|
Серед сукупності методів нетарифного регулювання
міжнародної торгівлі особливе місце посідають інструменти валютного регулювання
внаслідок того, що дії урядів країн з метою проведення власної валютної
політики з застосуванням механізмів контролю за валютними потоками, обмінними
курсами тощо, дуже часто мають безпосередній і обмежуючий вплив на міжнародну торгівлю.
Питанням
недискримінаційного застосування урядами країн-членів СОТ інструментів
валютного регулювання присвячена Стаття XV ГАТТ "Домовленості з валютних
питань”. В ній зазначається, що враховуючи, що "валютні питання” відносяться до
компетенції МВФ, з усіх проблем стосовно "грошових резервів, платіжних балансів
чи заходів щодо іноземних валют”, особливо, якщо ці проблеми мають відношення
до торгівлі, країни мають узгоджувати свою політику з Фондом. [1, с.457]
Для цього уряди країн-членів СОТ повинні приймати
статистичні та інші дані МВФ щодо "іноземних валют, грошових резервів та
платіжних балансів”; приймати визначення МВФ щодо відповідності своїх дій у
сфері валютних питань Статуту МВФ; погоджуватися з визначенням МВФ щодо того,
що саме є "серйозним зниженням грошових резервів сторони, дуже низьким рівнем
її грошових резервів чи розумним темпом приросту її грошових резервів”. [1,
с.457]
В Марракеській Угоді про
заснування Світової організації торгівлі співробітництва з міжнародними
фінансовими організаціями виділено в окрему функцію. В Статті ІІІ Угоди
зазначено, що "з метою досягнення більшого єднання у проведенні глобальної
економічної політики СОТ співробітничає з Міжнародним валютним фондом та з
Міжнародним банком з реконструкції та розвитку і його підрозділами”.
|