Все для студентів

Григір Тютюнник. «Дивак»

admin — Tue, 20 May 2014 19:58:28 GMT

Урок № 59

Григір Тютюнник. «Дивак»

Мета: допомогти учням усвідомити ідею неповторності й багатства внутрішнього світу людини, що утверджується в оповіданні; з’ясувати художні особливості твору, його красу; розвивати навички виразного читання, аналізування твору

Очікувані результати: учні розуміють зміст оповідання, уміють складати план до характеристики образу, висловлюють власні міркування про характер хлопчика Олеся та його незвичайну поведінку.

Теорія літератури: оповідання, його особливості; головний та другорядні герої; художні засоби.

Обладнання: підручник, портрет Гр. Тютюнника, текст оповідання «Дивак», ілюстрації до нього

Тип уроку: комбінований.

§ І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроку

Вступне слово вчителя.

Залишатися людиною завжди — у малому й великому — нелегко. Навіть дорослі час від часу не справляються із цим завданням, можуть схибити: жорстоко поставитися до тварини, не зрозуміти власної дитини, виявляють агресію, зло. Маленький Олесь дає і своїм товаришам, і рідним, і нам із вами уроки людяності, поваги до всього живого, закликає всіх жити в мирі та злагоді. Автор оповідання «Дивак» Григір Тютюнник зробив усе, щоб читачі повірили маленькому хлопчикові. У цьому ми маємо змогу переконатися сьогодні на уроці.

§ ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Перевірка домашнього завдання.

1) Виразне читання, переказ найцікавіших фрагментів оповідання «Дивак».

2) Висловлення власної думки про твір.

§ ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

1. Виразне читання ІІ частини оповідання Гр. Тютюнника «Дивак».

(Учні виразно читають оповідання від слів «Олесеві не хотілося пирога…» до кінця твору.)

2. Словникова робота.

(Проводиться за питаннями учнів.)

3. Обмін враженнями щодо прочитаного.

— Чи сподобався вам твір? Чим саме?

— Висловіть міркування про особливості характеру Олеся, його обдарованість.

4. Складання плану до характеристики головного героя.

Орієнтовний план

1) Хто такий Олесь?

2) Де живе герой? У які часи?

3) Скільки йому років?

4) Яка родина в хлопчика?

5) Які риси характеру Олеся, у яких його діях та вчинках вони виявляються?

6) Як ставиться хлопчик до своїх однолітків? А як вони до нього?

7) Чим він не схожий на них?

8) Моє ставлення до героя оповідання «Дивак» Олеся.

§ ІV. Закріплення знань, умінь та навичок

Творче завдання.

Продовжте думку «Якби Олесь вчився у нашому класі…» (або «Якби Олесь був моїм другом…»).

§ V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Навчитися виразно читати, переказувати ІІ частину оповідання «Дивак», уміти виділяти головні епізоди, коментувати їх, висловлювати власну думку з приводу прочитаного.

§ VІ. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Я хотів би (хотіла б), щоб такі діти, як Олесь…

Тематична контрольна робота . «Із літератури романтизму. Творчість Е. Т. А. Гофмана, Г. Гейне, А. Міцкевича, Байрона

admin — Tue, 20 May 2014 19:57:06 GMT

УРОК № 46
Тема: Тематична контрольна робота . «Із літератури романтизму. Творчість Е. Т. А. Гофмана, Г. Гейне, А. Міцкевича, Дж. Г. Байрона»
Мета: перевірити рівень засвоєння учнями знань із теми; розвивати уміння застосовувати
набуті знання практично, логічне мислення, зв’язне мовлення; уміння концентрувати
увагу, виділяти найголовніше.
Обладнання: зошити учнів.
ХІД УРОКУ
I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
II. ЗАСТОСУВАННЯ УЧНЯМИ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Виконання тестових завдань.
Початковий рівень
1. Романтизм зародився на межі:
а) XVI—XVII ст.;
б) XVII—XVIII ст.;
9 в) XVIII—XIX ст.
2. Романтизм як літературний напрям визрів у надрах:
а) Просвітництва;
9 б) класицизму;
в) бароко.
3. Фраза: «Письменники XIX століття — діти Французької революції»,— нале-жить:
9 а) В. Гюго;
б) Е. Т. А. Гофману;
в) Дж. Г. Байрону.
4. Фея Рожа-Гожа у реальному житті була:
а) гувернанткою;
9 б) патронкою притулку;
в) вихователькою.
5. У Керепесі студенти найчастіше відвідували лекції:
а) Проспера Альпануса;
б) Птолемеуса Філадельфуса;
9 в) Моша Терпіна.
6. «Книга пісень» Г. Гейне складається з:
а) 4 розділів;
9 б) 5 розділів;
в) 6 розділів.
7. Хто з поетів-романтиків називав свої вірші «перепустками у лазарет своїх по-чуттів»:
9 а) Г. Гейне;
б) Дж. Байрон;
в) А. Міцкевич.
8. Основна ідея циклу А. Міцкевича «Кримські сонети»:
а) замилування природою Крима;
9 б) ностальгія за батьківщиною;
в) оспівування кохання до жінки.
9. Поема А. Міцкевича «Дзяди» перекладається як:
а) посвята;
б) пам’ять;
9 в) поминки.
10. «Байронічним» називають:
9 а) героя, розчарованого у принадах світу;
б) героя-тираноборця;
в) героя-коханця.
11. На думку Дж. Байрона, головною рисою Прометея є:
а) гуманізм;
б) терпіння;
9 в) дух бунтарства.
12. За жанром поема Дж. Байрона «Мазепа» є:
а) епічна поема;
б) лірична поема;
9 в) монолог-сповідь.
Середній рівень
1. Які суспільно-політичні події вплинули на зародження романтизму? (Французь -ка буржуазна революція 1789–1794 рр. і наполеонівські війни.)
2. Яка головна риса романтизму як художнього напряму? (Усвідомлення прагнен -ня створити узагальнений символічний образ.)
3. Який вид мистецтва, окрім літератури, любив Е. Т. А. Гофман? (Музику.)
4. На які дві групи Е. Т. А. Гофман поділяв своїх героїв і людей взагалі? («Музи-кантів і немузикантів», філістерів (обивателів, немузикантів) і ентузіастів (му-зикантів, людей, здатних сприймати красу).)
5. Завдяки чому Цахес привласнював собі заслуги інших людей? (Завдяки
трьом золотим волосинкам, які подарувала йому фея Рожа-Гожа.)
6. У чому полягає символіка поезії Г. Гейне «Самотній кедр на стромині…»? (Так
поет розповідає про своє нещасливе кохання.)
7. У якому творі Г. Гейне яскраво виявилися фольклорні мотиви? (У вірші «Ло-релей».)
8. Яка роль пейзажу у поетичному циклі А. Міцкевича «Кримські сонети»? (При-рода є фоном, на якому відбувається дія.)
9. Яку країну згадує А. Міцкевич у вірші «Пілігрим»? (Литву.)
10. У чому полягають особливості зображення образу ліричного героя у поезії
Дж. Байрона? (У тому, що ліричний герой відбиває світ думок і почуттів само -го автора.)
11. Визначте жанр поеми Дж. Г. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда». (Ліро-е-пічна поема.)
12. Назвіть найвідоміших представників романтизму в літературі. (В. Гюго, Дж. Бай -рон, В. Скотт, Е. По, Е. Т. А. Гофман, А. Міцкевич, Г. Гейне, Ф. Купер та інші.)
Достатній рівень
1. Дайте визначення романтизму як літературного напряму. Назвіть представ -ників романтизму у різних галузях мистецтва.
2. Дайте тлумачення назви поеми Дж. Байрона «Паломництво Чайльд-Гарольда».
Розкажіть історію створення цього твору.
3. Схарактеризуйте мешканців князівства Керепес. Який прийом використовує
Е. Т. А. Гофман для їх змалювання?
4. Порівняйте роль пейзажу в ліриці А. Міцкевича та Г. Гейне (на прикладі вив-чених творів).
5. Подумайте, яке місце у задумі «Книги пісень» Г. Гейне займає автобіографіч -ність?
6. Схарактеризуйте образ ліричного героя віршів Дж. Байрона.
Високий рівень
1. Схарактеризуйте ознаки романтизму як літературного напряму. Проілюструй -те їх на матеріалі вивчених творів.
2. Подумайте, чи можна знайти спільні й відмінні риси між класицизмом, Про -світництвом і романтизмом. (Романтики на відміну від класицистів відмовилися від традицій античності, а оспівували середньовіччя. Романтики відкрили
красу фольклору, а класицисти й просвітителі не цікавилися ним. У добу кла-сицизму і Просвітництва цінувався розум, а романтики підкреслювали велику
роль почуттів. Зближало романтиків і просвітителів співчуття до «маленької
людини» та гуманізм.)
3. Розкрийте роль сатири і фантастики у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана «Малюк
Цахес на прізвисько Циннобер».
4. Маг і чарівник Проспер Альпанус у казці-новелі Е. Т. А. Гофмана говорив: «Щас-ливці, обдаровані внутрішньою музикою,— єдині, кого можна назвати поета -ми». Подумайте, кого з героїв твору можна назвати поетами? Чому? Аргумен -туйте свою думку.
5. Схарактеризуйте образ Чайльд-Гарольда.
6. Розкрийте роль історії та сучасності у циклі А. Міцкевича «Кримські сонети».
III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати повідомлення про життєвий і творчий шлях О. С. Пушкіна. Про-читати його поезії, підготувати виразне читання улюбленого вірша.

