|
|
ВПЛИВ РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА
|
Функціонування оборотних коштів
розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як
складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних
галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі
чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та
організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання
необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.
Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції
оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання
(рис. 6.2).
Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим
ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку,
вкладені в цінні папери.
Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена
продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може
бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої
дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.
Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в
незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах;
у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця
частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше
підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже,
ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику
вкладання оборотних коштів.
Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається
як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових
зобов'язань.
Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:
- коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії Ка);
- коефіцієнт покриття (Кп);
- коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.)
Перший показник (Кз.к.) визначається як відношення різниці між обсягами власних
та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу) і фактичною
вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів (підсумок розділу І
активу балансу) до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних засобів
- виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошей,
дебіторської заборгованості та інших оборотних активів (підсумок II і III розділів
активу балансу).
Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО 2)
"Баланс" цей показник (Кзк) визначається як відношення різниці між
обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву
балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів
(підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у
підприємства оборотних засобів - виробничих запасів, незавершеного виробництва,
готової продукції, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій
та інших оборотних активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260).
де Кз.к. - коефіцієнт забезпечення власними коштами;
Вк - власні кошти, грн.;
СУМА з.к. - загальна сума оборотних коштів, грн.
Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних для
фінансової стабільності підприємства, його незалежності від позикових коштів.
Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1, підприємство є
неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого періоду свідчить про
підвищення фінансової незалежності та зниження ризику фінансових вкладень.
Коефіцієнт покриття (Кп) - це найбільш узагальнюючий показник ліквідності
балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів підприємства
(підсумок II розділу активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань
(підсумок IV розділу пасиву балансу).
де Кп - коефіцієнт покриття;
Сума п.а - сума усіх поточних активів, грн.;
Сума к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн.
Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для
погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 - 2,5
є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну
грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за 1,0,
структура балансу вважається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається як відношення суми
коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III розділ активу балансу)
до короткострокових зобов'язань (підсумки II і III розділів пасиву балансу).
Де К абс.л. - коефіцієнт абсолютної ліквідності;
Г к. - грошові кошти, грн.;
К в. - короткострокові вкладення, грн.;
СУМА к.з. - сума короткострокових зобов'язань, грн.
Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою
заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 - 0,35. За
значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.
Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних
коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої
дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за
своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна
організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що
підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з
метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною
метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з
високими споживчими якостями.
|
|
|