Сутність та зміст інноваційного менеджменту - інноваційний менеджмент підручник - Менеджмент - Каталог статей - Все для студентів



Головна     Економіка    Наука       Реєстрація   Вхід
Категорії розділу
менеджмент персоналу
інформаційний менеджмент
стратегічний менеджмент
податковий менеджмент
Податковий менеджмент підручник
основи фінансового менеджменту
підручник фінансовий менеджмент
фінансовий менеджмент поддєрьогін
Поддєрьогін фінансовий менеджмент, підручник із предмету
Банківський менеджмент
Все про банківський менеджмент у статтях із підручника про банківський менеджмент
інноваційний менеджмент підручник
Все про інноваційний менеджмент, або менеджмент інновацій
менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Підручник з предмету менеджмент зовнішньоекономічної діяльності
Головна » Статті » Менеджмент » інноваційний менеджмент підручник

Сутність та зміст інноваційного менеджменту

«Інноваційний менеджмент» (порівняно нове поняття в науково-
управлінському середовищі) являє собою самостійну галузь управлінської
науки та професіональної діяльності, яка спрямована на формування й
забезпечення умов інноваційного розвитку будь-якої організації.
Аналіз літератури з питань управління висвітлює різні підходи до
визначення сутності та змісту інноваційного менеджменту. Розглянемо деякі з
них. Так, на думку С. Ільїнкової, інноваційний менеджмент — це сукупність
принципів, методів і форм управління інноваційним процесом, інноваційною
діяльністю та персоналом, зайнятим цією діяльністю.
П. Н. Герчикова розглядає інноваційний менеджмент як один з напрямів
стратегічного управління, яке здійснюється вищим рівнем управління
компанією. Виходячи з цього, головна увага в інноваційному менеджменті має
бути зосереджена на виробленні інноваційної стратегії і засобах її реалізації.
Розроблення та виробництво нових видів продукції при цьому стає пріори-
тетним напрямом розвитку підприємства (фірми, корпорації"), оскільки
визначає всі інші напрями його розвитку.
Г. Д. Ковальов інноваційний менеджмент визначає як систему управління
економічним розвитком. При цьому менеджмент охоплює не тільки економіко-
технічні проблеми, а й проблеми світогляду, бо світова тенденція полягає в
радикальних змінах, пов'язаних з глобальним вибухом новацій.
Багато авторів приділяють увагу інноваційному менеджменту як
функціональній системі управління і розглядають його як один з різновидів
функціонального менеджменту, безпосереднім об'єктом якого є інноваційні
процеси в усіх сферах економіки.
Функціональний інноваційний менеджмент націлений, головним чином,
на ефективне управління процесом розроблення, упровадження, виробництва та
комерціалізації інновації, при цьому важливим моментом є синхронізація
функціональних підсистем, удосконалення координуючих дій операційної
системи виробництва, управління персоналом і здійснення контролю за
інноваційним процесом.
Зміст поняття «інноваційний менеджмент» П. Н. Завлін розглядає в трьох
аспектах: як науку та мистецтво управління інноваціями, як вид діяльності і як
суб'єкт управління (рис. 1.1).
Такої ж думки дотримується І. Балабанов, який уважає, що інноваційний
менеджмент вивчає природу інновацій, інноваційного процесу, інноваційної
діяльності і механізм управління цими процесами. Виходячи з того, що
інновації торкаються всіх сфер людської діяльності та впливають на
господарський процес, інноваціями необхідно і можливо управляти.
8
Інноваційний
менеджмент
Наука
і мистецтво
Суб'єкт
управління
Вид
діяльності
та процес
прийняття рішень
Рис. 1.1. Аспекти інноваційного менеджменту
Як наука і мистецтво управління інноваційний менеджмент базується на
теоретичних положеннях загального менеджменту, серед яких визначальними є
закони та закономірності динамічних систем, принципи, функції, форми й
методи цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління цими си-
стемами. Мистецтво як функціональний елемент інноваційного управління
забезпечує повноцінне використання знань, ідей, досвіду, прийняття творчих
рішень керівниками і спеціалістами, розвиток ініціативи всіх учасників
інноваційної діяльності в організації.