Розвиток зв’язного мовлення. Твір-оповідання з обрамленням на основі почутого

admin — Tue, 20 May 2014 19:56:24 GMT

Уроки № 7–8

Розвиток зв’язного мовлення. Твір-оповідання з обрамленням на основі почутого

Мета: навчити учнів складати усні й письмові твори-оповідання з обрамленням; удосконалювати здатність грамотно викладати думки; розвивати усне й писемне мовлення

Очікувані результати: учні складають усні й письмові твори-оповідання з обрамленням, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, будуючи в логічній послідовності за самостійно складеним простим або складним планом.

Обладнання: підручник, дидактичний матеріал, зразок твору-оповідання з обрамленням

Тип уроків: застосування знань і формування вмінь.

§ І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й мети уроків

1. Проблемні завдання і питання.

— Пригадайте який-небудь випадок, свідком котрого ви були, що його можна покласти в основу оповідання.

— Чому в основу оповідання зазвичай покладено розповідь про одну подію із життя персонажа?

§ ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

— Пригадайте, скільки стилів мовлення існує?

— Що таке оповідання? Які оповідання вам відомі?

— Що називається композицією й сюжетом художнього твору?

— Який тип мовлення покладено в основу тексту оповідання?

§ ІІІ. Основний зміст роботи

1. Слово вчителя.

Обрамлення — це така частина композиції художнього твору, яка є ніби рамкою для розповіді про основні події. Обрамлення містить повідомлення про джерело інформації, роздуми про розказане та оцінку зображеного.

Оповідання — невеликий розповідний художній твір про одну чи кілька подій із життя персонажа, що відіграють у його долі важливу роль.

Сюжет — це система подій, про які йдеться в художньому творі, їх послідовне розгортання та зв’язки між такими подіями.

2. Робота зі зразком твору-оповідання з обрамленням.

1) Виразно прочитайте текст «Голос».

2) Поясніть його назву.

3) Доведіть, що поданий текст є оповіданням.

4) Знайдіть сюжетні елементи.

5) З’ясуйте роль обрамлення в композиції тексту.

Голос

Під старезним горіхом, який ще рясно родив, на давньому, також горіховому, пні, який ще пам’ятав дідового тата, клепали коси. Дід і я, його тринадцятий онук.

Дід дуже любив співи й мріяв, що в роду з’явиться голос. І ось перед тим, як іти косити траву, він виносить старенький приймач, ставить його на вікно, вмикає...

І той голос явився та так, що аж заблищала чимось дідова сивина, а очі, його сині очі,— таких очей ні в кого не бачив, хіба що інколи в батька,— починали піднімати діда, такого невисокого, над землею, над косами, над горіхом, над хатами, над нашим городом, над селом, над криницями, ярами, чубчиками дерев кудись високо-високо.

Голос співав про овець, про матір і зерно... Дід довго мовчав після співу. А потім сказав з притиском: «Мушу побачити того чоловіка. Може, із нашої сторони він...»

Другого дня поїхали ми до міста на радіо. Якийсь чоловік в окулярах із невдоволеним голосом і довгими нігтями на пальцях переглянув купу паперів і сказав: «Ви, шановні, чули голос молодого співака Дмитра Гнатюка...»

(За Д. Герасимчуком)

3. Бесіда.

— Пригадайте якесь із вивчених на уроці української (зарубіжної) літератури оповідань, визначте в ньому елементи сюжету: зав’язку, кульмінацію, розв’язку. Назвіть наявні в оповіданні позасюжетні елементи (описи, роздуми).

— Який тип мовлення в тексті оповідання є основним?

— У якому стилі складається оповідання й чому?

— З’ясуйте тему оповідання та його головну думку.

— Наскільки вдалим є заголовок твору й що він відбиває — тему чи головну думку оповідання?

4. Творче завдання.

Складіть твір-оповідання, використавши запропоновані початок (зав’язку) і кінцівку (розв’язку).

