Всі державні заходи контролю і обмежень,
пов’язаних з вимогами до технічних параметрів товару, які можуть бути
використання як засіб обмеження доступу тих чи інших товарів на внутрішній
ринок країни, належать до технічних бар’єрів у торгівлі. Вони дуже різноманітні
як за своєю природою, так конкретним проявом. Так, вони можуть існувати у
вигляді стандартів, технічних норм та правил, вимог щодо техніки безпеки
товарів, вимог до пакування, маркування та інших технічних характеристик
продукції. До технічних бар’єрів належать і декілько специфічних сфер –
санітарні, ветеринарні і фітосанітарні правила і норми. Ці сфери регулювання
тісно пов’язані не тільки зі стандартами на певні товари, але й з забезпеченням
безпеки населення, сільськогосподарських тварин і рослин, оскільки практично
вся необроблена сільськогосподарська сировина потенційно є джерелом
розповсюдження різноманітних захворювань.
Основною рисою всіх типів технічних бар’єрів
є те, що офіційною метою їх застосування є забезпечення цінності національної
системи стандартизації та безпеки споживання чи використання товарів, а на
практика вони застосовуються як засіб обмеження небажаного імпорту. Але слід
зазначити, що зазвичай досить важко провести чітку межу між дійсно необхідними
заходами в сфері стандартизації та використанням національних технічних норм і
вимог в якості протекціоністського інструменту. Проблема загострюється ще і
тим, що рішення щодо прийняття обмежувальних заходів майже завжди знаходиться у
виключній компетенції відповідних владних структур країни-імпортера, а тому за
своїм характером може бути значною мірою суб’єктивним. Тому в світовій
торговельній системі актуальними стали питання упорядкування системи
застосування технічних бар’єрів та уніфікація національних стандартів та інших
технічних норм і правил.
З цією метою в 1994 р. в рамках Уругвайського
раунду були ухвалені наступні Угоди:
-
Угода про технічні бар’єри у торгівлі – ТБТ (ТВТ – Agreement
on Technical Barriers to Trade);
-
Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів – СФЗ (SPS –
Agreement on the Applicant on Sanitary and Phytosanitary Measures).
Ці Угоди вступили в силу з початку 1995 р. і є
обов’язковими для всіх учасників СОТ.
Угода про технічні бар’єри у торгівлі та Угода про
застосування санітарних та фітосанітарних заходів є подібними як за змістом,
так і за форматом, передбачаючи використання міжнародних стандартів
(гармонізацію) та застосування принципу еквівалентності в розвитку нетарифних
заходів. Угодами передбачається застосування нетарифних заходів з урахуванням
наступних принципів: недискримінації, усунення торговельних бар’єрів,
прозорості при розробці та застосуванні нормативних документів щодо реалізації
положень ТБТ та СФЗ.
Вимоги Угоди про технічні бар’єри у торгівлі
поширюються на:
-
технічні регламенти, розроблені та прийняті центральними, місцевими і
неурядовими органами;
-
стандарти;
-
процедури оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам.
Вимоги Угоди про застосування санітарних та
фітосанітарних заходів розповсюджуються на:
-
закони, укази, постанови, вимоги і процедури стосовно санітарних та
фітосанітарних заходів;
-
закони, укази, постанови, вимоги і процедури щодо карантину тварин та
рослин.
Вся сукупність заходів, що належать до технічних
бар’єрів в міжнародній торгівлі також розподіляється між Угодами. Так, до
заходів, що визначаються і регулюються Угодою ТБТ, належать:
-
маркування харчових продуктів, напоїв та ліків;
-
вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;
-
пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;
-
вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;
-
маркування текстилю;
-
процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти
радіотелефонів та радіообладнання;
-
положення і тестування дорожних і недорожних транспортних засобів і
обладнання;
-
положення щодо кораблів та корабельного обладнання;
-
положення і тестування медичних інструментів;
-
вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності,
механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і
радіаційної, а також біологічної безпеки;
-
електромагнітна суміжність;
-
єдність вимірювань.
До заходів, що визначаються і регулюються Угодою
СФЗ, відповідно, належать:
-
сертифікація харчової продукції, здоров’я тварин і рослин;
-
вплив методів переробки на безпеку продуктів харчування;
-
вимоги до маркування, що мають безпосереднє відношення до безпечності
харчової продукції;
-
карантин тварин і рослин;
-
вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;
-
процедури щодо запобігання розповсюдження, контроля та/або знищення
паразитів/ хвороб в країні;
-
харчові добавки в продуктах харчування;
-
забруднюючи речовини в харчових продуктах і напоях;
-
токсини в харчових продуктах і напоях;
-
залишки ветеринарних препаратів та пестицидів в харчових продуктах.
Кожна країна-член СОТ може вимагати
відповідності імпортованих товарів необхідним якісним стандартам, що фактично
являє собою "вжиття заходів, які є необхідними для захисту її суттєвих
інтересів безпеки”. [1, с.131]. А імпортовані сільськогосподарські товари
повинні відповідати стандартам та фітосанітарним нормам, що покликані
недопустити проникнення в імпортуючу країну шкідників і захворювань.
|