Як вид діяльності та процес прийняття управлінських рішень
інноваційний менеджмент являє собою сукупність процедур, що утворюють
загальну схему управління інноваційним процесом. Ця сукупність складається з
відповідних функцій управління, кожна з яких розпадається на окремі види
роботи (етапи), що пов'язані з багатогранною діяльністю підприємства і
виконуються у відповідній послідовності.
Склад функцій і завдань управління може бути регламентованим залежно
від рівня керованої системи (економіка в цілому, галузь виробництва,
корпорація, фірма чи окремий інноваційний проект) та умов її функціонування.
Інноваційний менеджмент як апарат управління інноваціями передбачає
створення певної ієрархічної організаційної структури, до складу якої входять
спеціалізовані підрозділи управління, керівники різних рівнів, які наділяються
повноваженнями на прийняття та реалізацію відповідних управлінських рішень
і несуть відповідальність за їх результати.
Розглянута концепція інноваційного менеджменту, на думку Л. Огольової
та Н. Круглової, виходить за вузькі рамки функціонального менеджменту і
відповідає моделі інноваційного зростання економіки, коли створення
наукового знання, нових інтелектуальних продуктів є визначальним.
З цієї точки зору інноваційний менеджмент набуває інституціонального
значення, яке передбачає включення в його поняття структурного оформлення
сфери і системи управління інноваціями, наявність спеціального інституту
менеджерів, наділених повноваженнями приймати рішення і нести
9
відповідальність за результати інноваційної діяльності.
З таких позицій інноваційний менеджмент необхідно розглядати як
систему управління, що активно впливає на підприємницьку діяльність, на
розвиток інноваційної, інвестиційної, соціально-економічної, політичної
діяльності як окремої організації, так і країни загалом.
Розвиток інноваційного менеджменту тісно пов'язаний з «роз-
кріпаченням» особистості та зміною методів спілкування, при цьому творчий
процес створення новацій стає предметом вільного морального й емоційного
вибору особистості.
Інноваційний менеджмент у загальному вигляді — це складний механізм
дії керуючої системи, яка створює для інноваційного процесу та інноваційної
діяльності сприятливі умови й можливості для розвитку і досягнення
ефективного результату.
Дисципліна «інноваційний менеджмент» вивчає економічні,
організаційно-управлінські, соціально-психологічні чинники, що впливають на
інноваційні процеси, і найефективніші форми організації цих процесів. Як
видно з попереднього розділу, інноваційні процеси являють собою достатньо
специфічний, масштабний, складний і різноманітний за своїм змістом об'єкт
управління, який для ефективного розвитку потребує використання
специфічних форм і методів управлінської дії. В умовах нашої країни, коли
відбувається реформування відносин власності і стимулювання розвитку
підприємництва, коли нововведення стали неодмінною складовою всіх
структур, від органів державної влади до середніх і малих підприємств,
використання наукових методів інноваційного управління стає важливим чин-
ником розвитку країни, її виживання, конкурентоспроможності та
комерційного успіху будь-якої організації і на світовому рівні. Саме
інноваційний менеджмент як система управління призначений для вирішення
незадовільних ситуацій при управлінні змінами, орієнтованих на розвиток
суспільства та задоволення його потреб.
Інноваційне управління створює умови як виживання, так і зростання
господарських організацій, формування наукомістких галузей, що ведуть до
корінних змін асортименту товарних ринків, зростання продуктивності праці,
конкурентоспроможності підприємств, держави.
Як система управління інноваційний менеджмент складається з двох
ланок, або підсистем: керуючої підсистеми (суб'єкта управління) і керованої
підсистеми (об'єкта управління), зв'язок суб'єкта управління з об'єктами
відбувається за допомогою руху інформації. Цей рух інформації являє собою
сам процес управління, тобто процес розроблення і здійснення керуючої дії
суб'єкта управління на об'єкт управління. Механізм керуючого впливу включає
збір, обробку і передавання необхідної інформації та прийняття відповідних
рішень.
Суб'єктом управління в інноваційному менеджменті можуть бути
менеджери і спеціалісти різного рівня залежно від об'єкта управління. Об'єктом
управління в інноваційному менеджменті можуть бути інноваційні процеси,
інноваційна діяльність, інновації, економічні відносини між учасниками ринку
інновацій. На рис. 1.2, 1.3, показані сфери здійснення інноваційного управління
10
на підприємстві.