Троє сусідів-хлопчаків часто розважались, катаючись на ліфті. Дорослі не раз попереджали їх про небезпеку. Часто намагався зупинити їх старенький сліпий сусід, спускаючись сходами з вівчаркою-поводирем.

...

Хлопчик був врятований. Сусіди ублагали лікувати пса, який кинувся на допомогу хлопцеві.

5. Робота в чернетках, редагування творів.

6. Написання твору-оповідання.

§ ІV. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1) Опрацювати теоретичний матеріал

2) Виконати вправи

§ V. Підсумок уроків

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

— Сьогодні на уроці я навчився (навчилась)...

ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПРИРОДІ. ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ ЛЮДИНОЮ

admin — Tue, 20 May 2014 19:55:24 GMT

Урок № 45

ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ПРИРОДІ.

ВИКОРИСТАННЯ ВОДИ ЛЮДИНОЮ

Мета уроку: ознайомити школярів зі значенням води в природі, з видами забруднення во-ди, способами її охорони, пояснити способи використання води людиною, навчити створювати буклети-пам’ятки; розвивати пам’ять, увагу та логічне мислення уч-нів, відпрацьовувати навички пошукової діяльності на уроці, залучати школярів до активної участі в навчально-виховному процесі; виховувати дбайливе ставлення до водних ресурсів планети.

Очікувані результати: учні знають про властивості води; наводять приклади викорис-тання води людиною та значення води в природі; використовують додаткові дже-рела інформації для виконання навчального завдання, вивчену лексику в самостійних усних повідомленнях.

Базові поняття та терміни: вода, водні ресурси, забруднення (хімічне, біологічне, радіоа-ктивне, механічне).

Обладнання:

Тип уроку: засвоєння нових знань.

 I. Організаційний момент

 II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

1. Перевірка домашнього завдання.

1) Завдання для всього класу.

2) Індивідуальне завдання.

2. Повідомлення теми уроку.

Учитель розміщує на дошці малюнки й пропонує учням здогадатись про тему уроку. Після того як учні здогадались, про що буде йти мова, учитель оголошує тему уроку, пропонує записати її до зошитів.

3. Оголошення мети та завдань уроку.

Учитель повідомлює учням мету та завдання уроку. (Завдання записуються на зворо-тному боці дошки або записуються на дошку після їх визначення.)

4. Обговорення висловів.

Вода, що вживається у помірній кількості, нікому зашкодити не може. (М. Твен)

Вода — краса усієї природи. Вода жива, вона біжить, хвилюється вітром, вона руха-ється і дає життя та рух усьому, що її оточує. (С. Аксаков)

Воді дана чарівна влада стати соком життя на Землі. (Леонардо да Вінчі)

5. Дидактична вправа «Очікування».

— Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку?

6. Конкурс «Розпізнай та дай назву».

Учитель описує якесь явище, властивість, процес або тіло, а учні мають здогадатись, про що йде мова.

7. Фронтальна бесіда.

Учитель пропонує учням згадати, які властивості притаманні воді, які речовини роз-чиняються в ній, навести приклади розчинів у природі.

III. Засвоєння нових знань

1. Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1) Значення води.

(а) Слово вчителя.)

Завдяки своїм хімічним та фізичним властивостям вода займає особливе місце в природі та набуває особливого значення в житті людини.

Вода вкриває більше третини усієї поверхні земної кулі, визначає загальний ви-гляд планети та є колискою усього живого на Землі. Вона входить до складу ре-човин, у ній протікає багато хімічних реакцій.

Згадаймо, що вода бере участь у ґрунтоутворенні. З водою до живих організмів надходять мінеральні речовини, вода забезпечує рух усіх матеріальних та енерге-тичних потоків, навіть регулює температуру тіла тварин.

Вода є середовищем життя для багатьох істот.

Життя людини неможливе без води, адже її тіло на 70 % складається з води, кров — на 90 %, м’язи — на 75 %, навіть у кістках міститься близько 25 % води. Без їжі людина може існувати до 2–3 місяців, а без води не зможе прожити і тижня.

Людина використовує воду у своєму повсякденному житті. З давніх-давен люди оселялись поблизу прісних водойм, утворюючи потім навколо них села і міста. Во-да потрібна людству для гігієни (купання, миття рук, посуду, прибирання тощо), приготування їжі та отримання продуктів харчування, утримування тварин, відпо-чинку тощо. Вода також є дорогою, тобто шляхом пересування або перевезення вантажів. Людина вживає в їжу істот, які мешкають у воді (риба, краби, раки, каль-мари, креветки, восьминоги, мідії тощо).

Вода також має і руйнівну силу. Великої шкоди завдають людству цунамі, селі, снігові лавини та повені. Навіть сильний дощ, сніг або туман можуть призвести до зупинки життя міста.

Снігові лавини — це зсуви снігових мас, які виникають внаслідок того, що сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу.

Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річ-ці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням снігу, вітровим на-гоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені призводять до людських жертв і завдають великої матеріальної шкоди.

Цунамі (від яп.— велика хвиля, що заливає бухту) — це хвилі, завдовжки біль-ше ніж 500 м, які утворюються в морі або в океані зазвичай внаслідок землетрусів і охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів за годину й зазнає незначних втрат енергії. Хвилі цунамі мо-жуть сягати заввишки 900 м і змивають своєю вагою усе, що опиняється на їхньому шляху.

Найбільшим за останні роки вважають цунамі, що сталося 26.12.2004 у Півден-но-Східній Азії. Тоді постраждали країни Азії (Індонезія — 180 тис. людей, Шрі-Ланка — 31–39 тис. людей, Тайланд — 5 тис. людей та ін.) та Африки (Сомалі). За-гальна кількість людей, що загинули,— 235 тис.

Селі — це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних частин, каміння, уламків гірських порід (від 10–15 до 75 % об’єму потоку). За складом твердого матеріалу селі поділяють на грязьові, грязекам’яні та водокам’яні.

Селеві потоки мають велику руйнівну силу, завдають шкоди будинкам, сільсь-когосподарським угіддям, а інколи загрожують життю людей.

б) Повідомлення учнів.

Цікаві факти про воду.

— Морська вода — дуже поживна субстанція. В 1 см3 такої води міститься 1,5 г білка та інших речовин. Учені вважають, що один лише Атлантичний океан за своєю поживністю оцінюється в 20 тис. врожаїв, які збирають за рік по всій суші.

— У складі мантії Землі води міститься в 10–12 разів більше, ніж у Світовому океані.

— Вода може бути безкоштовною, а може бути і дуже дорогою. Найдорожча у світі вода продається в Лос-Анджелесі. Виробники упаковують дорогоцінну рідину зі збалансованим смаком і значенням ph у пляшки зі стразами «Swarovski». Коштує така вода 90 $ за 1 л.

— За все життя людина випиває близько 35 т води.

