить поняття перспективної конку-
рентоспроможності, яка визначається рівнем використання нових технологій.
Мета державного регулювання на кожному історичному етапі розвитку
економіки залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня
загального розвитку економіки. Класичний набір цілей державного
регулювання економічно розвинених країн передбачає наступні складові:
• економічне зростання,
• повну зайнятість;
• економічну ефективність;
• стабільний рівень цін;
81
• економічну свободу;
• справедливий розподіл доходів;
• економічну забезпеченість;
• збалансованість зовнішньоекономічних відносин.
Для України необхідно виділити пріоритетну економічну мету, яка б
відповідала новостворюваному ринковому механізму господарювання й
відображала національні інтереси.
Цю мету можна деталізувати відповідно до напрямів реалізації
економічної політики держави. Так, наприклад, для розвитку виробництва слід
використовувати інструменти структурного та інвестиційного регулювання, для
оздоровлення фінансового стану економіки мають використовуватися
інструменти фінансово-бюджетного та грошово-кредитного регулювання.
Розробка системи державного регулювання включає також визначення
найважливіших соціальних, економічних та інших цілей і завдань на
перспективу, в т. ч. соціальних орієнтирів, основних пропорцій і структурних
зрушень, а також найбільш ефективної соціально-економічної політики, яка
сприяє їхній реалізації. При цьому визначення економічної мети має
здійснюватись для країни в цілому, окремих її регіонів, сфер економіки,
територіально-виробничих формувань, виходячи з нагальної необхідності
задоволення потреб суспільства, наявних ресурсів і визначених пріоритетів
розвитку.
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», головною
метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних,
організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й
використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення
впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та
ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів
конкурентоздатної продукції.
Основними принципами державної інноваційної політики є:
• орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
• визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
• формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
• створення умов для збереження, розвитку й використання вітчизняного
науково-технічного та інноваційного потенціалу;
• забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кре-
дитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
• ефективне використання ринкових механізмів для сприяння ін-
новаційній діяльності, підтримка підприємництва у науково-виробничій сфері;
• здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технологічної
кооперації, трансферу технологій, захист вітчизняної продукції на
внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
• фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і
митної політики у сфері інноваційної діяльності;
• сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури;
• інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності;
82
• підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.
Важливим також є принцип забезпечення єдності стратегічного й
поточного державного регулювання, оперативності останнього. Стратегічне
державне регулювання має загальнодержавне значення. Його мета —
збереження економічного й соціального стратегічного курсу держави, який
закладається до програми реалізації реформ, національних, цільових,
комплексних та інших програм. З метою додержання стратегічного курсу
державою складається й контролюється перелік ресурсів, які мають стратегічно
важливе значення. Поточне державне регулювання має на меті забезпечити
реалізацію стратегічного курсу в умовах конкретної економічної й політичної
ситуації, що зумовлює гнучкість системи державного впливу. Оперативне
поточне державне регулювання спирається на податкову політику, емісійну,
кредитну, бюджетну, соціальну та інші види економічної політики. У межах
поточного регулювання Уряд України формує державний бюджет, визначає
основні напрями податкової політики, а також характер зовнішньоекономічної
політики (шляхом розробки митних тарифів, експортних квот тощо). Усі ці
складові частини державного управління економікою мають бути
взаємопов'язані й здійснюватися систематично, аби забезпечити реалізацію
стратегічного курсу держави. Важливим принципом державного регулювання є
дотримання вимог матеріально-фінансової збалансованості задля забезпечення
ресурсного потенціалу суспільства, регулювання фінансових потоків (гроші,
зобов'язання за кредитом, акції, цінні папери тощо).
Уряд має забезпечити умови, які гарантували б щорічне збільшення
загального обсягу інвестицій (за рахунок усіх джерел фінансування) для
забезпечення інноваційного розвитку. Не менше чверті коштів, отриманих від
приватизації державного майна, необхідно спрямувати на інноваційний
розвиток підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та
безпеки держави. Водночас треба застосувати додаткові стимули оновлення
основних фондів через удосконалення амортизаційної політики, а також за
рахунок прибутків підприємств.
Настав час вирішити питання щодо створення Українського банку
реконструкції та розвитку, головним завданням якого має стати забезпечення
фінансування бюджетних видатків тільки на кредитній основі та залучення
додаткових фінансових ресурсів для кредитування інноваційних проектів
відповідно до пріоритетів розвитку економіки України.
Посиленої уваги вимагають проблеми ринку капіталів, його
функціональної інфраструктури, запровадження ефективної системи
страхування інновацій, розвитку спільного інвестування, зокрема недержавних
пенсійних та страхових фондів, лізингу вітчизняних машин та обладнання для
АПК, авіації та міського транспорту, телекомунікацій тощо.
У Концепції переходу України до ринкової економіки підкреслюється, що
основною метою державного регулювання економіки є досягнення ефективного
постійного й стабільного економічного, соціального, наукового та культурного
розвитку країни. Державне регулювання забезпечується управлінською,
плановою й контрольною діяльністю міністерств, державних комітетів та
83
інспекцій України і включає втручання в діяльність підприємств та інших
господарюючих суб'єктів.
В Україні реформування здійснюється за умов зруйнованих
господарських зв'язків і пропорцій, втрати ефективності у використанні
наявних виробничих ресурсів, прихованого безробіття, знецінення доходів
громадян. Ці негативні явища призвели до гострої валютно-фінансової кризи,
різкого падіння інноваційної активності, дефіциту обігових коштів. Без
державної підтримки підприємствам тут аж ніяк не обійтись. Це не означає, що
держава мусить підтримувати всі підприємства. Головним у цьому напрямі є
інвестиційна підтримка підприємств на зворотній основі, з урахуванням
економічних пріоритетів. Державна інноваційно-інвестиційна підтримка
підприємств, особливо приватизованих, полягає у створенні таких умов
власникам, щоб вони могли закріпити набуту власність у процесі ефективної
господарської діяльності. Джерелами інноваційно-інвестиційної підтримки
можуть бути кредитні ресурси, іноземні інвестиції, позабюджетні кошти,
інноваційні фонди тощо. З іншого боку, державна підтримка підприємств має
виступати як взаємозв'язок між державою та підприємством. Інноваційне
інвестування позитивно відбивається на виробничо-господарській діяльності,
дає змогу оновити виробничо-технічну базу, подолати кризові явища,
суспільство ж отримає оновлене виробництво, збалансованість державного
бюджету, нові робочі місця, підвищення матеріального становища населення,
що матиме позитивні соціально-економічні наслідки.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS