Кількісні та інші обмеження

Уругвайський раунд сприяв усуненню великої кількості обмежень в сільськогосподарському та промислових секторах, а також ліквідації та­ких обмежувальних заходів, як добровільні експортні обмеження і змін­не мито. До дозволених кількісних обмежень відносяться:

·          обмеження, що накладаються згідно з Угодою про текстиль та одяг;

·          обмеження, що накладаються країнами, які мають проблеми з платіж­ним балансом, за умови, що вони здійснюються відповідно до Статей XII та XVIII ГАТТ 1994 року та Домовленості ГАТТ 1994 року щодо платіжного балансу (прийнятій під час Уругвайського раунду);

·          обмеження, що накладаються відповідно до інших положень ГАТТ , 1994 року щодо винятків, зокрема. Статті XX.

Необхідно зауважити, що Угода про текстиль та одяг передбачає, що країни, які створили обмеження (головним чином, розвинені країни), повинні усунути їх за чотири етапи протягом 10 років до 1 січня 2005 року. Більше того, задля кращого доступу до ринку для текстильної про­дукції, яка залишається під дією обмежень протягом перехідного пері­оду, Угода вимагає обов’язкового зростання на певний відсоток розмірів квот, які передбачені двосторонніми угодами. Ці правила передбачають спеціальний і більш сприятливий режим для "малих постачальників” і найменш розвинених країн, зокрема, що стосується базових рівнів квот, темпів зростання та вимог до гнучкості.

Процедури ліцензування імпорту

Угода про процедури ліцензування імпорту закладає принципи та пра­вила, згідно з якими ці процедури, прийняті країнами задля адміністру­вання кількісних обмежень та інших цілей, не повинні створювати пе­решкоди для торгівлі. За цими правилами особлива увага має приділяти­ся розподілу ліцензій на імпорт з країн, що розвиваються, насамперед з найменш розвинених країн.

Заходи захисту за необхідності (захисні, антидемпінгові та компенсаційні заходи)

За необхідності до захисних заходів відносяться обмеження на імпорт, які країні дозволяється вводити в певних ситуаціях, за умов відповіднос­ті специфічним критеріям. Ці заходи включають:

·          захисні заходи з обмеження імпорту в разі, коли його збільшення за­вдає значної шкоди національним виробникам подібної або конкуре­нтної продукції.

·          накладення антидемпінгового мита на відповідну продукцію та компе­нсаційного мита на субсидовану імпортну продукцію, якщо збільшення такого імпорту завдає значної шкоди національній промисловості. Правила поширюють спеціальний і диференційований режим на засто­сування таких заходів. Наприклад:

·          Угода про захисні заходи передбачає - імпорт з країни, що розвива­ється, не підлягає запобіжним заходам, якщо його частка в загально­му імпорті цієї продукції до країни складає менше 3%. Це не застосо­вується, коли країни, що розвиваються, мають індивідуальні частки менші 3%, але сукупно мають більше 7% імпорту.

·          Угода про субсидії і компенсаційні заходи вимагає від органів влади припиняти розслідування, якщо:

- продукція походить з країни, що розвивається, де величина субси­дії є мінімальною (менше 1%), або обсяг імпорту субсидованої продукції чи шкода, яку вона завдає національній промисловості, мізерні;

- продукція походить з країни, що розвивається, і

·          рівень наданих субсидій не перевищує 2% вартості перерахова­ної на одиницю продукції;

·          субсидований імпорт складає менше 4% сукупного імпорту в країну-імпортер. Однак, ці правила не діють, коли країни, що розвиваються, мають індивідуальні частки менші 4%, але коле­ктивно мають більше 9% сукупного імпорту.