— Людина пропускає за рік через себе кількість води, що дорівнює п’ятикратній вазі тіла.

— Вода допомагає знизити ймовірність серцевого нападу. Під час досліджень вчені з’ясували, що ті люди, які п’ють близько шести склянок води на день, менше схильні до ризику серцевого нападу на відміну від тих, хто випиває всього дві склянки.

— За допомогою води можна боротися із зайвою вагою. Вживаючи з напоїв тільки воду, можна різко знизити загальну калорійність раціону.

— В Антарктиді на Землі Вікторії є озеро, вода в якому в 10 разів солоніша за морську. Воно може замерзнути тільки за температури –50 °С.

— Ми можемо пити лише 3 % води від усіх запасів планети — саме стільки в нас запасів прісної води. Але навіть велика частина цих 3 % недоступна, оскільки міститься в льодовиках.

— Якби всі льодовики раптом станули, то рівень Світового океану піднявся б на 64 м і близько 1/8 поверхні суші було б затоплено водою.

— Маса води річок складає приблизно 0,01 % загальної маси прісних вод Землі.

— Під час спраги бізони відчувають воду за 5–7 км.

— Американський тушканчик взагалі не п’є води — йому досить вологи із зер-няток.

— Медузи на 95–98 % складаються з води.

— Деякі рослини дещо витриваліші до нестачі води. Під час одного досліду кактус масою 37 кг не поливали 6 років. За цей час він втратив 11 кг та залишився живим.

— Щоб виростити 1 кг овочів, потрібно 2 т води.

— Без води влітку верблюд може прожити 3 доби, а взимку — 8 діб.

— Верблюд масою 250–300 кг може випити у спеку за один раз 100 літрів води.

— Єдина річка на Землі, яка починається біля екватора і тече в зону помірного клімату,— Ніл. За маловивченими причинами більшість річок течуть у зворотному напрямку.

— Якщо людина втрачає 2 % води від маси свого тіла, то вона відчуває сильну спрагу. Якщо відсотки втраченої води збільшаться до 10, то в людини почнуться галюцинації. Якщо людина втратить 12 % води, вона не зможе відновитися без до-помоги лікаря. Якщо 20 % — людина вмирає.

— Вода не тільки дарує життя, але може і забирати його. 85 % всіх захворювань у світі передається через воду. Щорічно 25 млн людей помирає від цих захво-рювань.

— Досліди доводять, що гаряча вода швидше перетворюється на лід, аніж хо-лодна.

— Забруднені підземні води очищаються протягом декількох тисячоліть.

— Одна тонна нафти утворює на поверхні води плівку площею 12 км2.

— Саргасове море має найпрозорішу воду.

— В Алжирі є «чорнильне озеро», водою з якого можна писати на папері. Пояс-нюється незвичайне явище тим, що в озеро впадають два потічки: води одного ба-гаті солями заліза, а іншого — гуміновими речовинами. Суміш цих речовин і утво-рює ось такі чорнила.

— За добу з поверхні Світового океану випаровується стільки води, скільки її міститься у руслах усіх рік земної кулі.

— Морська вода замерзає за температури –1,91 °C. Іноді вода замерзає і при плюсовій температурі.

Поблизу села Кергалан в Азербайджані є горюча вода. Від сірника вода спала-хує блакитним полум’ям через наявність у її складі метану.

— У румунському місті Альба Юлія збереглися і нині діючі давньоримські ка-налізаційні системи, вік яких становить 1800 років.

— Сьогодні ми споживаємо ту саму воду, що й динозаври 150 млн років тому.

— За даними ЮНЕСКО, найчистіша вода розташовується у Фінляндії. Усього в дослідженні свіжої природної води брало участь 122 країни.

— У Сенегалі є озеро яскраво-рожевого кольору. Ніби до нього насипали мар-ганцівки. Вода тут настільки солона, що вижити в ній можуть мікроорганізми тільки одного виду — вони і дають таке забарвлення.

— У склянці води міститься близько 8 000 000 000 000 000 000 000 000 (8 септіліонов) молекул.

— У найглибшій точці Світового океану (Маріанський жолоб, 11 034 м), кинутій у воду залізній кульці потрібно більше години, щоб досягти океанського дна.

— «Наймертвішою» водоймою є не Мертве море, а озеро Смерті в Сицилії. Рос-лини і тварини, які потрапляють у воду, миттєво вмирають. Із дна озера б’ють два джерела дуже концентрованої кислоти, яка і отруює воду.

2) Забруднення води.

(а) Частково-пошуковий метод (робота з підручником); б) складання схеми.)

Велику кількість води людина використовує для своїх потреб у побуті. Проте використана вода, як правило, стає забрудненою, вона не піддається спеціальному очищенню і забруднює природні води — річки, озера підземні води тощо.

Забруднення води — це наявність у ній сторонніх домішок, які знижують її якість і цінність. Забруднення води — це основні процеси, які викликають дегра-дацію річок, водосховищ, озерних систем тощо.

Основними джерелами забруднення вод є атмосферні опади, стоки із сільсько-господарських полів, ферм та інших об’єктів, міські й промислові стічні води та водний транспорт. Заводи, фабрики, великі виробництва зливають у водойми заб-руднену воду, що містить багато шкідливих речовин. Свинець, ртуть, кадмій, нікель, цинк, марганець, потрапивши у воду, роблять її токсичною. Також забруд-нення водойм токсичними речовинами техногенного походження часто ускладнює або робить неможливим використання води для питних цілей.

Розрізняють такі види стічних вод:

— промислові стоки (від великих підприємств);

— господарські та побутові стічні води (стоки від громадських будівель, ліка-рень, кухонь, їдалень);

— сільськогосподарські стоки (у великій кількості містять хімічні добрива й отрутохімікати);

— атмосферні стоки (утворюються при стіканні з промислових майданчиків під час танення снігу і дощах).

Види забруднень стічних вод поділяють на три групи:

— мінеральні (пісок, рудні й глинисті включення, розчини мінеральних солей, лугів та кислот тощо);

— рослинні (залишки плодів і клейові речовини тваринного походження);

— біологічні та бактеріальні (це стічні води боєнь, комунального господарства, біофабрик. У своєму складі вони містять мікроорганізми і цвілеві грибки).

Для поверхневих та підземних вод характерні такі види забруднень:

— механічне забруднення (в основному це властивість поверхневих видів заб-руднення. До них належить підвищений вміст механічних домішок);

— хімічне забруднення (характеризується наявністю у воді неорганічних і ор-ганічних речовин нетоксичного і токсичного характеру);

— біологічне і бактеріологічне (у воді присутні патогенні мікроорганізми, гриби і дрібні водорості);

— радіоактивне (у воді присутні радіоактивні речовини);

— теплове (спостерігається при спуску у водойми вод з атомних і теплових електростанцій з підвищеною температурою).

