|
Пенсійний фонд України є найбільшим позабюджетним цільовим фондом. У своїй діяльності Пенсійний фонд керується законодавчи-ми i нормативними актами, які окреслюють його завдання та функ¬ції, зокрема збирання i акумуляцію обов’язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплат допомоги, і їx виплати, у тому числі пенсій відповідно до законів України про пен¬сійне забезпечення та про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій військо-вослужбовцям i працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей та інших витрат, які згідно з чинним законодавством фінансу-ються за рахунок Пенсійного фонду, а також перевірку правильнос-ті їх призначення і виплат. Пенсійний фонд також бере участь у фі-нансуванні державних і регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у сфері пен¬сійного забезпечення. Пенсійний фонд розробляє проект кошторису (бюджету), складає звіт про його виконання і разом з відділом соціального страхування Міністерства праці України подає Кабiнету Міністрів України про- 89 позиції щодо тарифів внесків до державного соціального страхуван¬ня з урахуванням необхідних виплат на пенсії, допомоги та інші вит-рати, що здійснюються за рахунок коштів соціального страхування, а також бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення законодавства, у розробці проектів нормативних актів з цих питань. Пенсійний фонд має 27 територіальних відділень, включаючи ті, що розміщені в містах і районах та взаємодіють з органами влади i управління, підприємствами та установами. У межах чинного законодавства України Пенсійному фонду та його органам на місцях надано право отримувати від підприємств, установ i організацій, а також громадян, які здійснюють підприєм-ницьку діяльність, інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов’язкових страхових платежів до Пенсійного фонду, пере-віряти їx, вимагати від юридичних і фізичних осіб усунення пору-шень законодавства щодо сплати внесків i використання коштів Пенсійного фонду, одержувати від органів державної виконавчої влади інформацію для виконання своїх функцій; стягувати у безспір-ному порядку не внесені до Фонду обов’язкові страхові внески разом з нарахованою пенею та застосовувати інші фінансові санкції; пере-віряти правильність призначення й виплати пенсій i допомоги, ви¬трачання коштів Фонду і здійснення інших заходів, додержання по¬рядку сплати обов’язкових страхових внесків до Пенсійного фонду та інших платежів. Пенсійний фонд має право порушувати питання про притягнення до відповідальності службових ociб i громадян, винних у порушенні чинного порядку внесення обов’язкових плате-жів та внесків до Фонду і витрачання його коштів, а також у несвоє-часному поданні встановленої звітності. З 1997 р. бюджет Пенсійного фонду виведений із складу Держав¬ного бюджету України. Згідно з чинним законодавством України кошти Фонду формуються за рахунок насамперед обов’язкових страхових внесків, які платять роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності) і наймані працівники; відрахувань з державного і місцевих бюджетів; сум, які відшкодовуються за регре-сійними вимогами; сум фінансових санкцій. Структуру доходів Пен-сійного фонду наведено на рис. 2.2. Нині спостерігається велике навантаження на Пенсійний фонд, оскільки в Україні налічується понад 14 млн пенсіонерів, а також по¬над 1,3 млн отримувачів допомоги на дітей. 90 Внески роботодавців і найманих працівни-ків - 89,7 % Кошти державного бюджету - 8,6 % Кошти, які надходять з фонду страхування на випадок безробіття - 1 % Кошти місцевих бюджетів - 0,7 % Рис. 2.2. Структура доходів Пенсійного фонду України Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на такі основні цілі: • фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, які згідно з чинним законодавством України здійснюються за рахунок його коштів, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон; • реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм соціального захисту населення. Структуру видатків Пенсійного фонду подано на рис. 2.3. Практика останніх років свідчить, що виконання бюджету Пен-сійного фонду за доходами не перевищувало 90 %. Однак загальна заборгованість підприємств, установ, організацій за платежами на обов’язкове державне пенсійне страхування має тенденцію до зни-ження. Інші видатки - 0,5 % Видатки на виплату пенсій- 97,3 % Видатки на утримання Пенсійного фонду - 0,5 % Видатки на доставку пенсій і допомоги- 1,7 %
Рис. 2.3. Структура видатків Пенсійного фонду України 91 У функціонуванні Пенсійного фонду, як і фінансової системи Ук-раїни загалом, існують проблеми. Основна з них - недостатність реального фінансування. Внаслідок економічної ситуації, що склала-ся, втратило стабільність основне джерело фонду - нарахування на фонд заробітної плати. Причини цього криються, по-перше, у висо¬кому ступені бартеризації і натуральної оплати, по-друге, в осіданні значної частини заробітної плати в "тіньовій” економіці. У таких умовах Міністерству економіки України важко встановити прогноз-ний показник фонду оплати праці, на базі якого формується бюджет Пенсійного фонду. Держава в такій ситуації вживає заходів, спрямованих на пошук додаткових джерел фінансування, наприклад тимчасове запровад-ження 1 %-го збору при купівлі-продажу іноземної валюти, 5 %-го збору від продажу коштовностей, 3 %-го збору