|
|
Плата за землю
|
Плату за землю введено з метою
формування ресурсів для фінансування:
- заходів з раціонального використання й охорони землі, підвищення родючості
грунтів;
- відшкодування власникам землі і землекористувачам витрат, які пов'язані з
веденням господарства на землях гіршої якості;
- розвитку інфраструктури населених пунктів.
Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Структурно-логічну схему
податку на землю зображено на рис. 5.6.
Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України
"Про плату за землю" від 19.06.1996 р. та подальшими доповненнями до
нього.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється
залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок.
За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, що перебуває у власності або
користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Платниками є власники землі та
землекористувачі (в тому числі орендарі).
Стягуючи плату за землю, дотримуються такого розмежування: землі
сільськогосподарського призначення (придатні для сільськогосподарського
виробництва або призначені для цієї мети); землі населених пунктів (у межах
населених пунктів, установлених законодавством).
Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку
встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від грошової
оцінки цих угідь.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного по датку встановлено в
розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не
проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (за 1 м2). Ці ставки
диференційовано залежно від кількості населення в населеному пункті: вони
збільшуються зі збільшенням його кількості.
Передбачене також застосування підвищувальних коефіцієнтів до встановлених
ставок у населених пунктах курортних зон Чорноморського узбережжя, гірських і
пригірських районах Карпат, в інших рекреаційних районах.
види управлінських рішень
Місцеві ради можуть диференціювати й затверджувати ставки (виходячи із середніх
ставок) податку залежно від місцезнаходження земельної ділянки на території
населеного пункту та її функціонального використання.
З 1 липня 1997 року ставки податку на землю було підвищено в 1,81 раза проти
ставок, передбачених Законом "Про плату за землю".
Джерела і порядок сплати земельного податку. Юридичні особи самостійно
обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого
надають відповідні дані податковій адміністрації. Податок нараховується з дня
виникнення права власності або права користування землею.
Щодо знову відведених земельних ділянок розрахунки податку здійснюються
протягом місяця з дня виникнення права власності або користування ділянкою.
Якщо земельна ділянка, що на ній розміщено будівлю, перебуває у спільній
власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з
них, пропорційно до частки його власності на будівлю.
Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за
згодою учасників договору оренди - орендодавця (власника) та орендаря.
Суб'єкти підприємницької діяльності сплачують земельний податок за рахунок
собівартості. Одночасно земельний податок включається до складу валових витрат.
Отже, він зменшує суму оподаткованого прибутку, а відтак і податку на прибуток.
За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі 0,3% суми
заборгованості за кожний день несплати. Розмір пені за несвоєчасне внесення
орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна
перевищувати розміру пені за несвоєчасну сплату податку на землю.
|
|
|