б) Складання схеми.

а) Частково-пошуковий метод (роботи з підручником) (продовження).

Основним джерелом забруднення водойм є погано очищені стоки комунальних та промислових підприємств. Забруднюючі речовини змінюють склад і властивості води. Це виявляється в зміні її фізичних властивостей. Виникає неприємний запах, присмак, у ній з’являються шкідливі речовини, які або плавають на поверхні во-дойм, або відкладаються на дні.

Основним хімічним забруднювачем водойм є нафта і нафтопродукти. Під час попадання у воду вони створюють на поверхні плівку, на дно осідають важкі ча-стинки. Смак, забарвлення, в’язкість, поверхневий натяг води змінюється, погір-шуються обмінні процеси у воді, знижується вміст кисню, що призводить до заги-белі риби та інших мешканців водойм. Вона набуває токсичних властивостей і стає загрозою для людини і тварин.

Радіоактивними відходами забруднюють атомні електростанції. Радіоактивні речовини у разі потрапляння до води викликають її іонізацію, яка негативно відби-вається на розвитку живих організмів. Живі організми здатні накопичувати велику кількість радіоактивних речовин, і споживання таких організмів людиною є небез-печним для її здоров’я.

Господарсько-побутові стоки призводять до біологічного забруднення води. У світі постійно зростає кількість населення, розширюються старі і виникають нові міста, що веде до збільшення стоків у внутрішні водоймища. Побутові стоки є дже-релом забруднення річок та озер гельмінтами і хвороботворними бактеріями, які можуть викликати кишково-шлункові захворювання (холеру, тиф), захворювання печінки (гепатити), шкіри тощо.

Забруднені води погіршують екологічну ситуацію, призводять до загибелі жи-вих організмів, зменшення кількості питної води.

3) Охорона водних ресурсів.

а) Презентація міні-проектів «Краплина, або Де ми втрачаємо воду?».

Учитель пропонує учням представити міні-проекти. По ходу презентацій учи-тель або учні демонструють малюнки «Збережемо водні ресурси планети», які вони підготували вдома. Наприкінці презентації учитель проводить бесіду з учнями, направляє хід їхніх думок у напрямку збереження водних ресурсів.

б) Слово вчителя з елементами бесіди.

Охорона водних ресурсів в Україні регулюється Водним кодексом України, введеним у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року, зако-ном України «Про питну воду та питне водопостачання» з останніми змінами від 16.10.2012, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1999 № 465 «Про за-твердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами» та іншими нормативними документами.

Захисту води сприяє раціональне використання водних ресурсів, а саме

— більш повне використання і розширене відтворювання ресурсів прісних вод;

— розробка нових технологічних процесів, що дозволяють запобігти забруд-ненню водоймищ і звести до мінімуму споживання свіжої води.

Стічні води піддають різним видам очищення (механічне, біологічне, хімічне). Для цього забудовуються цілі очисні споруди. У них вода проходить крізь кілька фільтрів.

Цікаві факти:

— Під час намилювання рук із крана марно витікає від 15 до 20 л води. Для зменшення подібного марнотратства необхідно частіше закручувати кран, що доз-волить заощаджувати до 70 % води.

— З одного туалетного зливного бачка із зношеними прокладками може витіка-ти до 20 л води кожної години. У сумі за день це 500 л, а за рік 178 тис. л.

— Якщо з крана тече вода струменем завтовшки як сірник, то втрати становлять понад 100 л на добу, і цієї води було б цілком достатньо, щоб прийняти душ трьом-чотирьом членам сім’ї.

— Якщо з крана капає вода (тільки 10 крапель за хвилину), у місяць із нього намарно витікає близько 170 л води, у рік — понад 2 тис. л.

— Отже, як ми можемо допомогти зберегти воду? (Не зливати токсичні речо-вини до каналізації (лаки, фарби тощо), закривати кран, якщо не має потреби у воді, не викидати сміття до водойм тощо.)

2. Фізкультхвилинка.

 IV. Закріплення нового матеріалу

1. Розробка буклетів-пам’яток «Бережи воду — багатство Землі!» (робота в парах).

2. Дидактична гра «Інтерв’ю» (робота в парах).

Учитель пропонує учням узяти один в одного інтерв’ю. Ключове запитання: «Щоб ви побажали людству щодо збереження водних ресурсів?»

 V. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

1. Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _______

2. Індивідуальне завдання.

Підготувати вирізки та малюнки із зображенням води, ґрунту, повітря.

 VI. Підбиття підсумків уроку

1. Обговорення висловів.

Вода стоїть окремо в історії нашої планети. Немає природного тіла, яке могло б з нею порівнятись за впливом на хід основних, найбільш грандіозних, геологічних процесів. (В. Вернадський)

Воду ми починаємо цінувати не раніше того, як висихає колодязь. (Т. Фуллер)

Не скрізь, де є вода, є й жаби, проте де квакають жаби, там є вода. (Й. В. Ґете)

Краплина води дорожча за алмаз. (Д. Менделєєв)

Хоч у світі й немає предмета, який був би слабше та ніжніше за воду, проте вона мо-же зруйнувати найтвердіший предмет. (Лао Цзи)

2. Вправа «Згадаємо основне».

Учитель надає можливість бажаючим учням висловитись щодо того, що вони змогли з’ясувати з теми, вивченої на уроці.

Практичний словник польсько-російсько-український. Станислав Домагальски скачать бесплатно

vano — Wed, 23 Oct 2013 19:33:35 GMT

Название: Практичний словник польсько-російсько-український
Автор: Станислав Домагальски
Издательство: РЕА
Год выпуска: 2003
ISBN: 83-7141-297-7
Страниц: 1311
Формат: djvu
Размер: 17.10Мб
Качество: нормальное
Язык: польский, русский, украинский

Практический польско-русско-украинский словарь экономики и торговли рассчитан на широкий круг читателей, прежде всего польских, российских и украинских бизнесменов, торговцев и менеджеров, заинтересованных в установлении деловых контактов и укреплении связей с зарубежными партнерами.

Карта сайту частина перша

derternb — Thu, 08 Nov 2012 17:29:16 GMT

Інфраструктура фінансового ринку

Finance companies

Dnister — Tue, 08 Feb 2011 09:50:27 GMT

Finance companies as part of the financial system are a crucial place in the structure of financial relations of society. They function in social production, which creates a gross domestic product, tangible and intangible benefits, the national income - main source of funding. Therefore, the state finance companies will insure the satisfaction of social needs, financial stability of the country.Finances, as well as finance in general, inherent in some general and specific features. We must take into account also features caused by the operation of finance in different sectors of the economy. A common feature of finance companies is that they express a set of economic (financial) relations connected with the distribution of gross domestic product. Specific features of finance companies express money relations that depend on the initial distribution of gross domestic product, the formation and use of receipts and decentralized funds. Features finance companies due to their operation in various fields of economy, examine further.
Finance companies are directly related to cash flows. It is often the term "finance" is identified with money, available financial resources. However the funds or financial resources do not disclose the concept of "finance", if not essentially determine the economic nature of the latter. Such material / general properties underlying finance laws is the reproductive process and monetary relations that arise between members of the public at all stages of play, at all levels of management in all spheres of social activity. However, not all money belonging to the financial relationship. Cash converted to financial relationships when cash flow is relatively independent. This happens in the formation, distribution, use of cash proceeds and funds in accordance with the purpose in the form of financial resources. To finance such groups include financial relationships:
* Related to a statutory fund entities;
* Related to education and the distribution of income: earnings, gross and net income, profits, cash assets of enterprises;
* Arising in business with the state on tax and other payments to the budget and trust funds, budget financing, obtaining subsidies. That occur between entities in connection with investing in stocks and getting them on the implementation of revenue share contributions and participation in the distribution of profits from joint ventures, acquisition and payment of penalties;
* Formed in enterprises with banks, insurance companies in connection with the receipt and repayment, payment of interest on the loan and other charges, interest and storage allocation of funds in connection with insurance payments and reimbursement for various types of insurance;
* Formed in enterprises in connection with the distribution of internal revenue.
Thus, finance companies are subject to economic relations connected with the movement of funds, the formation and use of funds. The subjects of such relations can be businesses and organizations, banks and insurance companies, extrabudgetary funds, investment funds, audit organizations and other entities that are legal entities.
In the process of reproduction (production, distribution, exchange and consumption) is the distribution of gross domestic product for the intended purpose, and its distribution between the state and business entities, each of which receives its share of the product in cash. Thus, money creates the conditions for the emergence of Finance as an independent sphere of monetary relations, as the industrial relations system.
The immediate area of financial relations business processes are the primary distribution of gross domestic product (c + v + m), when she shared the cost of material inputs (c), necessary product (v), additional product (m). This created various funds cash income. With the help of finance in social production is cash flow, which acquires a specific form of financial resources that form the entities and the state.
Finance companies - an economic relationships associated with cash flows, formation, distribution and use of income and cash funds of economic entities in the process of reproduction.
During playback finance as shown by economic category and express their identity, their internal property through the following functions:
- Formation of financial resources in the production and economic activity;
- Distribution and use of financial resources for operational production and investment activities to meet their financial obligations to the budget, banks, business entities;
- Control the formation and use of financial resources into play.
Formation of financial resources in the business happens during a statutory fund, as well as in the distribution of payments received as a result of the return of prepaid funds in capital and circulating assets, using the proceeds to the formation of the reserve fund, fund of fund accumulation and consumption. In this context, the term "formation" and "distribution" should be treated as a single process of social production. Formation of cash funds always means that the gross income.
The formation and use of financial resources for enterprises - is the formation of monetary funds for financing the operating and investment activities, financial obligations to the state and other entities.
Cash flows quantitatively reflect all stages of the process of reproduction through the formation, distribution and use of cash income, the trust funds. So finance is disputable indication of cost disparities: the deficit of funds, non-payment, misuse of funds, losses and other negative phenomena in the financial-economic activity of enterprises. That finance inherent capacity to monitor financial and business enterprises. The task of financial services companies is the fullest use of these properties to finance the organization of effective financial control.
Control of formation and use of financial resources arising from inherent ability to objectively reflect the finance and quantitative cost ratio of production and sale of products and services. In particular, the directions and use of financial resources related to the obligations of companies to financial and credit system and entities. Money controls the relationship between enterprises and organizations in the process of payment of the goods supplied, services rendered, work performed allows immediately determine whether the observed conditions of economic agreements.
Under conditions of market economy, when companies must decide their own financial security problems of production and business and investment activity is greatly increased role of finance companies. The most important task is the recent stability of economy and social life in the country. This is achieved in optimizing the distribution and redistribution of GDP as at the enterprise level and at national level. At the macroeconomic level of finance provided financial resources through the budget and extrabudgetary funds.
The important role of finance companies to ensure balance in the economy of material and monetary funds for consumption and accumulation. Ensuring that balance is largely influenced by currency volatility, monetary, of settlement and payment discipline in the national economy.
Finance, participating in the distribution of value created by the gross domestic product, ensuring the formation and use of income and cash assets, directly linked to other economic categories and tools of economic mechanism: business accounting, the price of credit. Therefore, finance can be an important tool for economic stimulation, control of the economy and management.
Finance is an essential component of the management of the economy. Without the finances can not provide an individual kruhooborot production assets on an extended basis, to introduce scientific and technological achievements, encourage investment, to regulate the restructuring of the economy.
Mandatory for the effective functioning of the finance companies are:
- Diversity of ownership;
- Freedom of enterprise and independence in decision making;
- Free market pricing and competition;
- Self-financing business;
- Providing legal rules of economic behavior of entrepreneurs;
- Restrictions and regulations of state intervention in business.
Life has proved the efficacy of the market mechanism in providing a balanced economy, rational utilization of manpower, material and financial resources. The market system promotes the creation of flexible plants that can easily adapt to customer needs and achievements of scientific and technical progress.

Організаційна структура міжнародних компаній вакансии и работа і ще математика

Dnister — Thu, 11 Nov 2010 19:10:09 GMT

Компанія, яка хоче вийти на зарубіжні ринки з якимось одним або декількома видами нової продукції, як правило, вводить посаду керуючого з експорту, який підпорядковується керівникові відділу маркетингу. Компанії, які значно збільшили обсяг продажів на зарубіжних ринках, зазвичай починають вивчати можливість створення у відповідних країнах своїх виробничих потужностей. Але частка зарубіжного продажу в загальному обсязі реалізованої продукції може залишатись відносно невеликою. Внаслідок подальшого зростання своєї ділової активності на міжнародних ринках, компанія створює спеціальні міжнародні відділення. При цьому, всі функції, що забезпечують діяльність компанії на зарубіжних ринках, конценгруються в цьому підрозділі. Вводиться посада керівника підрозділу, який підпорядковується президентові фірми. Як правило, такий керівник має досить широкі повноваження в усіх функціях і видах діяльності зарубіжних Існує кілька видів управлінських структур, в т.ч.такі як дивізіональні. Особливість дивізіональних структур полягає в значній автономності окремих відділень (дивізій), які об'єднуються у великі гаобальні підрозділи ТНК. У свою чергу, кожне відділення може мати виробничу структуру, орієнтовану на споживача. Переваги місцева відповідальність нижнього рівня; більш ефективна робота на регіональних ринках; поліпшення координації в регіоні; використання переваги економічної локалізації операцій;

Недоліки:

-   потреба в значній кількості осіб з функціями лінійних менеджерів;

-   проблеми з організацією ефективного централізованого забезпечення на регіональному рівні;

-   ускладнення контролю для вищого менеджменту.

Фірми, що створюють дивізіональну структуру міжнародних відділень, мають, як правило, відносно невеликий обсяг зарубіжного продажу порівняно з продажем всередині країни, обмежену номенклатуру продукції та обмежену географію зарубіжних ринків. Але, внаслідок зростання зарубіжного продажу, розширення асортименту випуску продукції та просування фірми до нових економічних регіонів, міжнародна дивізіональна структура починає розростатись і перешкоджати розвитку фірми.

На сьогоднішній день існує два найпоширеніших типа глобальних продуктових структур:

-   глобальна функціональна структура;

-   глобальна регіональна структура.

Глобальна продуктова структура найбільше підходить для тих фірм, у яких відмінності між випущеними видами продукції мають більше значення, ніж різниця між регіонами, в яких її продають. Відмінності в продукції часто зумовлюються тим, що фірма випускає широку гаму виробів, які потребують різних технологій. Крім того, відмінності продукції можуть виявлятись у тому, що методи маркетингу недостатньо відповідають каналам реалізації цієї продукції. Якщо структурувати організацію за випущеною продукцією, то набагато легше досягти необхідної технологічної та збутової спеціалізації та координації.

Структуризація за географічними регіонами більше підходить там, де регіональні відмінності мають більше значення, більше впливають на обсяги продажів за видами продукції.ніж різниця в продукції. В наслідок цього проектування структури компанії здійснюється за критерієм відповідності купівельному попиту та методам маркетингу в цих регіонах.

антидемпінгові заходи Вибір структури управління ТНК залежить від певних факторів. В основі формування структури управління компанії лежить необхідність розробки моделі, яка дає можливість максимізувати ефективність управлінських функцій та діяльності компанії в цілому.

Найважливішими аспектами, що беруться до уваги при розробці організаційної структури менеджменту ТНК, є:

1. Рівень диверсифікації діяльності компанії в різних галузях. Якщо компанія займається певним бізнесом, то повинна мати адекватну структуру управління, яка повинна ефективно координувати діяльність різних функціональних підрозділів.

2. Рівень організаційно-правової та фінансово-економічної незалежності різних видів діяльності, що здійснюються в межах ТНК. Транснаціональна компанія може займатися різними видами бізнесу, а саме: виробничою діяльністю, наданням послуг, мати власну збутову мережу. Тому структура управління ТНК повинна відображати ці особливості ведення бізнесу та враховувати обмеження й можливості, які можуть виникати в межах компанії в цілому.

3.Рівень присутності на різних регіональних ринках та види операцій, які здійснює компанія на кожному з них. Наприклад, маючи виробничі потужності в певній країні, ТНК може експортувати свою продукцію до інших країн, у яких компанія здійснює збут лише через своє представництво. Потреба в підрозділах, які виконують різні функції в представництві певної країни, таким чином, залежить від виду операцій компанії на відповідному ринку. Ці операції можуть змінюватися від експортно-імпортних до виробництва й будівництва виробничих потужностей.

Сучасні потреби організації та управління ТНК вимагають вирішення складних завдань, які передбачають розробку систем управління, що базуються на комбінації елементів функціональної, регіональної та матричної структур менеджменту. При цьому кожна компанія створює систему, яка відповідає її стратегії.

Основними критеріями, яким повинна відповідати структура управління ТНК, є:

1. Здатність організаційної структури компанії створювати передумови для реалізації ключових цілей компанії.

2. Відповідність обраної структури управління компанії характеру галузевої та багатонаціональної диверсифікації її діяльності.

3. Можливість використання основних ресурсів компанії згідно з її стратегією та завданнями, які їй відповідають.

4. Адекватність обраної структури управління характеру конкуренції та можливості використання конкурентних переваг, які вона може надати.

Отже, стратегії ТНК формуються згідно з конкурентними перевагами, які мають компанії.

Інтернаціональна стратегія таких компаній повинна відповідати двом основним критеріям:

1) досягнутому рівню присутності компанії на регіональних ринках;

2)цільовій функції, яка реалізується завдяки впровадженню цієї стратегії.

Конкурентні стратегії ТНК формуються під впливом глобальних конкурентних сил, які складаються з конкуренції між продавцями, конкуренції з боку виробників товарів-субститутів, можливостей постачальників і покупців.Вони можуть бути глобальними і спрямовуватися на розвиток ключових цілей ТНК, а також багатонаціональними – орієнтованими на врахування потреб регіональних ринків та умов ведення на них бізнесу. Така от математика а саме онлайн математика _____________________________ Работа без вложений и вакансии в интернете на дому: работа интернет и вакансии на дому

Організаційна структура підприємства

Dnister — Thu, 11 Nov 2010 19:09:13 GMT

Поняття організації визначається двома аспектами:

1) інституціональним, коли організація означає певну групу людей, що спільно досягають загальних цілей;

2) процесуальним, коли організація обирає взаємодію людей між собою.

надлишок споживача Структура управління відображає форму, тобто побудову, впорядкування суб'єкта управління, спосіб його внутрішньої організації, зв'язки елементів суб'єкта між собою (упорядкованість, підпорядкування окремих елементів управлінського апарату), що дозволяє виконувати необхідні функції управління. Структура управління забезпечує стабільність, стійкість керуючої системи, завдяки чому вона зберігає свої властивості при зміні зовнішніх або внутрішніх умов. Керуюча система має ієрархічну структуру з розподілом по вертикалі функцій, обов'язків, прав і відповідальності.

Організаційна структура підприємства - це органічне поєднання організаційної структури управління та структури виробництва. Структура будь-якого підприємства відображає впорядковане розміщення його елементів і форму їх взаємозв'язків. Організаційна структура необхідна для управління різними напрямами діяльності підприємства, а аналіз переваг і недоліків різних підходів до побудови системи управління дозволяє зробити правильний вибір на користь конкретної організаційної структури з урахуванням стану ринку та стратегії підприємства. Залежно від двох основних типів умов підприємницької діяльності (стабільних і змінних), на підприємствах можуть бути ефективними традиційні або ринкові організаційні структури.

Традиційні - поділяються на лінійні, функціональні та змішані.

Ринкові - виникають з розвитком ринкових відносин при підвищенні нестабільності умов функціонування фірм, компаній, галузей і їх прагнення пристосуватись до нових умов.

Вид організаційної структури залежить від низки факторів. Наприклад, велику роль відіграє розмір фірми та масштаби бізнесу. Може бути, що у великій компанії діяльність зосереджена, в основному, в одній або декількох галузях. Частина компанії працює безпосередньо на задоволення потреб широких верств населення, частина, навпаки, має справу в основному з іншими великими фірмами. Перші діють у географічне обмежених регіонах, другі -майже в усіх країнах світу. Організаційна структура повинна максимально відповідати меті та завданням компанії. Для визначення якості організаційних структур будь-якого типу необхідно проаналізувати такі найважливіші характеристики як:

- системний підхід;

- оптимальне поєднання централізованого керівництва та самоуправління на місцях;

- максимальне скорочення часу проходження інформації від вищого керівництва до безпосередніх виконавців;

- створення механізму швидкого реагування організації на зміни у виробництві та попиті на випущену продукцію;

- широке застосування колективних форм організації управління;

- пристосування окремих підрозділів апарату управління до всієї системи, системи в цілому - до зовнішнього середовища.

Ознаки та суть ТНК

Dnister — Thu, 11 Nov 2010 19:08:43 GMT

Транснаціональний характер діяльності ТНК давно перейшов економічні кордони й пов'язаний з вирішенням багатьох соціальних і політичних проблем. Разом з тим, переважна більшість визначень ТНК досі має головним чином економічний характер.

Узагальнення суто економічних критеріїв ТНК дає можливість виділити параметри їх вимірювання та критерії оцінки. Характеристики ТНК можна об'єднати у дві групи: 1) група кількісних характеристик; 2) група якісних характеристик.

Група кількісних характеристик складається з трьох підгруп.

Перша з них дає загальну кількісну характеристику діяльності компанії за кордоном. Вона містить такі показники:

1) кількість іноземних держав, у яких діють ТНК;

2) відсоток грошової маси, що виплачується за кордоном;

3) відсоток іноземних капіталовкладень;

4) число зайнятих за кордоном;

5) відсоток прибутку, який компанія отримує з інших країн;

6) відсоткове співвідношення продукції та отримуваного прибутку в країнах базування і за кордоном;

6) загальний рівень продажів за кордоном.

Друга група - розрахункові коефіцієнти, які дають змогу уточнити висновок про транснаціональний характер компанії. Коефіцієнти розраховуються, по-перше, як співвідношення (1) зарубіжного і всього продажу, (2) зарубіжного і всього прибутку, (3) зайнятих за кордоном і всіх зайнятих; по-друге, як дані про (1) збільшення та зменшення майна і внесків за кордоном, (2) збільшення і зменшення прибутку за кордоном; по-третє, як співвідношення вищеназваних даних з аналогічними показниками країни, в якій розміщені ТНК [ 1 ].

Третя група показників, хоч і належить до кількісних, має змішаний кількісно-якісний характер, її утворюють такі критерії:

• досить великий розмір фірми, що дає змогу використати весь арсенал коштів для ефективної міжнародної діяльності;

• елементи монопольного становища на ринку;

• інтернаціональна виробнича структура з розвинутим внутрішньофірмовим поділом праці;

• значна частка зарубіжних операцій у загальній діяльності, транснаціональний характер операцій;

• верховенство центру при прийнятті стратегічних рішень і контроль всіх ланок;

• єдина глобальна стратегія.

Групу якісних параметрів ТНК складають характеристики, що визначаються як космополітизм інтересів компанії, глобальність її операцій, що відображає специфіку міжнародних монополій. Суть цих уточнюючих характеристик ТНК полягає в тому, що незалежно від того, в якій країні була спочатку розміщена корпорація, вона розглядає весь світ як єдине ціле, як арену своєї діяльності й проникає в усі кутки земної кулі в пошуках ринків, техніки, технологій, людей, ідей, капіталів та ін. Світові ринки мають для ТНК істотне значення, навіть якщо компанії походять з великих, економічно розвинутих, країн і могли б розглядати зарубіжні операції як другорядне доповнення до своєї основної діяльності всередині країни базування.

З огляду на це, визначальна якісна характеристика ТНК охоплює не лише кількісне зростання транснаціонального монополістичного капіталу - збільшення числа ТНК, їх активів, обігів (що є характеристикою кількісного розвитку), - а й поступове підвищення зацікавленості компаній у глобальних операціях, тобто у створенні власних глобальних мереж науково-технічної та виробничо-збутової діяльності в усьому світі. Суть цієї стратегії полягає в такій організації виробництва, закупівлі, збуту, планування, управління, технологічної та фінансової політики, за якою діяльність усіх елементів інтернаціонального економічного комплексу ТНК підпорядковується інтересам фірми як єдиного механізму, що функціонує в глобальному масштабі.

Володіючи розгалуженим, багатократним виробничим комплексом, ТНК під впливом об'єктивних передумов і потреб розвитку продуктивних сил і для отримання додаткових можливостей раціоналізації зовнішньоекономічного обміну в межах своєї внутрішньокорпораційної структури розвивають різні форми міжнародного поділу праці - предметну, подетальну, поопераційну (технологічну) спеціалізацію. В такому разі якісною відмінною рисою ТНК є не просто перенесення частини виробничої або збутової операції до іншої країни, а розміщення виробництва деталей і напівфабрикатів на підприємствах, які обслуговують регіони та континенти. Збирання готових виробів наближають до конкретних ринків з урахуванням особливостей і запитів конкретного місцевого споживача.

Глобальні операції дають змогу ТНК успішно здійснювати стратегію довгострокової максимізації прибутків, яка передбачає відмову від короткострокових вигід задля зміцнення ринкових позицій у майбутньому та забезпечення стабільного прибутку на тривалу перспективу. Політика орієнтації на багаторічне отримання стабільного прибутку під силу лише потужним підприємствам, що мають гігантський фінансовий і політичний вплив..

Із реалізацією кількісно-якісних параметрів у процесі глобальної експансії ТНК розширюють сфери діяльності у світовому масштабі. Вони долають орієнтацію на традиційні регіони, якими для США, наприклад, була Латинська Америка, для Західної Європи - африканські колонії, для Японії- Південно-Східна Азія, й активно освоюють території своїх конкурентів.

Виходячи зі змісту кількісно-якісних характеристик, можна зазначити, що ознаки ТНК охоплюють: сферу обігу (фірма реалізує продукцію, що випускається більш як в одній країні) і сферу виробництва (підприємства та філії фірми розміщені у двох і більше країнах). Реально функціонуючим фірмам досить мати будь-яку з цих ознак, щоб буги віднесеними до категорії ТНК. Багато компаній мають дві ознаки одночасно.

Таким чином, ТНК- це міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах і управління якими здійснюється з одного або декількох центрів. В основі такого управління лежить механізм прийняття рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену політик}' та загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології та відповідальність для досягнення результату-отримання прибутку. ТНК - це мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з однієї країни й мають складові частини та філії в інших країнах. ТНК володіють комплексами виробництва або контролюють їх та (або) комплексами обслуговування, що знаходяться за межами країни базування. Вони є лідерами у виробництві та реалізації певного товару. На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.