Порівняльний аналіз метолів кількісної оцінки ризику - інноваційний менеджмент підручник - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » інноваційний менеджмент підручник

Порівняльний аналіз метолів кількісної оцінки ризику

Розглянуті вище підходи ілюструють основні положення імовірнісного
підходу кількісної оцінки ризику.
Для кількісної оцінки ризику існують різні методи, серед яких найбільше
поширення одержали статистичний метод (у тому числі метод статистичних
випробувань чи метод Монте-Карло); аналітичний метод; метод використання
дерева рішень і імовірнісного підходу; метод оцінки фінансової стійкості або
оцінки доцільності витрат; метод експертних оцінок; нормативний метод;
метод аналізу чутливості; метод використання аналогів та інші. Кожний з
названих методів має свої переваги і недоліки і використовується в цілком
конкретних ситуаціях; універсального методу, прийнятного для всіх випадків,
не існує.
Нижче наведені результати порівняльного аналізу згаданих методів
кількісної оцінки ризику.
Статистичний метод ґрунтується на аналізі коливань оціночного
показника за визначений період часу. Залежно від результативності дій за цей
період часу діяльність підприємства відносять до однієї з п'яти зон ризику:
безризикова зона, зона мінімального ризику, зона підвищеного ризику, зона
критичного ризику, зона неприпустимого ризику.
184
Віднесення результатів діяльності до тієї чи іншої зони ризику
виконується залежно від рівня втрат. Так, у безризиковій зоні втрати відсутні; у
зоні мінімального ризику втрати не перебільшують чистого прибутку; у зоні
підвищеного ризику втрати вище за чистий прибуток, але менше за валовий
дохід; у зоні критичного ризику втрати вище за валовий дохід, але менше
виторгу від реалізації продукції; у зоні неприпустимого ризику втрати зіставні з
розміром власних коштів підприємств.
Для кількісної оцінки зон ризику вводять поняття коефіцієнта ризику,
який характеризує рівень втрат (наприклад, втратам у розмірі половини чистого
прибутку відповідає коефіцієнт ризику 0,125, а втратам усього чистого
прибутку - 0,25) і дозволяє вести кількісну оцінку ризику. Так, у зазначених
вище зонах ризику коефіцієнт ризику набуває значень: 0; 0-0,25; 0,25-0,5; 0,5-
0,75; 0,75-1,0 (0 - відсутність збитків, 1,0 - банкрутство).
Відповідно до інших підходів коефіцієнт ризику може бути розрахований
як відношення втрат (різниці між запланованими і фактичними результатами)
до запланованого результату.
Даний метод дає досить точні результати при дотриманні трьох основних
умов: наявність досить значних і достовірних статистичних даних не менше ніж
за 3-5 попередніх періодів господарювання; наявність чітко виражених
тенденцій змін ризику в минулому і сьогоденні; виявлені тенденції змін
оціночного показника зберігатимуться і в майбутньому (наприклад, за анало-
гічних умов господарювання в аналізованому і прогнозованому періодах часу).
В умовах різких різноспрямованих змін характеристик зовнішнього і
внутрішнього середовища даний метод практично не застосовується. Крім того,
цей метод значною мірою орієнтований на констатацію існуючої ситуації, ніж
на прогнозування майбутніх результатів.
Різновидом статистичного методу є метод Монте-Карло, який за
допомогою імітаційного аналізу дозволяє встановлювати імовірності зміни
оціночних характеристик проекту при можливих несподіваних ризикових
(кризових) ситуаціях.
Аналітичний метод використовує традиційні показники, які
застосовуються для оцінки ефективності інвестиційних і інноваційних проектів:
період окупності, внутрішня норма прибутковості, індекс рентабельності,
чистий приведений доход тощо. Порівнюючи значення зазначених показників
альтернативних проектів, визначають ступінь їх ризику. Так, наприклад, біль-
ший період окупності чи менше значення внутрішньої норми доходності за
інших рівних умов свідчать про більший ризик. Однак при зовнішній
переконливості розрахунків у них не береться до уваги вплив конкретних
чинників ризику, що не дозволяє рекомендувати аналітичний метод у чистому
вигляді для точної оцінки ризику проектів, що реалізуються в Україні, де
ступінь ризику дуже високий.