Зовнішнє середовище
філософія,
політика, цілі,
стратегія
фірми
технології
виробництво
продукції
фінансові,
матеріально-
технічні,
кадрові ресурси
організаційні
структури,
корпоративна
культура
Процеси
нововведень
Процеси
нововведень
Процеси
нововведень
Процеси
нововведень
Загална сфера
інноваційного
менеджменту
Рис. 1.2. Загальна сфера інноваційного менеджменту
Інноваційний менеджмент як система — це комплекс неформальних і
формальних правил, принципів, норм, методів, ціннісних орієнтирів,
організаційних форм, зв'язків і економічних відносин, які регулюють різні
сфери інноваційної діяльності.
інформація
зворотнього з'язку
(про стан об'єкта
управління)
Суб'єкт управління
інформація про
стан зовнішнього
середовища
професійна
група
менеджерів
Вхід
спеціалісти: аналітики,
експерти, консультанти,
новатори
Механізм управління
цілі стратегії функції методи структура
Об'єкт управління
інновації інноваційна
діяльність
інноваційний
процес
економічні
відносини
між учасниками
ринку інновацій
Вихід
Рис. 1.3. Загальна схема інноваційного менеджменту
11
Інноваційному менеджменту, як і будь-якій Іншій системі притаманні
такі якості: взаємозв'язок і взаємодія всіх компонентів системи; цілісність,
узгодженість і синхронність у часі, узгодженість з місією і цілями організації;
адаптивність, гнучкість до змін середовища; автономність елементів
організаційної структури функцій управління; багатофункціональність І
багатоаспектність, і до реалізується через здатність до переналагодження, пе-
реорієнтації, оновлення відповідно до змін середовища.
З позицій підприємства (корпорації) механізм управління Інноваційною
діяльністю завжди конкретний, оскільки спрямований на досягнення
конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на конкретні чинники, які
забезпечують досягнення намічених цілей, і цей вплив здійснюється за
допомогою використання конкретних ресурсів або потенціалів підприємства.
Таким чином, інноваційний менеджмент — це сукупність економічних,
мотиваційних, організаційних і правових засобів, методів і форм управління
інноваційною діяльністю конкретного об'єкта управління з метою одержання
найоптимальнішим шляхом економічних результатів цієї діяльності.
Управління інноваційною діяльністю фірми, корпорації передбачає:
• розроблення інноваційних цілей розвитку;
• створення системи інноваційних стратегій;
• аналіз зовнішнього середовища з урахуванням невизначеності та
ризику;
• аналіз інноваційного потенціалу фірми;
• оцінку ситуації на ринку;
• пошук інноваційних ідей, ліцензій, ноу-хау;
• прогноз ситуації на ринку;
• формування інноваційного та інвестиційного портфеля, розроблення
проектів;
• планування та організацію наукових розробок, їх упровадження у
виробництво;
• удосконалення організаційних структур управління;
• управління персоналом;
• оцінку ефективності інноваційної діяльності; « процедуру прийняття
управлінських рішень;
• вивчення ринкової кон'юнктури, інноваційної діяльності конкурентів;
• дослідження ринку для нових продуктів і технологій (ємність ринку,
умови й еластичність попиту тощо);
• прогнозування діяльності, характеру та стадій життєвого циклу нової
продукції (на цій підставі приймаються рішення про розміри виробничих
потужностей, обсяги капіталовкладень);
• дослідження ресурсів, необхідних для проведення інноваційних
процесів;
• аналіз ризиків інновацій, визначення методів їх мінімізації;
• розробку варіантів кооперації в науково-дослідній сфері з
конкурентом;
• вибір організаційної форми створення, освоєння й розміщення на ринку
12
нових товарів (моніторинг інноваційного проекту, внутрішній або зовнішній
венчур);
• оцінку ефективності інвестиційного проекту;
• дослідження доцільності та планування найадекватнішої форми
передавання технології в процесі створення, освоєння, розміщення на ринку
(ліцензії, трансфери, науково-технічне співробітництво).
Інноваційний менеджмент націлений на забезпечення ефективного
функціонування інноваційного процесу в рамках фірми (підприємства), з метою
створення можливості її конкурентоспроможності на ринку в довгостроковій
перспективі.
