|
Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на
мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-уречевлені засоби
та послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами. Переважну більшість благ відносять до категорії
економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору
використання обмежених ресурсів. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись
власними потребами та наявними коштами. Загальною основою для зіставлення
різноманітних варіантів заведено вважати корисність
благ — їх здатність задовольняти потребу. Корисність — поняття суб’єктивне, для
різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.
Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою,
що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору
спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага — блага, що набуває
негативної корисності (взагалі — забруднене повітря, вибірково — дим від паління
цигарки для того, хто не палить).
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного
співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається
споживачем.
Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної
порівнянності корисності благ.
АКТ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ
Це виражається кількісною
(кардиналістською) та по-
рядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною
функцією
можна
простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінної кількості інших благ і
відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в
умовних одиницях — ютилях). При
цьому сумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупною корисністю (TU), а прирощення сукупної корисності за
збільшення споживання блага на одиницю — граничною
корисністю (MU).
За умови, що споживання інших благ не змінюється, а
благом Х споживач насичується, задоволення
від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної
одиниці блага Х знижується. Це емпіричне положення має
фундаментальний характер, стосується всіх економічних благ і називається законом спадної граничної корисності. Закон
є справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень,
місяць тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці.
Проілюструвати дію закону можна за допомогою графіків сукупної і граничної корисності,
що відповідають один одному (рис. 2.1).
Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди
пов’язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї
додаткової одиниці певного блага.
ФОРМИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ
Споживач керується
принципом раціональності, а саме:
маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від
споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність,
отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала
однаковою.
Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо,
Х, і незмінності доходу споживача та
цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у
збільшенні його купівлі, а значить, падіння MUХ.
Це буде продовжуватися до
відновлення рівності (2.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння
ціни товару Х приведе до збільшення
обсягу його попиту на ринку.
|