Застосування технічних бар’єрів у торгівлі

Основною рисою всіх типів технічних бар’єрів є те, що офіційною метою їх застосування є забезпечення цінності національної системи стандартизації та безпеки споживання чи використання товарів, а на практика вони застосовуються як засіб обмеження небажаного імпорту. Але слід зазначити, що зазвичай досить важко провести чітку межу між дійсно необхідними заходами в сфері стандартизації та використанням національних технічних норм і вимог в якості протекціоністського інструменту. Проблема загострюється ще і тим, що рішення щодо прийняття обмежувальних заходів майже завжди знаходиться у виключній компетенції відповідних владних структур країни-імпортера, а тому за своїм характером може бути значною мірою суб’єктивним. Тому в світовій торговельній системі актуальними стали питання упорядкування системи застосування технічних бар’єрів та уніфікація національних стандартів та інших технічних норм і правил.

З цією метою в 1994 р. в рамках Уругвайського раунду були ухвалені наступні Угоди:

-          Угода про технічні бар’єри у торгівлі – ТБТ (ТВТ – Agreement on Technical Barriers to Trade);

-          Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів – СФЗ (SPS – Agreement on the Applicant on Sanitary and Phytosanitary Measures).

Ці Угоди вступили в силу з початку 1995 р. і є обов’язковими для всіх учасників СОТ.

Угода про технічні бар’єри у торгівлі та Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів є подібними як за змістом, так і за форматом, передбачаючи використання міжнародних стандартів (гармонізацію) та застосування принципу еквівалентності в розвитку нетарифних заходів. Угодами передбачається застосування нетарифних заходів з урахуванням наступних принципів: недискримінації, усунення торговельних бар’єрів, прозорості при розробці та застосуванні нормативних документів щодо реалізації положень ТБТ та СФЗ.

Вимоги Угоди про технічні бар’єри у торгівлі поширюються на:

-          технічні регламенти, розроблені та прийняті центральними, місцевими і неурядовими органами;

-          стандарти;

-          процедури оцінки відповідності технічним регламентам і стандартам.

Вимоги Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів розповсюджуються на:

-          закони, укази, постанови, вимоги і процедури стосовно санітарних та фітосанітарних заходів;

-          закони, укази, постанови, вимоги і процедури щодо карантину тварин та рослин.

Вся сукупність заходів, що належать до технічних бар’єрів в міжнародній торгівлі також розподіляється між Угодами. Так, до заходів, що визначаються і регулюються Угодою ТБТ, належать:

-          маркування харчових продуктів, напоїв та ліків;

-          вимоги до якості та пакування свіжих продуктів харчування;

-          пакування та маркування небезпечних хімікатів та токсичних речовин;

-          вимоги щодо параметрів та техніки безпеки побутових електроприладів;

-          маркування текстилю;

-          процедури затвердження типового зразку, положення і стандарти радіотелефонів та радіообладнання;

-          положення і тестування дорожних і недорожних транспортних засобів і обладнання;

-          положення щодо кораблів та корабельного обладнання;

-          положення і тестування медичних інструментів;

-          вимоги щодо безпеки, в тому числі випромінювань, вибухонебезпечності, механічної, пожежної, промислової, термічної, хімічної, електричної, ядерної і радіаційної, а також біологічної безпеки;

-          електромагнітна суміжність;

-          єдність вимірювань.

До заходів, що визначаються і регулюються Угодою СФЗ, відповідно, належать:

-          сертифікація харчової продукції, здоров’я тварин і рослин;

-          вплив методів переробки на безпеку продуктів харчування;

-          вимоги до маркування, що мають безпосереднє відношення до безпечності харчової продукції;

-          карантин тварин і рослин;

-          вимоги до створення зон, вільних від паразитів і хвороб;

-          процедури щодо запобігання розповсюдження, контроля та/або знищення паразитів/ хвороб в країні;

-          харчові добавки в продуктах харчування;

-          забруднюючи речовини в харчових продуктах і напоях;

-          токсини в харчових продуктах і напоях;

-          залишки ветеринарних препаратів та пестицидів в харчових продуктах.

Кожна країна-член СОТ може вимагати відповідності імпортованих товарів необхідним якісним стандартам, що фактично являє собою "вжиття заходів, які є необхідними для захисту її суттєвих інтересів безпеки”. [1, с.131]. А імпортовані сільськогосподарські товари повинні відповідати стандартам та фітосанітарним нормам, що покликані недопустити проникнення в імпортуючу країну шкідників і захворювань.