Критеріями ефективності інноваційних процесів є економічні
показники, за допомогою яких можна визначити приріст економічного
результату відносно витрат. При цьому прибуток і дохідність інновацій
виступають не як мета, а як важлива умова і результат здійснення
інноваційної діяльності — створення нових продуктів, технологій, послуг,
що впливають на рівень життя суспільства.
Слід зазначити, що в сучасний період цінні винаходи і створення на їх
основі дослідно-експериментальних зразків потребують величезних зусиль
численних колективів і фінансових витрат. Часто початкова вартість
інноваційного проекту багаторазово зростає, особливо, коли кілька ідей мають
бути поєднані в одне життєздатне нововведення.
Крім того, реалізація інновації на ринку пов'язана з великим ризиком. За
даними американського економіста Е. Менсфілда, результати приблизно 60 %
наукових досліджень і розробок, що проводились 120 американськими
промисловими фірмами, не потрапляли на ринок. З кожних десяти виробів,
виробництво яких освоєно, п'ять не витримували ринкових випробувань, а з
п'яти, що лишились конкурентоспроможними, виявлялись тільки два (тобто 8 %
від 100 % наукових досліджень і розробок). Усе це визначає специфіку
управління нововведеннями. Інноваційний менеджмент має скоординувати й
узгодити функціонування та взаємодію як внутрішніх, так і зовнішніх
структурних елементів інноваційного процесу, створити певну гармонію
роботи. Саме гармонізація розвитку Інноваційного процесу, на думку російсь-
ких учених, є основним цільовим завданням інноваційного менеджменту.
Специфіка управління нововведеннями така, що, з одного боку,
необхідно стимулювати висування якомога більшої кількості ідей, пов'язаних з
інноваціями, забезпечити достатню свободу дій співробітників інноваційного
процесу, створити позитивні мотиви праці, а з іншого — необхідно
здійснювати контроль за інноваційним процесом у межах стратегічного
планування.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, основними цілями
інноваційного менеджменту слід уважати: 1) забезпечення довгострокового
функціонування інноваційного процесу на основі ефективної організації всіх
його складових елементів і систем; 2) створення конкурентоспроможної
інноваційної продукції, технологій найбільш ефективним і оптимальним
шляхом.
Слід зазначити, що цілі інноваційного менеджменту мають генетичну
13
підпорядкованість щодо головної мети виробничої організації, а саме —
задоволення суспільних потреб у продукції та послугах. Ця парадигма
загальновизнана в економіці, соціології та інших науках. Бо немає потреби —
відсутнє виробництво. Ключ до успіху підприємця лежить у девізі: «Знайти
потреби і задовольнити їх». Одержання доходів і прибутку досягається у
результаті задоволення потреб через виробництво нових, високоякісних,
ефективних з точки зору покупця товарів та послуг.
Відповідно до цілей формуються завдання інноваційного менеджменту,
основними з яких є такі:
1. Вироблення стратегічної інноваційної політики і механізмів її
здійснення.
2. Формування стратегічних, довго- і короткострокових цілей
інноваційної діяльності.
3. Розроблення планів, програм, проектів та їх виконання.
4. Створення організаційно-виробничої структури і структури управління
інноваційною діяльністю.
5. Планування організації процесів розроблення інновацій (інноваційного
процесу).
6. Спостереження (контроль) за виконанням етапів, стадій інноваційного
процесу в часі та синхронізацією всіх видів діяльності.
7. Підбір і розміщення кадрів, створення творчої атмосфери та мотивації
інтелектуальної праці.
8. Календарне планування роботи і контроль її виконання.
9. Комплексне формування та використання інноваційного потенціалу
підприємства.
10. Організація і кооперація інноваційних програм, прискорення їх
розроблення;
11. Створення тимчасових цільових груп для комплексного вирішення
інноваційних проблем — від ідеї до серійного виробництва продукції.
12. Спостереження й оцінка світових тенденцій науково-технічного
розвитку.
