|
Чек - письмове розпорядження платника
своєму банку сплатити зі свого рахунка пред'явнику чека відповідну грошову
суму.
У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для
отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові
чеки.
Розрахунковий чек - це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму
банкові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів).
Розрахунковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від
платіжного доручення чек передається платником підприємству - отримувачу
платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач
платежу подає чек у свій банк для оплати.
Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з
лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих
розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з
транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.
Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у
банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород,
дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.
Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця -
звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов'язок банку - виконати цю
вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди
клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для
оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з
рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека.
Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного
платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається
потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний
характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед
кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-платником.
Чекова форма розрахунків потребує від банківської установи дотримання
відповідних правил: банк зобов'язаний упевнитися в достовірності чека (форма,
термін дії, відсутність виправлень, відповідність підпису чекодавця зразку
підпису, який є в банківській установі). Чек може бути оплачений тільки тій
особі, яку вказано в ньому (іменний чек); або пред'явнику, коли чек видано на
пред'явника. Чекодавець не тільки несе відповідальність за оплату чека
банком-платником, а й зобов'язаний забезпечити цей платіж, заздалегідь надавши
банку необхідні кошти для покриття своїх чеків (кошти на рахунку чекодавця чи
кредит). За видачу чека без покриття чекодавець несе відповідальність.
Банк-платник, підпис якого на чеку відсутній, як правило, не несе відповідальності
перед власником чека за його оплату, крім випадків, коли чек банком
акцептовано.
Розрахунок чеком здійснюється за схемою:
1 - постачальник передає товар покупцеві; 2 -
покупець передає чек постачальнику; 3 - постачальник передає чек у свій банк; 4
- банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 - банк платника
списує кошти з рахунка покупця товару; 6 - банк платника повідомляє платника
про списання коштів; 7 - банк платника переказує банку постачальника відповідні
кошти; 8 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 -
банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його
рахунок.
Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це,
передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок
постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими
недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на
рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків
чеками на велику суму; складність оформлення чека.
|