від продажу автомо¬білів, 1 %-го збору при операціях з нерухомістю для фізичних та юридичних осіб, збору у розмірі 10 грн за кожний мобільний теле-фон, проданий операторами мобільного зв’язку. Зазначені заходи є тимчасовими і загалом не розв’язують основ¬ну проблему, оскільки вона полягає в систематичному затримуванні та невиплаті заробітної плати на підприємствах. Крім того, необхідно ретельно переглянути видаткові статті Пен-сійного фонду, що не пов’язані з пенсійним страхуванням і мають виплачуватися з державного бюджету. У пенсійній системі України нині існують чітко окреслені пробле-ми, які необхідно розв’язувати. Іншими словами, пенсійна система потребує реформування. В Україні спостерігаються несприятливі демографічні тенденції, які призводять до поступового збільшення кількості пенсіонерів щодо населення працездатного віку (14 млн пенсіонерів на 20 млн працюючих); висока ставка відрахувань від за-робітної плати; неналежність працівникові сум, які він сплачує на пенсійне страхування; слабкий зв’язок між внесками до Пенсійного фонду і розміром пенсії. Реформування пенсійного забезпечення здійснюється шляхом за-провадження трирівневої системи: 1-й рівень - солідарна система пенсійних виплат (пенсії з поточ-них надходжень), вона є обов’язковою і передбачає поетапну опти-мізацію співвідношення між середньою пенсією і середньою заробіт-ною платою з урахуванням тривалості страхового стажу, розміру заробітної плати і демографічних показників; 92 2-й рівень - система накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у межах загальнообов’язкового державного пенсійного за-безпечення, запровадження якої розпочинається в період піднесення економіки. Ця система передбачає акумулювання персоніфікованої частини внесків громадян на індивідуальних накопичувальних пенсій-них рахунках і подальше інвестування цих коштів з метою одержання інвестиційного доходу. Після досягнення пенсійного віку громадя¬нинові визначатиметься розмір додаткової пенсії, яка виплачувати¬меться разом з пенсією, що фінансується солідарною системою; 3-й рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян. Основою цієї системи є недержавні пен-сійні фонди (відкриті, корпоративні, професійні). Конституцією України проголошено право кожного громадяни-на на працю. Держава зобов’язана створювати умови для повного здійснення громадянами цього права, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програ-ми професійно-технічного навчання, підготовки й перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Конституційне право громадян на працю забезпечується органами державної влади й управління, у тому числі Фондом загальнообов'яз-кового державного соціального страхування України на випадок безро¬біття. Цей Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, кош-ти якого не входять до складу Державного бюджету України, він був створений згідно із Законом України "Про загальнообов’язкове дер-жавне соціальне страхування на випадок безробіття” [15], що набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є правонаступником Державного фон¬ду сприяння зайнятості населення (Фонду зайнятості), який діяв з 1991 р. спочатку як самостійна структура, а з 1996 р. був включений до Державного бюджету. За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, пе-редбачені державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом доходів Фонду були обов’язкові внески підпри-ємств і організацій. На рис. 2.4 наведено структуру видатків Фонду загальнообов’яз-кового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У видаткових статтях Фонду переважають виплати допомоги у зв’язку з безробіттям. 93 Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та на соціальні послуги - 73,4 % Розвиток матеріальної бази - 12,6 % Резерв фонду - 2,7 % Утримання управлінського апарату- 11,3 % Рис. 2.4. Структура видатків Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в 2002 р. Відповідно до Закону "Про зайнятість населення” право на отри-мання грошової допомоги у зв’язку з безробіттям мають громадяни зі статусом безробітних. Грошова допомога нараховується на осно¬ві довідки з останнього місця роботи, де зазначено розмір заробітної плати і категорію безробітного. Державою передбачається захист громадян, які закінчили очні вищі або середні спеціальні заклади та професійно-технічні училища i про-тягом місяця звернулися до служби зайнятості за сприянням у праце-влаштуванні, а також захист громадян, звільнених з дійсної військової служби в ycix родах військ та формувань, які протягом трьох місяців звернулися до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Грошова допомога у зв’язку з безробіттям зазначеним категоріям гро¬мадян не може бути нижче мінімальної заробітної плати. Період одержання громадянами допомоги у зв’язку з безробіттям включається до неперервного стажу роботи. Держава гарантує професійну підготовку, підвищення кваліфіка-ції i перепідготовку ociб, зареєстрованих у службі зайнятості як такі, що шукають роботу, з дотриманням таких вимог: • неможливості підібрати відповідну роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; • необхідності змінити кваліфікацію через відсутність роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина; • втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією. 94 Професійна підготовка, підвищення кваліфікації i