Виконання складних інноваційних завдань зумовлює необхідність у
збалансованій і гармонійній науково-технічній діяльності. Вона забезпечується
визначенням системи пріоритетних чинників, на які потрібно реагувати
(адекватно впливати) першочергово. До таких чинників належать:
• підвищення рівня невизначеності зовнішнього середовища, що
пов'язано з поглибленням конкуренції, прискоренням зміни технологій для
виробництва нових товарів;
• обмеженість ресурсів;
• вплив суспільства і політичних сил на ринкову поведінку фірм
(наприклад, боротьба з курінням);
• підвищення активності на товарних ринках країн, що розвиваються;
• обмеженість інвестиційних ресурсів.
У практиці управління інноваційними процесами широко ви-
користовуються методи системного аналізу проблем, що виникають, теорія
ймовірності, моделювання процесів прийняття рішень, ситуаційний підхід,
14
який дає можливість творчого використання адекватної ситуації, наукових
прийомів управління.
До основних принципів, які притаманні інноваційному менеджменту,
відносять:
• дослідницький стиль прийняття рішень;
• творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій;
• підвищення оперативності управління інноваційним розвитком;
• принципи «центральної ситуації».
Принцип «дослідницький стиль прийняття рішень» реалізується у
поєднанні власних досліджень і залучення з цією метою наукових організацій,
вищих навчальних закладів, консультаційних центрів. Цей принцип націлений
на подолання домінуючого ще на багатьох підприємствах стилю «ми все
можемо самі». З підвищенням рівня невизначеності середовища такий стиль
призводитиме до хибних рішень, утрат від реалізації, які можуть бути
непорівнянними з витратами на дослідження.
Творчий підхід до аналізу непередбачених ситуацій реалізується у
використанні системного аналізу проблем, що виникають, економіко-
математичного моделювання процесів прийняття рішень у кожній з функцій
управління інноваціями.
Принцип підвищення оперативності управління інноваційним розвитком
реалізується в реакції інноваційного управління на зміни в зовнішньому
середовищі. Темпи цих змін не повинні перевищувати темпи інноваційних
перетворень (наприклад, створення гнучких технічних систем).
Принцип центральної ситуації в інноваційному менеджменті полягає у
формуванні системи факторів управління розвитком усіх систем виробництва
та узгодження їх з певними цілями управління. Основне завдання управління в
інноваціййому процесі полягає у відстежуванні проявів тих чи інших чинників і
впливу на них з метою переведення ситуації в новий бажаний стан. Наприклад,
підвищення витрат і погіршення результатів НДДКР. За цим сигналом
(значенням критеріїв управління) вивчаються причини погіршення стану
науково-дослідного процесу і виявляються чинники, щодо яких необхідно
здійснити певні управлінські дії. Характер цих дій залежатиме від природи
чинника і його сприйнятливості до тих чи інших методів впливу.
Слід зазначити, що в останнє десятиріччя у зв'язку із зростанням
стохастичних чинників у зовнішньому середовищі, а також відсутністю
повноти інформації, у складних соціотехнічних системах стали наростати
процеси десинхронізації ритму і зростання параметрів збурення системи. З
точки зору термодинаміки це пояснюється не тільки збільшенням ентропії як
міри нестійкості системи, а й підвищенням її схильності до переходу у неста-
більний, хаотичний стан1. У таких ситуаціях реакція фірми на зміни
середовища повинна бути інноваційною, орієнтованою на системне оновлення.
Велике значення для підвищення ефективності інновацій має комплекс
використання таких принципів менеджменту, як:
• створення атмосфери творчості, стимулюючої пошук і освоєння нових
ідей;
• націленість усієї інноваційної діяльності на потреби ринку;
15
• визначення пріоритетних напрямів інноваційних змін виходячи з цілей
і завдань фірми;
• скорочення кількості рівнів в управлінській структурі з метою
прискорення процесу;
• прийняття рішень у системі «дослідження — виробництво — збут».
Практика функціонування провідних компаній розвинених країн світу
показує, що їх успіхи пов'язані саме з розробленням цілісної системи
управління інноваціями, яка перебуває в постійному і неперервному розвитку
відповідно до змін як самої організації, так зовнішнього середовища. У цих
компаніях створюється така інноваційна структура і культура управління, у
якій напрями інноваційного розвитку інтегруються в загальні стратегічні плани,
що пов'язані з постійним розробленням перспективної нової продукції і
створенням нових сфер бізнесу.

Хостинг від uCoz | Субота, 03.12.2016 | Вітаю Вас Гість | RSS