|
З
багатьох із зазначених вище причин, засновники ГАТТ припускали, що країни
будуть опиратися наведенню порядку в міжнародній торгівлі сільськогосподарською
продукцією. Отже, текст оригіналу ГАТТ містив ряд винятків для
сільськогосподарських товарів. Одне з найбільш важливих винятків міститься в
Статті ХІ "Загальне скасування кількісних обмежень” і дозволяє застосування
кількісних обмежень експорту і імпорту сільськогосподарських товарів при певних
обставинах. Не дивлячись на те, що ця Стаття обмежувала можливість введення
кількісних обмежень загальними винятками (Стаття ХХ "Загальні винятки”),
відомо, що з середини 50-х років їх застосування стало негативно впливати на
міжнародну торгівлю сільськогосподарською продукцією.
Інший важливий виняток містився у Статті XVI "Субсидії” і
дозволив субсидувати експорт сільськогосподарських товарів, що також входило в
протиріччя з загальними принципами та дисциплінами ГАТТ. Саме тому заходи і
норми, передбачені Угодою про сільське господарство стали спробою привести
правила торгівлі у сільському господарстві у відповідність до загальновизнаних
принципів діяльності ГАТТ.
Розроблена
в ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів угода отримала назву
"Угода про сільське господарство”. Однак її дія поширюється не на всю
продукцію, яку можна віднести до сільськогосподарської. Тому необхідно було в
текст Угоди ввести спеціальну статтю "Товари, охоплені Угодою”. До них належать
товари, що за гармонізованою системою опису та кодування товарів містяться в
групах 1-24 за винятком риби та рибопродуктів, а також ряд інших товарів
(Додаток 1). Саме ці товари в міжнародній торгівлі слід відносити до
сільськогосподарських. На них розповсюджується норми і правила Угоди про
сільське господарство. Щоправда, забігаючи трохи наперед, слід зазначити, що
одним з зобов’язань країн-членів згідно цієї угоди є надання чинності Угоді про
застосування санітарних та фітосанітарних заходів, положення якої можуть
застосуватися і до інших сільськогосподарських товарів не зазначених в Додатку.
Юридично Угода складається з преамбули, восьми частин,
п’яти додатків і містить 21 статтю. Додатки є виключно важливою частиною Угоди,
оскільки в них детально викладені важливі правила Угоди. Фахівці вважають, що
Угода про сільське господарство є однією з найбільш складних угод СОТ внаслідок
наявності різноманітних понять і правил, які при застосуванні на практиці є
неоднозначними і викликаючими дискусії між країнами-членами.
Основний текст Угоди та додатки до неї визначають рамкові
правила, а конкретні зобов’язання країн-членів містяться в індивідуальних
Розкладах, які оформляються окремими томами.
Змістовно Угода про сільське господарство має іншу
структуру, яка віддзеркалює фактично блоки зобов’язань країн-членів. Так,
преамбулі до Угоди визначені основні чотири галузі конкретних зобов’язань
країн-членів:
-
доступ до ринку;
-
внутрішня підтримка вітчизняного
виробника;
-
експортна конкуренція;
-
санітарні та фітосанітарні
питання.
Крім
того, для гарантування того, що переваги і вигоди від проведення програми
реформи будуть рівномірно розподілені між усіма країнами-Членами, Угодою
передбачено, що взяті ними зобов’язання мають враховувати:
-
не пов’язані з торгівлею
міркування, включаючи продовольчу безпеку;
-
необхідність охорони довкілля;
-
необхідність поширити спеціальний
і диференційний режим на країни, що розвиваються;
-
можливі негативні наслідки, до
яких могло призвести виконання програми реформ, для менш розвинених країн, які
є нетто-імпортерами продовольства. [3, с.35]
Стосовно
зобов’язань щодо санітарних та фітосанітарних питань слід зазначити, що їх
регулює Стаття 14 Угоди, в якій члени СОТ зобов’язується надати чинності Угоді
про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Інші три блоки
зобов’язань за Угодою – доступ до ринку, внутрішня підтримка та експортна
конкуренція – потребують більш грунтовного розгляду.
|