Метод використання дерева рішень й імовірнісного підходу дозволяє
розглядати й аналізувати різні сценарії розвитку подій, викликані впливом
різних чинників ризику. Суть методу полягає в тому, що в процесі аналізу
ризику виділяють чинники впливу, які можуть збільшити чи зменшити ступінь
ризику проекту; далі, зображуючи графічно можливі комбінації чинників, одер-
185
жують дерево рішень, яке залежно від ступеня складності проблеми має різну
кількість гілок. Гілкам дерева ставлять у відповідність оцінки (суб'єктивні чи
об'єктивні) ступеня впливу кожного з чинників на ріст чи зменшення ступеня
ризику. Рухаючись від вихідної точки (вершини) уздовж гілок дерева, можна
різними способами досягти кінцевих точок. При цьому за допомогою відомих
правил комбінування оцінок ступеня впливу конкретних чинників ризику
(свідоцтв) можна визначити інтегральні оцінки кожного з варіантів шляху і
вибрати оптимальний із них.
Основна проблема використання даного методу - складність виділення
чинників ризику й оцінки (як правило, експертним методом) ступеня їхнього
впливу на збільшення чи зменшення ризику проекту. Однак при правильному
підборі експертів і наявності фактичних даних цей метод дозволяє вести дуже
точну оцінку ризику.
Метод оцінки фінансової стійкості чи оцінки доцільності витрат
орієнтований на ідентифікацію потенційних зон фінансової стійкості і
відповідних їм зон ризику у сфері виробничо-фінансової діяльності
підприємства (інвестування проекту), у результаті чого робиться висновок про
фінансову стійкість конкретного виду діяльності чи про доцільність
інвестиційних вкладень. Суть методу полягає в оцінці достатності обігових ко-
штів (власних чи позичкових) для виконання конкретних видів діяльності. На
підставі цього фактичне чи прогнозоване (як результат впровадження певного
проекту) положення підприємства відносять до однієї з зон фінансової стійкості
і відповідно ризику. Метод застосовується у двох його різновидах:
• оцінка фінансової стійкості підприємства при здійсненні ним поточної
діяльності;
• оцінка доцільності інвестування конкретних проектів. При цьому
порівнюють показники фінансової стійкості підприємства (фактичні і
прогнозовані) до і після впровадження проекту і залежно від напрямку зміни
приймають рішення.
Однак, як і аналітичний, цей метод не враховує впливу конкретних
чинників ризику на ріст чи зменшення ступеня ризику проекту (виду
діяльності) в цілому.
Метод експертних оцінок є, мабуть, тим єдиним методом, який дозволяє
оцінювати ступінь ризику конкретних рішень чи видів діяльності в умовах
дефіциту інформації. Він широко застосовується в різних його різновидах.
Однак у більшості випадків його використовують для попередніх оцінок, які в
міру накопичення інформації потребують уточнення, хоча в багатьох випадках
іншим способом оцінити ризик неможливо.
Нормативний метод передбачає застосування системи відомих
фінансових коефіцієнтів (наприклад, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт
заборгованості, коефіцієнт автономії і т. її.) та їх нормативних значень, з якими
порівнюють фактичні значення. За ступенем невідповідності оцінюють
величину ризику. До переваг методу слід віднести простоту й оперативність
розрахунків, однак, як і розглянуті вище аналітичний метод і метод оцінки
фінансової стійкості, він не враховує впливу окремих чинників ризику. Метод
може бути рекомендований в основному для попередньої оцінки з метою
186
«відсікання» явно неприйнятних варіантів, а оцінку тих, що залишилися, слід
здійснювати іншими методами.
Метод аналізу чутливості проекту. Суть методу полягає у виявленні
чутливості конкретних оціночних показників проекту при зміні значень його
вхідних параметрів. Використовуючи цей метод, шукають відповіді на такі
питання:
• як далеко може відхилитися значення одного чи кількох вхідних
параметрів від їх заданих значень за умови, що оціночний показник не
перевищить припустимих меж;
• наскільки зміниться значення оціночного показника при заданих змінах
одного чи кількох вхідних параметрів.
