Державні доходи - фінанси підручник - Фінанси підручники - Каталог статей

Державні доходи - це грошові відносини з приводу розподілу вартості ВВП. Як частина ВВП, що використовується державою для виконання своїх функцій, державні доходи об’єднуються в центра-лізовані фінансові ресурси і зосереджуються, як правило, у держав¬ному та місцевих бюджетах.

Суть податків полягає насамперед у примусовому відчуженні дер-жавою частини новоствореної вартості, тобто національного дохо-ду. Податковими законами України передбачені загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі, що визнають-ся податковими надходженнями.

До неподаткових надходжень належать: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; дохо¬ди від некомерційного та побічного продажу; надходження від штра-фів і фінансових санкцій.

Доходи від операцій з капіталом (капітальні доходи) - це дохо¬ди від продажу капітальних активів (основних фондів, державних запасів і резервів, землі), а також капітальні трансферти з недержав¬них джерел, тобто надходження безповоротних, необов’язкових пла-тежів цільового призначення (на будівництво будівель і споруд для бюджетних організацій і установ, наприклад лікарень, на придбання обладнання тощо).

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцево¬го самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Доходи Державного бюджету України формуються насамперед за рахунок податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, податку на прибуток підприємств у розмірах, визначених за¬коном України про Державний бюджет на поточний рік; надходжень коштів від продажу квот на здійснення зовнішньоекономічних опе-рацій, доходів від приватизації державного майна та від його реалі-зації, плати за оренду цілісних майнових комплексів загальнодер-

жавної власності; єдиного збору, який справляється в пунктах про¬пуску через державний кордон України; митних зборів; рентної пла-ти за нафту, що видобувається в Україні; надходжень від розміщення в установах банків тимчасово вільних залишків бюджетних коштів, дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, які є в державній власності; плати за ліцензії на певні види господарської діяльності; плати за спеціальне користування природними ресурсами та інших доходів, встановлених законодавством України.

Бюджетна політика щодо доходів формується на основі аналізу макроекономічних показників держави, їх прогнозування, а також виконання дохідної частини бюджетів минулого та попередніх років, змін у податковому законодавстві. Структура основних дохідних статей зведеного бюджету відображає політику щодо акумуляції до¬ходів бюджетної системи.

До 2000 р. в Україні cпостерігалося недоотримання коштів. До основних причин цього належали незадовільний фінансовий стан су-б’єктів підприємницької діяльності; недосконалість податкового за-конодавства; ухиляння підприємницьких структур від сплати подат-ків; незабезпечення повного обліку та руху готівки через банки і наявність тіньових потоків фінансових ресурсів; велика частка бар-терних операцій. У 2000 та 2002 р. спостерігалось перевищення дохо¬дів над видатками (профіцит) зведеного бюджету.

У доходи республіканського бюджету А РК, обласних, Київського і Севастопольського міських бюджетів зараховується прибутковий податок з громадян; акцизний збір; податок на прибуток підпри¬ємств (у розмірах, передбачених законом України про Державний бюджет на поточний рік), платежі за спеціальне користування при-родними ресурсами місцевого значення, податок на промисел, плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності; місце-ві податки і збори; фіксований сільськогосподарський податок; єди-ний податок для суб’єктів малого підприємництва; плата за землю та інші встановлені законодавством надходження.

У доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів у порядку, на умовах і в межах, вказаних законами Украї-ни, зараховуються податок на прибуток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; прибутковий податок з грома-дян у межах, визначених радою народних депутатів вищого рівня; плата за землю в розмірах, встановлених радою народних депутатів вищого рівня; місцеві податки і збори; частина доходів від привати-зації державного майна, що визначена радою народних депутатів вищого рівня; надходження від оренди цілісних майнових комплек-сів, що перебувають у комунальній власності цього рівня; відраху-вання, дотації і субвенції, отримані з бюджету вищого рівня; інші надходження.

Доходи міських (міст районного підпорядкування), селищних і сіль-ських бюджетів також встановлюються залежно від податку на при-буток підприємств і організацій комунальної власності цього рівня; прибуткового податку з громадян у відсотках відрахувань; плати за землю в розмірах, передбачених законодавством; місцевих податків та зборів, а також відрахувань, дотацій і субвенцій, отриманих з бю¬джету вищого рівня; інших надходжень.

У бюджетну систему України входять різноманітні бюджети, а тому для забезпечення їх необхідними фінансовими ресурсами засто-совується механізм регулювання міжбюджетних відносин. Основ¬ними засобами регулювання є закріплення за місцевими бюджетами певних джерел доходів, а також застосування міжбюджетних транс-фертів.

За характером надходження до бюджету доходи поділяються на закріплені, тобто які в повному обсязі або за затвердженими норма-тивами зараховуються до бюджетів певного рівня тривалий час, і ре¬гулюючі - зараховуються за нормативами до бюджетів різних рів¬нів з метою їх збалансування.

Податки і збори, що закріплені Бюджетним кодексом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та врахо-вуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, станов¬лять кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Фінансові кошти рухаються бюджетною вертикаллю завдяки си-стемі міжбюджетних трансфертів - коштів, які безоплатно і без по-вернення передаються з одного бюджету до іншого у формі дотацій та субвенцій.

Система міжбюджетних трансфертів реалізується в бюджетній си-стемі України в такий спосіб. З Державного бюджету України в бю-джет АРК, бюджети областей, міст Києва і Севастополя передається частина доходів у вигляді дотацій і субвенцій. Застосовується також зворотне передавання коштів, а саме в Державний бюджет України, бюджет АРК, відповідні місцеві бюджети з бюджетів нижчого рівня. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в законі України про Державний бюджет на відповідний рік з ураху-ванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

До проекту закону України про Державний бюджет Кабінет Мі-ністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відраху-вань, дотацій і субвенцій бюджетам АРК, областей, міст Києва і Се-вастополя, яке повинно містити:

• розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, соціального, екологічного стану та ефективного використання природних умов адміністративно-територіальних одиниць;

• інформацію про урядові та регіональні програми усунення відмінностей між адміністративно-територіальними одиницями, виконані в попередні роки, та досягнуті результати; діючі програми і такі, що розроблюються, з прогнозом наслідків виконання. Порядок та умови надання і використання дотацій та субвенцій з

• кошти, що передаються в Державний бюджет України з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та Київського міського бюджету - 2,399 млрд грн;

• субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям та дітям-інвалідам- 1,624 млрд грн;

Диференційований підхід до фінансування регіонів ураховує їх економічний розвиток, а саме те, що в них домінує - промислова чи сільськогосподарська галузь, оскільки їх дохідні бази істотно різня-ться. Сільськогосподарські області потребують додаткових вкладень фінансів на розвиток сільського господарства і соціально-культурної галузі. У сучасних умовах при формуванні місцевих бюджетів необ-хідно враховувати економічний розвиток областей, міст, районів. Проблема дохідності областей нині є актуальною. Області України умовно поділяють на три види:

• які навіть при зарахуванні всіх доходів потребують додаткових дотацій; в окремих областях 40-50 % доходів становлять транс-ферти з держбюджету;

• запровадити рівнонапружене планування діяльності галузей промис-ловості та сільського господарства й розвиток соціальної інфра-структури.

Зрозуміло, проблему вирівнювання дохідності регіонів неможли-во розв’язати за короткий термін. Основна мета при цьому - стабі-лізувати систему розмежування податків. Місцеві органи влади ма-ють чітко знати, на які кошти вони можуть розраховувати і звідки вони надійдуть. Без такої стабільності на місцях важко здійснювати довгострокове планування.

Але увагу слід зосереджувати не лише на механізмах закріплення дохідних джерел між державним і місцевими бюджетами, а й на за-кріпленні відповідальності за фінансуванням різних видів державних витрат і формуванні нормальних взаємовідносин щодо виконання видаткової частини бюджету.

Закріплюючи бюджетні повноваження між рівнями бюджетної системи, необхідно передусім з’ясувати, влада якого рівня має забез-печувати виконання різних державних функцій з фінансування видатків і надання послуг.

Кожне адміністративно-територіальне угруповання має специ¬фічні соціально-економічні інтереси. Відповідно до цього органи влади повинні здійснювати соціально-економічну політику, витра¬чаючи бюджетні кошти. Водночас є утворення, які взагалі не в змозі самостійно здійснювати соціальну політику, підтримувати соціальну і виробничу інфраструктури.

Створення механізму розвитку міжбюджетних відносин на регіо-нальному рівні сприятиме подоланню існуючої кризи. Налагодження системи міжбюджетних відносин є лише частиною загальної проблеми самостійності органів влади відповідного рівня. При найдосконалі-ших формах міжбюджетних відносин неможливо забезпечити достат-ність фінансових ресурсів без поліпшення стану економіки.

• стимулювати зацікавленість центральних і місцевих органів ви-конавчої влади в мобілізації загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів, тобто зробити їх регулюючими;