перепідготовка громадян організовуються державною службою зайнятості за її на-правленням у навчальних закладах, на підприємствах i в організаці-ях (незалежно від їx підпорядкованості) згідно з укладеними догово¬рами або у спеціально створюваних для цього навчальних центрах за рахунок коштів Фонду. За рахунок Фонду фінансуються: • на державному рівні - розвиток центрів підготовки навчання і професійної орієнтації вивільнених працівників та незайнятого населення, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, забезпечення житлом осіб без певного місця проживання; здійснен- ня наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайня- тості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв’язанні проблем зайнятості населення; надання допомоги державним центрам зайнятості; • на місцевому рівні - заходи щодо професійного орієнтування та працевлаштування населення; підвищення кваліфікації та пере- підготовки вивільнених працівників і безробітних; організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства; залучення безробітних до виконання оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю; виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та надання матеріальної допомоги членам сім’ї безробітного, які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які втратили право на отримання допомоги у зв’язку з безробіттям; видання спеціальних інформаційних бюлетенів про потреби територій у кадрах і можливості працевлаштування. Створення позабюджетного Фонду загальнообов’язкового дер- жавного соціального страхування на випадок безробіття пов’язане із загальною реформою в Україні системи страхування і спрямоване на вдосконалення системи матеріального забезпечення і соціальних по¬ слуг, що надаються безробітним. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатнос¬ті належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Закон про створення цього фонду набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є правонаступником Фонду соціального страхування України, який було створено в 1991 р. як державний цільовий позабюджетний фонд. У Фонді акумулювалися збори, з нього фінансувалися випла-ти на обов’язкове соціальне страхування. 95 Керівним органом Фонду було правління, до складу якого входи-ли переважно члени профспілок. Діяльність Фонд здійснював у взає-модії з профспілками всіх рівнів. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатно¬сті є некомерційною самоврядною організацією. Управління Фон¬дом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи. До джерел формування коштів Фонду належать такі: • страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб; • благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб; • асигнування з Державного бюджету України; • штрафи, пені та інші фінансові санкції, що застосовуються до страхувальників; • інші надходження відповідно до законодавства України. За рахунок коштів Фонду здійснюються: • виплата допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, при народженні дитини та у зв’язку з доглядом за нею до досягнення трирічного віку, на поховання; • фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей; • утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб. Платниками страхових внесків є страхувальники-роботодавці й застраховані особи - наймані працівники. Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків. Розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України що-річно у відсотках: для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників - до сум оплати праці, які підлягають обкладенню прибутковим подат-ком з громадян. З 1 січня 2001 р. встановлено такі суми внесків: для роботодавців - 2,5 % фактичних витрат на оплату праці; для найма-них працівників - 0,25 %, якщо їх заробітна плата нижча від 150 грн, 0,5 %, якщо їх заробітна плата перевищує 150 грн. На рис. 2.5 наведено структуру видатків фонду соціального страхування з тим-часової втрати працездатності. 96 Витрати за статтею "Оздоровчі заходи” -26,54 % Інші витрати - 0,06 % Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездат-ністю- 42,16 % Витрати на виплату допомоги громадянам, які постаждали внаслідок Чорнобильської катастрофи -0,24 %
Витрати на виконання обов’язків страхови-ка- 0,41 % Допомога у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення трирічного віку - 14,56 %
Організаційно-управлінські витрати- 4,16 %
Допомога при народженні дитини - 2,79 % Допомога на поховання -0,48 % Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами - 8,6 %
Фонд соціального страхування від нещасного випадку на вироб-ництві також належить до цільових позабюджетних страхових фон¬дів. Цей фонд є некомерційною самоврядною організацією, управлін-ня ним здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Страхування від нещасного ви¬падку на виробництві є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійсню-ється соціальний захист, охорона життя і здоров’я громадян у проце-сі їх трудової діяльності. Фінансування Фонду здійснюється за раху-нок внесків роботодавців; прибутку, одержаного від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; добро¬вільних внесків; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; коштів, одержаних від стягнення штра-фів і пені з винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці юридичних і фізичних осіб.
|