За допомогою даного методу можна встановити діапазон припустимих
змін вхідних величин («запас міцності»), але, якими будуть ці зміни насправді,
цей метод не дозволяє визначити.
Метод аналогій передбачає використання даних про ризики аналогічних
проектів, що виконувалися в аналогічних умовах, для оцінки ризику
конкретних проектів. Точність методу невисока, він використовується
переважно для попередніх оцінок. Основний його недолік полягає в тому, що
кожний проект має свої відмінні риси і специфіку реалізації, що не дозволяє
підготувати вичерпний набір сценаріїв розвитку подій у майбутньому,
використовуючи досвід минулого.
Результати аналізу стали основою вироблення загальних рекомендацій
щодо застосування конкретних методів аналізу ризику на етапах обґрунтування
проектів інноваційного розвитку (табл. 7.2).
Таблиця 7.2.
Рекомендації з вибору методів аналізу ризику
Методи аналізу ризику
Етапи
статистичний
аналітичний
оцінки
фінансової
стійкості
з використан-
ням дерева
рішень
експертних
оцінок
нормативний
аналізу
чутливості
аналогій
Аналіз ринкових
можливостей
Вибір цільових
ринків
Розробка іннова-
ційного проекту
Вибір джерел
інвестування
Вплив невизначеності більше всього виявляється при виконанні першого
й останнього етапів процесу обґрунтування проектів інноваційного розвитку,
тому на цих етапах доцільне використання методу експертних оцінок і в ряді
випадків методу аналогій. На етапі розробки й оцінки проектів інвестування в
187
новації переважно використовуються формалізовані методи оцінки ризику.
Однак, як зазначено вище, при зовнішній переконливості математичних
викладень ці методи використовують неточні, неповні чи суперечливі дані (що
цілком природно), і тому фактичні результати при реалізації обраних варіантів
можуть значно відрізнятися від розрахункових.
Практично на всіх етапах можливе застосування методу експертних
оцінок і методу, що використовує дерево рішень. Як показують результати,
отримані в інших галузях знань, саме ці методи покладено в основу експертних
систем - комп'ютерної підтримки штучного інтелекту, які довели свою
здатність вирішувати складні завдання в умовах неточної, неповної чи супереч-
ливої інформації. Тому можливе застосування названих, методів у їх логічному
взаємозв'язку, тим більше що окремі питання в даному напрямку вже знайшли
своє вирішення.
Оскільки кожний з розглянутих методів має недоліки, то в практичній
діяльності слід використовувати декілька методів. Природно, отримані різними
методами результати будуть різнитися, але дослідження розходжень між ними
дозволить виявити чинники, які враховуються в одних методах і відсутні в
інших, що впливає на точність оцінки і достовірність результатів. Аналіз
розходжень у результатах дасть змогу виявити існуючі тенденції розвитку
майбутніх подій з погляду ризику тих чи інших видів діяльності. А це
сприятиме більш точному прогнозуванню ступеня ризику конкретних
інноваційних проектів.
Однак викладене вище ілюструє лише загальні принципи кількісного
аналізу ризику, у багатьох випадках дуже важко визначити як імовірності
можливих результатів, так і кількісно оцінити самі результати. У цих випадках
використовують інші, більш специфічні методи, що включають у різних
комбінаціях елементи теорії ігор, теорії оптимізації, факторного аналізу, теорії
ймовірностей (у тому числі умовні ймовірності), комбінаторики, нечіткої логіки
і т. д.
Аналіз ризику не є самоціллю, він є основою прийняття ефективних
рішень про вибір оптимальних з ряду альтернативних варіантів інноваційного
розвитку суб'єктів господарської (підприємницької) діяльності, а також рішень
про запобігання, зниження чи компенсацію ризику (можливих втрат) за кожним
з проектів. Тому результати аналізу мають не тільки давати кількісну оцінку
ризику, але і виявляти об'єктивні і суб'єктивні чинники ризику, визначати
ступінь їхнього впливу на зростання (зменшення) ризику.

Хостинг від uCoz | Субота, 10.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS