|
|
Європейським банк реконструкції та розвитку
|
Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) — міжнародна організація, створена на підставі Угоди від 29 травня 1990 року. Засновниками ЄБРР були 40 країн — усі європейські країни (крім Албанії), США, Канада, Мексика, Марокко, Єгипет, Ізраїль, Японія, Нова Зеландія, Австралія, Південна Корея, а також ЄЕС і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Згодом акції СРСР, Чехословаччини і СФРЮ були розподілені між новими країнами, які виникли внаслідок їх розпаду. Його членами можуть бути, крім європейських країн, усі члени МВФ. На І січня 1994 року акціонерами ЄБРР були 57 країн (у тому числі всі європейські країни), а також ЄЕС (нині ЄС) і ЄІБ. Штаб-квартира ЄБРР знаходиться у Лондоні. Статус, привілеї й імунітет ЄБРР і пов'язаних із ним у Великобританії осіб визначені в Угоді про штаб-квартиру між урядом Великобританії і Північної Ірландії й ЄБРР, підписаній після початку операцій ЄБРР 15 квітня 1991 року.
Основні завдання й цілі діяльності ЄБРР. Головне завдання ЄБРР — сприяти переходу європейських постсоціалістичних країн до відкритої, орієнтованої на ринок економіки, а також розвитку приватної и підприємницької ініціативи. Основними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми або приватизовані державні підприємства, а також новостворені компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. Основне завдання банку полягає в залученні інвестицій у регіоні.
Об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства та чинники його розвитку
ЄБРР співпрацює з пішими інвесторами й кредиторами у наданні кредитів і гарантій, а також інвестуванні коштів у акціонерні капітали. Ця діяльність повинна доповнюватися кредитуванням інфраструктури інших проектів у державному секторі, що орієнтовані на підтримку ініціатив приватного сектора. ЄБРР заохочує регіональне співробітництво і підтримує проекти, які можуть охоплювати кілька країн.
З початку своєї діяльності у квітні 1991 p., ЄБРР визначив завдання, що стоять перед ним. Найбільш важливим із них стало сприяння створенню нових економічних умов у країнах, де діє ЄБРР, у період зміни політичної системи: при цьому вважається необхідним запобігти виникненню нетерпимих соціальних умов, що могли б призвести до повного розпаду суспільства у цих країнах і поставити під загрозу безпеку їх сусідів. Інші завдання відносяться до сфери бізнесу (залучення інвестицій, удосконалення комерційної практики, приватизації і структурної перебудови), інфраструктури (відновлення, модернізація й розширення мереж зв'язку, енергетичних систем, муніципальних служб і житлового господарства) і екології (удосконалення політики і прямі інвестиції у відновлення навколишнього середовища).
Здійснюючи кредитну діяльність, ЄБРР:
- використовує різноманітні інструменти для гнучкого кредитування на основі загальноприйнятих у розвинутих країнах стандартів банківської справи;
- гармонійно поєднує реалізацію завдань, намічених стратегією операцій по секторах, із стратегією по операціях, що підтримують ініціативу приватного сектора;
- здійснює співробітництво з приватними інвесторами, їх консультантами, а також із комерційними банками;
- співпрацює з урядами у здійсненні довгострокових планів розвитку:
- здійснює взаємодію з міжнародними валютно-кредитними та фінансовими організаціями:
- гармонійно поєднує міждержавний і регіональний підходи;
- прагне забезпечити збереження й поліпшення навколишнього середовища.
При прийнятті рішень ЄБРР керується політикою у сфері основної діяльності й стратегіями по країнах, затвердженими Радою директорів. Стратегії по країнах включають огляд політичних і економічних подій і визначають пріоритетні сфери діяльності. У ряді випадків виявлені Банком потреби в допомозі мають загальний характер для більшості країн регіону: поєднує ці стратегії прагнення стимулювати виробничі інвестиції у кожній країні.
ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Кредитно-інвестиційна політика ЄБРР. У своїй діяльності ЄБРР використовує такі форми операцій для підприємств приватного і державного секторів, що переходять на ринкові методи господарювання:
1) надання кредитів (включаючи спільне фінансування) на розвиток виробництва:
2) інвестування в капітал;
3) гарантоване розміщення цінних паперів;
4) полегшення доступу на ринки капіталу шляхом надання гарантій і сприяння в інших формах;
5) розміщення ресурсів спеціальних фондів відповідно до угод, що визначають їх використання;
6) надання позик (включаючи спільне фінансування) і технічного сприяння під реконструкцію й розвиток інфраструктури (у тому числі природозахисні програми).
|
|
|